До дискусії про календарі (фото старих календарів різних років видання)

      Кілька років напередодні Різдва все частіше і гучніше лунали заклики святкувати Різдво «з усім світом», мовляв, 25 грудня – це «європейське» Різдво, а 7 січня – «радянське» або «москальське». На подібні ідеологічні спекуляції, які здебільшого роздмухували люди, котрі насправді не ходили і не ходять до церкви ні 25 грудня, ні 7 січня, клюнули чимало патріотично налаштованих Українців. Утім, як не дивно, саме російські комуністи в 1924-1929 рр. силоміць намагалися примусити церкву перейти на Новий стиль і святкувати Різдво 25 грудня, замість «старорежимного» 7 січня.

Українські (руські церкви) в Речі Посполитій та Австро-Угорщині користувалися завжди старим стилем, тобто Юліанським календарем, адже стояло питання збереження етнічної самоідентифікації українців, їх розрізнення із поляками-римокатоликами, через полонізацію метою якої була культурна асиміляція.

У XX і ХХI ст. день Різдва 25 грудня за Юліанським календарем припадав і припадає за світським (григоріанським) на 7 січня, у XIX ст. - на 6 січня, у XVIII  - на 5 січня,  у XVII  та XVI ст.ст. - на 4 січня. Тобто, і православні українці, і греко-католики відзначали Різдво на 10-13 днів пізніше за римо-католиків та протестантів. Це було і за поляків, і за австрійців, і в УПА, і в підпіллі за СРСР.

Що цікаво то майже в кожної релігії є свій календар і практично всюди він відрізняється від світського державного. Календарів дуже багато насправді й новоюліанський і григоріанський не самі точні з точки зору науки. Найцікавіший факт, це те, що в Індії є один світський календар, але через те, що там багато гілок індуїзму, в різних регіонах різні групи використовують власні календарі, які використовували попередні покоління. Бог поза часом, але в книзі Левіт, глава 23, Бог дає Мойсеєві настанови стосовно свят. Далі в книзі пророка Єзекіїля глава 44 вірш 24. Далі книга пророка Даниїла глава 7 вірш 25. Ці вірші стосуються свят, уважно перечитаймо і їх. З Біблії зрозуміло, що є Божі свята, а є людські. І мабуть, не варто так легко ними двигати.

Отже, Українські церкви у 20 і 21 ст. святкували Різдво до «реформи» завжди 7 січня. За цією датою Різдво святкували в Організації Українських Націоналістів та в Українській Повстанській Армії. Чи в когось повернеться язик назвати ці організації прислужниками московської церкви? Степан Бандера - син греко-католицького священника, і Різдво, як і оунівці та упівці, відзначав 7 січня.

У всіх православних виданнях Київської митрополії XVI – XVIІІ ст., як православних та і більшості греко-католицьких, ми не знайдемо «подвійній» подачі дат церковних свят, яке ми маємо сьогодні, а тільки згідно одного календаря. Згідно Юліанського календаря датувалися і практично всі документи, що виходили з православного середовища. Останні факт легко доводиться, коли таки акти мають вказівку дня тижня, дати та місяцю. З іншого боку, католики та певні державні інституції Речі Посполитої користалися виключно Григоріанським календарем. Результатом такого паралельного існування двох календарів було те, що тогочасні описання деяких подій мають різне датування, яке залежать виключно від їх конфесійного походження.

Також останнім часом в соцмережах появилася інформація, що українці й московити до 1918 р. святкували Різдво 25 грудня. Наводяться для прикладу різноманітні календарі та коментарі до них. Так, Росія (РПЦ) та Українські церкви святкували Різдво до 1918 р. і святкують зараз 25 грудня, але не за Григоріанським, а Юліанським календарем, тобто 7 січня за Григоріанським.

Росія та РПЦ до 1918 р. жили за старим стилем, тому цивільний і релігійний календарі збігалися. Це аксіома, яка не потребує доказів. Питання в іншому. У той день, коли в дореволюційній Росії було 25 грудня і святкували Різдво, на Заході вже було 7 січня. Однак в щорічних російсько-радянських календарях аж до 1929 року (включно) церковні дати, включаючи Різдво, були помічені в різні роки або як свята, або як дні відпочинку. Різдвяні дні в календарях 1919-1923 років відзначені 7 і 8 січня, а 1924–1929 років – 25 і 26 грудня. З 1929 р. в радянській Росії було заборонено відзначати Різдво Христове.

У 1923 р. на вимогу радянсько-російського уряду московський патріарх Тихон видав розпорядження про перехід на новий стиль і святкування Різдва 25 грудня, але це розпорядження викликало шалений опір на парафіях, зокрема в Україні.

5 травня 1923 р. на Другому Помісному Всеросійському Соборі (Першому оновленому), що проходив у Москві з 29 квітня по 9 травня в храмі Христа Спасителя було розглянуто питання «Про Реформу календаря». 15 жовтня 1923 р. Новоюліанський календар, святкування Різдва 25 грудня, указом патріарха Тихона був введений для РПЦ. Проіснувало це нововведення лише 24 дні, і вже 8 листопада все той же патріарх Тихон розпорядився «повсеместное и обязательное введение нового стиля в церковное употребление временно отложить», що триває й досі. 

Отже, РПЦ відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1924 р. і по сьогоднішній день відзначає 7 січня. Але в грудні 1923 р. Наркомат праці СРСР затвердив новий порядок «особливих днів відпочинку» (так називалися пов'язані з релігією та традиціями вихідні, які в межах СРСР не були тотожними). Отже, з 1924 р. і до 1929 р. усі календарні свята відзначалися за Новим стилем, зокрема й Різдво. Втім, офіційний вихідний 25 грудня не скасував відзначення Різдва «на місцях» саме 7 січня.

В соцмережах «гуляє» також інформація, що українці греко-католики до 1946 р. (Львівський собор) святкували Різдво 25 грудня за Григоріанським календарем. Наводяться для прикладу різноманітні календарі та коментарі до них. Так, Українці завжди святкували Різдво до 1946 р. і частина святкують зараз 25 грудня, але не за Григоріанським, а Юліанським календарем, тобто 7 січня за Григоріанським. Всі церковні календарі за Австро-Угорщини друкувалися переважно за Юліанським стилем, в кінці XIX ст. – на поч.  XX ст. за двома, тому в календарях і позначене 25 грудня – Різдво (за Юліанським календарем!!!); з 1920-х рр. і до 1990-х років - теж за двома стилями.

 З ІСТОРІЇ

ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР

Юліанський календар виник перед Боговтіленням. За 45 років до Боговтілення, за ледь не півтори тисячі років до появи того прища на тілі Землі, що стало Московією, а пізніше Росією.

Богослужіння в абсолютно особливі доби у році, на яких стоїть Юліанський, стримували і стримують диявольські сили. Та давали світові духовний кисень з озоном, зміцнюючи, даючи наснагу, підживлюючи батарейки та оздоровлюючи навіть тих, хто до церкви не ходив. Так незбагненно це працює.

У 325 році Юліанський календар ПЕРШИМ НІКЕЙСЬКИМ СОБОРОМ, де засідали СВЯТИЙ МИКОЛАЙ, СВЯТИЙ СПИРИДОН, ВАСИЛІЙ ТА АФАНАСІЙ ВЕЛИКІ й численні інші святі, затверджено як ОБОВ'ЯЗКОВИЙ ДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ КРАЇН.

Святі Дні в календарі то не кубик-рубик, яким можна крутити. Це фундамент будинку в якому живемо. Без фундаменту просто завалимось (FB; Аня Венжівська).

Потім Юліанський календар наповнився СВЯТИМИ торжествами. Особливі дні стали Богослужбовими. Бо СВЯТИМ поступово відкрилася їхня непересічність. Що дають людям Богослужіння в ці дні такого, що не дають дні звичайні, на які зараз так намагаються антихристські сили попхати українців.

В 988 році Юліанський календар прийшов в Київ разом із прийняттям православної віри та охрещенням наших предків, ані Москвою, ні Росією ще не штиняє. Немає їх, не існує в природі. Вони потім вкрали календар разом з Церквою в України. Але нав'язати його НЕ МОГЛИ!!!

Благодать Божа, що виробляється на Богослужіннях у особливі дні, на яких стоїть Юліанський календар, стримувала антихристську силу, яка зараз розгулялася у ядерно-вірусно-роботно-україногеноцидному шалі й намагається знищити людство й Планету загалом.

Тому, оббріхувачі Юліанського календаря, воюючии з 7 січня, ви підіграли антихристським силам. Хто намірено, хтось бездумно, хтось волів так вчинити, а хтось проти волі. Шансів на порятунок в українців та людства взагалі небагато. Ситуація ж зі швидкістю розігнаного потяга наближається до точки неповернення.

Священники - це ті, хто завинили в цій історії ще більше архієреїв. Бо ближчі до людей. І ті, хто брехали про Юліанський, скористалися довірою. Посприяли перетворенню людей на бездумне стадо, котре саме вже не знає, що сповідує (FB 2023; Юля Когут).

Господь завжди дає право обирати. Ми вільні у своїх діях. Та незнання закону не звільняє від відповідальності. Ми як на рентгені, нас видно кожного. І не те як ми одягнені, а чим наповнені.

Без чіткого опертя, на ногах не встоїш. І вміст швидко вивітрюється, якщо нами постійно теліпає (FB 2023; Аня Венжівська).

7 січня  (25 грудня за Юліанським календарем) Різдво Христове святкують::

*Українська автокефальна православна церква в діаспорі (православна митрополія Вселенського патріархату Константинополя);

*Українська православна церква США (УПЦ США; православна митрополія Вселенського патріархату Константинополя);

*Православний український вікаріат у Румунії (Румунська православна церква). Станом на 2009 рік вікаріат налічував 32 парафії та 3 монастирі, чисельність вірян близько 52 тис.;

*Українська православна церква Київський патріархат (відновлена 20 червня 2019 р.);

*Вікаріат УПЦ КП в США і Канаді;

*незначна частина парафій ПЦУ;

*шість з 16 автокефальних Східних православних церков (Єрусалимський патріархат, Сербська православна церква, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Польська автокефальна православна церква, Македонська православна церква — Охридська архієпископія, Російська православна церква). У православній церкві у Польщі є два календарі. Зараз офіційним календарем є Юліанський календар, проте незначна частина парафіян використовує також Новоюліанський календар;

*три східно-католицьких церкви (з 23 церков): Еритрейська католицька церква (168 тис. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю), Ефіопська католицька церква (71 тис. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю), Російська греко-католицька церква. Східні католицькі церкви — це двадцять три східно-християнські sui iuris (автономні) окремі церкви Католицької церкви, у повному спілкуванні з Папою Римським. Попри те, що вони відрізняються від Латинської церкви, усі вони у повному євхаристійному спілкуванні з нею та між собою;

*деякі православні монастирі та парафії в країнах Європи та Америки, монастирі та інші установи Афону (Вселенський патріархат Константинополя), окремі єпархії Румунської православної церкви (Бессарабська митрополія);

*три з шести Орієнтальних православних церков: Коптська православна церква Александрії (приблизно 10 мільйонів вірян у всьому світі; використовує Копський календар, який ідентичний Юліанському календарю), Еритрейська православна церква Тевахедо (понад 3 млн. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю),  Ефіопська православна церква Тевахедо (36 млн. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю);

*Єрусалимський вірменський патріархат (Єрусалимський вірменський патріархат використовує Юліанський календар, тоді як решта Вірменської апостольської церкви григоріанський календар. Обидві відзначають Різдво Христове як частину свята Богоявлення за своїм календарем. Вірменська апостольська церква святкує Різдво Христове — 6 січня в один день з Хрещенням Господнім, а так як Єрусалимський вірменський патріархат використовує юліанський, а не григоріанський календар, то їхнє Різдво Христове й Хрещення Господнє припадає на 19 січня;

*незначна частина парафій Православної церкви Чеських земель і Словаччини.

СТАРОСТИЛЬНІ церкви:

*Православна старостильна церква Румунії використовує в богослужінні Юліанський календар (виникла після відділення ряду кліриків і парафіян від Румунської православної церкви після прийняття останньою новоюліанського календаря в 1924 році, не має канонічного спілкування з будь-якою з помісних православних церков). Число парафіян оцінюється в 2-3 мільйони осіб. Церква налічує 130 парафіяльних храмів, в яких служать 160 священників, 16 єпископів і 26 дияконів. У 6 чоловічих монастирях мешкають 290 ченців, а в 7 жіночих монастирях — 510 черниць.

У 1924 році Православна церква Румунії прийняла новоюліанський календар. 19 лютого 1924 року в суді міста Сучава була зареєстрована «Організація прихильників православної старостильної церкви Румунії». У 1930 році ієромонах Глікерій розгорнув активну діяльність з будівництва старостильних храмів. На кошти вже сформованих старостильних парафіяльних спільнот в 1931-1932 рр. були побудовані храми в селах Редешень (жудець Сучава), Брустурі, Уречень (жудець Нямц), Риска, Богденешть, Дрегушень (жудець Сучава) і в селі Балш (жудець Ясси). Інтенсивність зведення храмів наростала з кожним роком.

У вересні 1936 р. Патріархом Румунським Мироном Кристею, який в 1938 році стає також і прем'єр-міністром Румунії, була розв'язана кампанія переслідувань щодо послідовників румунського старостильництва. Був проведений масовий арешт як кліриків, так і рядових прихильників Юліанського календаря. За прямим розпорядженням патріарха Мирона у старостильників були відібрані всі побудовані храми.

У 1937 році ієромонах Глікерій був засуджений на два роки позбавлення волі. Вийшовши на свободу, він знову потрапив під арешт за помилковим доносом, нібито за зв'язок з терористичною організацією «Залізна гвардія», але незабаром звільнений, після чого спільно з ієродияконом Давидом Бідаску пішов у непрохідні ліси. Побоюючись повторного засудження, обидва мандрівники близько двох років жили в землянках і перебували в повній невідомості.

Першоієрарх церкви носить титул архієпископа і митрополита Православної старостильної церкви Румунії; його резиденція — Спасо-Преображенський монастир Слетіоара (рум. Slătioara), розташований поблизу села Ришка (рум. Râşca) в жудеці Сучава в Трансільванії (32 км на південь від м. Сучава). З 1992 року посаду першоієрарха займає архієпископ і митрополит Слетіоарський Власій Могирзан;

*Православні старостильні церкви Греції — група церков, що не мають постійного спілкування зі світовим Православ'ям, які не визнали впровадження в березні 1924 року «виправленого» (новоюліанського) календаря. Налічується понад 800 000 вірян. Прихильники засуджують перехід більшості із 16 помісних Православних церков на «новоюліанський календар»; також засуджують екуменізм, розглядаючи його як єресь. Існують паралельно структурам визнаної державою Церкви Греції, від якої спочатку відкололися. Грецькі старостильники (грец. παλαιοημερολογίτες) свої церковні структури (юрисдикції) зазвичай називають як істинно-православні (грец. Γνήσιοι Ορθόδοξοι Χριστιανοί (Γ.Ο.).

У першу неділю після нововведення багато священників і мирян Греції, які не прийняли нововведення, зібралися і створили представництво Церкви істинно-православних християн — «Асоціацію православних», яка в 1926 році була реорганізована під ім'ям «Грецького релігійного товариства ІПХ».

13 травня 1935 року з єпископату Елладської православної церкви до старокалендарного руху приєдналися три митрополити: Димитріадський Герман (Мавромматіс), Флоринський Хризостом (Кавурідіс) і Закінфський Хризостом (Димитріу), а 11 червня предстоятель державної Елладської православної церкви Хрізостом I (Пападопулос) розпочав проти заарештованих архієреїв судовий процес. 1937 року в ІПЦ стався розкол на дві гілки: флоринітську та матфіївську.

Церква істинно-православних християн Греції (Синод Хризостому) (утворена 1960 р.; найчисленніша за кількістю своїх членів старостильна церква у Греції);

*Болгарська православна старостильна церква (болгарські старостильники відокремилися від визнаної Болгарської православної церкви у 1990 році у зв'язку з невдоволенням серед консервативної частини населення Болгарії запровадженням у 1968 році у Болгарській церкві новоюліанського календаря. Вірян понад 70 000, 18 храмів та 4 каплиці, 2 єпископи, 20 священників);

*Сербська істинно-православна церква (виникла на території Сербії в 1995 році і пов'язана з діяльністю афонських ченців сербського походження — ченця Данила (Мирковича), схимонаха Серафима (Мільковича) та Акакія (Станковича), які влилися в рух старостильників, приєднавшись до афонського монастиря Есфігмен).

Григоріанський календар

У XVI ст. Папа римський Григорій XIII запропонував реформу календаря, яка мала на меті ліквідувати зсув весняного рівнодення. За період від початку запровадження юліанського календаря виникла різниця в 10 днів у порівнянні з фактичним днем рівнодення. А дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня. Таким чином після 4 жовтня 1582 р. настало 15 жовтня. Новий календар одразу почав діяти в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Річі Посполитій. В період боротьби між церквами західного та східного обряду реформа календаря одразу стала політичним питанням. У 1583 р. на соборі в Константинополі православна церква відкинула пропозицію про зміну календаря.

Польський король Стефан Баторій своїм універсалом 5 (15) жовтня 1582 р. зобов’язав усіх підданих, у т. ч. православних русинів й вірмен використовувати у датуванні Григоріанський календар. У державних установах українських земель Речі Посполитої н. ст. був упроваджений досить оперативно – перші відомі документи гродських, земських і підкоморських судів та магістратів, датовані за Григоріанським календарем, відносяться до 1582–1583 рр. Виняток у цьому плані становило козацтво. Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти Григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак Українська православна (так само як і Українська греко-католицька) церква досі дотримується Юліанського календаря. 

За наполяганням угорської влади, 1916 р. Григоріанський календар прийняли до церковного вжитку українці Закарпаття (греко-католицькі дієцезії Мукачева, Пряшева і Гайду Дороґ). Упроваджуючи н. ст., уряд наказав священникам стежити, щоб у свята за новим календарем ніхто не працював. Одночасно у навчальний процес народних шкіл двох перших єпархій було введено латинську абетку замість кирилиці (рішення угорського Міністерства освіти від 1 вересня 1916 р. 25 березня 1916 р. частина українців греко-католиків перекинула свої церковні календарі на 13 днів уперед. Таке рішення ухвалив греко-католицький єпископ Станіславської єпархії, що охоплювала частину Галичини. Та ця календарна реформа зазнала невдачі. Далеко не всі віряни й духовенство сприйняли її з ентузіазмом, на адресу тодішнього Станіславського єпископа-реформатора лунали різноманітні звинувачення, зокрема у національній зраді. Тож у 1918 р. прикарпатці повернулися до старого, Юліанського календаря.

Бувають в нас час випадки, коли новокалендарні парафії переходять на Юліанський календар, як сталося з церквою Сергія і Вакха в Римі та святої Варвари у Відні, що перейшли на Григоріанський календар раніше і повернулися на Юліанський з приїздом нової хвилі мігрантів з України, які хотіли продовжували святкувати за українським звичаєм. У Чикаго (там велика українська діаспора), є два греко-католицьких храми, які стоять поруч. В одному служать за новим стилем, а в іншому – за старим.

В Україні Григоріанський календар був запроваджений 16 лютого 1918 р. — цей день стали вважати 1 березня 1918 р. Православна церква в Україні (як складова РПЦ) не перейшла на новий календар.

Григоріанський календар було запроваджено в радянській Росії згідно з декретом Раднаркому після 31 січня 1918 р. йшло 14 лютого 1918 р. Російська православна церква не прийняла Григоріанський календар, тож і далі послуговувалася Юліанським календарем.

У травні 1923 р. у Вселенському Патріархаті відбувся конгрес, який скликав патріарх Мелетій IV. Щоб не приймати Григоріанський «католицький» календар було вирішено ввести Новоюліанський календар серба Миланковича. Вже у 1924 р. Вселенський Патріархат, Кіпрський Патріархат, Елладська та Румунська православні церкви перейшли на новий календар. Перехід різних церков на Новоюліанський календар не був одночасним. Так, наприклад, Болгарська православна церква перейшла на нього лише у 1968 р.

25 грудня за Григоріанським календарем Різдво Христове відзначають :

*Церкви Західного християнства: Латинська церква; Англіканська церква та інші протестанські церкви;

*шістнадцять з двадцяти трьох східних-католицьких церков (Русинська греко-католицька церква (розрізняють три незалежні русино-католицькі юрисдикції: 1) Русинська візанто-католицька митрополія в США, митрополича церква sui juris; 2) Мукачівська єпархія в Україні, безпосередньо підпорядкована Риму; 3) Апостольський екзархат Чеської Республіки, безпосередньо підпорядкована Риму), Коптська католицька церква, Вірменська католицька церква, Албанська греко-католицька церква, Білоруська греко-католицька церква, Греко-католицька церква Хорватії та Сербії, Угорська греко-католицька церква, Італо-албанська католицька церква, Македонська греко-католицька церква, Мелькітська греко-католицька церква, Словацька греко-католицька церква, Халдейська католицька церква, Сиро-малабарська церква, Маронітська церква, Сирійська католицька церква та Сиро-Маланкарська католицька церква);

*три з шести орієнтальних православних церков (Вірменська апостольська церква, Маланкарська православна сирійська церква, Сирійська православна церква та Церкви Сходу (Ассирійська церква Сходу та Давня церква Сходу), які використовують григоріанський календар;

*Фінляндська православна церква.

Новоюліанський календар

Перехід на новоюліанський календар розпочався у 20-х рр. ХХ ст., коли перейшли на новий стиль Греція і Румунія, в котрих Православні Церкви були державними. У Грецькій (1924 р.), Румунській (1924 р.) та Болгарській (1968 р.)  Церквах перехід на новоюліанський календар спричинив тяжкий розкол. І якщо старостильних болгар – близько 70 тисяч, то румунів – до трьох мільйонів; вони створили окремі Православні Старостильні Церкви Болгарії та Румунії. А старостильні греки своєю чергою розкололися на різні протиборствуючі течії. Але найбільш разючі факти ось які. Православні Церкви Македонії та Польщі (ПАПЦ) розколів уникли тільки тому, що майже всі рядові священнослужителі й весь церковний народ не сприйняли рішення вищого церковноначалія про перехід на новий стиль.  Так серед православних волинян ще досі є ті, хто ходив до церкви й «за Польщі» (Волинь, як і Галичина в 1919-1939 рр. була під Польщею). Вони підтвердять: усе церковне життя провадилось тоді за старим стилем. Ба більше, чимало парафіян і не знали навіть, що офіційно ПАПЦ в 1924 році проголосила себе новостильною. І проживши в такому стані трохи не століття, Польська Автокефальна Православна Церква рішенням свого Священного Синоду з 2014 року повернулась на старий стиль: зміна кількох поколінь нічого не змінила у прихильності народу до давньої традиції. Таке ж повернення через декілька десятиліть здійснило вище керівництво Македонської Православної Церкви: не бажає благочестивий люд нового стилю, та й годі!

25 грудня за Новоюліанським календарем Різдво Христове відзначають :

*Православна церква України (24 травня 2023 року Православна церква України прийняла рішення щодо використання новоюліанського календаря для святкування неперехідних свят, частково у зв'язку із вторгненням Росії до України);

*більшість Східних православних церков (Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Румунська православна церква, Болгарська православна церква, Церква Кіпру, Церква Греції, Автокефальна православна церква Албанії та Православна церква Чеських земель і Словаччини);

*чотири східних католицьких церкви (УГКЦ, Болгарська греко-католицька церква, Греко-візантійська католицька церква та Румунська греко-католицька церква);

*1–2 лютого 2023 року у Львові-Брюховичах Архиєрейський синод УГКЦ вирішив, що з 1 вересня 2023 року Українська греко-католицька церква в Україні переходить на новий стиль (новоюліанський календар) для нерухомих свят із збереженням юліанської Пасхалії, про що повідомив верховний архиєпископ Святослав 6 лютого 2023 року. Слідом за УГКЦ в Україні рішення про перехід на новий стиль ухвалили УГКЦ в Польщі — 6 лютого, УГКЦ в Австралії й Океанії — 22 березня, УГКЦ в Німеччині та Скандивії — 22 квітня, УГКЦ в Сполученому Королівстві — 9 червня, й окремо 7 лютого 2023 року — Апостольська адміністратура для католиків візантійського обряду в Казахстані та Центральній Азії;

*Православна церква Америки (cамоврядна автономна помісна православна церква Московського патріархату в Північній Америці).

 Небезпека «перенесення» Різдва на 25 грудня, про яку усі мовчать

 Результатом так званої реформи календаря буде черговий розкол, послаблення християнства та повне знищення церковних та національних традицій в Україні.  Найбільша небезпека  «перенесення» Різдва в тому, що зникнуть гурти дітей-колядників і щедрувальників, які завжди співали колядок і щедрівок у січні. Тобто це буде ще один удар по українській культурі.

Нових календарів є два – Григоріанський, яким користується католицька і протестантські церкви, і Новоюліанський, яким користуються більшість православних церков. В чому різниця? А в тому, що найважливіше свято – Воскресіння Христове – вони святкують по-різному. Тобто, православні спільно з католиками святкують Різдво (25 грудня), Михаїла (8 листопада), Миколая (6 грудня), Водохреща (6 січня), Покрови (1 жовтня) і всі інші нерухомі свята. Але Пасху і всі рухомі свята, як-от Вербна неділя, Вознесіння, Зелені свята, Великий Піст, вони обчислюють за старим календарем. 

Щодо переходу на Новий календар то в УКРАЇНЦІВ-грекокатоликів має спрацювати інстинкт самозбереження (небажання латинізації, небажання розчинитися у Католицькій церкві, а бажання зберегти свою українську візантійську традицію).

 АБСУРДНІ АРГУМЕНТИ

АБСУРДНІ АРГУМЕНТИ

Абсурдний аргумент - «Тепер будемо святкувати Різдво зі всім світом»

Святкування Різдва разом із західним світом вже слабко символізуватиме єдність християн. Бо ж теперішній Захід цурається свого християнського коріння, Різдво там – часто-густо тільки «день зимових розваг і подарунків», подекуди про народження Спасителя навіть забороняється згадувати.

Кілька років напередодні Різдва все частіше і гучніше лунали заклики святкувати Різдво «з усім світом», мовляв, 25 грудня – це «європейське» Різдво, а 7 січня – «радянське» або «москальське». На подібні ідеологічні спекуляції, які здебільшого роздмухували люди, котрі насправді не ходили й не ходять до церкви ні 25 грудня, ні 7 січня, клюнули чимало патріотично налаштованих Українців. Утім, як не дивно, саме російські комуністи в 1924-1929 рр. силоміць намагалися примусити церкву перейти на Новий стиль і святкувати Різдво 25 грудня, замість «старорежимного» 7 січня.

Лише 33,4 % земного населення  (близько 2,2 млрд людей) вважають себе християнами. На сьогодні в християнській церкві, як спільноті виділяють 3 основних течії: Католицизм (понад 50 % від усіх християн), Протестантизм (близько чверті від усіх християн), Православ'я (близько 12 %), та низку дрібніших. Дані значно завищені, результати опитування останніх  років показують негативну тенденцію до зменшення кількості християн.

Людство відвертається від Бога – за останні роки, за підрахунками експертів, з релігією порвали понад 10 % мешканців Землі. Наочним прикладом цього слугують США, які колись вважалися релігійною державою (офіційний девіз країни – In God we trust). Однак наразі Америка починає поступово втрачати цей статус: за останні роки кількість вірянин  там скоротилася з 73% до менш як 60%. Таким же чином втрачає релігія своїх прихильників і в інших країнах.

В Україні нерелігійними себе вважають 36% людей. У Польщі таких лише 9%, у Румунії – 6%. У Великій Британії нерелігійними себе назвали 58% опитаних, а у Швеції - 55%. У Норвегії, Естонії та Австралії – 50%, Чехії та Канаді нерелігійними себе називають 47% мешканців, в Іспанії – 41%, у Болгарії – 36% (опитування WIN/Gallup International poll for 2016, зараз ці показники ще гірші).

То ж де тут «увесь світ»?

Довідка. Є дві найпоширеніші категорії людей, які відмовилися від віри в існування вищої сили, – це невіруючі (нерелігійні) та атеїсти. Попри те, що ці терміни можуть здатися схожими, вони мають суттєві відмінності щодо релігійності та віри.

Невіруючі (нерелігійні) – це люди, які не ототожнюють себе з жодною релігією і не сповідують жодної віри. Вони не вірять в існування божественної сили, але водночас не заперечують можливості її існування. Для невіруючих релігія є неприйнятною, але вони можуть бути зацікавлені у вивченні філософії, історії та культури релігій.

Атеїсти, своєю чергою, відрізняються більш рішучою відмовою від віри та релігії. Вони стверджують, що немає жодних доказів чи підстав вірити в бога чи вищу силу. Для атеїстів заперечення віри ґрунтується на наукових знаннях та логічних міркуваннях. Вони скептично ставляться до релігійних догм і розглядають їх як необґрунтовані та ірраціональні.

Отже, різниця між невіруючими та атеїстами полягає у ступені впевненості та заперечення віри.

Абсурдний аргумент – «Російська православна церква насадила Україні Юліанський календар».

Чому Юліанський календар ніяк не може бути «російським»? Він виник тоді, коли на росію не було ще й натяку. В Україні Юліанський з'явився разом із Хрещенням Русі князем Володимиром (988 р.). Інакше і бути не могло. Князь Володимир вирішив прийняти святу віру  зі Сходу, у візантійському обряді. В цей час у Візантії запровадили новий-старий календар. Візантійський календар — календар Східної Римської імперії, що був офіційно затверджений імператором Василем II в 988 р. та використовувався аж до падіння імперії в 1453 р. Він збігався з Юліанським календарем, відрізняючись лише назвами місяців, переведеними з латині на грецьку мову.

Чому так звана «російська церква» аж ніяк не могла насадити Україні Юліанський календар? БО РОСІЙСЬКОЇ ЦЕРКВИ ТОДІ В ПРИРОДІ НЕ ІСНУВАЛО. І це треба знати. Це самочинне утворення виникло лише в XIII ст. в результаті явного підкупу тодішнього очільника в Києві. Митрополит Максим у 1299 р. переніс митрополичу столицю з Києва до Владимира-на-Клязьмі. З того часу, й до 1461 р. митрополити, що жили у Володимирі, носили титул «Київські та всієї Русі». З 1325 р. кафедра митрополита переводиться в Москву, а з 1461 року титул змінюється на «Московський та всієї Русі».

 Абсурдний аргумент – «Ми ведемо літочислення «від Різдва Христового», тому Новий рік має бути після свята Різдва Христового».

Кожному, хто хоч трохи обізнаний в темі, відомо, що до V ст., Вселенська Церква святкувала Різдво і Хрещення Христа в один день як свято Богоявлення – і робили це 6 січня. Вірменська Церква яка відноситься до православної традиці залишається досі вірна цій традиції. Зрештою, як і інші церкви старосхідної традиції.  І до останньої, власне, належать такі церкви як Вірменська, Сирійська, Коптська, Ефіопська та Індійська малабарська. Усі вони мають між собою зв’язок та є автокефальними. Вірменська Церква сповідує Нікейський символ віри, який був прийнятий ще у 325 р. на однойменному соборі. І, відповідно, ще з того часу до сьогодні у Вірменській Церкві нічого не було змінено. Натомість Католицька Церква або Православна візантійського обряду визнає Нікейсько-Константинопольський символ віри, який був прийнятий пізніше.

Різдво і Хрещення – це народження Ісуса Христа, перше – фізичне, або тілесне, а друге – духовне. І Хрещення теж можна назвати Богоявленням, або теофанією. У Римі, у перші століття нашої ери, було багато язичників, які з 24 на 25 грудня мали День Юпітера, час перемоги світла над темрявою, або так званий Natalis In. Для того, щоб викорінити язичництво, Церква вирішила перенести Різдво на 25 грудня.

Ця дата є умовною і не зафіксована ані у Євангелії, ані у Переданні. Літочислення «від Різдва Христового» набуло поширення з VІ-VIII століть. При чому доведено на підставі порівняння історичних подій (наприклад, життя царя Ірода), що Спаситель найбільш ймовірно народився за кілька років «до Різдва Христового».

 Абсурдний аргумент – «Ми не повинні «святкувати разом з московитами».

Багато чого і ми, і москалі робимо подібно, бо це походить від загальних речей, а не від того, що є виключним надбанням москалів. Якщо ми принципово почнемо все робити «не так, як у них» - дуже швидко зайдемо в абсурд. І такий спосіб рефлексій - означає ментальну прив’язку до ворога, а не реальне дистанціювання. Щоби її розірвати значно ефективніше ставитися байдуже до того, що і як там роблять. Як ставимося до «дня расіі» або «дня народнава єдінства».  

Видатний український вчений і патріот, віце-президент Української академії наук Сергій Єфремов, який загинув за свої переконання в сталінських концтаборах, про радянські календарні експерименти з Різдвом так писав у 1925 р.: «Різдво за старим стилем, «справжнє» Різдво, як тепер кажуть. Антирелігійна пропаганда зробила тільки те, що ніхто не святкує за новим стилем, а тільки по-старому, хоча офіційно це є будні. Пускаються навіть на хитрощі. На деяких підприємствах заявили робочі, що на Різдво (за новим стилем) хочуть працювати, щоб потім вибрати для святкування інші два дні – і вибрали Різдво за старим стилем».

1924 р. Єфремов писав: «Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе...».

Так само щодо Різдва за Старим стилем вчиняло й окупаційне нацистське командування в 1941 р. Але вже в наступному році відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1943 р. відзначали вже 7 січня. Такі самі більшовики, тільки зовнішня форма інша.

Відтак, можемо бачити, що саме 7 січня для українців стало датою справжнього Різдва. 

1917 р.

1926 р. Календар “Канадійського Українця”. Різдво - 7 січня.

1947 р.

1951 р.

1975 р. 

1965 р.

1965 р.

 

Московський календар за 1890 р. Різдво - 25 грудня (але за Юліанським Календарем)

1911 р. Різдво святкували три дні (25, 26, 27 грудня - вихідні)

 

1942 р. Німецька окупація

1943 р. Німецька окупація