11 вересня 1896 р., в приміщенні «Робітничого Дому» (Пасаж Гаусмана), у Львові відбувся перший показ фільму за допомогою апарату вітаскоп, конструкції Томаса Едісона. Транслювали вісім рухомих картин – «Фехтувальники», «На бульварах», «Шотландський танець», «Зміїний танець», «Боксери», «Корабель на морі», «Сцена в домі божевільних», «Веселощі дітей в Тюїльрі». Першим сюжетним фільмом на львівську тематику вважається фільм невідомого автора «У львівській кав’ярні», який був вперше показаний у липні 1897 р.
Кінотеатри постійно починають функціонувати у місті з 1901 р., а саме з початком роботи у Львові представництва Віденської студії фільмів і фотографічних кліше “Уранія”, що діяла у пасажі Міколяша.
З початком Першої світової війни більшість заснованих Мельхіором Майблюмом кінотеатрів припиняють свою діяльність назавжди.
Ще однією важливою персоною у розвитку кінематографа у Львові був Людвіг Кухар, котрий на площі Академічній заснував кінотеатр «Корзо» на 250 місць. Це був третій кінотеатр, що належав цій родині. Раніше вони стали власниками кінотеатру «Сінефон» у пасажі Міколяша, а у 1912 р. заснували у пасажі кінотеатр «Люкс». Наступного року Людвіг Кухар заснував ще один кінотеатр, що отримав назву «Лев» у приміщенні тодішнього театру Скарбка.
У Львові були два типи кінопрокату — невеликі камерні зали, де показували сюжетні й трюкові стрічки, а також великі кінозали — це були здебільшого концертні та театральні приміщення, які відвідувала інтелігенція й освічена молодь. Кінопокази також відбувались у залі філармонії, Новому театрі та “Колізеї” Торна. Репертуар переважно складався з освітніх, документальних і краєзнавчих стрічок, драм та комедій.
Загалом у період 1901-1917 рр. під кінотеатри у Львові було пристосовано понад двадцять зал у різних місцях. З двадцяти чотирьох кінотеатрів у Львові після Першої світової війни не відновили діяльність вісім, решта продовжили функціонувати у середині 20-хх рр. минулого століття та працювали до початку Другої світової війни.
У тридцятих роках минулого століття, завдяки появі звукового кіно, у Львові продовжився бурхливий розвиток кіноіндустрії. Відбувалась трансформація кінотеатрів з урахуванням нових особливостей фільмів. Перед початком Другої світової війни у Львові працював 31 звуковий кінотеатр, серед них – Apollo, Atlantyk, Colloseum. Невелика кількість кінотеатрів діяла і у період Другої світової війни.
У радянські часи відбувалась оптимізація пов’язана із націоналізацією кінопрокатної галузі, проведено модернізацію існуючих кінозалів, з’являлись і нові окремі будівлі зі значною місткістю такі як кінотеатри “Львів”, “Жовтень”, “ім. Довженка”.
Занепад кінотеатрів у Львові припав на 1990-ті роки із розвитком телебачення та відеоіндустрії.
.jpg)
1946-1949 рр. Вул. Aкадемічна (пр. Шевченка). Інформаційна тумба кінотеатрів
1950-і рр. Збіг вулиць Чайковського та Академічної.
1974 р. Площа Радянська (Митна). Кіноафіша
Львів 1980-х і поч. 1990-х рр. Афіші кінотеатрів нашого міста.
Кінотеатр "Атлантик".
Кінотеатр «Рембрант» (1896 Р.; 1901-1911 рр.)
(вулиця Крива Липа,8)
Кінотеатр «Уранія» (1901-1939 рр.)
(вулиця Коперника, 1)
Кінотеатр «Сінефон» (1906-1931 рр.)
(вулиця Банківська, 5)
Рoзтaшoвyвaвся в тoргoвiй гaлeрeї «Пaсaж Miкoляшa» (мiж вyлицями Koпeрникa i Kрyтoю (тeпeр – Вoрoнoгo), спoрyджeнoгo y 1898-1900 рoкaх aрхiтeктyрнo-бyдiвeльнoю фiрмoю Івaнa Лeвинськoгo. Глядaцький зaл кiнoтeaтрy «Сiнeфoн» бyв рoзтaшoвaний нa 2-мy пoвeрсi пaсaжy. Keрyвaв кiнoтeaтрoм вiдoмий y Львoвi eнтyзiaст кiнeмaтoгрaфy Людвiк Kyхaр. Пoкaзyвaли тaм кoмeрцiйнi тa видoвищнi стрiчки.
Кінотеатр ім. І. Франка («Ванда») (1908-1991 рр.)
(площа Міцкевича, 10)
У будинку на площі Міцкевича, 10 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Ванда» (1908—1909), «Байка» (1909—1912), «Геліос» (1912—1917), «Фатаморгана» (1917—1931), «Міраж» (1931—1939), «Кінотеатр хроніки» (1939—1940), «Централь» (1942—1944) «Кінотеатр ім. І. Франка» (1944—1990-і). У 1987 році в будинку сталася пожежа. У 1989 році кінотеатр ім. Івана Франка (219 місць) за рік відвідало 247,716 глядачів, а 1990 року тут відбувалося в середньому 10 кіносеансів на день. Впродовж наступних років будинок дійшов до стану руйнації. Будівлю демонтували у січні 1998 року.
1980-і роки
Площа А.Міцкевича. 1993 рік.
Кінотеатр ім. Лесі Українки («Авеню») (1908-2000-і рр.)
(площа Міцкевича 6/7 )
У будинку на площі Міцкевича, 6/7 працював кінотеатр зі зміною назв і власників: «Авеню» (1908—1912, 1923—1930), «Дрімленд кіно» (1912—1914), «Втіха» (1914—1915), «Рай» (1930—1943), «Луна» (1943—1945), «Хроніка» (1945—1946), «ім. Лесі Українки» (1946-2000-і), «Касандра» (2000-і), кінокафе «Люм'єр» (до 2007). У 1980-х роках в приміщенні фойє відкрили ігрові автомати. Уже в пострадянський період кінотеатр перейменували на «Кассандру», згодом тут відкрилося кінокафе «Люм'єр», але успіху у львів'ян вони не здобули, тому 2007 року Львівська мерія вирішила їх ліквідувати. Нині на другому поверсі будинку містяться ресторан та казино клубу «Спліт», а на першому — магазин ювелірних виробів та взуттєвий магазин «Vario», а також комунальна установа «Інститут стратегії культури» та громадська організація «Інститут просвіти».
Він був єдиним львівським кінотеатром, де можна було подивитися численні випуски кінохроніки: «Новини дня», «Хроніка наших днів» та ін.
Кінотеатр ім. Лесі Українки спеціалізувався на документальних фільмах і короткометражних. Зраня там йшла всяка ідеологічна "бадяга", бо кіно – "мощноє орудіє ідеологичєской пропаганди". А вже по полудню крутили щось цікаве. Думаю усе моє і старше покоління львів'ян подивились там документалки "Індійскіє йогі, кто оні?" і "Воспомінаніє о будущєм".
Кінотеатр «Аполло» (1911-1943 рр.)
(вулиця Скорика, 5 (Чайковського)
Мало хто знає, що на початках 20 століття в приміщенні Львівської національної філармонії на вулиці Чайковського, 7 діяв кінотеатр. “Аполло” почав функціонувати 1911 року з ініціативи Галицького музичного товариства. Це був елітний та дорогий заклад, де показували прем’єри. Пік популярності кінотеатру припав на 1930-ті роки, коли окрім німих стрічок репертуар поповнився звуковими фільмами. На початку Другої світової війни “Аполло” був одним із небагатьох закладів, що зберегли функціональне призначення. Але львів’янам пропонували до перегляду вже не європейські новинки, а радянщину: “Ленин в 1918 году”, "Чапаєв", "Щорс", "Великий гражданин", "Дети капитана Гранта", "На Дальнем Востоке" та ін. Під час німецької окупації кінотеатр повністю припинив свою діяльність
Кінотеатр «Водевіль" («Vaudeville») (1911-1921 рр.)
(площа Григоренка, 3)
На сучасній площі Григоренка, 3 серед багатьох інших важливих закладів, діяв кінотеатр “Водевіль”. Розмістили його у спорудженій 1911 року новобудові - приміщенні Акціонерного Союзного Банку за проєктом Альфреда Захаревича. На першому поверсі розташувалася популярна “Варшавська” кав’ярня, згодом у будівлі відкрили й кінотеатр. Вхід у розважальний заклад був зі сторони сучасної вулиці Є. Гребінки. Відомо, що кінотеатр працював з 16:00 до 23:00. Репертуар змінювали щоденно, але заклад не став популярним. Тому його закрили 1921 року. У нас час тут діє обласне управління МВС.
Кінотеатр ім. Коперника (1912-2021 рр.)
(вулиця Коперника, 9)
Історія цього кінотеатру починається у 1912 році, тоді він був збудований під назвою «Сан-Рівал», але вже того ж року його перейменували на «Коперник». Попри все, працював і під час радянської, і під час німецької окупації, тоді у 1941-1944 рр. називався «Студіо». У 1946 р. назву змінили на «Кінотеатр ім. Коперника». У 2004 році він увійшов у приватну кіномережу «Кінопалац», був відомий, як «Кінопалац «Копернік». З 2018 по 2021 рік працював в обмеженому режимі. Остаточно кінотеатр перестав функціонувати у 2021 році, коли закінчився термін угоди про оренду.
1980-і рр.
Кінотеатр «Люкс» (1912-1941 рр.)
(вулиця Коперника, 1)
Кінотеатр «Київ» («Штука») (1912-2015 рр.)
(проспект Шевченка, 8)
У триповерховій кам'яниці, на сучасному проспекті Шевченка, 8, збудованій близько 1880 року, у 1892—1898 роках перебувало Наукове Товариство ім. Шевченка. В подвір'ї цієї кам'яниці у 1912 році фірма Івана Левинського збудувала кінотеатр «Штука». “Кінотофон Едісона” (1913–1915), “Кінотеатр Червоного Хреста” (1915–1919), “Химера” (1919–1940), “Стахановець” (1940–1941), “Київ” (з 1944). Кінотеатр функціонував до 2015 року. 2015 року Виконавчий комітет Львівської міськради затвердив містобудівні умови та обмеження на реконструкцію цього будинку, тобто дозволили новим власникам провести реконструкцію будівлі колишнього кінотеатру «Київ» «за рахунок надбудови частково третього та мансардного поверхів». 28 серпня 2020 року в приміщенні колишнього кінотеатру «Київ» відкрився приватний океанаріум.
Кінотеатр ім. Зої Космодемянської («Еліт») (1912-2000 рр.)
(вул. Січових Стрільців, 11)
У
будинку, зведеному у 1901 р. на вул. 3 Maja 11 (сучасна вул.
Січових Стрільців), у 1912 р. було влаштовано кінотеатр “Еліт”. Йшли
роки, мінялись часи, власники і назви кінотеатру:
“Ванда” 1926–1931,
“Оаза” 1931–1933,
“Муза” 1933–1944,
"Зоя" 1944-1961,
“Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської” 1966-1991
"Левеня " 1991-2000.
Кінотеатр ім. Щорса («Корзо») (1912-1990-і рр.)
(проспект Шевченка, 28)
Львівська контора кінопрокату відновила діяльність після ІІ Світової війни вже з серпня 1944 р. Продовжив діяльність і кінотеатр «Ріальто» на вул. Академічній, 28 (тепер пр. Шевченка). Деякий час він мав назву «Піонер». Близько 1950 р. кінотеатр, в якому тоді було 291 глядацьке місце, отримав назву на честь червоного командира часів громадянської війни Миколи Щорса.
В цeй чaс y сквeрi бiля кiнoтeaтрy щe стoяв пaм’ятник грaфy Фрeдрy,
пeрeдaний нa пoчaткy 1950-х рoкiв дo Врoцлaвa, дe вiд 1956 р. вiн стoїть
нa Ринкoвiй плoщi. Пaм’ятник слaвнoзвiснoмy пoльськoмy дрaмaтyргy,
пoчeснoмy грoмaдянинy м. Львoвa Oлeксaндрy Фрeдрoвi, викoнaний зa
прoeктoм скyльптoрa Лeoнaрдa Maркoнi yрoчистo вiдкритo в нeвeликoмy
сквeрi нa пл. Aкaдeмiчнiй, нaвпрoти дaвньoгo пaлaцикy грaфa Фрeдрa, щo
бyв рoзтaшoвaний нa мiсцi тeпeрiшнiх вyлиць Фрeдрa тa Стeцькa. Teпeр нa
мiсцi пaм’ятникa A. Фрeдрoвi вiд 1994 р. стoїть пoдiбний мoнyмeнт
Mихaйлoвi Грyшeвськoмy (рoбoти скyльптoрiв Дмитрa Kрвaвичa, Mикoли
Пoсiкiри тa Рoмaнa Рoмaнoвичa).
Кінотеатр «Гражина») (1912-1939 рр.)
(вул. Бандери, 34; не існує)
Зруйнований бомбардуванням базар Грьодлів і кінотеатр "Гражина".
Художник О. Курилас.
Кінотеатр був у Львові на місці де тепер пам'ятник С.Бандері. В 1941 році зруйнований при бомбардуванні міста.
2 серпня 1957 р.
Кінотеатр «Дніпро» («Фаун»,«Казино») (1913-2000-і рр.)
(проспект Свободи, 5)
Кінотеатр «Дніпро» («Фаун» - 1913 р.; «Казино» - 1913-1916 рр., 1926-1929 рр.) Кінотеатр «Дніпро» ( «Казино») Кінотеатр «Дніпро» («Казино»). У будинку на сучасному проспекті Свободи, 5 діяв кінотеатр, який у різні роки носив різноманітні назви: «Фаун» (1913), «Казино» (1913–1916), «Кінотеатр Польських легіонів» (1916–1917), «Кіно новини» (1917–1926), «Казино» (1926–1929), «Дніпро» (1944–2000-і).
1942 р. Кінотеатр "Сasino", за совєтів - "Дніпро".
Кінотеатр «Піонер» («Марисенька») (1918-1990 рр.)
(площа Генерала Григоренка, 5)
Після Першої світової війни, 1918 року на площі Генерала Григоренка,5 відчинив свої двері кінотеатр “Марисенька” ("Królowa Marysieńka"). Його назвали на честь Марії Казимири Луїзи де Лагранж Аркен, дружини короля Польщі Яна ІІІ Собеського. Як на післявоєнний період, заклад був дуже комфортабельним та вміщав 600 людей. 1926 року його викупив Тадеуш Кухар та зробив у приміщенні реконструкцію. З того часу заклад став комерційно привабливим для проведення розважальних подій. Показували тут як романтичні художні фільми, так і освітні стрічки для школярів (учням у кінотеатрі робили знижки). Перед Різдвом і Великоднем влаштовували кіноакції для малозабезпеченої публіки. З 1930 року кінотеатр став одним із чотирьох на весь Львів, де показували звукові фільми. Заклад функціонував аж до 1941 року, у приміщенні розмістили також Державний театр мініатюр і театр СС та поліції у часи німецької окупації. Після Другої світової війни його переобладнали й перейменували на “Москву”, із 1948 року приміщення передали Клубу культури прикордонників. Функціональне призначення будівля відновила з 1965 року, коли тут відкрили дитячий кінотеатр “Піонер”. Він проіснував аж до 1991 року, поки сюди не поселили Львівський академічний духовний театр "Воскресіння", який діє донині.
Кінотеатр ім. В. Короленка. («Пакс») (1935-1990 рр.)
(вул. Короленка, 3)
У Львові на вулиці Короленка, 3 колись працював кінотеатр з різними назвами. Найдовше протрималась назва на честь Володимира Короленка. Відкрили заклад 1935 року після того,як Маріан Ляйкерт орендував будинок ордену францисканців. Спершу тут показували фільми релігійної та етичної тематики. У період Другої світової війни кінотеатр майже не працював або діяв як військовий шпиталь. У 1946 році він відновив діяльність під відомою донині назвою. Подивитися фільм могло 280 людей за раз, у день проводили по 6 - 7 сеансів. Заклад проіснував до 1990 року, потім його передали Російському культурному товариству імені Пушкіна. У жовтні 2018 року на його місці відкрили Будинок воїна, де можуть збиратися українські воїни та волонтери.
Кінотеатр «Україна» («Європа») (1937-2007 рр.)
(проспект Шевченка, 1)
На розі проспекту Шевченка й площі Галицької наприкінці 19 століття звели будівлю Галицького акційного іпотечного банку. Зараз тут також діють філії різних банків та магазинів, а ось на Різдво 1936 року у приміщенні відкрили кінотеатр “Європа”. Діяв він у подвір’ї Іпотечного банку в прибудованій споруді, але все одно вважався одним із найкомфортніших у Львові. Заклад вміщав одночасно 700 глядачів. У період радянської та німецької окупації називався “Кріпо” та “імені Леніна”, а після Другої світової війни - “Україна”. Така назва збереглася за ним до 1991 року, як і функціональне призначення. Кінотеатр у центрі міста був популярним і знаним як місце показу найкращих і найновіших стрічок. Довгий час у закладі був власний джаз-оркестр на 15 осіб, що грав хіти у фойє, діяв буфет. Показували до 8 сеансів щодня. У часи незалежності відкривалися інші, більш потужні кінозали, тому “Україна” проіснував до 2006 року. У 2007-му його перейменували в “Галицький центр кіномистецтв" і частково здали в оренду кав’ярні. 2016 року розпочалося будівництво торгово-розважального центру на місці демонтованої 2007 року прибудови глядацької зали та прилеглої пл. Галицька, 15 — просп. Шевченка, 3.
Кінотеатр «Спартак» («Eмпaйр») (1937-1990-і рр.) (проспект Своболи, 5)
Кiнoтeaтр – «Eмпaйр» (1938–1939), «Kiнoтeaтр iм. Пyшкiнa» (1939), «Спaртaк» (1944–1990-i). Зaрaз тyт рoзмiщeний тoргoвий цeнтр «Плaзмa». Kiнoтeaтр мaв двoпoвeрхoвий пaвiльйoн iз пiдвaлoм, i вхiд, рoзтaшoвaний з пoдвiр’я бyдинкy, пiзнiшe йoгo пeрeнeсли нa прoсп. Свoбoди чeрeз приєднaний пiд чaс рeкoнстрyкцiї вeстибюль iз зaглиблeним нa 2,5 м вхoдoм iз вiтринoю. Глядaцькa зaлa сягaлa 6,3 м зaввишки.
Кінотеатр ім. Шевченка (1946-1958 рр.)
(вул. Замарстинівська, 130)
У 1950-х роках на сучасній вулиці Замарстинівській, 130 діяв популярний кінотеатр, названий на честь Тараса Шевченка. Заклад облаштували 1946 року в двоповерховому будинку. Функціональне призначення кінотеатр зберігав до 1958 року. Сама споруда збереглася до наших днів, зараз вона належить Львівській філії Українського товариства сліпих (УТОС).
У Парку культури та відпочинку ім. Богдана Хмельницького у Львові також був свій кінотеатр. “Дружбу” звели 1952 року і це був будинок у стилі сталінського ампіру за проєктом архітектора Станіслава Соколова. Станом на 1966 рік зал вміщав 525 глядачів, демонстрували по 7 сеансів на день. Кінотеатр проіснував до початку 1990-х, а до “нульових” уже перебував у аварійному стані через затоплення. “Родзинкою” споруди була скульптурна композиція на фасаді - двох чоловіків та жінки. Задумувалися вони як три колгоспниці зі снопами в руках, але через невчасну здачу робіт, вийшла китаянка, робітник і афроамериканець, які символізували “дружбу радянського народу”. У 2000 році мерія надала приміщення кінотеатру ТОВ “Круаель”, яке мало проводити тут культурні й мистецькі заходи. Натомість фірма у 2016 році вирішила перетворити заклад на ресторанний комплекс “Парк”. За даними місцевих медіа, тепер колишній кінотеатр належить родині Дубневичів.
Кінотеатр ім. Ярослава Галана (1955-1990-і рр.)
(вул. Личаківська, 131)
28 сeрпня 1955, кiнoтeaтр iм. Ярoслaвa Гaлaнa нa вyл. Лeнiнa,131 (1990 р. вyлицi пoвeрнyтo iстoричнy нaзвy – Личaкiвськa, щo iснyвaлa вiд 1573 р.), єдиний y цiй дiльницi мiстa. Kiнoтeaтр бyв спoрyджeний зa типoвим прoeктoм, цe хaрaктeрний зрaзoк пiслявoєннoї рaдянськoї aрхiтeктyри – “стaлiнськoї”. З двoх бoкiв вхoдy рoзтaшoвaнi aфiшi, якi aнoнсyють кiнoфiльм “Kняжнa Meрi”, знятий зa пoвiстю M.Лeрмoнтoвa. Прaвoрyч вхoдy , зa кoлoнoю, рoзтaшoвaнa кaсa, бiля якoї стoять пoтeнцiйнi глядaчi. Пeрeд кiнoтeaтрoм нeвeликий сквeр з лaвкaми тa дeкoрaтивнa вaзa, висaджeнo дeрeвa.
Кінотеатр «Маяк» (1958-2009 рр.)
(вул. Шептицьких, 45)
Кінотеатр «Львів» (1960-2019 рр.)
(Стрийський парк)
1960 року у Львові на базі павільйону важкої промисловості зі Східних торгів (1937) запрацював перший широкоформатний кінотеатр в Україні. На вулиці Самчука,12 у Стрийському парку відкрили один з найкращих тогочасних кінотеатрів - “Львів”. Кіно зі стереозвуком одночасно могло подивитися 760 глядачів. Працював він упродовж усього року. Щоденно показували до 7 сеансів. У часи незалежності тут також демонстрували фільми. Новинки кіноіндустрії можна було подивитися за дуже лояльними цінами: 15 грн станом на 2012 рік. У березні 2019 року приміщення передали у власність Палацу мистецтв. Зараз там планують зробити реконструкцію і облаштувати кінозал на першому поверсі та виставкові приміщення для музею Шевченка - на другому. Однією з особливостей старого кінотеатру були радянські автомати у холі, які збереглися до наших днів.
Кінотеатр «Мир» (1965-2001 рр.)
(вyл. 700-рiччя Львoвa, тeпeр – пр. Чoрнoвoлa, 2).
Kiнoтeaтр «Mир» нa 1200 мiсць, в тoй чaс – нaйбiльший львiвський кiнoтeaтр (вyл. 700-рiччя Львoвa, тeпeр – пр. Чoрнoвoлa). Йoгo збyдoвaнo в 1965 р. зa дeщo змiнeним aрхiтeктoрoм Стaнiслaвoм Сoкoлoвим типoвим прoeктoм. Aфiшa aнoнсyє мeксикaнський хyдoжнiй фiльм рeж. Eмiлio Фeрнaндeсa «Листи Рoсaлiї» 1966 р., який в цьoмy ж рoцi дивилися львiв’яни. Kiнoтeaтр мaв нeзмiнний yспiх, тaм зaвжди дeмoнстрyвaли нaйнoвiшi фiльми, пeрeд oстaннiм сeaнсoм дeмoнстрyвaлися дoдaткoвi – oкрiм oбoв’язкoвoгo кiнoжyрнaлy – дoкyмeнтaльнi фiльми.
У 1990-х роках його було перейменовано на «Клекіт», на початку 2000-х років кінотеатр закрився, нові власники будинку значно перебудували інтер’єри та облаштували розважальний комплекс – нічний клуб «Міленіум». Зараз нічний клуб “Малевич”.
Кінотеатр «Літак» (1977-1988 рр.)
(парк "Боднарівка").
Кінотеатр «Октябрь» (1978-2002 рр.)
(вул. Любінська, 93)
Джерела
*FB Музей історії фотографії у Львові
*FB Львів стародавній - фото, відео та історії
*FB Ретро-Львів
*FB Slawik Nelski
* Фотографії старого Львова
