субота, 30 грудня 2017 р.

Назва «Україна» на «Карті Азії» Гійома Деліля. 1723 р.



1723 р. Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675-1726), французький географ та картограф, видав мапу "Carte d'Asie, dressée pour l'Usage du Roy."
На напі Лівобережна Наддніпрянщина, Південно-східна Білорусь та частина Смоленщини позначені як PETTIE RUSSIE (Мала Русь). Ця назва пересікається в районі Наддніпрянщини з іншою, що простягається до р. Дон: UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна Козаків)
Гійом Деліль був учнем астронома Жана-Домініка Кассіні, який навчив його точного визначення положення за допомогою спостереження точок на небі. Перші карти видав у 1700 р. (світу, Америки, Африки, та Азії). З 1702 року був пов'язаний з Французькою Академією Наук, з 1716 р. – ад’юнкт, з 1718 р. був її членом. Одержав титул Першого Королівського Географа (Premier Géographe du Roi). За дорученням Петра I склав карту Каспійського моря, на якій вперше дав його справжні положення і конфігурацію. У 1700-1714 рр. видав всесвітній атлас на основі нових матеріалів, критично переглянувши картографічні уявлення того часу; повністю переробив карту Африки; вперше дав більш вірні пропорції Середземного моря, усунувши помилку в довготі, яка збереглася на географічних картах ще з часів К. Птолемея.

Батько – Клод Деліль (викладач географії та історії), брати: Жозеф Ніколя Деліль (академік в Парижі та Петербурзі, увійшов в історію тим, що таємно надсилав до Франції копії російських карт, до яких мав доступ в Академії наук); Симон – історик; Луї – астроном (помер 1741 р. на Камчатці).

Деліль завжди наносив на свої мапи градусну сітку. За декретом французького уряду 1634 р. французькі мапи приймали за нульовий меридіан острів Ферро (Ферро – крайній західний острів групи Канарських островів, в період 1634–1884 рр. меридіан острова Ферро (17°39’51”) на захід від Гринвіча приймався за початковий).
Фрагмент карти



четвер, 28 грудня 2017 р.

Західна Україна - батьківщина праукраїнців-хорватів.Французька карта «La Russie, la Suede, la Norwege et le Danemarck a la fin du IXe. siecle. ». 1844 р.



1844 р., французький вчений,  Хоуз Антуан Філіп  (Houze Antoine Philippe) публікує карту   «La Russie, la Suede, la Norwege et le Danemarck a la fin du IXe. siecle. Dresses sous la direction de A. Houze» (Росія, Швеція, Норвегія та Данія в кінці IX. ст.). Опублікована мапа в «Atlas historique et geographique de la Russie, la Suede, la Norwege et le Danemarck. Carte II. (Paris, Chez P. Dumenil, editeur, rue des Beaux-Arts, 10. 1844)».
Білі хорвати  (Belohrobates) – від верхів'я р. Вісли, р. Сяну, р. Дністра, р. Прута  до р. Зх Буг. Південна межа – Карпати та Татри (період кінець IX ст).
Автор «Повісті временних літ» називає такі племена, від яких походять українці: поляни - жили на правому березі Дніпра, біля Києва; сіверяни - над Десною і Сеймом; древляни - між Тетеревом і Прип'яттю; дуліби або бужани - вздовж Бугу (їх називали також волинянами); уличі - над Дністром і Бугом; тиверці - між Бугом і Прутом; білі хорвати - на Підкарпатті. Серед усіх українських племен провідне значення набувають білі хорвати та поляни (з центром у Києві, на яких у VII ст. вперше поширюється назва «Русь»). Крім Київської Русі, часові рамки якої точно не визначені, в Європі існувала ще одна русько-слов’янська держава, а саме Велика Хорватія, засновником якої був нітранський князь Самослав. Про білих хорватів у Галичині писали неодноразово і українські історики, зокрема, М.Грушевський і Д.Дорошенко. Початок формування польського народу припадає на Х-ХІ ст. Його основою стали сім західнослов'янських племен: поляни (нижня течія р. Варти), серадзяни (верхня Варта), слензяни (сілезяни, верхня Одра), вісьляни (верхня Вісла), мазов'яни (середня Вісла), куяв'яни (нижня Вісла) та поморяни (узбережжя Балтики від Одри до Вісли).
За Леонтiєм Войтовичем: «... у VIII—Х ст. до приєднання до Київської Русi у басейнах Сяну та Верхнього Дністра, напевно, iснували хорватськi племiннi князiвства посян, теребовлян і поборан; на Середньому Днiстрi i Верхньому Прутi — Схiднотеребовлянське чи Галицьке хорватське князiвство (а, напевно, i обидва); за Карпатами — Боржавське, Верхньотисянське, Земплинсько-Ужанське i Нижньотисянське хорватськi князiвства. Укрiплення городищ, якi збереглися, їх планування i забудова, ремiсничi комплекси, як згадуваний металургiйний комплекс у Рудниках, рiвень технологiї виробництва дозволяють говорити про диференцiацiю суспiльства в обох регіонах i його полiтичну органiзованiсть».



середа, 27 грудня 2017 р.

Зображення московитів на географічних картах XVII ст. Гесселя Ґеррітца, Віллема Янсзона Блау, Маттеуса Меріано старшого, Джона Спіда, Якоба Сандрарта



1613  р. Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritsz) (1581—1632), голландський гравер, картограф та видавець,   вигравірував і видав в Амстердамі «Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Borois desumta . . . MDCXIIII» (Карту Росії, званої Московією, виготовлена нами з рукопису, накресленого старанням і коштом Федора, сина царя Бориса, і від річки Двіни до інших місць, які відомі як з карт, так і нами додані). Оригінал карти було складено цесаревичем Федором Борисовичем Годуновим (1589 - 1605) особисто, або під його керівництвом. Це одна з перших власне російських карт Московії (карти Московії, підготовлені іноземними фахівцями, появилися ще в XVI ст.).На карті містяться картуші з планом Москви та з видом Архангельска.  Над картушем карти позначені фігури в "московитських  костюмах".
Гессель Ґеррітц позначив такі українські землі: Полісся (Polesie), Волинь (Wolynia), Поділля (Podolia), Сіверщина (Severa), Приазов'я та Крим (Crimea). Ймовірно, що карта була складена на підставі «Великого Креслення» (Большого Чертежа) — офіційної генеральної карти Московської держави. Залишається невідомим, яким чином Ґеррітц, який ніколи не бував у Росії, отримав копію «Великого Креслення» для своєї картки.  До 1635 р. мідна дошка Ґеррітца перейшла від видавців Атласу Меркатора-Хондіуса до Віллема Блау, який, замінивши ім'я Ґеррітца на своє, включав цю карту у свої атласи. Мапа входила у всі видання Атласу Блау до 1673 р.
Гессель Ґеррітц був гравером і картографом амстердамського видавничого дому «Блау». Гессель Ґеррітц розпочав свою діяльність в Алкмарі  учнем Віллема Блау, який був на десять років старший від нього. Ґеррітц переїхав разом з Блау в Амстердам, де продовжував роботу в його майстерні. 1610 р. він заснував свою власну друкарню. Багато з його гравюр і карт, є частиною атласів Блау, Яна Янсона та іншими.

1626 р. Джон Спід (John Speed;  1552–1629), англійський картограф.  Карта «A Newe Mape of Tartary augmented by John Speede…» (Нова карта Тартарії). Московія зображена в складі Тартарії, яка простягається до Тихого океану. Тартар (татарин) зображений у формі московського опричника.

     Історична довідка. Іван IV Грозний (рос. Иван (Иоанн) IV Грозный) (1530— 1584) — великий князь московський з 1533 р., перший московський цар з 1547 року. При Іванові IV вперше встановлені торговельні зв'язки з Англією (1553) та Голландією. Підкорені Казанське (1552) та Астраханське (1556) ханства. У 1558—1583 роках велася Лівонська війна за вихід до Балтійського моря і вперта боротьба проти протекторату кримського хана Девлет I Ґерая. Після перемоги у Молодинській битві (1572) Московська держава укріпила за собою права на Казанське та Астраханське ханства, а також розпочала приєднання Сибірського ханства (1581). Титулувався як «Государ всієї Русі і великий князь володимирський, і московський, і новгородський, і псковський, і тверський, і пермський, і югорський, і болгарський, та інших». Частковий (скорочений) його титул, який зазвичай цитують, звучить як: «великий князь Московський, Великий государ, Божою милістю цар і великий князь».

Беззастережно титул «імператора» вже з 1554 р. визнавався за Іваном IV протестантською Англією (королева Єлизавета). З особливою наполегливістю Іван Грозний домагався визнання його царського титулу Польською та Литовською державами, однак ні ВКЛ, ні Польське королівство, ні об'єднана Річ Посполита ніколи так і не погодилися з цією вимогою.

1576 р. імператор Священної Римської імперії Максиміліан II, бажаючи залучити Івана Грозного до військово-політичного союзу проти Туреччини, пропонував йому на майбутнє престол та титул «східного цесаря». Іван IV цілком байдуже поставився до «цесарства грецького», але став вимагати негайного визнання себе царем «всєя Русі», і імператор поступився в цьому принциповому питанні.  

     1626 р. Джон Спід. Карта "Asia". Два цікавих малюнки на  карті. Зліва  - жінка "Moscovian" (московка), справа чоловік "Tartarian" (татарин). Хто європеєць?   На його карті "Європа" московити (теперішні "русские") відсутні!

1630 р. Віллем Янсзон Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571-1638),  голландський картограф та видавець, в Амстердамі, перевидає карту   «Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Borois desumta . . . MDCXIIII».
На карті містяться картуші з планом Москви та з видом Архангельська.  Над картушем карти позначені фігури в "московитських  костюмах".
Після смерті Гесселя Ґеррітца в 1632 р. Віллем Янсзон Блау неодноразово перевидавав карту. Видання Ґеррітца легко відрізняти від карт Блау.
На виданнях Блау було видалено напис «Гессель» (Excusum apud Hesselum Gerard sub Signo: Tabulate Nauticae), який замінено  ім'ям «Blаeu». Блау частково переробив зовнішній вигляд карти.
1640 р. Маттеус Меріан старший (Matthaus Merian; 1593 —1650), гравер та картограф швейцарець за походженням, перевидає карту «Tabula Russiae ex autographo, quod delineandum curavit Foedor filius Tzaris Boris...» у Франкфурті (Німеччина).
На карті містяться картуш  з видом Архангельська.  Над картушем карти позначені фігури в "московитських  костюмах".
1676 р. Джон Спід. Карта під назвою «A Map of Russia»  опублікована в його атласі ​​"Prospect of the most famous parts of the world". Гравер: Francis Lamp. Видавництво: T. Bassett and R. Chiswell, London, 1676. Перше видання цього атласу вийшло в 1627 р. На карті містяться картуші з планом Москви, видами Нарви, Архангельська, Кремля, види московитської лазні та млини.  Над картушем карти позначені фігури в "московитських  костюмах".
1690 р. Якоб Сандрарт (Jakob von Sandrart; 1630-1708). Карта – «Moscoviae seu Russiae Magnae Generalis Tabula qua Lappoinia, Norvegia, Suecia, Dania, Polonia Maximaeq parte Germaniae, Tartariae Turcici imperii, aliaequ Regiones adjacentes fimul oftendentur de nova correcta et edita pe Iacobium Sandrart» (Загальна карта Московії, або Великої Русі, що включає Лаппонію, Норвегію, Швецію, Данію, Польщу, більшу частину Німеччини, Таhтарію, Османську імперію та інші прилеглі краї. Видана з новими виправленнями й опублікована Якобом Сандрартом). На картуші карти позначені фігури в "московитських  костюмах".
 
Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia), Волинню (Volhynia), Україною (Ukraina), Поділлям (Podolia), Новгород-Сіверським (Severia) та Чернігівським (без підпису) князівствами у складі Московського царства, Кримським півостровом (Crimea) та Перекопською Татарією (Tartaria Przecopensis). Межі воєводств та земель на карті не позначені. 
 
По обидва береги Дніпра, від Кодака (Kudak) до гирла річки, зображене Дике Поле (Саmрі Deferti). Від Приазов’я й аж до Подоння – напис DIKOIA POLE (Дике Поле).
 
ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с. 

 





Картуш карти 1614 р.

                                                           Картуш карти 1676 р.
1614 р. Гессель Ґеррітц

1630 р. Віллем Янсзон Блау

1640 р. Маттеус Меріан старший 

1676 р. Джон Спід 

1690 р. Якоб Сандрарт

1690 р. Якоб Сандрарт. Картуш карти