субота, 27 серпня 2022 р.

Мирон Кордуба – видатний український історик, географ та картограф

 

Мирон Кордуба (1876–1947) – історик, географ, картограф, доктор філософії (1898), член Наукового товариства імені Шевченка (1903).

У 1920 р. йому присвоєно звання почесного професора Українського державного університету в Кам’янці-Подільському. У 1921–1922 рр. – проф. Всесвітньої історії Львівського таємного університету.

Професор Варшавського університету (1929–1939), з 1944 р. – професор і завідувач кафедри історії південних і західних слов’ян Львівського університету, старший науковий співробітник Львівського відділу Інституту історії АН УРСР.

Мирон Кордуба – автор багатьох історичних праць, серед них “Молдавсько-польська границя на Покуттю по смерті Стефана Великого” (1906), “Ілюстрована історія Буковини” (1906), “Венецьке посольство до Хмельницького” (1907), “Західне пограниччя Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном” (1925), “Що кажуть назви осель” (1938), ”Українська і польська історична література про українську еміграцію”.

Опублікував збірку документів “Акти до Хмельниччини” (1911). Свої твори М. Кордуба друкував також у газетах, журналах, альманахах: “Про історичну повість” (1922), “Шевченко як краєзнавець і археолог” (1935). У рукопису залишилася фундаментальна праця дослідника (понад 55 тисяч назв) – “Бібліографія історії України”.

Опубліковані праці М. Кордуби з історико-географічної та краєзнавчої проблематики.

1. Молдавсько-польська границя на Покутю до смерти Стефана Великого // Науковий збірник, присвячений проф. М. Грушевському учениками й прихильниками з нагоди Його десятилітньої наукової праці у Галичині (1894–1904). – Львів, 1906. – С. 158–184.

2. Де лежав старовинний город Хмелів? – Львів, 1907. – 3 с.

3. Старі й нові держави. – Львів, 1909. – 7 с.

4. Народи Буковини // Читальня. – 1911. – Ч. 5. – С. 3.

5. Північно-Західна Україна. – Відень, 1917. – 89 с.

6. Територія і населення України. – Відень, 1918. – 24 с.

7. Простір і населення України. – Львів, 1921. – 19 с.

8. Земля свідком минулого. Географічні назви як історичне джерело. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1924. – 14 с.

9. Західне пограниччя Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном // Записки НТШ. – Т. 138–140. – Львів, 1925. – С. 159–245.

10. Конференція істориків у Варшаві // Україна. – Кн. 5. – 1927. – С. 196–199.

11. Потреба організації збирання географічних назв. – Париж, 1928. – 7 с.

12. Рецензія на працю Петрова А. "Карпаторусские межевые названия из пол. ХІХ и из нач. ХХ в.". – Прага, 1929. – 219 с. – (Відбиток з «України»). – С. 136–139.

13. Що кажуть нам назви осель? – Львів: Наша Батьківщина, 1938. – 22 с.

14. Історія Холмщини і Підляшшя. – Краків, 1941. – 127 с.

15. Die ostgermanischen Handelswege durch die Ukraine um die Mitte des ersten Jahrtausends vor Chr. Geb. // Swiatowit. – Warszawa: Warszawskie towarzystwo naukowe, 1933. – T. XV. – S. 179–191.

Першим українським навчальним атласом був «Географічний атлас» професора М. Кордуби (1912, 1917, 1928). Кордуба М. Географічний атлас [Карти]. – Коломия: Галицька накладня Я. Оренштайна, 1912.

Атлас, загальним обсягом 24 сторінки, вміщував 24 основні карти та 11 додаткових, присвячених вивченню географії світу. Загальний обсяг атласу — 24 сторінки. На обкладинці атласу вміщено пояснювальний текст про Сонце, Зоряне небо й Земну кулю.

Материки в атласі представлені фізичними картами з додатковими картами політичного устрою. Європа подана детальніше — 8 сторінок відведено для зображення груп європейських країн (загальногеографічні карти). Крім цього на окремому розвороті розміщено загальногеографічну карту України масштабу 1 : 4 750 000, що дає змогу відобразити всі українські етнічні землі.

Є серед них і етнографічні карти. Окремою картою представлена Галичина і Буковина (масштаб 1 : 2 500 000). На карті «Галичина і Буковина» вставка «Карта народів» (стор. 11; 1928 р.); на карті «Наддунайська Швайцарія» дві вставки «Карта народів» та «Карта вір» (стор. 12-13; 1928 р.).

Яків Оренштайн засновник і власник «Галицької накладні» в  Коломиї (з 1903 р.) та «Української накладні» у Берліні (з 1919 р.); єврей. 1921 р., у Берліні, можливо, щоб підбити підсумки своєї роботи на ниві української книговидавничої справи й залишити слід про неї, Я. Оренштайн вирішив видати об’єднаний каталог «Галицької» та «Української» накладні за  1903–1919 рр., який відображає понад 350 видань, систематизованих за видавничими жанрами.

1917 р. Мирон Кордуба«Карта північно-західної України».

Опублікована карта в «Північно-західна Україна / Мирон Кордуба; Союз Визволення України. – Відень: Накладом Союза Визволення України, 1917. – 89 с.». На карті позначена північна, західна і південно-західна межа «української більшости». Полісся (Пінщина), Підляшшя, Берестейщина, Холмщина, Перемишльщина, Пряшівщина, Угорська Русь, Північна Буковина й Південна Бессарабія – українські етнічні землі.

У закордонному виданні Союзу Визволення України вчений Мирон Кордуба приводить фактичний матеріал географії північно-західної України. В доступній формі приведено загальний географічний огляд регіону та історичні аспекти розвитку території, які викладено на основі тодішніх історичних публікацій. Подано інформацію про внутрішні та зовнішні національні відносини, відомості про освіту, господарство, промисловість, торгівлю. Призначено для вчених, географів, краєзнавців.

1919 р. Мирон КордубаКарта України (французькою мовою).

1941 р. Мирон Кордуба. Мапа Холмщини та Підляшшя в Середні віки Мирона Кордуби.

Опублікована карта в «Кордуба М. Історія Холмщини й Підляшшя. – Краків: Українське видавництво, 1941. – с. 140».

Олег АНТОНОВИЧ. «ІЗ ПЛЕЯДИ ВИДАТНИХ У НАЦІОНАЛЬНІЙ НАУЦІ: МИРОН КОРДУБА (До 65-річчя від смерти вченого)», 2012 р. : «Велику цінність мають мапи, вміщені М. Кордубою в історико-географічних працях. Вони, крім того, що «унаочнюють» зміст текстуальної частини досліджень, вносять, як відомо, додаткове смислове навантаження. Картографією як класичним елементом історично-географічних досліджень учений зацікавився ще до Першої світової війни. На це вказує більша частина згаданих праць (вони супроводжують дослідження періоду визвольних змагань: «Північно-західна Україна» (1917) і значно пізніших десятиліть.

1912 р. вчений зробив певне узагальнення своєї праці і, базуючись значною мірою на матеріялах перепису населення 1897 р. (для Росії) і 1910 р. (для Австро-Угорщини), видав «Географічний атлас» із 24 різнотематичних мап (атлас витримав три видання – 2-ге – 1914; 3-тє – [1922 р.]). М. Кордуба розумів значення досліджень історико-географічної проблематики України (подібно, як це, зрештою, розуміли Г. Величко, М. Грушевський, С. Рудницький, а пізніше І. Крип'якевич, В. Кубійович), а в тому не лише наукове, освітнє і загальнокультурологічне, а й передусім державно-політичне для українського народу: «Ні яка держава не зможе розбудовуватися та існувати, якщо нація-державотворець не усвідомить простої істини: нація без держави не існує так само, як держава не існує без території». Тому географію населення, його територію і точне її географічне визначення (делімітацію) на площинах мап М. Кордуба відносить до першорядних і актуальних завдань як історичної географії, так і національного картографування….

Кожне історичне вище, на думку М. Кордуби, «непереконливо сприймається без вказівки на джерело з якого виростає думка і без показу території де відбувається подія [... ] особливо у давні час». Останнє вказує на безпосереднє зацікавлення вченого питаннями історичної географії. Окрему увагу зосереджує М. Кордуба на географії населення України та часовій динаміці його історичного руху. Ці студії дослідника почались із маргінальних уваг до ранніх його праць. Перші розвідки М. Кордуби, присвячені історичній географії і етногеографії, припадають на 1903 р.

Працюючи над історією Буковини, вчений розглядає їх досить детально, описуючи колонізацію краю. Дещо пізніше, 1905 р., у газеті «Буковина» з'являється стаття «Найдавніші оселі на Буковині», а згодом у Науковому збірнику, опублікованому на честь М. Грушевського, друкується вже велика за обсягом наукова розвідка «Молдавсько-польська границя на Покуттю по смерти Стефана Великого» (1906, з мапою), у якій чимало питань основується на визначенні української етнотериторії (скорочений і уточнений варіянт: «Zur Frage uber die moldauisch-polonische Grence in den Jahren 1433-1490» (1910), виходять друком праці «Північно-західна Україна» (1917 з мапою), «Границя з 1772 р.» (1920). Найбільш вагомим історико-географічним дослідженням М. Кордуби щодо реконструкції історичних меж поширення українців є стаття «Західне пограничча Галицько-Волинської держави в ХІІІ ст.» (1925, з мапою). Вона охоплює великий різноманітний джерельний матеріял, у тому числі матеріяли з ойконімії, які на такому рівні аналізу вперше використовуються у національній історіографії. На цьому наголошує критика. Пізніше на цю тему пише іншу статтю «Історична границя між Галицькою державою і Польщею» (1930). Водночас з реконструкцією середньовічних та пізньо-середньовічних територій українців увага вченого прикута до етнічних земель у новітній період української історії. Прикладом можуть слугувати статті «Ми і волохи» (1916), «Чи Підляшшя було білоруське» (1941). Основні праці вченого на цю тему такі: «Де живуть українці?» (1912), «Етнографічна територія України» (1917), «Територія і населення України» (1918, з мапою, стосовно цієї праці ви­словив свої зауваження С. Рудницький: „[автор] не потрафив віднестися як слід критично до офіціального статистичного матеріалу австро-угорського й російського. Тому викреслені ним межі (української національної території) [... ] можна вважати тільки мінімальними»), далі «Bukovina a Uherske Ukrajine» (1918, також франц. мовою), «Українська національна територія в Галичині та урядова австрійська статистика» (1919), «Territorium und Bevólkerung der Ukraine. Ein geographische-statistischer Beitrag» (1919), «Простір і населення України» (1921). Окремо слід підкреслити актуальність праць М. Кордуби «Українські землі під польською владою» (1932), «Українська національна територія і кількість українців у Польщі» (1925), «Розвій українського населення в Галичині за останні 100 літ» (1926), «Територія і населення Радянської України» (1926) та ін. Перелік великий».

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання . Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с. 


1919 р
.
Мирон Кордуба.


неділя, 21 серпня 2022 р.

1910 р. Генрик Верценський. Етнографічна карта Холмщини

 

Генрик Войцех Якуб Верценський (Henryk Wiercieński; 1843-1923) – польський публіцист. Карта «Карта рідної мови християнського населення східної частини Губ. Любельської, яка має бути відокремлена в плановане Холмське воєводство». Дані про польське населення частково недостовірні.

Wiercieński H. Mapa języka domowego ludności chrześcjańskiej wschodniej części Gub. Lubelskiej jaka ma być wydzieloną do projektowanej Gubernii Chełmskiej / zestawił Henryk Wiercieński 1910 r. ; rys. A. Rokicki Warszawa. – Без м-бу. – W Warszawie : Tow. Akc. S. Olgiersbranda Sów, 1919. – 1 к. : багатоколір. ; 54 × 71 см.