вівторок, 26 грудня 2017 р.

До дискусії про календарі (фото старих календарів різних років видання)

Календар – це умовність: Ісус Христос не народився 25 грудня; і 7 січня Він теж не народився – це все умовні дати. Нам як християнам треба більше дбати про зміст свята Різдва Христового, аніж про те, в який день його відзначати, бо не в датах суть християнства і не в цьому є ознака цивілізованості.

Напередодні  Різдва  все частіше і гучніше лунають заклики святкувати Різдво «з усім світом», мовляв, 25 грудня – це «європейське» Різдво, а 7 січня – «радянське» або «російське». На подібні ідеологічні спекуляції, які здебільшого роздмухують люди, котрі насправді не ходять до церкви ні 25-го грудня, ні 7-го січня, клюнули чимало патріотично налаштованих Українців. Утім, як не дивно, саме російські комуністи в 1924-1929 рр.  рр.  силоміць намагалися примусити церкву перейти на Новий стиль і святкувати Різдво 25-го грудня, замість «старорежимного» 7-го січня.

Також останнім часом в соцмережах появилася інформація, що  українці й московити до 1918 р. святкували Різдво 25 грудня. Наводяться для прикладу різноманітні календарі та коментарі до них. Так, Росія (РПЦ) та Українські церкви святкували Різдво до 1918 р. 25 грудня, але не за Григоріанським, а Юліанським календарем.  Українські церкви, Єрусалимська,  Сербська, Чорногорська, Грузинська, Польська, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, афонські монастирі,  Греко-католицька церква Хорватії та Сербії, Македонська греко-католицька церква, Російська греко-католицька церква, РПЦ святкують і тепер Різдво 25 грудня за Юліанським календарем, тобто 7 січня за Григоріанським.
 
Росія та РПЦ до 1918 р. жили за старим стилем, тому цивільний і релігійний календарі збігалися. Це аксіома, яка не потребує доказів. Питання в іншому. У той день, коли в дореволюційній Росії було 25 грудня і святкували Різдво, на Заході вже було 7 січня. Однак в щорічних російсько-радянських календарях аж до 1929 року (включно) церковні дати, включаючи Різдво, були помічені в різні роки або як свята, або як дні відпочинку. Різдвяні дні в календарях 1919-1923 років відзначені 7 і 8 січня, а 1924-1929 років - 25 і 26 грудня. З 1929 року в радянській Росії було заборонено відзначати Різдво Христове.
 
У 1923 році на вимогу радянсько-російського уряду  московський патріарх Тихон видав розпорядження про перехід на новий стиль і святкування Різдва 25 грудня, але це розпорядження викликало шалений опір на парафіях, зокрема в Україні.

5 травня 1923 р. на Другому Помісному Всеросійському Соборі (Першому оновленому), що проходив у Москві з 29 квітня по 9 травня в храмі Христа Спасителя  було розглянуто питання "Про Реформу календаря". 15 жовтня 1923 року Новоюліанський календар, святкування Різдва 25 грудня, указом патріарха Тихона  був введений для  РПЦ. Проіснувало це нововведення лише 24 дні, і вже 8 листопада все той же патріарх Тихон розпорядився «повсеместное и обязательное введение нового стиля в церковное употребление временно отложить», що триває й досі. 

Отже, РПЦ відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1924 р. і по сьогоднішній день відзначає 7 січня. Але в грудні 1923 р. Наркомат праці СРСР затвердив новий порядок "особливих днів відпочинку" (так називалися пов'язані з релігією та традиціями вихідні, які у межах СРСР не були тотожними). Отже, з 1924 р. і до 1929 р. усі календарні свята відзначалися за Новим стилем, зокрема й  Різдво. Втім, офіційний вихідний 25 грудня не скасував відзначення Різдва "на місцях" саме 7 січня.

Видатний український вчений і патріот, віце-президент Української академії наук Сергій Єфремов, який загинув за свої переконання в сталінських концтаборах, про радянські календарні експерименти з Різдвом так писав у 1925 році: «Різдво за старим стилем, «справжнє» Різдво, як тепер кажуть. Антирелігійна пропаганда зробила тільки те, що ніхто не святкує за новим стилем, а тільки по-старому, хоча офіційно це є будні. Пускаються навіть на хитрощі. На деяких підприємствах заявили робочі, що на Різдво (за новим стилем) хочуть працювати, щоб потім вибрати для святкування інші два дні – і вибрали Різдво за старим стилем».

1924 р. Єфремов писав: «Сьогодні Різдвяні свята за старим календарем. Визначено працювати, але й праці немає, і не святкують. Службовці пішли на службу, щоб, покрутившись трохи, втекти, а робочі, здається, і зовсім до роботи не стали. Ще одна з тих тихих поразок влади, в яких вона не зізнається, але на які вперто лізе...».

Так само щодо Різдва за Старим стилем вчиняло й окупаційне нацистське командування в 1941 р. Але вже в наступному році  відмовилася від переходу на Новий календар, і Різдво в 1943 р. відзначали вже 7 січня. Такі самі більшовики, тільки зовнішня форма інша.

Відтак, можемо бачити, що саме 7 січня для  українців стало датою справжнього Різдва. 

Щодо переходу на Новий календар то в УКРАЇНЦІВ-грекокатоликів має спрацювати інстинкт самозбереження (небажання латинізації, небажання розчинитися у Католицькій церкві, а бажання зберегти свою українську візантійську традицію).  
З ІСТОРІЇ

 У XVI столітті папа римський Григорій XIII запропонував реформу календаря, яка мала на меті ліквідувати зсув весняного рівнодення. За період від початку запровадження юліанського календаря виникла різниця в 10 днів у порівнянні з фактичним днем рівнодення. А дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня. Таким чином після 4 жовтня 1582 року настало 15 жовтня. Новий календар одразу почав діяти в Італії, Франції, Іспанії, Португалії та Річі Посполитій. В період боротьби між церквами західного та східного обряду реформа календаря одразу стала політичним питанням. У 1583 р. на соборі в Константинополі православна церква відкинула пропозицію про зміну календаря.

Ситуація з Григоріанським календарем в Україні.  Польський король Стефан Баторій своїм універсалом 5 (15) жовтня 1582 р. зобов’язав усіх підданих, у т. ч. православних русинів й вірмен використовувати у датуванні Григоріанський календар. У державних установах українських земель Речі Посполитої н. ст. був упроваджений досить оперативно – перші відомі документи гродських, земських і підкоморських судів та магістратів, датовані за григоріанським календарем, відносяться до 1582-1583 рр. Виняток у цьому плані становило козацтво. Проте в той час ситуація між польською католицькою та українською православною церквою була дуже напруженою; спроби змусити православних прийняти Григоріанський календар лише ускладнили ситуацію. Відтак Українська православна (так само як і Українська греко-католицька) церква досі дотримується Юліанського календаря. 

За наполяганням угорської влади, 1916 р. Григоріанський календар прийняли до церковного вжитку українці Закарпаття (греко-католицькі дієцезії Мукачева, Пряшева і Гайду Дороґ). Упроваджуючи н. ст., уряд наказав священникам стежити, щоб у свята за новим календарем ніхто не працював. Одночасно у навчальний процес народних шкіл двох перших єпархій було введено латинську абетку замість кирилиці (рішення угорського Міністерства освіти від 1 вересня 1916 р. 25 березня 1916 року частина українців греко-католиків перекинула свої церковні календарі на 13 днів уперед. Таке рішення ухвалив греко-католицький єпископ Станіславської єпархії, що охоплювала частину Галичини. Та ця календарна реформа зазнала невдачі. Далеко не всі віряни й духовенство сприйняли її з ентузіазмом, на адресу тодішнього Станіславського єпископа-реформатора лунали різноманітні звинувачення, зокрема у національній зраді. Тож у 1918 році прикарпатці повернулися до старого, Юліанського календаря. Бувають в нас час випадки, коли новокалендарні парафії переходять на Юліанський календар, як сталося з церквою Сергія і Вакха в Римі та святої Варвари у Відні, що перейшли на Григоріанський календар раніше і повернулися на Юліанський з приїздом нової хвилі мігрантів з України, які хотіли продовжували святкувати за українським звичаєм. У Чикаго (там велика українська діаспора), є два греко-католицьких храми, які стоять поруч. В одному служать за новим стилем, а в іншому – за старим.

В Україні Григоріанський календар був запроваджений  16 лютого 1918 року — цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Православна церква в Україні (як складова РПЦ) не перейшла на новий календар.

Григоріанський календар було запроваджено в Радянській Росії згідно з декретом Раднаркому після 31 січня 1918 р. йшло 14 лютого 1918 р. Російська православна церква не прийняла Григоріанський календар, тож і далі послуговувалася Юліанським календарем.

У травні 1923 року у Вселенському Патріархаті відбувся собор, який скликав патріарх Мелетій IV. Щоб не приймати григоріанський "католицький" календар було вирішено ввести Новоюліанський календар серба Миланковича. Вже у 1924 році Вселенський Патріархат, Кіпрський Патріархат, Елладська та Румунська православні церкви перейшли на новий календар. Перехід різних церков на Новоюліанський календар не був одночасним. Так, наприклад, Болгарська православна церква перейшла на нього лише у 1968 році.

Отже, в ніч з 24 на 25 грудня Різдво святкує Римо-Католицька Церква, більшість протестантських Церков, а також частина православних — включаючи Константинопольську (крім Афону), Антіохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську, Албанську, Грецьку. В країнах української діаспори, значна частина УГКЦ святкує Різдво та інші свята за Григоріанським календарем.

Різдво в ніч з 6 на 7 січня зустрінуть  православні Церкви – Єрусалимська, Російська (у тому числі й Київська Митрополія), Сербська, Чорногорська, Грузинська, Польська, Бесарабська митрополія Румунської православної церкви, афонські монастирі, ПЦУ, Українська греко-католицька церква,   Греко-католицька церква Хорватії та Сербії, Македонська греко-католицька церква, Російська греко-католицька церква й деякі протестанти, що дотримуються Юліанського календаря. У православній церкві у Польщі є два календарі. Зараз офіційним календарем є Юліанський календар, проте частина парафіян використовує також Новоюліанський календар. (Різдво святкується за Новоюліанським календарем – 25 грудня).

Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.
 

1
1911 р. Різдво святкували три дні (25, 26, 27 грудня - вихідні)







Німецька окупація

1 коментар: