понеділок, 30 вересня 2019 р.

Володарі Винник (XVII ст.). Грицько Кердейович — український галицький шляхтич


Грицько Кердейович (Ян Грицко Кердей, Грицько Кірдей, Грицько з  Поморян, Грицько Кердеєвич; ? — після 25 листопада 1462 р.) — український галицький боярин, потім шляхтич, урядник Королівства Польського, староста холмський (1431—1439 рр.), подільський воєвода (1439—1462 рр.), теребовельський староста (1456 р.), староста красниставський, каштелян львівський, володар Винник 14431459 рр. (з перервами). Батько — Грицько Кердейович, або Кердеєвич чи Кердей (? — не раніше 1411 р.) — український галицький боярин, урядник, староста подільський.
20 листопада 1443 р. за судовим позовом володарем Винник згадується Грицько Кердейович. 1448 р. і 1459 р. Грицько Кердейович фігурує у документах як володар Винник.
Вперше у політичному житті згаданий у 1430 р.
Отримав від короля згоду на викуп від Бартоша Бучацького  заставленого Кам'янецького староства, але угоду не уклали.
Володів Гусятином (початок XV ст.). Головні маєтки Грицька Кердейовича були в Поморянах, Винниках, Підбереззі, Микулинцях, Гусятині, Шпиколосах Золочівського повіту, села Дуб, Козлів, Поленч. Королем Яґайлом були надані села Зухоричі на Русі, Даловичі в Прошовіцькому повіті.
Грицько Кердейович домагався включення спірних Подільської та Холмської земель до складу Польського королівства. Сприяв поширенню римсько-католицької віри. Побудував костели в Білці Шляхецькій (біля Винник, 1454 р.), один з костелів у Львові, Вижнянах (з десятини у Підбереззі). Козлів у 1456 р. продав за 400 гривень Бучацькому.
Польська шляхта намагалася долучити Поділля до Польщі. Як тільки помер Вітовт (1430 p.), польські пани негайно вислали своїх гінців до Кам'янця зі звісткою про його смерть, кам'янецькі поляки під проводом єпископа Павела, колишнього старости Грицька Кердейовича, що перейшов на польський бік, шляхтичів Бучацьких зв'язали та ув'язнили Вітовтового намісника Довґірда (який ще не знав про смерть сюзерена), захопили замки Кам'янця, Смотрича, Бакоти, Скали, Червоногорода. За Поділля тоді між Литвою та Польщею постійно точилася боротьба, яка мала відлуння і в українському суспільстві. Інтереси Литви відстоював князь Олександр Нос, Польщі — Грицько Кердейович, який не тільки приєднав до неї Поділля, а робив усе можливе для приєднання Холмщини.
Входив до так званої «руської партії» в Кракові (як противага впливу на Русі Одровонжів Спровських). Ця партія у 1430 р. досягла проголошення  Єдлінського привілею, який зрівнював їх у правах із поляками. Після смерті (1434 р.) Владислава II Яґайла вони поставили Софію Гольшанську  реґентшею при малолітніх дітях (вона фактично правила Польщею). Партія мала намір опанувати трон не тільки в Кракові, а й у Вільному.
1431 р. брав участь у так званій «Луцькій війні» між Польським королівством і Великим князівством литовським. Влітку 1431 р. після успішних сутичок із загонами Свидриґайла, взяв замки Збаража, Володимира. Невдовзі, цього ж таки року, брав участь у поході 2 000 вояків на Крем'янець. 21 серпня в селі Тиване розбив війська руських князів Василя І Балабана. За ці заслуги 1431 р. польський король Владислав ІІ Яґайло призначив його холмським старостою. Управляти холмським староством почав 1433 р.; на 4 роки був призначений державцем (управителем), пізніше термін було продовжено. 1433 р. розбив загін Олександра Носа під Грубешівим (Холмщина).
У 1440—1444 рр. часто перебував в оточенні короля, записаний свідком королівських привілеїв. 1440 р. воєвода подільський Грицько Кердейовичч супроводжував молодого польського короля Владислава III Варненчика під час його експедиції в Угорщину. Входив до найближчого оточення нового польського короля Казимира IV Ягеллончика. 1459 р. відбув посольство до Молдавії з Яном Анджеєм Бучацьким (результати невідомі, було призначене для убезпечення Корони від південно-східних сусідів).
Фігурував в чисельних майнових судових позовах (востаннє 13 червня 1462 р.).
Двічі був одружений. Перша дружина — Зофія Заремба, донька сєрадзького каштеляна Заремби, молодша на 25 років. Друга дружина — Ядвіґа з Бережан та Божикова (вдова теребовельського старости Яна Бучацького)  — володарка Лапшина, Лісників. Сини від двох шлюбів Ян та Зиґмунт (Сиґізмунд; староста красноставський (1466—1476 рр.) і теребовлянський (у 1462—1471 рр. — спільно з братом Яном, також сам у 1479—1498 рр.).
Мав трьох братів — Івана, Дмитра і Сиґізмунда з Хотіня і Войнилова (львівський хорунжий).
Похований у Домініканському костелі у Львові (разом з дружиною).

ДЖЕРЕЛА
* Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково — краєзнавче видання. — Львів—Винники, 2012. — 88 с.
  * Байцар Андрій. «Винники» (науково-популярне краєзнавче видання). 2015 р. 
Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
* Boniecki Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Lwów, 1912. — Cz. 1. — t. 15. — S. 163—165. (пол.)
* Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. — S. 33—45. (пол.)
ГЕРБ КЕРДЕЯ 


Українські землі в польському атласі 1831 р. Марія Регіна Корженьовська



1831 р. Марія Регіна Корженьовська (Maria Regina  Korzeniowska; 1793—1874), поміщиця Подільської губернії Російської імперії, походила з дворянського роду Корженьовських.
Карта – «Polska, jednoczenie od roku 1333 – 1586». Опублікована в атласі  «Atlas historyczny, genealogiczny, chronologiczny i geograficzny Polski». Атлас виданий у співпраці з Лелевелем і С. Шавашкевичем. Видавництво Варшава (1831 р.). М. Коржаньовська також опублікувала «Génealogija Królów polskich» (Вільно, 1839) і «Genealogiczny obraz monarchów polskich» (1845). Центральна Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraina (Україна);  Південна Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Kozacy (Козаки). На карті виділено українські етнічні землі: Podolе (Поділля), Volyn (Волинь), Polisiе (Полісся), Pokucie (Покуття), Czerwona Rus (Червона Русь), Bukowina (Буковина).
Карта "POLSKA nabytki od roku 860 - 1333". Опублікована в атласі  «Atlas historyczny, genealogiczny, chronologiczny i geograficzny Polski». На карті позначені з межами: Хорватія Велика (територія включала теперішню Східну Польщу, частину Словаччини, закерзонські українські землі, теперішнє м. Краків, північна межа – р. Західний Буг), Хорватія Червона (територія включала теперішні міста Перемишль та Галич, на сході межувала з Волинню, південна межа – р. Прут), Хорватія Закарпатська (територія Придунайської низовини, південна межа доходила до р. Дунай, північна межа – Татри та Карпати).