Більшість винниківчан жили тоді дуже скромно, і одягалися по простому. Також ще зберігалися елементи воєнної уніформи, які були як повсякденний одяг. Цікаво, за часи «відлиги», ще шилися кітелі і галіфе. У вжитку з верхнього одягу були кожухи, широко розповсюджені куфайки, що носили й чоловіки, і жінки. В цих роках буденно було вийти у куфайці і на Винники (тобто в центр міста), і ніхто на це не звертав уваги. Навіть і в 70-х роках це не було якоюсь «крамолою».
В 1960-ті в повсякденному житті в обігу були ще кирзові чоботи, що носили обидві статі, і навіть діти, або більш дорогі «хромові» чоботи.
У 1960-х та 1970-х роках капелюх залишався важливим елементом міської культури, хоча його роль поступово трансформувалася від обов’язкового атрибута до модного аксесуара. Класичний фетровий капелюх із м'якими полями та характерною заглибиною був особливо популярним серед інтелігенції, викладачів та старшого покоління. Чоловічі капелюхи цих років сильно не відрізнялися від капелюхів 30-х — 40-х років. Але широкі та середні криси у 30-х роках, що тримали чітку форму помітно звузилися у 60-х, капелюх став компактнішим. Фетр був нижчої якості, поява синтетичних домішок (в 30-х роках - якісний фетр із кролячого пуху).
У 20-50-х роках носили переважно капелюхи Федора (тип фетрового капелюха з широкими крисами й заломом на наголовку; зазвичай розширюється донизу й має дві ум'ятини по боках; наголовок може мати округлу, краплеподібну або діамантоподібну форму, поздовжній і центральний заломи, розташування бічних ум'ятин може бути різним).
Отже, модні тенденції «брали» своє. Мода, зрештою, почала впливати загалом на стиль життя.
1960-ті рр. Інтелігенція часто обирала поєднання класики з елементами етностилю, наприклад, вишиванку під піджак.
На початку 1960-х рр. ще трималася мода 1950-х — приталені сукні з дуже пишними спідницями, що підкреслювали талію. Пізніше стали модними прямі сукні та спідниці. Спідниці ставали коротшими, з'явилися перші міні. У моду входили підбори-шпильки, хоча англійський середній каблук залишався практичнішим вибором. У 1961 році з’явилися перші жіночі туфлі на шпильках. Висота підбора сягала аж 12 сантиметрів! Популярні були яскраві хустки, намиста, зачіски «бабетта» (високий начіс).
Чоловіки у другій половині 1960-х носили подовжені піджаки на трьох ґудзиках, часто з двобортною застібкою, звужені до низу штани без манжетів; вузькі краватки («оселедці»), сорочки з вузькими комірцями. На початку 1960-х штанини стрімко звужуються, від стан-дарту 35—40 см до 25—30 см.
Від початку 1962 року в моді були хула-хупи, у народі це називали обручами. Їх дівчата й жінки крутили навколо талії на відпочинку, на подвір’ях і у квартирах.
В 1960-ті відбувається стрімкий ривок у наближенні до світових взірців, через повальну «хімізацію народного господарства», якою був захоплений генсек М. Хрущов. Хімічна промисловість породжує нові поняття в текстилі: капрон, лавсан, вінол, орлон, нейлон і т. д. З синтетичних та штучних тканин виготовляють усе: від шуб до шкарпеток. Завдяки «хімізації» в чоловічій моді з’являється знакова річ першої половини 1960-х — біла нейлонова сорочка. Найпопулярніші — білого кольору, а коли зношувались — їх перефарбовували. Популярним стало синтетичне хутро, і в моду ввійшов мохер.
Тоді ж у модників з’явилися болонові плащі. Це була епоха парадоксального тріумфу синтетичних тканин. Болонові плащі називали так через синтетичний матеріал, вперше виготовлений в італійському місті Болонья. Імпортні італійські «болоньї» коштували 60—70 рублів, але потім у нас навчилися виробляти свої, совдепівські, за 25—30 рублів.
Справжньою бомбою 1960-х стали мініспідниці (на 15—20 сантиметрів вище від колін), які з’явилися у нас майже одночасно із Заходом, тобто 1964 року. Але ще кілька років у них забороняли приходити до шкіл та вишів. Та все ж радянські чоловіки вперше за всі часи одержали можливість спостерігати при денному світлі у громадських місцях ті частини жіночих ніг, які віками були сховані під довгими сукнями, і які чоловіки домальовували у своїй уяві.
В ансамблі з міні дуже ефектний вигляд мали панчохи "капрони" тілесного кольору (мода на чорні з’явилась дещо пізніше) зі швом ззаду по центру, який візуально видовжував ноги.
1964 р. дівчата у Львові почали вже масово носити штани, що шокувало консервативне покоління не менше, аніж міні. Хоча аж до початку 1970-х жінок у штанях не пускали до ресторанів, барів, кінотеатрів.
1970-ті рр. Мода в одязі 1970-х після казенно-сірих 1960-х дивувала барвами та яскравістю. Виразно довшими стали жіночі сукні, спідниці, плащі з гладких, узорних або картатих тканин. Вони формували вертикальний, об’ємніший, фалдистий силует.
Чоловіче вбрання відзначалося функціональністю, простою конструкцією та багатошаровістю: піджаки, куртки, сорочки з високим і гострим коміром, майки, гольфи, джинси, штани-кльоші. Чоловіча мода зазнала фемінізації. Чоловіки тоді носили доволі «жіночні» картаті сорочки з квітами, туфлі на високих підборах, яскраві кольорові шкарпетки.
Зимовим одягом для обох статей були дублянки, хутряні та в’язані власноруч шапки, високе важке взуття. На дублянках схибилися практично всі. Вони були дорогими, але престижними.
Тоді жодна модна жінка не уявляла себе без взуття на платформі, яка іноді сягала 15 см заввишки.
До кінця 1960-х у жіночій моді вже панували брючні костюми, а на відпочинку з’явилися раніше не бачені ґумові капці — в’єтнамки. У 1969 році особливо престижним було італійське взуття. За ним — фінське, югославське й чеське. Радянське взуття на той час коштувало 20—30 рублів, але було й дешеве — від 8 рублів. Китайські кеди коштували майже вдвічі дорожче від радянських — 4 рублі 50 копійок. Імпортне взуття у магазинах коштувало 30—40 рублів, а не встиг вхопити — купуй у «спекулянтів» за 70—100 рублів.
На противагу 1960-м в 1970-і роки стали модними довжелезні спідниці й сукні максі. А приблизно від середини 1970-х половина Львова ходила в одязі з кремпліну. Це були чоловічі й жіночі костюми, демісезонні плащі, мода на які прийшла з НДР. У чоловіків стали популярними «водолазки» — тонкі светри під горло: імпортні — із синтетики, або натуральні радянські, з рукавами, обшитими, наче на спідній білизні. Серед молоді дуже популярними були сорочки-хакі, які до Львова привозили студенти-кубинці з Вищого військового училища.
Перші імпортні кросівки з’явилися у продажу у Львові 1978 року. Це були чеські СEBО і югославські Convers — All Stars за 60 руб. Звісно, їх завжди продавали «з-під поли», і вони завжди були дефіцитом. З магазину «Каштан» почалася мода на чоловіче взуття Salamander і фінські куртки. Відтоді куртки почали рішуче витісняли пальто. У кінці 1970-х років в моді була куртка «аляска».
Використано матеріалами: Ілько Лемко «Львів 1970-ті: русифікований побут, рибний дефіцит, ковбаса 4-х сортів, цигарки Marlboro і тотальна мода на джинси. 2023 р.» та Ілько Лемко «Коли є «все» не для всіх, зате є джинси, «довгі патли» і жовто-сині трамваї. Побутові хроніки Львова: 1960-ті. 2023 р.».
.jpg)
