Андрій Байцар: березня 2022

2024-2025 рр. Курська операція

2024 р. Бої за Харківщину.

10 травня на світанку Росія пішла у наступ у Харківській області. Російські окупаційні війська захопили зразу чотири прикордонні селища на Харківщині (Стрілечтя, Червоне, Пильня та Борисівка).

12 травня 2024 р.

11 травня 2024 р.

10 травня 2024 р.

2023 рік

2023 рік почався з битви за Бахмут, а закінчується битвою за Авдіївку. Обидві увійдуть в історію як найбільш кровопролитні. Але за цей час ЗСУ зуміли наростити вогневу міць. Якщо в січні-лютому в день у середньому знищували 740 росіян, то в листопаді-грудні – 950. Натомість Росія, яка на початку війни могла наступати по всьому фронту, зараз має потенціал лише на окремі кілометрові ділянки.На лінії фронту відбулися дві суттєві зміни. Росіянам вдалося окупувати Бахмут і територію на схід від міста, тобто близько 530 км кв., натомість ЗСУ пробили дві великі дірки в обороні рашистів на південному фронті загальною площею близько 270 км кв., а також ще 43 км кв. відбили в ході контрнаступу біля Бахмута.

Історична битва за Бахмут

Повна окупація Донеччини залишається пріоритетною метою Росії. З наступу на Бахмут стартував новий етап реалізації цього плану. Битва розпочалася в серпні 2022 року і триває досі, однак найдраматичніші події відбулися у січні – травні 2023 року. Спочатку ми втратили кілька сіл біля Соледара, а через два тижні й сам Соледар, що стало загрозою не тільки для Бахмута, а й для нашого плацдарму біля Сіверська. Однак ЗСУ зуміли ліквідувати загрозу наступу росіян північніше від Бахмута. Вуличні бої ворог вів шляхом тотального знищення міської забудови. Крім Соледара й Бахмута, рашисти взимку окупували ще 24 села. В межах літньої кампанії контрнаступу ЗСУ повернули Кліщіївку й Андріївку, південніше Бахмута, а також наблизилися впритул до Ягідного та Берхівки, на півночі від міста. Втім під час розпочатого у грудні нового масованого наступу окупантам вдалося відкинути наших героїв знову до околиць Богданівки й Іванівського.

У підсумку битви Росія втратила понад 60 тис. солдатів знищеними та пораненими, а ЗСУ в 7,5 раза менше. Росіянам вдалося окупувати Бахмут завдяки зосередженню армії, яка переважала кількісно, та збільшенню переваги в артилерії до пропорції 1:8.

Битва за Вугледар

Вугледарський плацдарм дуже муляє росіянам, бо загрожує роботі залізниці Маріуполь – Волноваха – Донецьк. На початку 2023 року рашисти пішли на другий потужний штурм міста і змогли наблизитися до нього на відстань 2 км. Втім, дорогою ЗСУ за три тижні розбили їм половину всієї бронетехніки – понад 200 шт. Відтоді росіяни не робили серйозних спроб знову атакувати Вугледар, аж поки в грудні не розпочали новий наступ широким фронтом на всій Донеччині.

Унаслідок цього наступу їм вдалося завершити окупацію повністю знищеного міста Мар’їнка, яке до цього на 90% було зайняте росіянами. В останні тижні грудня ворог активував наступ в зоні між Мар’їнкою і Вугледаром та зумів підійти впритул до околиць сіл Побєда і Новомихайлівка, де відбувся найглибший прорив фронту в 2023 році з часу бахмутівської битви – близько 5 км. У разі продовження цих тенденцій наступною ціллю для ворога знову стане Вугледар, над яким нависне загроза напівоточення.

Контрнаступу ЗСУ на південному фронті

Наступ почався 4–6 червня одночасно на Мелітопольському, Токмацькому та Бердянському напрямках. У перші місяці наступу, долаючи мінні поля та лінії захисту, наші військові зуміли здобути три плацдарми. Найбільший – у районі Великої Новосілки, де вони пройшли понад 10 км углиб і 25 км завширшки та звільнили 9 сіл (Нескучне, Урожайне, Старомайорське, Благодатне, Макарівка, Сторожове, Рівнопіль, Новодарівка, Левадне). На Токмацькому напрямку Сили оборони звільнили 100 кв. км навколо села Роботине, а на Мелітопольському зуміли пробитися на 2,5 км вглиб і звільнили 3 села (Степове, Лобкове, П'ятихатки). Далі наступ загальмував і в підсумку не виконав початкових цілей – дійти до Азовського моря. Однак підготував добре підґрунтя для контрнаступу 2024 року. Зокрема вдалося зберегти підготовлений кістяк нових бригад, а також понад 80% бронетехніки.

На лівобережжі Херсонщини ЗСУ зуміли закріпитись як мінімум на двох плацдармах – біля Антонівського мосту та села Кринки. Також розвивають інші перспективні ділянки, біля Голої Пристані та Олешок. Унікальність цієї операції полягає в тому, що тисяча наших героїв за підтримки артилерії і дронів з правого берега тримають у напрузі 65-тисячну армію ворога, яка вже кілька місяців не здатна вирішити цю ситуацію.