Андрій Байцар

середа, 27 травня 2026 р.

Знаменита львівська "стометрівка" ("клумба") у старих фотографіях. 1880-ті - 1980-ті роки

Знаменита львівська «стометрівка» — це центральна пішохідна алея вздовж проспекту Свободи із лавочками по боках і всередині пам’ятником Тарасові Шевченкові, що тягнеться від Львівської опери до площі Міцкевича. Попри народну назву, реальна довжина цієї широкої центральної алеї становить понад 300 метрів. Вона є одним із найпопулярніших місць для прогулянок, зустрічей та культурних подій у Львові. На алеї десятиліттями збираються львівські аматори та гросмейстери для гри в шахи просто неба.

Це історичне місце у 70-их рр. було улюбленим місцем збору вболівальників ФК «Карпати».

Назва «стометрівка» причепилась до проспекту за Польщі, бо в ті роки тут проводились численні легкоатлетичні змагання. Друга назва «клумба» цього місця виникла по тому, як з приходом совєтів, до Польщі успішно відбув пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському. На його місці утворився клумба. Наявність декількох стендів зі свіжими номерами радянських газет, сатиричний стенд, вабив на це місце мешканців, тому звичка збиратись на "клумбі" пережила усі часи й вплинула на хід історичних подій не тільки нашого міста (ФБ, Гриць Совків).

З 1898 року по 1950 рік тут стояв пам'ятник Яну ІІІ Собєському.

У Львові всього було три пам'ятники королю. Перший, у формі мармурового бюста, виконаний 1883 року розміщувався у Національному музеї. Другий — бюст у подвір'ї польського Куркового товариства (Стрілецького) на теперішній вулиці Лисенка, 23 а з'явився 1891 року. Пам'ятник з кінною фігурою на Гетьманських валах (тепер проспект Свободи) відкрили 20 листопада 1898 року. Автором всіх трьох монументів був відомий львівський скульптор Тадеуш Баронч (Tadeusz Barącz).

Площа довкола пам'ятника нерідко ставала місцем польських маніфестацій.

У перші роки радянської адміністрації у Львові цей пам'ятник порівнювали із пам'ятником Богданові Хмельницькому у Києві з огляду на їхню схожість. У 1950 році монумент перевезли до Польщі, де він близько п'ятнадцяти років стояв у парку Вілановського палацу у Варшаві, одній із резиденцій монарха. Згодом його передали до Ґданська, з яким Собєський також мав низку зв'язків. У 1965 році пам'ятник встановили на Дерев'яному ринку (Targ Drzewny), де до 1946 року стояв німецький монумент-обеліск полеглим пруським солдатам у війнах з Данією, Австрією і Францією.

На місці вивезеного пам'ятника у Львові була клумба, а 1992 року поруч встановили пам'ятник Тарасові Шевченку.

З кінця 1980-х років проспект став місцем зібрань стихійних політклубів, так званої «клумби» (збиралися біля клумби навпроти Музею етнографії), мітингів і демонстрацій. З 1991 року на проспекті Свободі, на площі перед Оперним театром та пам'ятником Тарасові Шевченку, проводяться також концерти й інші святкові акції.

1899 р., вул. Кароля Людвіга (нині пр. Свободи). І дерево так просто росте, просто посеред променаду

Кінець 19 ст. - поч. 20 ст.

1920-і рр.

1925 р.а

1930-і рр.

1940-і рр.

1940-і рр. З архіву Андрій Книш

1950-і рр. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1950-і рр. Пр. 1 травня (пр. Свободи) (до 1959 проспект 1-го Травня, потім - Леніна)

1950-і рр. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна). Площа І. Підкови.

1950-і рр. Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи)..

1950-і рр. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1952 р. Відкриття пам'ятника Леніну на вул. 1-го Травня (проспект Свободи)

25 травня 1953 р. Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

1953 р. Вул 1-го Травня (тепер проспект Свободи)

1955 р. Травень. Вул 1-го Травня (тепер проспект Свободи)

1956 р. Вул. 1-го Травня; народна назва "стометрівка", "клумба".

Львів на межі 1950-60-х років. Проспект Леніна, площа І. Підкови.

Львів на межі 1950-60-х років. Проспект Леніна.

1969 р.

1969 р..

1974 р..

1976 р., пр. Леніна (тепер Свободи)

Пам'ятник Яну ІІІ Собєському.

1939 р.

1940-50 рр.

1945-50 рр.

1946 р.

Ялинка й Дід Мороз

1950-і рр. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1955 р. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1956 р. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1950-1955 рр. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1957 р. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

1959 р. Вул. 1 травня (з 1959 р. - проспект Леніна)

Джерела

* Фотографії Старого Львова

*FB Гриць Совків (The Gryć)

*FB Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

*FB Ретро-Львів

*FB Igor Plotko

понеділок, 25 травня 2026 р.

Вулиця Леніна (Личаківська) у Львові в 1940-их - 1980-их роках у фотографіях

Вулиця Личаківська — одна з найдовших львівських вулиць. Починається у центрі Львова від площі Митної та прямує на схід до виїзду з міста.

Колишні назви: Дорога Глинянська, Глинянська Дорога, Личаківська, Личаківська вища (част.), Личаківська нижча (част.), Личаківська, Остштрассе, Личаківська, Леніна; Міцкевича (с. Гори).

З XV століття це була Глинянська Дорога, бо йшла до міста Глиняни. Назва Личаківська походить з XVI століття (вперше згадується 1573 року). Також зберіг донині свою назву й увесь район Личаків.

До 1871 року вулиця поділялася на вищу (від початку до Винниківського ринку) та нижчу.

Під час німецької окупації вулиця мала назву Остштрассе, бо прямувала до східної межі міста, а з грудня 1944 року іменувалася вулицею Леніна. 1990 року рішенням № 391 львівської міської Ради народних депутатів відновлено історичну назву — вулиця Личаківська.

Личаківська є ключовою вулицею у транспортному сполученні центру міста із його східною частиною. Трамвайна колія на Личаківській була прокладена ще в період функціонування кінного трамвая. Вже у грудні 1894 року до Личаківської рогатки був організований рух електричних трамваїв.

Напередодні першої світової війни трамвайна колія була продовжена до станції Личаків.

Однак у 1940 році ділянка до станції Личаків була демонтована і на перехресті з сучасною вулицею Пасічною було влаштовано розворотний трикутник. Розворот трамваїв на трикутнику був незручним і блокував рух автотранспорту з вулиці Пасічної, тому 1969 року було облаштоване розворотне кільце для трамваїв у Личаківському парку.

Каплиця Матері Божої на Личаківській.

За переказами фігуру Божої Матері встановив тут при Глинянському тракті ще у ХVІІ ст. личаківський авантюрник і володар Винник Лагодовський, щоб спокутувати своє розбишацьке життя. За іншою версією, її встановив знаменитий “пан Каньовський” (увійшов до українського фольклору під цим прізвиськом, оскільки був Старостою канівським) – Миколай Базилій Потоцький, котрий, крім усього запам’ятався жорстоким поводженням із дрібною шляхтою, селянами і єврейським населенням.

За австрійських часів фігуру, що заважала рухові, перенесли вбік від гостинця. У 1850 році личаківський круп’яр В. Порада накрив фігуру дахом на чотирьох стовпах. Згодом каплицю засклили та розбудували.

28 серпня 1958 року на свято Успення Пресвятої Богородиці за наказом комуністичної влади каплицю зруйнували бульдозерами. Капличку військові розібрали й покрили бруківкою за одну ніч. Люди вранці встали й жодного сліду не залишилося від каплички.

Каплицю відбудували за кошти Львівської залізниці й освятили 1998 р. (скульптор В. Лоза, архітектори С. Цимбалюк, Б. Баран).

Кінотеатр ім. Ярослава Галана (1955-1990-і рр.) (вул. Личаківська, 131).

28 сeрпня 1955, кiнoтeaтр iм. Ярoслaвa Гaлaнa нa вyл. Лeнiнa,131, єдиний y цiй дiльницi мiстa. Kiнoтeaтр бyв спoрyджeний зa типoвим прoєктoм, цe хaрaктeрний зрaзoк пiслявoєннoї рaдянськoї aрхiтeктyри – “стaлiнськoї”.

1941 р. Вул. Леніна; кінцева трамвая.

1941-1944 рр.

1947 р. Збіг вулиць Леніна і Солодової (Личаківської й Солодової). Ліда, Ізя та Іра.

1949 р.

1958 р. Кінцева на Личакові. Тоді на лінії почали виходити нові трамваї GothaT57, комфортабельні, зручні з м'якими сидіннями. Саме цей вагон намотав на свої колеса майже 1 млн км по вулицях міста, аж коли його у 1981 році списали (ФБ, Гриць Совків)