Гора Високий замок у Львові: природа та історія

 

Замкова гора (Гора Високий Замок).

Замкова гора (Гора Високий Замок) (413 м н. р. м.) — увінчана штучно насипаним конусоподібним горбом (36 м).

У XVII столітті гора отримала назву — Лиса гора (лат. Mons Calvus). За австрійських часів її називали Пісковою горою, а після відвідин у 1851 році цісарем — горою Франца Йосифа.

Під час розкопок, проведених у 1950-х роках Олексієм Ратичем, виявлено основу круглої вежі, яку датують межею XII—XIII століть, себто періодом правління галицько-волинського князя Романа Мстиславича. Ймовірно, це була південно-західна вежа дерев'яної фортеці, що мала дві муровані вежі.

З руських літописів і пізніших хронік XVI–XVII ст. (Яна Альнпека, Мартіна Ґруневеґа, Бартоломея Зиморовича) відомо, що на Замковій горі під керівництвом короля Лева Даниловича збудували укріплення. Вони були дерев'яно-земляними, як і переважна більшість руських градів. 1259 року на вимогу хана Бурундая, укріплення були розібрані, але в 1270 році відбудовані наново. Львівський історик Бартоломей Зиморович вважав цей рік датою первісного будівництва фортифікацій на Замковій горі. Цікаві свідчення дає подія 1287 р.: тоді хан Телебуга взяв в облогу Львів, проте після двох тижнів, згорнув облогу і відвів війська. З цього можна зрозуміти, що укріплення Львова на той момент були відновлені та перебували у хорошому стані.

У 1340 році, коли Львів вперше був захоплений Казимиром ІІІ, за словами хроніста Яна Длуґоша, було спалено дерев'яний замок. Повторно нашвидку відновлений замок, був спалений литовцями у 1353 році.

Новий мурований замок, постав на Замковій горі наприкінці XIV століття, вже після закріплення на цих українських теренах Королівства Польського 1387 року та перетворення галицьких земель Руського Королівства у Руське Воєводство. Він став резиденцією королівського старости й залоги. Його використовували також як в'язницю. Тут, зокрема, перебували полонені в битві під Ґрюнвальдом у 1410 році німецькі лицарі, згодом утримували княжну Гальшку Острозьку.

До Високого замку, від якого залишився фрагмент двох-триметрових мурів, як згадує відомий історик Іван Крип'якевич, можна було дістатися стрімкою доріжкою, що починалася від вулиці Синявської (нинішня вулиця Ужгородська) та прямувала до підніжжя кіпця.

Наприкінці XVIII століття замок перебував у стані часткової руїни та потихенько руйнувався під впливом природних факторів (сніг, дощ, вітри). З розвитком міста пожвавилося й будівництво. В пошуках будівельного матеріалу почали розбирати замкові мури, а також ламати на камінь мальовничі скелі, на яких стояли фундаменти замку. Через ці роботи нависла небезпека зсуву самої гори. У 1786 році гора та замок були оголошені австрійською владою власністю міста, але це не виправило становища. Камінь з мурів продавався містянам для будівництва житлових будинків та мощення доріг.

До кінця XVIII століття від замку залишилися руїни, а інтенсивне добування піску оголило схили гори. Щоб запобігти цьому, магістрат у 1797 році підготував проєкт заліснення гори та подав його на затвердження губернаторству. Проте урядовці визнали, що проєкт «надто коштовний та не політичний», але усе одно, було вимушене прийняти його, ліквідувати каменоломні та заборонити видобуток піску.

Заліснення гори розпочалося лише у 1835 році. Тоді ж засновано деревну шкілку біля підніжжя гори, поблизу архієпископської палати. Одночасно вирівняли схили гори, засипали урвища, що залишилися від каменоломень та піщаних кар'єрів. Тоді ж зсунули ґрунт з вершини Княжої гори у глибокий яр, що розділяв її з Замковою горою. Утворилася невелика тераса — партерна частина парку. У 1839 році гора була вирівняна і засаджена деревами та кущами.

Молодий парк постраждав від гарматних обстрілів у листопаді 1848 року. Проте міський магістрат та губернаторство у 1851 році швидко ліквідувало наслідки обстрілу, очікуючи приїзду до Львова молодого цісаря Франца Йосифа I. Після прибуття августійшої особи до міста, то бомбардована з його дозволу гора була перейменована на «Франц-Йосифберг» або ж на гору Франца-Йосифа. Проте містяни й надалі називали цю гору «Високим замком».

Парк розвивався, ставав більш привабливішим, побільшало різних видів зелених насаджень. Так, у 1853 році, гімназіальний вчитель ботаніки Я. Лангнер у своїй праці «Дерева і чагарники зелених насаджень м. Львова», пише, що тут налічувалося понад 45 видів деревних та чагарникових порід. На схилах гори зростали сосна чорна європейська, смерека, робінія звичайна, береза, чорна та червона бузина, клен звичайний, явір, айлант найвищий, гіркокаштан звичайний, горобинник горобинолистий, ліщина звичайна, шипшина звичайна. На нижній терасі, біля будиночку садівника — модрина європейська, клен ясенелистий, липа, вишня звичайна, черешня, груша, садовий жасмин, смородина золотиста. Між рестораном та фонтаном були висаджені кущі жарновцю віникового, а біля фонтану — алейка з жовтої акації.

У 1855 році Замкову гору знову відвідав цісар Франц Йосиф I. Парк на той час закрив своєю зеленню колись понищені схили. Між будиночком садівника та рестораном на європейський манер був облаштований партер. Цісар з балкона ресторану оглядав ілюмінацію Львова на свою честь. На вершині гори тоді не було зелених насаджень, тому з широкої галявини добре проглядалося усе місто.

Парк «Високий Замок».

Завдяки своєрідності природного та штучного рельєфів складається з двох частин: долішньої тераси з променадами, обсадженими старими деревами, і горішньої т. зв. поляни (галявини). Долішня тераса лежить на уступах Замкової та колишньої Княжої гори. Тут розташовані будиночок садівника (зведений у 1868 році), пам'ятний знак на згадку про здобуття замку загонами Максима Кривоноса (встановлений 1948 року), ресторан, просторий оглядовий майданчик, облаштований у 1967 році.

Нижче будиночка садівника стоїть штучна печера-грот, збудована 1841 року, вхід до якої сторожать кам'яні леви (авторство скульптора Б. Дікембота; 1619), перенесені сюди у 1874 році від міської ратуші. Колись ці леви «охороняли» стару міську ратушу, яка завалилася 14 липня 1826 року.

Навколо будинку садівника зростає багато екзотичних рослин — магнолія, катальпа, червонолистий бук, деревовидна півонія, гортензія та інші.

У 1883 році на нижній терасі парку біля північного схилу, з боку Підзамча, поставили пам'ятний камінь на честь перемоги короля Яна III Собєського над татарським військом у 1675 році.

На горішній терасі розташований штучний курган (Копець Люблінської унії) з оглядовим майданчиком (висота 413 над рівнем моря), насипаний у 1869–1900 роках польською громадою міста на честь 300-ліття Люблінської унії.

При підніжжі кургану є залишки оборонного муру Високого Замку, побудованого князями Романовичами, з якого пізніше був узятий матеріал для будівництва кургану. У верхній частині парку з 1957 року розташований Львівський телецентр і Львівська телевежа (заввишки 192 метри).

Біля підніжжя кургану 1874 року був встановлений Лев Лоренцовича. 2008 року він був переданий Львівському історичному музею і встановлений в Італійському дворику.

Високий Замок має дві яскраво виражені структурні тераси, поверхня яких бронюється пластами твердих тортонських вапняків. Східніше розташована Піскова гора (Гора Лева).

Використано матеріали:

*Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові / авт. передм. Я. Д. Ісаєвич; упоряд., текстолог. опрац. і примітки Б. З. Якимовича; Упоряд. іл. матеріалу Р. І. Крип'якевича; Худож. В. М. Павлик. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — 30000 прим. — ISBN 5-7745-0316-Х.

*Кучерявий В. П. Парк «Високий Замок» // Сади і парки Львова. — Львів : Світ, 2008. — С. 82—89. — ISBN 978-966-603-591-5.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.

1870 р.

Копець Люблінської унії. 1906 р.
Рукотворний курган на вершині Високого Замку, насипаний з 1869 по 1900 роки з ініціативи польського політика Францішека Смольки на честь 300-річчя Люблінської унії. Його створення призвело до руйнування середньовічних фортифікацій Високого замку, але сьогодні це популярна туристична локація з оглядовим майданчиком на вершині.

 Його висота, за різними джерелами, коливається в межах 410–413 метрів над рівнем моря, а над підніжжям гори копець височіє (з боку Підзамча) на 150–160 метрів.

1906 р. Руїни Замку, видавець – Klejn

1904 р. Вид на Високий замок, видавець – M.R.Lwow. 

Високий Замок початок ХХ ст.

1920-і роки

1939 р. Копець Люблінської унії

Український Йордань. 19 СІЧНЯ 1929 року. Львів. Площа Ринок

 

Квіткові портрети, квіткові годинники та квіткові календарі Старого Львова. Львів, якого уже не має

Справжнім дивом, викладеним із живих квітів, були великий портрет Кобзаря (на місці пам’ятника Александру Фредру) на проспекті Шевченка (у 1994 році тут встановили пам’ятник Михайлу Грушевському) і величезний годинник під мурами Бернардинського собору.  Їх встановили в середині 1950-их років і щороку оновлювали. До того ж стрілки годинника завжди показували точний час. Схожий квітковий годинник 2010 р. відновили трохи північніше.  

У Парку культури та відпочинку викладали із живих квітів великий портрет В. Леніна.

Квітковий календар на площі М. Шашкевича. 

У радянський період (1950-і — 1960-і рр.) на площі М. Шашкевича у Львові (неподалік від пам'ятника М. Шашкевичу та Музею русалки Дністрової) функціонувала унікальна ландшафтна споруда — квітковий календар. Це був декоративний об'єкт, створений з живих квітів та декоративних рослин, який щодня оновлювався.

Садівники щоранку змінювали цифри та назви місяців, викладені з рослин у спеціальних вазонах або на самій клумбі, щоб календар показував актуальну дату.

Календар був частиною комплексного озеленення площі, яке в радянські часи вирізнялося строгими геометричними формами та використанням яскравих однорічників.

Об'єкт вважався однією з візитівок радянського Львова.

Варто зазначити, що подібні “живі календарі” були популярним елементом міського дизайну в СРСР, але львівський, завдяки своєму розташуванню неподалік історичного центру, мав особливий статус серед містян. На сьогодні ця традиція в первісному вигляді на площі Шашкевича не збереглася, оскільки сучасне озеленення міста більше тяжіє до багаторічних рослин та вільних ландшафтних форм.

Квітковий календар пам'ятних дат у парку І. Франка.

Протягом радянського періоду клумба із фігурами із квітів та стрижених кущів займала місце колишнього пам'ятника Аґенору Ромуальду Ґолуховському (1812-1875). Кілька разів на рік на клумбі квітами змінювали знаменні дати в історії Львова та СРСР.

Пам'ятник польсько-австрійському політику, наміснику Галичини, відкрили 28 червня 1901 року. Спроєктував його Ципріян Ґодебський, відомий польський скульптор, що працював у Парижі. Після Другої світової війни пам'ятник зник за невідомих обставин, сьогодні на його місці встановлена декоративна ваза.   Ця ваза стояла раніше перед будівлею Галицького сейму, пізніше головної будівлі університету імені Яна-Казимира (тепер ЛНУ імені Івана Франка). Після переоблаштуванням площі та встановлення пам'ятника Франкові її перемістили.

1950-і рр. Квітковий годинник під муром Бернардинського монастиря 

 1950-і рр. Квітковий годинник під муром Бернардинського монастиря 

1950-і рр. Квітковий портрет Тараса Шевченка на проспекті Шевченка 

а 

1950 р. Площа М. Шашкевича 

 

1950 р. Площа М. Шашкевича

..

1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка.

1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка. Наступного року на глечику змінили напис.

 1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка. Наступного року на глечику змінили напис. 

 

Кінець 1950-их рр. Квітковий портрет Тараса Шевченка на проспекті Шевченка (з архіву Андрій Книш)

1970 р. Парк культури та відпочинку

* Фотографії старого Львова 

 *FB   Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

 *FB  Ретро-Львів

 *FB    Гриць Совків (The Gryć)

Фонтани та клумби Старого Львова. Львів, якого уже не має.

Фонтани Старого Львова — це історична візитівка міста, найвідомішими з яких є чотири фонтани на Площі Ринок (1810–1814 рр.), створені скульптором Гартманом Вітвером. Ці античні фігури — Нептун, Амфітрита, Діана та Адоніс — розміщені у восьмигранних чашах, що стали символом серця Львова.

Наприкінці XVIII століття на площі Ринок за проєктом видатного скульптора Гартмана Вітвера розпочалося спорудження чотирьох фонтанів на чотирьох кутах площі, які було завершено 1814 року. При будівництві фонтанів використали водойми. Кожний фонтан має восьмигранну чашу, котра міститься у центрі зірки, викладеної червоним і чорним каменем. У центрі чаші – скульптура персонажу античної міфології: богиня полювання Діана, герой Адоніс, бог морів Нептун і його дружина Амфітрита. Фонтани на Площі Ринок не є фонтанами у прямому розумінні цього слова: вода з них не б’є, а витікає двома струменями. Тому їх можна назвати скоріше криницями.

Їхні чаші заповнювалися водою, у яких до повоєнних часів, а точніше до 1944 року, коли продовольчий базар на площі Ринок ліквідували, торгівці зеленню і фруктами відсвіжували свій товар. Від польських часів біля фонтанів усіх чотирьох античних фігур на Водохреща 19 січня проводилися святкові урочистості. Від перших років української Незалежності у цей день біля фонтану Амфітрити проводилися надзвичайно багатолюдні посвячення води для греко-католицької та православної конфесій.

Фонтани радянського періоду.

(за матеріалами: Ілько Лемко. 2024 р.  Львівська комуналка. Популярна історія міста Львова, розділ 35).

За часів СРСР у Львові запрацювали фонтани біля головного залізничного вокзалу і навпроти заводу кінескопів (споруджені у 1954-1955 роках), біля аеропорту (споруджений 1955 року), фонтан з фігурами лебедів у горішній частині Стрийського парку, на алеї біля павільйонів (споруджений 1956 року), перед будівлею телецентру на Високому Замку (споруджений 1957 року).

Від 1950-х років і до кінця 1960-х на площі Івана Підкови працював невеличкий фонтанчик, з нього пили воду голуби, які у ті часи селилися на площі, багато львів’ян приводило сюди своїх дітей погодувати голубів. Від 1950-х років на території багатьох львівських підприємств працювали фонтани, найбільші на території хімфармзаводу і мехсклозаводу. Фонтан за схожим принципом досі працює і на озері з лебедями у Стрийському парку. У 1970-х роках скульптурно обладнали декоративні криниці у Стрийському парку та парку Залізна Вода.

Після реконструкції площі Митної 1976 року тут спорудили фонтан із фігурою хлопчика. У 1978 році спорудили криницю з барельєфом Водолія на вулиці Коперника навпроти дзвіниці церкви Святого Духа. 1978 року навпроти готелю Львів відкрили перший у Львові фонтан зі світломузикою. У 1980-х роках спорудили фонтан навпроти входу до Парку культури. До 1970-х років в усіх парках Львова і багатьох скверах ще стояли невеличкі фонтанчики з питною водою, де відкручуючи краник, можна було пускати струмінь води на порядну висоту.

Історію Львова неможливо собі уявити без водяних колонок, які помпували воду з артезіанських свердловин. Вони рятували львів’ян і під час Першої, і Другої світових війн, а також у часі водопостачання за графіком. Таких помп ще у повоєнні радянські часи було доволі багато навіть у центрі міста, ще в середині 60-х років минулого століття одна така колонка працювала на розі вулиць Підвальної і Лесі Українки. До нашого часу залишилося лише декілька працюючих помп у Львові, здебільшого в районі Левандівки і у Винниках.

Фонтан на площі Марійській (Міцкевича).

Одним з найстарших історичних фонтанів, що зберігся до наших часів, є архітектурно-скульптурна композиція з Богородицею на площі Марійській. Початково це була криниця посередині великої площі, що утворилась завдяки тому, що річку сховали під землю. У 1861 році криницю прикрасили фігурою Діви Марії, яку виготовив з білосніжного мармуру скульптор з Мюнхена Йоганн Непомук Гауттманн.

На початку ХХ ст. студню було ліквідовано задля збудування пам’ятника Адаму Міцкевичу.

Найоптимальніше місце для Міцкевича виявилося його теперішнє, але ж тут неподалік стояла Матір Божа, і ось її вирішили перенести на місце, де спочатку задумали спорудити пам’ятник Міцкевичу. Проєкт нової криниці з фонтаном було завершено одночасно з пам’ятником польському поетові і споруджено на цьому місці 1904 року.

Це було після площі Ринок друге місце у Львові поза храмами, де на Йордана святили воду.  Фігуру 1950 року зняли й перенесли спочатку до каплиці Боїмів, а тепер вона зберігається у церкві Святого Андрія. На її місці за проєктом архітектора Анатолія Консулова спорудили фонтан із міфологічними морськими потворами, який добре відомий старшим львів’янам. Відкриття фонтану  відбулося 1 травня 1951 року.

Чашу фонтана та скульптури фантастичних морських істот - тритонів - виконав львівський скульптор Євген Дзиндра. У 1997 р. верхню частину фонтану розібрали і знищили, а на її місці встановили мармурову копію попередньої скульптури Діви Марії, оригінал якої зберігається у церкві святого Андрія. Фонтан повернувся до первісного вигляду, от тільки фігуру Богородиці повернули в сторону вул. Коперника. Тепер – подібно до ринкових фонтанів – вода просто ллється з декоративних голівок дельфінів до нижньої чаші.

Фонтан на площі Галицькій.

З 1880 р. площу прикрасила криниця з фонтаном та скульптурою героїні однойменної балади поета Адама Міцкевича – Світезянки. Триметрова білокам’яна німфа одразу стала окрасою площі й улюбленицею львів’ян, а особливо художників і фотографів. Автором алегоричної фігури був відомий польський скульптор, випускник Віденської Академії Тадеуш Блотницький (1858-1928). Скульптуру він створив на замовлення львівського магістрату, а у 1879 році на конкурсі отримав за неї нагороду Академії – “Preisstipendium”.

Скульптура безслідно зникла у 1950 році. Замість німфи криницю прикрасили скульптурою хлопчика. Орієнтовно у 1970 році цю скульптуру демонтували, а за кілька років встановили абстрактну композицію "Кульбаба" роботи львівського художника Олега Микити. Пізніше цей фонтан досить довго не працював, а потім – теж довго – тривали археологічні і будівельні роботи на огородженому майданчику.

У 2019 році під час реконструкції фонтану “Кульбаба” виявили давні мури. Пізніше львів’яни почали збирати підписи за їх збереження. У міській раді вирішили, що на площі облаштують новий громадський простір, а виявлені фундаменти костелу законсервують.

Нарешті у 2023 році огорожу було знято і виявилось, що фонтан зник, а на його місці залишилось тільки коло, позначене відмінним від бруківки камінням.

Фонтан перед Головним залізничним вокзалом.

Іще один цілком втрачений фонтан знаходився перед Головним залізничним вокзалом. До другої світової війни він не являв собою щось цікаве. У 1950-х рр. фонтан було цілковито перебудовано – з’явились великий кам’яний басейн з рибками (теж кам’яними) і центральна ваза.

Це була позитивна зміна і фонтан тішив очі людей, що переміщались вокзальною площею. Проте в останні роки автомобільний рух зріс настільки, що фонтан опинився на острові, до якого не було можливості підійти. Зрештою велетенська перебудова Двірцевої площі 2019-20 рр. не залишила йому право на існування. Після радикальних змін на площі значно лівіше з’явився інший дуже симпатичний грайливий фонтан “для людей”, біля якого можна відпочити, а в темну пору дня ще й помилуватись грою струменів з кольоровою підсвіткою.

Фонтан на площі Радянській (Митній). 

Після спорудження підземного переходу у 1976 р. на площі з'явився легендарний фонтан з хлопчиком, який виконали у вигляді прямокутного басейну. Він став справжнім символом епохи та цієї площі.  Після реконструкції площі (відкрили у 2017 р.) бронзова скульптура хлопчика нікуди не зникла. Її оновили та встановили на площі. Можна побачити як хлопчик неначе ловить руками воду. Однак сам фонтан став пішохідний - сухий. 

Клумба біля Матері Божої на проспекті Свободи.

(за матеріалами: Сара ЛЕЇН. Клумба біля Матері Божої у Львові, або шедевр Арнольда Рерінга. 2016 р.).

У 2016 р. відновили клумбу біля статуї Матері Божої, що на проспекті Свободи. Її відновили за проєктом 1903 року архітектора Арнольда Рерінга і висадили близько 3,5 тисяч квітів, серед яких такі рідкісні рослини як бегонія квітуча, гейхера гібридна, альтернантера прекрасна, цинерарія морська, юка нитчата тощо.

Арнольд Кароль Рерінг (Arnold Röhring) був інспектором міських плантацій м.Львова. (1888—1913). Опрацював проєкти всіх зелених насаджень у парках, на центральних бульварах та площах і наглядав за їхнім станом, доповнював малими архітектурними формами.

У своїй роботі втілював бачення Львова як міста-саду – опрацював близько 200 проектів міських зелених насаджень (парків, центральних бульварів, скверів, приватних садів). За його проектами у Львові були створені: Парк Кілінського (1877—1894; нині Стрийський парк), дендропарк крайової Лісової школи (1880-х рр.; колишня садиба Мілашевських, нині дендрарій Лісотехнічного університету на вул. О.Кобилянської, 1), сквер на пл. Галицькій (1890—1893; біля вул. Валової, Личаківський парк (1892) , Парк Вісьньовського (1895; навколо Гори Страт) , сквер на пл.Святого Юра (1897), Парк Залізна Вода (1905), розплануванням якого займався з 1881 і до останніх днів життя.

Також згідно з проектом А.Рерінга, наприкінці ХІХ ст. зазнала перепланування та була оздоблена нижня тераса Міського парку (тепер парк ім. І. Франка.

У 1886, коли Полтву сховали до підземного колектора А. Рерінг заклав своєрідний нелінійний бульвар на вул. Академічній (пр. Шевченка), який складався із окремих трапецієподібних «острівків» зі скругленими кутами. У 1906 році разом з А. Захаревичем модернізували структуру бульвару.

Після остаточного засклепіння Полтви в 1888-1890 рр. Гетьманські вали (пр.Свободи) було переплановано під керівництвом А. Рерінга – розширено, оздоблено клумбами, висаджено дерева. Частина проспекту біля площі Марійської, обсаджена бузками, отримала назву «квіткового салону».

Після відкриття у 1904 році пам’ятника Міцкевичу впорядковано ландшафтну композицію пл. Марійської (пл. Міцкевича), цим займалися А. Рерінг та архітектори Т. Тальовський і З. Гендель.

Надзвичайно красива клумба у центрі міста була сформована в 1903 році теж за проектом ландшафтного дизайнера Арнольда Реринга.

Це єдиний партер у Львові, який, попри те, що безліч разів змінювався, зберіг загальний обрис та ідентичну огорожу із часів заснування. На клумбі висадили такі квіти, які росли тут 113 років тому, відновили колористику. Із міського бюджету на реалізацію цього проекту витратили 280 тисяч гривень.

 Клумба у парку І. Франка.

Протягом радянського періоду клумба із фігурами із квітів та стрижених кущів займала місце колишнього пам'ятника Аґенору Ромуальду Ґолуховському (1812-1875).

Пам'ятник польсько-австрійському політику, наміснику Галичини, відкрили 28 червня 1901 року. Спроектував його Ципріян Ґодебський, відомий польський скульптор, що працював у Парижі. Після Другої світової війни пам'ятник зник за невідомих обставин, сьогодні на його місці встановлена декоративна ваза.   Ця ваза стояла раніше перед будівлею Галицького сейму, пізніше головної будівлі університету імені Яна-Казимира (тепер ЛНУ імені Івана Франка). Після переоблаштуванням площі та встановлення пам'ятника Франкові її перемістили.  

1913 р. Промисловий музей 

1915 р. Галицький сейм. Клумба. 

1925 р.

1925 р.

1930-і рр..

1930-і рр.. 

1939 р. 

1940 р., Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

1940-і рр. 

1942 р.

1950 р. Напроти університету.

1950 р. Площа Міцкевича.  Фонтан з тритонами. 

1956-1960 рр.  Площа Міцкевича.  Фонтан з тритонами. 

1950-і рр. Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

 25 травня 1953 р. Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

. 

1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка.

 1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка. Наступного року на глечику змінили напис.

1956 р. Вул. 1-го Травня;  народна назва "стометрівка", "клумба".

Перша назва причепилась до проспекту , бо в ті роки тут проводились численні легкоатлетичні змагання. Друга назва цього місця винкла по тому, як з приходом совєтів, до Польщі успішно відбув пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському. На його місці утворився клумба. Наявність декількох стендів зі свіжими номерами радянських газет, сатиричний стенд, вабив на це місце мешканців, тому звичка збиратись на "клумбі" пережила усі часи і вплинула на хід історичних подій не тільки нашого міста (ФБ, Гриць Совків).

1957 р. Площа 300-річчя Возз'єднання (тепер пл. Я. Осмомисла) (кадр з  фільму)  

 

1958 р. Пр. 1 травня (пр. Свободи) (до 1959 проспект 1-го Травня, потім - Леніна.).  В середині 1970-их усі ці металеві стовпчики й ковані прути обрамлення, які там були ще з австрійських часів, понищили..

 

1959 р.  Площа Міцкевича

 1950-і рр.   Верхня тераса Парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького.

 

1950-і - 1960-і рр. Сквер з фонтаном на розі площі Галицької

Львів на межі 1950-60-х років.  Проспект Леніна (вул. 1-го Травня), площа І. Підкови. 

Львів на межі 1950-60-х років.  Проспект Леніна (вул. 1-го Травня).

1960 р.  Площа Данила Галицького 

1962 р. Площа Міцкевича 

1967 р. Площа Міцкевича.  Фонтан з тритонами. 

Площа Ринок 1967 р.

1969 р. р.

1969 р.

1969 р.

1969 р.  

1969 р.

1969 р.

1969 р.

1960-ті рр.

1960-ті рр. Пл. Міцкевича. Фонтан з тритонами.

1970 р. Площа Міцкевича. Фонтан з тритонами.

1981 р., пл. Возз'єднання (пл. Соборна)

2013 р.  Фонтан «Хлопчик» на площі Митній (знищений).

* Фотографії старого Львова 

 *FB   Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

 *FB  Ретро-Львів

 *FB    Гриць Совків (The Gryć)