четвер, 22 жовтня 2020 р.

1916 р. Етнографічна карта Європи. Д. М. Вергун

 

1916 р. Вергун Д. М.  (18 жовтня 1871 р., Городок, нині Львівської області — 3 вересня 1951 р., Х'юстон), дослідник історії літератури Карпатської Русі та слов'янознавства москвофільського напрямку, публіцист, журналіст, поет. 

Карта – «Ethnographic Map of Central and South Eastern Europe». Видавництво Лондон. Українці позначені як Малоруси або Рутени – LITTLE RUSSIAN OR RUTHENE. Пряшівщина, Закарпаття, Підляшшя, Холмщина, Надсяння, Берестейщина, Пінщина заселені українцями.

 

 

середу, 21 жовтня 2020 р.

Назви "Україна", "Червона Русь", "Земля Галицька" та "Земля Холмська" на карті Польщі Петера Шенка старшого. 1705 р.

 

Петер Шенк старший (Petrus Schenck; 1660–1711), німецький картограф, гравер та видавець. Сім'я Пітера Шенка разом зі своїми партнерами, були серед найвідоміших і найбільш плідних видавців Амстердама в кінці XVII й на початку XVIII ст. Після смерті його справа перейшла до синів, серед яких виділявся Пітер Шенк молодший.

1705 р. Карта “Friderico Augusto, vere Augusto, Polon. Lithuan. Borus. Pomer., Regi. Duci. Principi., Saxon. Utr. Duci. S. Imp. Elect., Haec. Imperii. Sui. Regna». Видавництво Амстердам, (у 7 різнобарвних варіантах). Карта  створена на основі карти Ніколя Сансона. Правобережжя  та Лівобережжя з Сіверщиною позначені як VKRAINIA (Україна). Червона Русь (Russia Rubra) – всі етнічні українські землі (крім Закарпаття, Буковини та Берестейщини). Південь Західної України – Земля Галицька, північ – Земля Холмська. На карті написи – Volhynie (Волинь), Podolie (Поділля) та ін.

Історична довідка. Галицька земля (велика) — територіально-політичне утворення у Південно-Західній Русі. Почала складатися в 1-й пол. XII ст. із Перемишльського, Звенигородського й Теребовльського князівств. З ХІІ ст. відбулось піднесення значення Галича, який занепав після монголо-татарської навали 1240-х років.  Галицька земля (мала) (Ziemia halicka) — одна з п'яти земель Руського воєводства у складі Корони королівства польського, І Речі Посполитої (1434–1772). На відміну від інших земель Русі, тут угорські старости найдовше опирались приєднанню земель до Польського Королівства. Головним містом землі був Галич, де з 1564 р. збирався окремий земельний Сеймик, знаходилась резиденція староства гродового. На Сеймику обирали 6 делегатів на Трибунал Коронний і Трибунал Скарбовий. Шляхта Галицької землі на заклик старости збиралась під Галичем.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.