пʼятниця, 30 червня 2017 р.

30 червня 1941 р. Акт відновлення Української Держави



30 червня 1941 р.  —  проголошення Українськими Національними Зборами, з ініціативи ОУН під проводом Степана Бандери, декларації про відновлення Української держави.

                                30 червня 1941 р. Львів'яни в очікуванні проголошення Акту
Листівка до 40-ї річниці проголошення Акту відновлення незалежності України 30 червня 1941 року. Лондон, 1981 р.

середа, 28 червня 2017 р.

З історичної географії Криму. Князівство Кирк-Єр




Кирк-Єрське князівство (кінець XII ст. — 1299 р.; князівство Сорок Замків) - держава в передгірській частині Південно-Західного Криму; ймовірно, існувала там з раннього середньовіччя до захоплення її 1299 р. татарським родом Яшлау (Яшлав).
Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва Чуфут-Кале). Площа території — близько 1 000 км2. Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Форма правління — монархія. З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Ескі-Керменським князівством). Основним населенням Кирк-Єрського князівства були алани. Правляча династія і знать князівства доволі рано прийняли православ’я. З територією князівства часто асоціюють Фульську єпархію, а столицю Кирк-Єр — з містом Фули.
Фульська єпархія існувала в цих місцях з VIII ст., перетворена в архієпархію у IX ст., про що свідчить запис під номером 36 у статуті візантійського імператора Лева VI. У XII ст. Фульську єпархію об’єднали з Сугдейською в Сугдею-Фульську. Населення колишнього князівства залишалося, здебільшого, християнським до виселення в Приазов’я 1778 р.
Назва Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI й X ст.: Кирк-Єр, Бакла, Тепе-Кермен та ін.
Наприкінці XII ст. Кирк-Єр став центром невеликого князівства (площа території - менш як 1 тис. км2), яке згодом потрапило у залежність від Кримського улусу Золотої Орди. Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних князів, вірогідно, залежних від доординських тюркських володарів Степового і Передгірного Криму.
Після захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з’явилися беї Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау — місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: 1346 р. у Кирк-Єрі  побудували мечеть. Після  битви на Синіх Водах 1363 р. князівство, очевидно, цілковито втративши самостійність, стало частиною Орди і його більше ніде не згадують.
Татарська орда хана Едигея зруйнувала місто 1399 р. Район Кирк-Єра до кінця існування Кримського ханства входив до бейлику Яшлау.
2012 р. Студенти географічного ф-ту ЛНУ ім. І. Франка
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

Український Крим. Унікальна долина Ашлама-Дере (Біюк-Дере)

Ашлама-Дере (Біюк-Ашлама, Біюк-Ашлама-Дере) — долина, балка в околицях Бахчисараю, простяглася вузькою смугою на 2 км між прямовисним плато Бурунчак і вапняковими схилами гори Беш-Кош (537 м), має клиноподібну форму, орієнтовану з північного заходу на південний схід. Її контур, що розширюється на південь та має максимальну ширину в півкілометра (мінімальний — удвічі менше), поступово зливається з Йософатовою долиною. Вздовж всієї протяжності її перетинає дорога від передмість Бахчисарая до Біюк-Капу (південні ворота Чуфут-Кале). В урочищі Біюк-Ашлама-Дере бере початок р. Чурук-Су, що протікає Бахчисараєм, на заході міста впадає в р. Качу (загальна довжина річки 11 км).
У тальвезі (на найнижчій лінії) балки Ашлама-Дере було поселення кизил-кобінської культури (за 3,5 км на схід від Старосільської околиці міста). Відкрито І. П. Кацуром і Я. А. Дубинським 1946 р., досліджував X. І. Крис 1946, 1950, 1955 рр. Протяжність поселення вздовж балки 300 м, ширина — не менше 50 м. На площі поселення знайдено близько тисячі фрагментів кераміки, що датують VIII—VII ст. до н. е.



Центральна частина балки Ашлама-Дере  (декілька кафе, ринок сувенірів та магазинчики). Парковка та збір екскурсійних груп, які прямують до Успенського монастиря і в печерне місто Чуфут-кале. https://www.risk.ru/blog/208071
Продовження  балки Ашлама-Дере  (зліва "турецький грот"). https://www.risk.ru/blog/208071
Балка Ашлама-Дере  (зліва обриви плато Бурунчак, печерне мічто Чуфут-Кале). https://www.risk.ru/blog/208071

ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.