Видатні винниківчани: Антін Рак — український громадський діяч, правник

  Антін Рак (1876 р. с. Сурохів Ярославського повіту (Галичина) – 1958 р. м. Відень (Австрія) — суддя апеляційного суду у Львові, засланий в Сибір (1915—1921 рр.), голова Товариства прихильників мистецтва у Львові (1930—1939 рр.), співробітник журналу «Життя і право», громадський діяч у Лабачеві, Стрию, Львові, а також у Винниках. Антін Рак належав до найзаслуженіших для української справи людей у Винниках і повіті. У березні  1908 р. А. Рака призначено до повітового суду т.зв. комісаром для спростування ґрунтових книг (приміщення суду знаходилося на теперішній вулиці Івасюка, 5).

Населення не німецьких країв тодішньої австро-угорської монархії не могло погодитися з німецькою доктриною, за якою перенесення  прав на нерухомість може наступити тільки на підставі писемної згоди і запису в ґрунтові книги. В селах і далі мав силу старий слов'янський звичай переносити речові права усно, зокрема ж права власності. З часом дійшло до того, що фактичний стан не збігався з записами в ґрунтових книгах. Це мав виправити новий закон.

Роль комісара для спростування ґрунтових книг у галицьких умовах була важлива, бо чесний суддя міг допомогти нашим часто неграмотним селянам. Незабаром виявилося, що суддя Рак — це «білий крук» між суддями-українцями. Це були часи австрійсько-польської влади, за якої урядовця вважали великим патріотом, якщо він ходив до церкви, вживав рідну мову, читав свої часописи тощо. Тому здавалося дивним, коли суддя Рак влився в українське патріотичне життя у Винниках та навіть став провідником його.

З українськими сторонами в суді він спілкувався українською мовою і нею ж видавав судові рішення. На закид тодішнього начальника суду — москвофіла, що в суді немає стільки писарських сил, які знали б українську мову, холодно відповів, що треба змінити мовні закони або – писарів. 

Читальня «Просвіти» була йому другим домом, тоді як австрійському судді було небезпечно брати участь у народній праці. 

Коли в неділю 12 квітня 1908 р. прийшла вістка про атентат на намісника Галичини поляка Потоцького, суддя Рак сказав у Винниківській читальні: «Добре зробили! Те належалося вже давно тому лайдакові (Потоцькому), як і всім старостам та іншим польським цуцикам». На такі слова тоді треба було мати відвагу.

Суддя А. Рак проводив свою діяльність у Винниках і в цілому повіті, дбаючи про національне й економічне піднесення селян. Його стараннями читальня «Просвіти» у Винниках одержала велику площу (2 га) з будинком у центрі містечка від Крайового виділу. У цей час з 1907 р. по 1914 р. головою винниківської «Просвіти» був Володимир Левицький. А. Рак був заступником голови — секретарем «Просвіти». У Винниках він створив відділення Національно-демократичної партії. За сприяння А. Рака відновлюється винниківський хор під диригуванням абсольвента Музичного інституту ім. Лисенка у Львові Василя Согора, пізніше диригента різних хорів у Львові й хориста оперного театру у Львові. У цьому хорі активну участь бере й А. Рак.

1909 р. А. Рак і о. Г. Гірняк створюють у Винниках «Товариство господарсько-кредитове» для Винниківського повіту (1914 р. на його рахунку було 20 000 крон).

По закінченні праці над ґрунтовими книгами, у 1912 р. А. Рака переведено до окружного суду в Тернополі. Його діяльність там, мабуть, була така сама, бо під час московської окупації в 1914—1915 рр. його вивезено було в Сибір одним з перших. Там він пробув до 1921 р., а після повернення нові окупанти-поляки дали йому посаду судді.

Він був професійним правником, за що його цінували поляки. Навіть притягнення до судової відповідальності  його сина Ярослава у процесі Степана Бандери за вбивство польського міністра Пєрацького, не принесло судді Ракові ніяких небезпечних наслідків: тоді як його син відповідав перед судом, батько виконував обов'язки окружного судді у Львові. Пізніше А. Рака переведено на  до м.Тарнова, де його застала Друга світова війна. Від 1944 р. проживав у Відні, де й помер у 1958 р.  

Дружина — Рак Софія — українська громадська діячка в Галичині.

Син — Рак Ярослав Антонович — український пластовий і політичний діяч, правник.

Українська скаутська організація Пласт в Австрії за проєктом "Врятуй могилу героя" розшукує членів родин похованих в Австрії видатних українців, оренда могил яких закінчилась та потребує проплати на наступні 10 років (могили в аварійному стані). Відень. Антін Рак (1876-1958), Софія Рак-Скобельська (1881-1963) і Ярема (1941-1944). Родинний гробівець. Hernalser Friedhof. Оренда і ремонт.

ЛІТЕРАТУРА

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

                                                                   1900-ті рр.