четвер, 20 січня 2022 р.

Іван Липа, Іван Огієнко та Антін Крушельницький – міністри УНР, які мешкали в м. Винники (Львівщина). 1920-і рр. - 1930-і рр.

 

Липа Іван Львович (літературні псевдоніми — Петро Шелест, Іван Степовик; 24 лютого 1865 р., м. Керч – 13 листопада 1923 р., м. Винники) — громадський і політичний діяч, письменник, лікар, співзасновник таємного товариства   «Братство тарасівців» (1891 р.), перший український комісар Одеси  від ЦР УНР (1917 р.), член ЦК Української партії соціалістів-самостійників, міністр управління культів (26 грудня 1918 — 13 лютого 1919), міністр віровизнання УНР (13 лютого 1919 — 9 квітня 1919). Воєнно-політичні обставини в Україні змусили  І. Липу разом з сином Юрієм залишити Київ і емігрувати спочатку до Вінниці, потім у Кам’янець – Подільський, Станіслав. Деякий час жив в еміграції в Тарнові (Польща).

На початку 1922 р. І. Липа переїжджає до Львова. 1 березня 1922 р. прибуває до Винник, про що свідчить запис в особистому записнику. Проживав у Винниках до смерті.

        Огієнко Іван Іванович (Митрополит Іларіон) (2 січня 1882 р., м. Брусилів, Житомирщина —  29 березня 1972 р., м. Вінніпег, Канада) — український вчений, науковець-енциклопедист, перекладач Святого Письма, міністр освіти й віросповідань Української Народної Республіки (УНР), митрополит Вінніпезький і всієї Канади, мовознавець, історик церкви, педагог, дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (від 1922 р.). 1911 р. зарахований професорським стипендіатом по кафедрі російської літератури університету св. Володимира. 1915—1917 рр. — приват-доцент цього університету, 1917—1918 рр. – професор Українського народного університету, що існував паралельно з університетом св. Володимира (згодом — Київський державний український університет). 1918 р. І. Огієнко — уже засновник і ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету.

       За час періоду Директорії Української Народної Республіки під головуванням Симона Петлюри проф. І. Огієнко став  міністром освіти  (5 січня — 9 квітня 1919 рр.), а пізніше — міністром віросповідань (1919—1924 рр.). Він займав цей пост навіть тоді, коли вже уряд Української Народної Республіки опинився в еміграції. 

        З  вересня 1922 р. по 22 квітня 1924 р. Іван Огієнко,  разом з дружиною Домінікою і трьома дітьми – Анатолієм, Юрієм і Лесею, проживав у Винниках.

Крушельницький Антін (23 липня 1878 р., Ланьцут, нині Підкарпатського воєводства, Польща — 3 листопада 1937 р., Сандармох, Карелія) — український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог, міністр освіти УНР (27 квітня 1919 — 25 липня 1919), редактор шкільних хрестоматій з української літератури (Відень, 1919—1922), видавець-редактор громадсько-літературних журналів совєтофільського напрямку «Нові шляхи» (1929—1933 у Львові) і «Критика» (1933, там само), автор біографічного нарису «Іван Франко» та ін.

Понад 30 років працював на педагогічній ниві. Викладав у гімназіях Львова, Бережан, Коломиї, Рогатина, Городенка і Відня. Близький приятель В. Стефаника, О. Кобилянської, Н. Кобринської. Міністр освіти в уряді Симона Петлюри. Після падіння УНР емігрував з родиною до Відня, де заснував видавництво ‘’Чайка’’.

У 1925 році повернув з Відня до Львова й активно включається у політично-громадську працю (проживав у Винниках з 1925 р. по 1934 р.).

ДЖЕРЕЛА  

*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.



Будинок в якому проживав Іван Липа (тепер вул. Лесі Українки (колишня Маркіяна Шашкевича).


 

субота, 15 січня 2022 р.

1711 р. Карта Чорного моря і Константинопольської протоки. Петер Шенк I

 

Петер Шенк I (старший) (Petrus Schenck; 1660–1711) — німецько-голландський картограф, гравер та видавець. Сім'я Пітера Шенка разом зі своїми партнерами, були серед найвідоміших і найбільш плідних видавців Амстердама в кінці XVII й на початку XVIII ст. Після смерті його справа перейшла до синів, серед яких виділявся Петер Шенк молодший.

Бл. 1711 р. Карта «Nouvelle Carte de la Mer Noire et du Canal de Constantinople tres exacte mise au Jour par N Visscher Nunc apud P. Schenk» (Нова карта Чорного моря і Константинопольської протоки…). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна; Брацлавське та Київське воєводства) позначена як UCRANIA (Україна). З українських земель зображено Нижнє Поділля (Podolia). Південь України (землі між Інгульцем і Дніпром та вздовж правого берета Дніпра) названі Диким полем (Dzike Polie sive Campi Deserti et Inhabitati). В районі Причорномор’я написи латиною – Tartaria Minor (Мала Тартарія), Tartaria Budziacensis (Буджацька Тартарія) та Cremia (Крим).

Позначено рік Полтавської битви (1709). Виділено також і Бендери — місце перебування гетьмана Мазепи після поразки під Полтавою.

Мапа неодноразово перевидавалася.

Карта є аналогом опублікованої у 1709 р. Елізабет Вісшер (Elisabeth Visscher) (вдова Ніколаса Вісшера II) карти Чорного моря “Nouvelle carte de la Mer Noire et du canal de Constantinopl”. Бл. 1711 p. цю саму карту зі зміненою видавничою приміткою та незначними змінами у картографічному зображенні опублікував Петер Шенк.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с. 

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. – Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с.