Цей період припав на «Середньовічний теплий період» та «Малий льодовиковий період».
Середньовічний теплий період (приблизно X—XIV століття) — період порівняно теплої та рівної погоди, м'яких зим та відсутності сильних посух.
М’які зими у 2-й пол. XII ст. чергуються з надзвичайно холодними, які занесені в літописи під 1165, 1168, 1170 рр. У 1187 р.: “На ту осень бысть зима зла вельми, такая же в нашей памяти не бывало николиже” (вона продовжувалась до вербної неділі). Випав “снег велик”. Таких морозів раніш не було на нашій території. До того ж спалахнула епідемія.
Так у січні 1288 р. хан Телебуга взяв місто Львів у облогу і випускав із міста людей тільки роздягнених, «нагих», і ті помирали (замерзали), бо зима «люта вельми» була (Іван Крип’якевич).
Малий льодовиковий період (МЛП) — період відносного похолодання, що мав місце протягом 1300—1860 років. Були три температурні мінімуми, що трапилися приблизно у 1650, 1770 і 1850 роках, розділені дещо теплішими інтервалами. Хоча малий льодовиковий період спочатку і вважався глобальним явищем, деякі публікації останніх років вказують на його сильніший ефект у північній півкулі.
Східна Європа. У Східній Європі Малий льодовиковий період розпочався пізніше - у ХV ст. Літописи зафіксували в цей період понад сто природних катаклізмів, чотири з яких мали загальноєвропейський характер. Наслідком екстремального клімату стали 40 неврожайних і голодних років, оскільки в умовах посушливих або ж надміру дощових літ урожай гинув.
У малий льодовиковий період середня річна температура у Східній Європі впала на 10-15 градусів, значно збільшилися сезонні перепади температур; літописці фіксують різкі зміни клімату і часті екстремальні явища. Так, у ХV ст. було понад 150 природних аномалій, більшість із яких мали регіональний характер; Східна Європа пережила у цьому столітті 40 голодних років. ХVI ст. також відзначається зростанням кількості екстремальних природних явищ. Особливо несприятливими були кліматичні умови другої половини століття. У цей період літописи фіксували зростання кількості суворих зим і холодних літ.
Три фази глобального похолодання.
Перша фаза (XIV-XV ст.). Кліматичні зміни спричинили масштабну нестачу їжі й загибель великої кількості людей.
Після традиційно теплого літа 1311 року послідували чотири похмурі та дощові літа 1312-1315 років. В Європі з осені 1313 року почав формуватися стійкий сніговий покрив, якого практично не було аж з середини IX століття. Взимку 1314 року настали сильні морози і дощі, що призвели до загибелі кількох врожаїв і вимерзання фруктових садів в Англії, Шотландії, Північній Франції та Німеччині. У Шотландії та Північній Німеччині перестали вирощувати виноград і виробляти вино. Зимові заморозки стали вражати навіть Північну Італію.
Приблизно з 1370-х років температура у Європі стала повільно підвищуватися, масовий голод і неврожаї припинилися. Відносне потепління почалося лише у 1440-і роки, і воно одразу призвело до підйому сільського господарства. Однак температури попереднього кліматичного оптимуму відновлено не було.
У ХІV ст. Європу спіткало ще одне лихо – пандемія чуми, яка почалася у 1347-1351 рр. в Китаї і була наслідком тривалих паводків. Наприкінці ХІV ст. через Шовковий шлях вона дісталася європейського континенту. У ХV ст. від чуми і тривалих неврожаїв (загалом 40 неврожайних років) у різних регіонах Європи вимерло від 20 до 60 відсотків населення.
Друга фаза (орієнтовно XVI ст.) викликала голод у 1601-1603 рр. в європейській частині Московії. У другій фазі малого льодовикового періоду середня температура тимчасово підвищилася. У деяких літописах навіть зазначено, що в середині XVI століття бували і безсніжні зими. Однак приблизно з 1560 року температура почала повільно знижуватися.
Найхолодніша третя фаза тривала з XVII до середини XIX ст.
Різке похолодання клімату відбулося у Східній Європі на початку ХVII ст. так, у липні 1601 р. випав перший сніг, а в серпні почалися заметілі і по Дніпру їздили на санях, як взимку; наступного 1602 року тепла весна змінилася страшними морозами і весь урожай вимерз. Такі природні катаклізми спричинили страшний голод у Московській державі, під час якого вимерла третя частина населення.
В 1643 р. зима наступила 16 листопада. Потім за добу випав дуже глибокий сніг (“коню по грудь”). Зима була “прежестокая” і тривала до 3 квітня. Восени 1644 р. знову випав незвичайно рясний сніг, який поламав дерева в лісі. Наступні роки були такі ж холодні.
У другій половині ХVII ст. почалося нове похолодання клімату, яке, на думку кліматологів, було спричинене збільшенням крижаного покриття арктичних морів. Посилилися кліматичні коливання: холодні зими чергувалися з аномально теплими. У ХVIII ст. клімат у Східній Європі характеризувався подальшим зростанням екстремальності і значними змінами, що досягли в цей період максимальної частоти. Так, у ХVIIІ ст. була рекордна кількість посушливих (39) і дощових (19) літ, а також холодних (36) і теплих (22) зим, також зафіксовано 22 великі бурі і 33 паводки.
У 1686 р. “снег великий выпал по святом Георгии и килка день лежал. Того же року червяки черные, а зростом як гусенице было множество, и коноплям и иному зеллю барзо шкодили, и так стадами ходили по дорозе и в город в брами, и из города стадами ишли на огороди, не боячись дожчов, хочай лето мокрое было”.
Найхолодніше було у 1580-1660-х та у 1815-1860-х роках. У цей період збільшилися площі альпійських льодовиків, замерзали Балтійське, Чорне і Адріатичне моря; упродовж чотирьох місяців були вкриті кригою Дунай, Темза, Рейн, Мозель. В умовах похолодання клімату почастішали неврожайні роки, а населення Ісландії було змушене перейти від сільського господарства до рибальства.
Початок XVIII століття (до 1715 року) збігся з Мінімумом Маундера — періодом найнижчої сонячної активності, що спричиняв аномально холодні зими в Європі.
Зима 1708—1709 років — надзвичайно холодна зима в Європі в кінці 1708 — початку 1709 років, яка виявилася найхолоднішою зимою в Європі за останні 500 років. Тої зими ґрунт промерз більш ніж на метр; моря, озера і річки замерзли; на полях вимерз весь урожай, мороз знищив оливкові дерева і виноградники, а в річках і озерах замерзла риба.
Зиму 1708 року Іван Крип’якевич називає прежорстокою. Тієї зими були великі сніги, а морози такі люті, що «багато шведів погинуло».
Аномальний 1740 рік. Цей рік вважається одним із найхолодніших у Центральній Європі за останні 600 років; морозна погода трималася з листопада 1739 р. по жовтень 1740 р.
Зима 1739-1740 років в Європі вважається найхолоднішою за останні 600 років, оскільки середня температура була на чотири градуси нижчою за сучасні зими. Схожі температурні зниження спостерігались також у Північній Америці та Євразії.
На початку січня 1740 року температура впала на шість стандартних відхилень нижче середнього, з сильною холодною погодою. Високий атмосферний тиск над Скандинавією спричинив перенесення холодного повітря на захід. З лютого по червень високий тиск панував над Ірландією, що сприяло переміщенню холодного повітря з Північної Атлантики і викликало дві додаткові температурні аномалії в березні та травні того ж року.
Наводимо дані з літописів та з досліджень українського вченого Івана Крип’якевича про зими в прадавні часи.
Надія Мельник (ФБ, 2023 р.):
* У 1585 році зима була суворою, затяжною, а літо неурожайне;
* 1632 року літописець зафіксував той факт, що взимку по Різдві Христовому, очевидно, була гроза, бо «грім великий гримів» і блискавка «била»;
* 1643 рік. Зима була дуже довгою, вона тривала з 29 жовтня по 2 травня. Недостатня кількість заготовлених господарями на зиму кормів спричинила те, що багато худоби загинуло;
* 1643 рік. Почалась зима 16 листопада і тривала аж до 3 квітня. Цікавим є те, що першого ж дня випав такий сніг, що «коневі по груди був». Літописець нагадує, що ніхто зі старожилів того часу не пам’ята , щоб нараз і так рано випало стільки снігу;
* 1666 рік запам’ятався літописцю ранніми сильними морозами, а саме - 30 жовтня;
* 1667 року зима була з великими снігами і морозами, за свідченням літописця мало який день був без вітру. Тривала така зима аж до дня святого Юрія (6 травня). Для худоби катастрофічно не вистачало корму (не тільки заготовленого на зиму сіна, але й соломи на хатах – зі стріх);
* А от зима 1677 року була аномально теплою. Літописець розповідає, що на Різдво люди ходили без взуття — босоніж;
* У 1680 році зими як такої не було, відповідно – неурожай озимих культур («жито невдатне було»);
* Зима 1695 року була затяжною з великими снігами, які лежали аж до 6 травня (до святого Юрія);
* У 1702 році зими практично не було, тільки один тиждень лежав сніг;
* У 1725 році сніг почав падати від четвертого грудня (на Введення Пречистої Діви), та практично не припинявся аж до «середопістя»;
* Зима 1726 року була морозною, з глибокими снігами. Сніг тримався з 4 грудня до 6 травня (від свята Введення Пречистої Діви до святого Юрія). А лід на ріках тримався аж до «останнього тижня великого посту» (очевидно, дуже довго);
* У 1740 році зима була «жорстока». Тривала від Чесного Хреста до Воскресіння. З літописів відомо, що в ту зиму багато плодових дерев (яблуні, груші, сливи, грецькі горіхи і шовковиці) в садах практично всі загинули, навіть лісові дерева (дуби, клени, берези) дістали тріщини або зовсім посохли;
* Зима 1767 року була морозна, на ріках були великі затори з льоду, пізніше «вода велика була» (очевидно, повінь);
* Взимку 1786 року був такий сніг, що важко було «перейти від хати до хати»;
* 1789 року морози були такі, що ріка Дністер покрилась кригою, яка стояла аж до свята Благовіщення (7 квітня).
Вже сучасні вчені підрахували, що м’які зими були впродовж ХІ сторіччя двічі, в ХІІ ст. – 15 разів, у ХІІІ - 14; в ХV - 9; у ХVІ - 20; в ХVІІ - 7; в ХVІІІ - 27; у ХІХ - 28 разів. Холодними були зими в Х сторіччі - 16 разів; у ХІ - 17; в ХІІ - 18; ХІІІ - 25; ХІV - 30; ХV - 31; ХVІ - 32; ХVІІ - 32; ХVІІІ - 41; ХІХ - 51 разів».
