Львів 1950-1959 років у фотографіях

 

 

 

1950-і рр. Площа Радянська (Митна)

 

1950-і рр. Вул. Личаківська, капличка. № 125. Каплиця Матері Божої Личаківської. Початково фігура Матері Божої була встановлена при Глинянському тракті у XVII ст. личаківським авантюрником Лагодовським. За австрійських часів фігуру, що заважала рухові, перенесли убік від гостинця. 1850 р. личаківський круп'яр В. Порада накрив фігуру дахом, що стояв на чотирьох стовпах, а з часом каплицю розбудували та засклили. 28 серпня 1958 р. за наказом партійного керівництва Львова каплицю було зруйновано. Капличку військові розібрали і покрили бруківкою за одну ніч. Люди вранці встали й жодного сліду не залишилося від каплички.

 

 

Кінець 1950-их рр. Ремонт покрівлі костелу після війни.  Реставратори відновлюють покрівлю купола і ліхтар на куполі.

1950-і рр. Фонтан на площі Міцкевича 

Кінець 1950-их рр. Вул. Чапаєва

 

 

 

 

1950-і рр. Вхід у Парк культури зі сторони вул. Стрийської.

1950-і рр. 

 

Поч. 1950-их рр. 

  

Середина 1950-х рр. Личаківський цвинтар. Меморіал львівських орлят.

  25.10.1954 р. Проводи на першому пероні.

 

1957 р. Проспект Шевченка

 

1958 р.Будівництво телевежі 

 

1959 р. 

 * Ілько Лемко, Володимир Михалик. Львів повсякденний (1939-2009). 

* Фотографії Старого Львова 

*FB   Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

 *FB  Ретро-Львів

 *FB    Гриць Совків (The Gryć)

Львів 1944-1949 років у фотографіях

  

Весна 1949 р., вул. Академічна (проспект Шевченка) 

Весна 1949 р., вул. Маяковського (сучасна Костя Левицького) 

Весна 1949 р., вул. Тадеуша Костюшка.Весна 1949 р., вул. Словацького 

Весна 1949 р., перехрестя вулиць Чапаєва, Городецької і Шевченка.
Костел св. Анни ще функціонує, трамвайна зупинка-острівець безпечно розташована посеред дороги, піші переходять вулицю вибираючи найзручнішу траєкторію, міліціянту це байдуже, Еміль Кіо дурить глядачів неподалік у цирку-шапіто.

 

 * Ілько Лемко, Володимир Михалик. Львів повсякденний (1939-2009). 

* Фотографії Старого Львова 

*FB   Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

 *FB  Ретро-Львів

 *FB    Гриць Совків (The Gryć)

Видатні винниківчани. Ірина Добрянська – мистецтвознавець, етнограф, дослідниця народного мистецтва лемків

 Ірина Добрянська народилася 1.11.1892 р. в українському м. Сянок, нині в складі Польщі в сім’ї державного службовця Еміліана Добрянського і Сабіни, уродженої Кульчицької — рідної сестри проф.Володимира Кульчицького.

Навчалася у Коломийській та Сяноцькій гімназіях, закінчила Перемишльську учительську семінарію (1921), прикладне мистецтво вивчала при Львівській промисловій школі. Після Першої світової війни й до 1930 викладала в дівочому інституті в Перемишлі, відтак вчителювала в с. Межибрід біля Сянока, одночасно записувала фольклор, збирала пам’ятки народного мистецтва. Через активну національну позицію на її уроках не рідко були присутні польські поліцаї; згодом їй відмовили викладати в школі на підставі, «що вчительська праця є для поляків». 

У 1930 співорганізатор і заступниця директора (з 1931) музею «Лемківщина» (директор художник Лев Ґец) в Сяноку і товариства з такою ж назвою. На 1931 музей зібрав 1100 експонатів, а через п’ять років в ньому зберігалось вже понад 5000 унікальних зразків народного мистецтва. Як науковий працівник описувала експонати, впорядковувала фонди, збирала матеріали, які згодом увійшли до наукових праць про лемківські вишивки, настінні розписи лемківських хат. За українську діяльність двічі заарештовувалась польською владою. Директор торгівельної школи в Сяноці (1940-1944) та на громадських засадах працівник музею «Лемківщина». 

 Після війни в ході депортаційних акцій у 1945 з родиною переселена до Львова. До виходу на пенсію у 1957 керівник відділу народного мистецтва та художніх промислів Музею етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові. Померла у Винниках 14 березня 1980 р. Похована на Старому Винниківському цвинтарі.

*Боровець Зенон. Ірина Добрянська – мистецтвознавець, етнограф, дослідниця народного мистецтва лемків (130 років тому).

 

Львів 1970-их років у фотографіях

 Поміщено 63 давніх світлини!

Львів у 1970-х роках — це радянський індустріальний та культурний центр, який активно розбудовувався, зберігаючи свій європейський історичний шарм. Це час брежнєвської забудови, розквіту трамвайної мережі, появи субкультури хіпі, русифікації, але при цьому — збереження інтелігентного духу міста та роботи провідних вишів. Львів залишався потужним освітнім центром. Провідними закладами були Університет імені Івана Франка, Політехнічний інститут та Медичний інститут.

1970-і рр. - початок активного будівництва спальних районів. Старе місто залишалося центром культурного життя, а околиці розросталися панельними будинками. Реконструйовано головний залізничний вокзал, який став важливим вузлом. Мережа трамваїв і тролейбусів була основним громадським транспортом, а вулиці були менш завантажені автомобілями порівняно з сучасністю.

 У 1970-х  рр. у Львові загалом збудували 200 магазинів. Серед них — мережа спеціалізованих із продажу одягу, взуття, радіо- та електротоварів, а також і фірмові крамниці: "Світоч", "Прогрес", "Електрон" та інші. З’явилися універсами, і значна частина торгівлі перейшла на самообслуговування. А дачникам, які мали приміські садибні ділянки, зробили подарунок: дозволили збільшити площу до 6 соток, щоб ті власноруч вирощували собі їжу. 

У поколінні львів’ян 1970-х років формувався ідеологічний і ментальний тренд відрази й часткової ненависти до радянщини, натомість вабило все, що йшло із Заходу — від моди до музики. Так вже від початку 1972-го прокотилася нова хвиля арештів. До слідчого ізолятора КДБ у Львові потрапили відомі письменники та правозахисники — Ірина та Ігор Калинці, В’ячеслав Чорновіл, Іван Гель та багато інших діячів українського правозахисного руху. Як ізолятор попереднього тримання в’язниця "На Лонцького" проіснувала до 1990-х і стала символом "червоного терору" та національної нетерпимости. Але дух свободи стрімко торував собі дорогу до сердець більшости людей. Це й було одним із найважливіших чинників, які привели до краху тоталітаризму та держави СРСР наприкінці наступного десятиліття.

 Від 1970—1971 роках В'ячеслав Чорновіл підпільно видавав самвидавний часопис «Український вісник». Проте радянська влада жорстоко переслідувала шістдесятників — лідерам присуджувала розстріл, решті — тривалі терміни ув'язнення. Починаючи з 1976 року українські дисиденти вступають до Української Гельсінської групи. жувала розстріл, решті — тривалі терміни ув'язнення. Починаючи з 1976 року українські дисиденти вступають до Української Гельсінської групи.

1970 — В'ячеслав Чорновіл засновує підпільний журнал «Український вісник»

1971 — засновано скансен «Шевченківський гай», у якому знаходяться шість старовинних дерев'яних храмів. Такої кількості культових споруд немає в жодному музеї світу.

1975 — у Львові створено перший в Україні архітектурний заповідник, який поєднував у собі всю територію середньовічного ядра міста.

  Мода в одязі 1970-х після казенно-сірих 1960-х дивувала барвами та яскравістю. Особливо чоловіча мода, про її фемінізацію говорили всі — від законодавців до карикатуристів. Чоловіки тоді носили доволі "жіночні" картаті сорочки з квітами, туфлі на високих підборах, яскраві кольорові шкарпетки, а головне — довге волосся. Натомість серед жіночих зачісок модними стали перуки, попит на які виник через неякісне обслуговування в перукарнях. Завдяки перукам, що доправляли з-за кордону здебільшого моряки, помітно збільшилась кількість білявок. А ще тоді жодна модна жінка не уявляла себе без взуття на платформі, яка іноді сягала 15 см заввишки. На противагу 1960-м стали модними довжелезні спідниці й сукні максі. А приблизно від середини 1970-х половина Львова ходила в одязі з кримплену. Це були чоловічі й жіночі костюми, демісезонні плащі, мода на які прийшла з НДР. У чоловіків стали популярними "водолазки" — тонкі светри під горло: імпортні — із синтетики, або натуральні радянські, з рукавами, обшитими, наче на спідній білизні. Серед молоді дуже популярними були сорочки-хакі, які до Львова привозили студенти-кубинці з Вищого військового училища.

У 1970-ті роки серед львівської молоді стало модним святкувати уродини й інші свята на лоні природи, наприклад, у Карпатах. Звичай проник до Львова з інших регіонів СРСР і миттєво став популярним серед усіх верств населення. На лісових галявинах смажили шашлики, а подарунком часто були просто гроші (звичай запозичили з весільних традицій). На них соленізант міг купити те, що сам забажає, замість часто непотрібного подарунка. Зауважмо, що серед корінних львів’ян у 1940-1960-х роках було заведено відзначати лише іменини. Звичай святкувати уродини прийшов з Росії і зі сходу України, разом з атеїстичною пропагандою його активно культивувала влада. Тож у 1970-х частина львів’ян, і прибулі теж, стали святкувати й уродини, і іменини. Хоча для вихідців із сіл ні одне, ні друге популярним взагалі не було, іменинника вітала лише найближча родина.

У 1970-ті роки "модні" художні книжки було важко дістати. Щоб отримати 1 талон на книжку підвищеного попиту, мусили здати 20 кг макулатури. Спекулянти продавали талони на ці книжки під книгарнями й магазином підписних видань на теперішній площі Григоренка. За "Анжеліку — маркізу ангелів" спекулянтам віддавали 40 крб, а за томик віршів Марини Цвєтаєвої платили аж 90, тобто, місячну зарплату бібліотекаря чи двірника. Це був абсолютний рекорд. Попит на книжки підвищили нові меблеві стінки, які з’явилися у продажу. Вони були з книжковими шафами в комплекті, які слід було заповнити. Кажуть, задля цього навіть продавали фальшиві корінці книжок, адже читати не було обов’язково. 

Важлива ознака Львова 1970-х рр. — хіпі. Хоча їх було небагато, вони стали  унікальним явищем в умовах Радянського Союзу. Ідеологія хіпі полягала у відмові від буржуазних цінностей — споживацького ставлення до життя, лицемірного маскування внутрішньої непорядности й бездуховности за солідним костюмом і краваткою.  

1970 р. 

*   У 1971 році вийшла у прокат тепер, мабуть, уже безсмертна стрічка Ельдара Рязанова “Старики-розбійники”. Практично всі вуличні сцени цієї стрічки було відзнято у Львові. 1970 року Львів жив у атмосфері кінозйомок. Фільм Ельдара Рязанова "Старики – розбійники" змушує замислитись, радує неповторним акторським складом, зачаровує своєю атмосферою. На екрані – улюблені Нікулін, Євстигнєєв, Миронов, Бурков… 

Ідея фільму прийшла до Ельдара Рязанова, коли він знаходився у лікарні. Там він познайомився із одним пенсіонером. Той був слідчим, якого колеги з прокуратури відправили на «заслужений відпочинок», попри бажання працювати. Режисер перейнявся проблемою літньої людини, яка хоче і може працювати, займатися улюбленою справою, а її вже відправляють на пенсію. Так думки режисера поступово переросли у сценарій, а в 70-х почалися зйомки нового фільму під назвою «Старики-розбійники».

Рязанов коротко називав своїх героїв «Мямлик» та «Шустрик». Такі прізвиська як швидкі замальовки точно описують їх характерні риси: інтелігентного нерішучого слідчого Миколи Сергійовича Мячикова і безжурного авантюриста інженера Валентина Петровича Воробйова.

 * Розпочато будівництво найбільшого житлового масиву міста — Сихова.

*  Відкрили Монумент Слави Радянській Армії на Стрийській.

*  Відкрили «Універсам».

* У березні 1970 року на автобусному заводі виготовлено нові моделі автобусів ЛАЗ-699 Н і ЛАЗ - 599 Б. На цей час у Львові було сконцентровано все республіканське виробництво автонавантажувачів, мопедів, підвісних вантажних конвеєрів. Третину усіх кольорових телевізорів у Радянському союзі випускали у Львові.У нашому місті були створені перші в Радянському Союзі фірми «Прогрес» і «Світанок».Також львів'яни одними із перших в країні почали здійснювати соціальне планування. Тут була створена комплексна система управління продукції (КСУЯП). 

 1971 р. 

  * Був відкритий Західний науковий центр Академії наук УРСР. 

 1972 р. 

 У 1972 році Львів пережив низку подій, що залишили глибокий слід у його історії — від трагічної аварії до репресій проти української інтелігенції.

* Посилення русифікації у Львові. У 1972 році до 50-річчя СРСР партія повідомляла, що в нас склалася нова спільнота — радянський народ, у якого мова міжнаціонального спілкування — російська. 26 травня на Пленумі ЦК  Компартії України: «у зв'язку з призначенням тов. П.Ю.Шелеста заступником Голови Ради Міністрів СРСР» він увільнений від обов'язків Першого секретаря ЦК КПУ та одноголосно обраний Володимир Васильович Щербицький.

*  1972 р. вийшов Указ про заходи  боротьби з алкоголізмом, і було вирішено скоротити виробництво горілки. Тоді спиртне продавали з 11-ї до 19 години. Перестали наливати його в буфетах та їдальнях. А ціни на горілку зросли від 2,87 крб до 3,62 і 4,12. Тож ходовими стали, а тим паче на тлі харчового дефіциту, вина типу "бормотуха": "Агдам", "Сонцедар" і "Молдавське міцне". Це були так звані "чорнила" найнижчої якости.

 * 1972 року Львів активно демонстрував здобутки соціалістичної індустрії. У документальному фільмі «Місто стародавнє, місто молоде» висвітлювали роботу заводів «Електрон», автобусного заводу (ЛАЗ), кондитерської фабрики «Світоч» та виробничого об'єднання «Прогрес». 

* 1972 р.   Музичний фільм "Пісні над Львовом" (режисер О. Геринович). 

1972 р. Документальний фільм «Місто стародавнє, місто молоде».  

* На початку 1972 року до Львова надійшло 9 вузькоколійних трамвайних вагонів «Tatra T4SU» виробництва чехословацького концерну «ČKD». Разом із новими трамваями до Львова приїхали чеські фахівці, які керували випробуваннями нових трамваїв та навчали персонал трамвайного депо № 1 управлінню новими вагонами та їх обслуговуванню та ремонту.

Перші трамвайні вагони «Tatra T4SU» було вирішено випускати на трамвайний маршрут № 7 – на цьому маршруті у 1972 році іще експлуатувалося 7 модернізованих трамвайних поїздів «Sanok», хоча на маршруті було дві ділянки із важкими умовами руху. Протягом 1972 року було проведено ремонт трамвайних колій на вул. Шевченка, вул. Підвальній та площі Торговій, що уможливило експлуатацію на трамвайному маршруті № 7 трамвайних вагонів «Tatra T4SU».

Робота трамвайних вагонів «Tatra T4SU» із пасажирами у Львові розпочалася тільки 19 січня 1973 року, тобто майже через рік після прибуття перших вагонів. Першою вивела трамвай «Tatra T4SU» на маршрут для роботи із пасажирами водійка Л.П. Петляк. У перший день на лінію вийшло три чехословацьких вагони.

*10 січня. Трамвайна аварія на вулиці 1 травня; наймасштабніша аварія в історії львівського трамвая, в якій загинули 26 осіб. 

 * 12 січня 1972 року Різдвяна коляда для багатьох українських інтелігентів завершилась арештом. КДБ розпочав спецоперацію, другу після 1965 року, проти самвидаву, щоб нейтралізувати інтелектуальну еліту, свідомих українських патріотів. У Львові та Києві  кадебісти арештували 19 осіб. Серед них були Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, Євген Сверстюк та інші шістдесятники.

 Новий рік і Різдво у Львові у 1972 році провів поет Василь Стус. Він долучився до учасників вертепу, організованого українською діячкою, лікарем, дружиною В’ячеслава Чорновола Оленою Антонів.

 У вертепі 1972 року взяли участь близько 50 колядників. Заколядовані гроші витратили на адвокатів для заарештованих друзів. Вертеп за участі близько 50 людей та гучна коляда під вікнами. Саме так виглядали новорічно-різдвяні свята у Львові у 1972 році Це було викликом владі, емоційною відповіддю на арешти дисидентів 1965 року та порушення прав людини в Україні в 1965-1970-х роках. Усі зібрані кошти тримав у себе Ігор Калинець. Саме у 1972 році заколядоване він розділив між родинами, яких пізніше, 12 січня, ув’язнили за «виготовлення, розповсюдження, зберіганнія літератури наклепницького характеру, участі у вертепах, ворожому ставленні до радянської соціалістичної системи».

* Березень. Відкрито  Художньо-меморіальний музей Олекси Новакі́вського (вул. Листопадового чину, 11). 

*  7 квітня. Футбольний матч «Карпати» - «Зеніт». «Карпати» програли 0:1. Трибуни стадіону «Дружба» заповнені повністю, до останнього місця, і ще трохи людей у проходах.

*  15 квітня. Футбольний матч «Карпати» (Львів) - «Спартак» (Москва) - 1:0. 

*   9 серпня. Футбольний матч  «Спартак» (Москва) - «Карпати» (Львів) - 1:3. 

* 23 серпня. Згідно розпорядження облвиконкому №574, з 21 серпня  встановлені такі ціни на овочі і фрукти за кілограм: Кольрабі - 0,10, кріп для соління - 0,10, буряк столовий обрізний - 0,10, морква обрізна - 0,10, огірки свіжі - 0,12, баклажани - 0,60, перець солодкий - 0,50...

1973 р. 

* Катастрофа Ту-124 під Львовом — авіакатастрофа, яка сталася 23 грудня 1973 року поблизу Львова, між м. Винники й с. Миклашів. Авіалайнер Ту-124В Куйбишевського ВАТ авіакомпанії «Аерофлот» виконував плановий внутрішній рейс SU-5398 за маршрутом Львів — Київ — Куйбишев, але через 1 хвилину і 55 секунд після зльоту в літака загорівся лівий двигун. Екіпаж намагався здійснити посадку у Львівському аеропорту, але за 1 хвилину і 20 секунд після пожежі двигуна (за 3 хвилини після зльоту) палаючий лайнер упав на землю  повністю зруйнувавшись. Загинули всі 17 осіб на борту — 11 пасажирів і 6 членів екіпажу. 

* В ніч з 27 на 28 березня 1973 року, у Львові було поширено близько 250 антирадянських летючок. Автором цього тексту був талановитий поет і публіцист Грицько Хвостенко з Сумщини, на той момент студент-філолог ЛДУ, та його подруга Надія Степула. Листівки надрукували в Самборі на друкарській машинці керівник підпільної організації «Український національно-визвольний фронт» Зорян Попадюк, його мати Любомира і Євген Сеньків.

* 15  квітня створено Радянський район Львова, 3 лютого 1993 року постановою Верховної Ради був перейменований на Франківський район. Район охоплює південно-західну частину міста, зокрема місцевості Кульпарків, Новий Світ, Богданівка та частина Вульки. 

* 5 жовтня  на площі Ринок після реконструкції відкрито великий універсальний магазин. Відкриття магазину співпало із зниженням державних роздрібних цін на окремі промислові товари. Зокрема, значно знижені ціни на плащі та куртки з тканини «болонья».

*  30 листопада. Пленум Львівського обкому Компартії України. Першим секретарем і членом бюро Львівського обкому партії обрано тов. Добрика В.Ф., який до цього працював першим секретарем Івано-Франківського обкому партії.

*  15 грудня. О. Романишин - володар шахового кубка СРСР.

 1974 р.  

* Путівник радянським Львовом 1974 року (Здано до набору 7.II.1974 р.).

* У 1973/74 навчальному році у Львові нараховувалося 96 середніх і неповних серед­ніх шкіл, в яких навчалося 82 тисячі учнів і працювало 5500 вчителів. Робітнича молодь вчиться в 23 вечірніх і двох заочних школах. У 26 технікумах кожного року здобуває освіту більше 31 тисячі учнів. 

*  У Львові - 16 клубів, 2 Палаци спорту, 15 стадіонів, 12 водних басейнів, чотири спорткомбінати 18 дитячих спортивних шкіл. 

*   У Львові працює п’ять театрів: Державний ака­демічний опери та балету імені І. Франка, Державний ордена Трудового Червоного Прапора академічний український драматичний імені М. Заньковецької, російський дра­матичний Радянської Армії, ордена Трудового Червоного Прапора юного глядача імені М. Горького, Театр ляльок. 

* У Львові чотири Палаци культури й 25 Будинків культури, 50 клубних установ, 26 кінотеатрів, більше 130 масових бібліотек, шість народних театрів. У гуртках художньої самодіяльності бере участь понад 10 тисяч чоловік. 

* У Львові - Музей українського мистецтва, Музей етнографії та художнього промислу, Картинна галерея, Музей народної архітектури і побуту, музеї природо­знавчий, літературно-меморіальні І. Франка, меморіальні художників О. Кульчицької, О. Новаківського, Музей історії релігії та атеїзму, Центральний музей Леніна, Історичний музей, Музей історії військ ПрикВО, Ярослава Галана. 

* У 1974 році Рада міністрів СРСР ввела стандарт напруги 220 вольт, і в будинках з’явилися перші електричні плити. 

 1975 р. 

* У Львові створено перший в Україні архітектурний заповідник, який поєднував у собі всю територію середньовічного ядра міста. 

* Проїздом генсек Брежнєв (вихід на перон залізничного вокзалу).

* У 1975 році зникли із продажу й високоякісні цукерки: "Чародійка", "Білочка", "Мішка на півночі". Лише в театральних буфетах залишалися "Суфле", "Трюфелі", "Грильяж в шоколаді". Покупцям пропонували масові сорти цукерок з білою начинкою. У дефіциті були навіть карамельки "Ракові шийки" та "Гусячі лапки". Зовсім зникли цукерки в коробках. 

1976 р. 

* На розі з вулицею Володимира Вернадського у 1976 р. почали будівництво  автовокзалу «Львів», який був розрахований на 800 відправлень на годину (завершили у 1980 р.).

* 1976 р. зйомки фільму "Убійство прі ісполнєніі"  про вбивство радянського дипломата Вацлава Воровського в Лозанні 1923 року. Вийшов на екрани в 1978 р. 

*  У 1976 році гострий дефіцит торкнувся  м’ясо-молочних товарів. Через рік нестачу м’яса, масла, ковбаси та сиру відчули скрізь, за винятком хіба що Москви, Ленінграда, балтійських республік і закритих міст. Повертаючись із відрядження звідти, львів’яни везли додому по кілька кілограмів масла та цитрусових, а пізніше — дефіцитну курку чи взагалі екзотичного індика.

* У 1976 році вперше було зроблено несміливу спробу сортувати сміття, у під’їздах будинків ставили бачки для харчових відходів із бляшаними табличками, де була намальована свинка, яка "просила" складати для неї харчі. Але, на жаль, це нововведення не прижилося навіть у більш-менш культурному Львові. Зате прижилися нові атракціони. У Львові чехословацький луна-парк у Парку культури пропонував нечувані на той час розваги: "Кімнату страху", електромобілі, а у тирі можна було виграти жуйки. Заради цього діти з батьками стояли в чергах по три години!  

1977 р. 

*  Реставрація вежі над Глинянською брамою. 

* Відкриття пам'ятника Івану Федорову. 

 1977 року львівські скульптори дістали замовлення на пам'ятник з Москви з умовою спорудити його за 2 місяці. За такий короткий термін це було нереально, тому існує думка, що скульптори взяли макет типового радянського солдата, додали голову Федорова і дали в руки книжку. Доказом називають фартух, у якому легко впізнати шинель, і кирзові чоботи на ногах у друкаря.

«Далебі пам'ятник був покликаний не стільки задовольнити естетичні уподобання, скільки через правильно висмикнуті з бурхливого потоку історії Львова факти легалізувати в очах галицької громадськости комуністичний режим з осередком у досі ментально чужій львів'янам Москві», — вважає публіцист та дослідник архітектури Павло Шубарт.

*  У 1977 році для тих, хто працював за кордоном, видавали чеки, щоб купити дефіцитні імпортні товари в магазинах "Берізка" і "Каштан". У 1978 році здорожчав шоколад і ремонт авто, удвічі підвищили ціну на каву та бензин. На 60 % подорожчало золото. Тож для тих, хто вступав у шлюб, було передбачено  грошову компенсацію — 100 крб за обручку.

1978 р.  

*  1978 році режисер Одеської кіностудії Георгій Юнгвальд-Хількевич розпочав створення трисерійного мюзиклу за знаменитим романом французького письменника Олександра Дюма — "Д’Артаньян та три мушкетери", який заборонено до показу в Україні через акторів-путіністів.

Зйомки проходили у Львові, Одесі, Свірзькому замку, замку у Підгірцях і на території Хотинської фортеці. У Львові фільм знімали на території Вірменської церкви, Собору святого Юра, Домініканського та Бернардинського костелів та на центральних вулицях.

 Коли Д’Артаньян вперше прибуває до Парижа, перед нами постає львівська Сніжна вулиця, 5, де розташований будинок галантерейника Бонасьє, а також будинок майбутньої коханої мушкетера — Констанції.

Бернардинський монастир зведено 1620 року. Саме у дворі монастиря Д’Артаньян, прямуючи до Парижа, зустрічає графа Рошфора та гвардійців кардинала у містечку Менг на Луарі.

Д’Артаньян прибуває до резиденції капітана де Тревіля, щоб вступити до роти королівських мушкетерів. У цій ролі виступає палац Потоцьких на вулиці Коперника, де також проходять тренування мушкетерів. 

Потрійна дуель Д’Артаньяна з Атосом, Портосом та Арамісом проходить у Парижі, біля монастиря Дешо. У Львові роль французької обителі виконав двір Вірменського собору. 

 Резиденцію Рішельє у Парижі у фільмі виконав Будинок вчених, розташований на вулиці Листопадового чину, 6 у Львові. На фото нижче можна побачити й кіноляп — електричних світильників не було у XVII столітті.

Собор святого Юрія  з’являється на екрані, коли мушкетери залишають резиденцію де Тревіля. У кадрі можна побачити сходи та ворота собору.

*  В 1978 році у Львові зняли фільм «Версія полковника Зорина».

* 10 березня 1978 Державні премії Української РСР імені Т.Г.Шевченка за виставу «Тил» отримали заньківчани: Н.П.Доценко В.Г.Максименко, Ф.М.Стригун, М.В.Кипріян, С.В.Данченко.

* 10 березня 1978 Державні премії Української РСР імені Т.Г.Шевченка за пам’ятник бійцям Першої кінної армії в Олесько отримала творча співдружність скульптора В. Н .Борисенко та архітектора А. Д. Консулова.

1979 р.   

* 1979 рік — Львів масштабно відзначав 40 років "возз'єднання" українських земель у складі УРСР.

*  У 1979 році — ще одне здорожчання: золото, килими, хутро, меблі, машини. 

*  14 січня 1979 року відкрили головну дискотеку Львова — палац молоді "Романтик". Вже від 1977 р., на жаль, через моду на стиль диско у Львові живих музикантів із танцмайданчиків швидко почали витісняти дискотеки під магнітофон зі світломузикою, з ведучими-лекторами, які демонстрували слайди та жваво розповідали біографії виконавців. Але тільки одиниці серед них стали справжніми діджеями. На той час власну дискотеку мав чи не кожен навчальний заклад. А

* 1979 року відкрито культову львівську кав’ярню на вулиці Вірменській, або "Вірменку". Сюди приходила львівська богема та її друзі, таким чином формуючи один із перших у Львові неформальних клубів. Ходити до "Вірменки" стало модно, і сюди йшли навіть просто з цікавости, щоб подивитися і послухати завсідників. Згодом у "Вірменці" можна було знайти і заборонену антирадянську літературу, і самвидав, і обмінятись музичними новинками, або зустрітись з курцями "травки" — залежно хто що шукав. Як не дивно, радянська влада не розганяла цього "клубу", але в андроповські часи тут найчастіше у Львові відбувалися облави у робочий час, обшуковували сумки відвідувачів.  

* Перша ліга СРСР з футболу 1979 — дев′ятий чемпіонат СРСР з футболу серед команд першої ліги. У турнірі брали участь 24 команди. Переможцем чемпіонату став клуб «Карпати» (Львів). Чемпіонат тривав з 27 березня по13 листопада 1979 року. 

  

1970-і рр. Скверик на куті вул. Вірменської і вул. Краківської

  

1970-і рр. Площа Підкови

. 

1970-і рр. Вул. Дзержинського (теперішня Вітовського)

  

1970-і рр. Біля Оперного 

1970-і рр. Вул. Маршала Рибалко (тепер Симона Петлюри) в районі теперішньої школи № 18. Фото Лілії Ковальчук.

 

1970-і рр.  Вул. Мурманська (Шараневича тепер)

  

1970-і рр. Площа А. Міцкевича

  

1970-і рр. Вул. Черняховського (вул. А.Мельника)

  

Львів 1970-х рр. Проспект Шевченка. Адресу просп.Шевченка, № 4 за Польщі мав Акціонерний союзний банк, ательє дамських капелюхів Томашевської і редакція “Газети банкової”, від часів СРСР тут найпопулярніший у Львові гастроном, який у народі мав назву “Сквозняк”. У міжвоєнний період в партері цього будинку також були магазини ,але наскрізного проходу не було. Кожен магазин мав свій окремий вхід.

1970-і рр. Проспект Т. Шевченка 

 

1970-і рр. Вул. Шота Руставелі

 1970-і рр. Вул. 700-річчя Львова

 1970-і рр. Пл.Рози Люксембург( Катедральна)

 

1970-і рр. Вул. Київська. ДТП

  

1970-і рр. Вул. Івана Франка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото: Michael Karachinsky 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 1970-1975 років. З архіву Юрія Вдовенка

).Площа ринок, львівська ратуша, фото 70-ті роки XX століттяТравнева демонстрація у Львові, фото 70-ті роки XX століття 

Львівський національний університет імені Івана Франка, фото 70-ті роки XX століттяСтадіон «Дружба» (теп. «Україна») у Львові, фото 70-ті роки XX століттяПлоща Адама Міцкевича з висоти, фото 70-ті роки XX століттяПлоща Митна у Львові, фото 70-ті роки XX століттяПроспект Шевченка у Львові, фото 70-ті роки XX століттяПорохова Вежа у Львові, фото 70-ті роки XX століття

Музей Івана Франка у Львові, фото 70-ті роки XX століттяСтрийський парк у Львові, фото 70-ті роки XX століттяПам’ятник Іванові Федорову у Львові, фото 70-ті роки ХХ століття

Пагорб Слави у Львові, фото 70-ті роки XX століттяВійськовий меморіал у Львові, фото 70-ті роки XX століттяПам’ятник Іванові Франку у Львові 

Палац Потоцьких у Львові, в якому колись знаходився Загс, фото 70-ті роки XX століттяБудівля Львівського цирку з висоти, фото 70-ті роки XX століття

Пам’ятник Ярославу Галану у Львові, фото 70-ті роки ХХ століття

 Світлини з життя Львова другої половини 1970-х років підготовлені редакційною колегією «Історії міст і сіл УРСР. Львівська область». Підбір матеріалу строго контролювався. Ілюстрації мали на меті показати «щасливе життя і процвітання» радянського народу у місті Львові (Львів у 1970-их роках. Фотоілюстрації редакції “Історії міст і сіл УРСР”).

 

 * Ілько Лемко, Володимир Михалик. Львів повсякденний (1939-2009). 

* Ілько Лемко. Русифікований побут, зате з "голосом" західних радіостанцій, дешева "бормотуха", тихий бунт позасуспільних гіпі. Побутові хроніки Львова: 1970-ті // Локальна історія. 2023 р. 

* Фотографії Старого Львова 

*FB   Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

 *FB  Ретро-Львів

 *FB    Гриць Совків (The Gryć)