понеділок, 23 березня 2026 р.

Львів 1971 року у фотографіях: відкрито Західний науковий центр Академії наук УРСР, нові трамваї та новий музей

Поміщено 8 давніх світлин!

Львів у 1970-х роках — це радянський індустріальний та культурний центр, який активно розбудовувався, зберігаючи свій європейський історичний шарм. Це час брежнєвської забудови, розквіту трамвайної мережі, появи субкультури хіпі, русифікації, але при цьому — збереження інтелігентного духу міста та роботи провідних вишів. Львів залишався потужним освітнім центром. Провідними закладами були Університет імені Івана Франка, Політехнічний інститут та Медичний інститут.

1970-і рр. - початок активного будівництва спальних районів. Старе місто залишалося центром культурного життя, а околиці розросталися панельними будинками. Реконструйовано головний залізничний вокзал, який став важливим вузлом. Мережа трамваїв і тролейбусів була основним громадським транспортом, а вулиці були менш завантажені автомобілями порівняно з сучасністю.

У 1970-х рр. у Львові загалом збудували 200 магазинів. Серед них — мережа спеціалізованих із продажу одягу, взуття, радіо- та електротоварів, а також і фірмові крамниці: "Світоч", "Прогрес", "Електрон" та інші. З’явилися універсами, і значна частина торгівлі перейшла на самообслуговування. А дачникам, які мали приміські садибні ділянки, зробили подарунок: дозволили збільшити площу до 6 соток, щоб ті власноруч вирощували собі їжу.

У поколінні львів’ян 1970-х років формувався ідеологічний і ментальний тренд відрази й часткової ненависти до радянщини, натомість вабило все, що йшло із Заходу — від моди до музики. Так вже від початку 1972-го прокотилася нова хвиля арештів. До слідчого ізолятора КДБ у Львові потрапили відомі письменники та правозахисники — Ірина та Ігор Калинці, В’ячеслав Чорновіл, Іван Гель та багато інших діячів українського правозахисного руху. Як ізолятор попереднього тримання в’язниця "На Лонцького" проіснувала до 1990-х і стала символом "червоного терору" та національної нетерпимости. Але дух свободи стрімко торував собі дорогу до сердець більшости людей. Це й було одним із найважливіших чинників, які привели до краху тоталітаризму та держави СРСР наприкінці наступного десятиліття.

Мода в одязі 1970-х після казенно-сірих 1960-х дивувала барвами та яскравістю. Особливо чоловіча мода, про її фемінізацію говорили всі — від законодавців до карикатуристів. Чоловіки тоді носили доволі "жіночні" картаті сорочки з квітами, туфлі на високих підборах, яскраві кольорові шкарпетки, а головне — довге волосся. Натомість серед жіночих зачісок модними стали перуки, попит на які виник через неякісне обслуговування в перукарнях. Завдяки перукам, що доправляли з-за кордону здебільшого моряки, помітно збільшилась кількість білявок. А ще тоді жодна модна жінка не уявляла себе без взуття на платформі, яка іноді сягала 15 см заввишки. На противагу 1960-м стали модними довжелезні спідниці й сукні максі. А приблизно від середини 1970-х половина Львова ходила в одязі з кримплену. Це були чоловічі й жіночі костюми, демісезонні плащі, мода на які прийшла з НДР. У чоловіків стали популярними "водолазки" — тонкі светри під горло: імпортні — із синтетики, або натуральні радянські, з рукавами, обшитими, наче на спідній білизні. Серед молоді дуже популярними були сорочки-хакі, які до Львова привозили студенти-кубинці з Вищого військового училища.

У 1970-ті роки серед львівської молоді стало модним святкувати уродини й інші свята на лоні природи, наприклад, у Карпатах. Звичай проник до Львова з інших регіонів СРСР і миттєво став популярним серед усіх верств населення. На лісових галявинах смажили шашлики, а подарунком часто були просто гроші (звичай запозичили з весільних традицій). На них соленізант міг купити те, що сам забажає, замість часто непотрібного подарунка. Зауважмо, що серед корінних львів’ян у 1940-1960-х роках було заведено відзначати лише іменини. Звичай святкувати уродини прийшов з Росії і зі сходу України, разом з атеїстичною пропагандою його активно культивувала влада. Тож у 1970-х частина львів’ян, і прибулі теж, стали святкувати й уродини, і іменини. Хоча для вихідців із сіл ні одне, ні друге популярним взагалі не було, іменинника вітала лише найближча родина.

У 1970-ті роки "модні" художні книжки було важко дістати. Щоб отримати 1 талон на книжку підвищеного попиту, мусили здати 20 кг макулатури. Спекулянти продавали талони на ці книжки під книгарнями й магазином підписних видань на теперішній площі Григоренка. За "Анжеліку — маркізу ангелів" спекулянтам віддавали 40 крб, а за томик віршів Марини Цвєтаєвої платили аж 90, тобто, місячну зарплату бібліотекаря чи двірника. Це був абсолютний рекорд. Попит на книжки підвищили нові меблеві стінки, які з’явилися у продажу. Вони були з книжковими шафами в комплекті, які слід було заповнити. Кажуть, задля цього навіть продавали фальшиві корінці книжок, адже читати не було обов’язково.

Важлива ознака Львова 1970-х рр. — хіпі. Хоча їх було небагато, вони стали унікальним явищем в умовах Радянського Союзу. Ідеологія хіпі полягала у відмові від буржуазних цінностей — споживацького ставлення до життя, лицемірного маскування внутрішньої непорядности й бездуховности за солідним костюмом і краваткою.

1971 р.

* 18-20 березня - XXIV з'їзд КПРС, останній рік перебування на посаді Першого секретаря Компартії України Петра Шелеста - напевно, найбільш українського зі всіх радянських керівників України.

* 23 квітня. Новий музей у Львові. На вул. Міцкевича, 7 відкрито художньо-меморіальний музей Олени Львівни Кульчицької.

* У серпні було знищено польські військові могили на Личаківському цвинтарі та зруйновано колонаду за допомогою будівельної техніки. Вціліли лише пілони, фундамент яких виявився міцним. Кам'яних левів з-під тріумфальної арки вивезено. «Катакомби» отримали надбудований поверх і були перетворені на каменярські майстерні.

* У вересні прийняли в експлуатацію трамвайні вагони № 472-572, які привезли з Одеси. Вони були переобладнані з широкої колії на вузьку, і саме ці вагони стали учасниками найкривавішої аварії в січні 1972 року.

* Був відкритий Західний науковий центр Академії наук УРСР.

1971 р. Вид на площу Вокзальну (тепер Двірцеву).

1971 р. Привокзальна

1971 р. Пивбар "Під Вежею"

1971 р.квітень. Вул. Фрунзе (тепер Староєврейська).
Естрада на місці "Золотої Рози". Світлина Olgierda Chojnackiego.

1971 р.

1971 р. Вул. Шевченка

* Фотографії Старого Львова

*FB Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

*FB Ретро-Львів

*FB Гриць Совків (The Gryć)

Львів 1973 року у фотографіях: катастрофа Ту-124, створено Радянський район й Добрик В. Ф. - перший секретар Львівського обкому партії

Поміщено 40 давніх світлин!

1973 р.

* Катастрофа Ту-124 під Львовом — авіакатастрофа, яка сталася 23 грудня 1973 року поблизу Львова, між м. Винники й с. Миклашів. Авіалайнер Ту-124В Куйбишевського ВАТ авіакомпанії «Аерофлот» виконував плановий внутрішній рейс SU-5398 за маршрутом Львів — Київ — Куйбишев, але через 1 хвилину і 55 секунд після зльоту в літака загорівся лівий двигун. Екіпаж намагався здійснити посадку у Львівському аеропорту, але за 1 хвилину і 20 секунд після пожежі двигуна (за 3 хвилини після зльоту) палаючий лайнер упав на землю повністю зруйнувавшись. Загинули всі 17 осіб на борту — 11 пасажирів і 6 членів екіпажу.

* В ніч з 27 на 28 березня 1973 року, у Львові було поширено близько 250 антирадянських летючок. Автором цього тексту був талановитий поет і публіцист Грицько Хвостенко з Сумщини, на той момент студент-філолог ЛДУ, та його подруга Надія Степула. Листівки надрукували в Самборі на друкарській машинці керівник підпільної організації «Український національно-визвольний фронт» Зорян Попадюк, його мати Любомира і Євген Сеньків.

* 15 квітня створено Радянський район Львова, 3 лютого 1993 року постановою Верховної Ради був перейменований на Франківський район. Район охоплює південно-західну частину міста, зокрема місцевості Кульпарків, Новий Світ, Богданівка та частина Вульки.

а площі Ринок після реконструкції відкрито великий універсальний магазин. Відкриття магазину співпало із зниженням державних роздрібних цін на окремі промислові товари. Зокрема, значно знижені ціни на плащі та куртки з тканини «болонья».

* 30 листопада. Пленум Львівського обкому Компартії України. Першим секретарем і членом бюро Львівського обкому партії обрано тов. Добрика В.Ф., який до цього працював першим секретарем Івано-Франківського обкому партії.

* 15 грудня. О. Романишин - володар шахового кубка СРСР.

1973 р.

Фото з Путівника радянським Львовом 1974 року (Здано до набору 7.II.1974 р.).

Джерела:

* Ілько Лемко, Володимир Михалик. Львів повсякденний (1939-2009).

* Ілько Лемко. Русифікований побут, зате з "голосом" західних радіостанцій, дешева "бормотуха", тихий бунт позасуспільних гіпі. Побутові хроніки Львова: 1970-ті // Локальна історія. 2023 р.

* Фотографії Старого Львова

*FB Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

*FB Ретро-Львів

*FB Гриць Совків (The Gryć)

Львів 1970 року у фотографіях: легендарний фільм “Старики-розбійники”, нові моделі автобусів ЛАЗ та відкриття «Універсаму»

Поміщено 30 давніх світлин!

1970 р.

* У 1971 році вийшла у прокат тепер, мабуть, уже безсмертна стрічка Ельдара Рязанова “Старики-розбійники”. Практично всі вуличні сцени цієї стрічки було відзнято у Львові. 1970 року Львів жив у атмосфері кінозйомок. Фільм Ельдара Рязанова "Старики – розбійники" змушує замислитись, радує неповторним акторським складом, зачаровує своєю атмосферою. На екрані – улюблені Нікулін, Євстигнєєв, Миронов, Бурков…

Ідея фільму прийшла до Ельдара Рязанова, коли він знаходився у лікарні. Там він познайомився із одним пенсіонером. Той був слідчим, якого колеги з прокуратури відправили на «заслужений відпочинок», попри бажання працювати. Режисер перейнявся проблемою літньої людини, яка хоче і може працювати, займатися улюбленою справою, а її вже відправляють на пенсію. Так думки режисера поступово переросли у сценарій, а в 70-х почалися зйомки нового фільму під назвою «Старики-розбійники».

Рязанов коротко називав своїх героїв «Мямлик» та «Шустрик». Такі прізвиська як швидкі замальовки точно описують їх характерні риси: інтелігентного нерішучого слідчого Миколи Сергійовича Мячикова і безжурного авантюриста інженера Валентина Петровича Воробйова.

* Розпочато будівництво найбільшого житлового масиву міста — Сихова.

* Відкрили Монумент Слави Радянській Армії на Стрийській.

* Відкрили «Універсам».

* У березні 1970 року на автобусному заводі виготовлено нові моделі автобусів ЛАЗ-699 Н і ЛАЗ - 599 Б. На цей час у Львові було сконцентровано все республіканське виробництво автонавантажувачів, мопедів, підвісних вантажних конвеєрів. Третину усіх кольорових телевізорів у Радянському союзі випускали у Львові.У нашому місті були створені перші в Радянському Союзі фірми «Прогрес» і «Світанок».Також львів'яни одними із перших в країні почали здійснювати соціальне планування. Тут була створена комплексна система управління продукції (КСУЯП).

1970 р. Виставка картин Рембрандта проходила у будівлі Ратуші.

1970 р. Крадіжка голандського взуття. Взуттєвий магазин. Його роль відіграв магазин «Елегант» на проспекті Шевченка. Хто жив у той час у Львові, згадують, що в тому магазині часто «давали дефіцит».