Кирк-Єрське князівство (кінець XII ст. — 1299 р.; князівство
Сорок Замків) - держава в передгірській частині Південно-Західного Криму;
ймовірно, існувала там з раннього середньовіччя до захоплення її 1299 р.
татарським родом Яшлау (Яшлав).
Столиця — місто Кирк-Єр (сучасніша назва Чуфут-Кале). Площа території — близько 1 000 км2. Мова — грецька, аланська, кримськоготська. Форма правління — монархія. З півдня князівство межувало з князівством Феодоро (а до його виникнення, імовірно, з Ескі-Керменським князівством). Основним населенням Кирк-Єрського князівства були алани. Правляча династія і знать князівства доволі рано прийняли православ’я. З територією князівства часто асоціюють Фульську єпархію, а столицю Кирк-Єр — з містом Фули.
Фульська
єпархія існувала в цих місцях з VIII ст., перетворена в архієпархію у IX ст.,
про що свідчить запис під номером 36 у статуті візантійського імператора Лева
VI. У XII ст. Фульську єпархію об’єднали з Сугдейською в Сугдею-Фульську.
Населення колишнього князівства залишалося, здебільшого, християнським до
виселення в Приазов’я 1778 р.
Назва
Кирк-Єр пізнішого тюркського походження, історична назва столиці не
збереглася. Ядром держави були фортеці, що виникли в Гірському Криму між VI й
X ст.: Кирк-Єр, Бакла, Тепе-Кермен та ін.
Наприкінці
XII ст. Кирк-Єр став центром невеликого князівства (площа території - менш як 1
тис. км2), яке згодом потрапило у залежність від Кримського улусу
Золотої Орди. Найімовірніше, князівство не стало більш-менш централізованою
державою (можливо, ще меншою мірою, ніж Феодоро), а було союзом удільних
князів, вірогідно, залежних від доординських тюркських володарів Степового і
Передгірного Криму.
Після
захоплення Кирк-Єра військами еміра Ногая 1299 р. в історії з’явилися беї
Яшлау. Історикам відомі дві версії подій. За однією, дещо поширенішою, бей
Яшлавський був воєначальником Ногая і керував штурмом міста. За іншою, Яшлау
— місцевий можновладний рід, і, можливо, правитель Кирк-Єра доординського
часу. Отже, рід Яшлау, потрапивши в залежність від Золотої Орди, ще деякий
час, імовірно, володів князівством, хоча почалася його ісламізація: 1346 р. у
Кирк-Єрі побудували
мечеть. Після битви
на Синіх Водах 1363 р. князівство, очевидно, цілковито втративши
самостійність, стало частиною Орди і його більше ніде не згадують.
Татарська
орда хана Едигея зруйнувала місто 1399 р. Район Кирк-Єра до кінця існування
Кримського ханства входив до бейлику Яшлау.
2012 р. Студенти географічного ф-ту ЛНУ ім. І. Франка
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної,
природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац.
ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка,
2007. — 224 с.
Байцар Андрій. Географія Криму :
навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка,
2017. - 358 с. |
середа, 28 червня 2017 р.
З історичної географії Криму. Князівство Кирк-Єр
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
цікава інформація, і студентам цікаво там на практиці... Тим більше, коли викладач може багато розповісти. На жаль, не їздять уже туди...
ВідповістиВидалити