Андрій Байцар

неділя, 15 лютого 2026 р.

Суворі зими у 1960-х роках на Винниківщині

Винниківчани запамʼятали у 1960-х роках суворі зими - 1962/63, 1969/70.

Сніжними були зими 1960, 1961, 1962, 1963/64, 1967/68, 1969/70 років і т. п.

Зима 1960-х років на Винниківщині закарбувалася в пам’яті містян як період справжніх «класичних» зим із рясними снігопадами, які перетворювали архітектуру міста на казкові декорації

Зими того десятиліття були значно суворішими за сучасні. Сніг часто випадав «товстою периною», вкриваючи дахи та вулиці, а замети могли стояти тижнями.

Фотограф Юліан Дорош зафіксував засніжені вулиці Львова того часу де сніг повністю приховував тротуари.

Винниківчани активно користувалися ковзанками та санчатами. По цілому місту були хокейні майданчики. У хокей грали всі.

На засніжених вулицях поряд із рідкісними тоді автомобілями переважно “курсували” фіри (підводи). Рясний сніг часто ставав несподіванкою” для комунальних служб, тому мешканці нерідко самі долучалися до розчищення території біля своїх будинків.

На архівних світлинах видно типовий зимовий одяг винниківчан 60-х: важкі пальта, хутряні шапки та вовняні хустки.

Зима 1962/63 рр. — «Велике обледеніння».

Досить холодною була зима 1962-63 років. В Україні січень та лютий 1963 року відзначилися екстремальними морозами. Холодні повітряні маси з Арктики спричинили тривале падіння температури, яке в окремі ночі сягало нижче -30°C. Стабільні морози тривали майже три місяці без значних відлиг, що призвело до глибокого промерзання ґрунту та замерзання водойм. Зима супроводжувалася потужними завірюхами. Сніговий покрив був стабільним і високим, що ускладнювало транспортне сполучення.

Середньосезонна температура у Львові становила - - 8,1°C. Вона почалася раптово перед католицьким Різдвом у 1962 році. Стовпчик термометра сягав у грудні — -20,7° C, а вже у січні-березні 1963 р. мінімальні температури – відповідно: -31,5 °C, -26° C, - 24,5 °C.

Зима 1969/70 рр. — зима крижаного панцира.

Ця зима була морозною та надзвичайно сніжною та вологою. Постійні перепади температур від відлиги до різкого морозу створили товстий шар ожеледі.

У грудні 1969 року у Львові було зафіксовано - - 20,8° C, в січні 1970 р. - - 19,3° C, у лютому - -15,9° C, у березні - - 9,1° C.Дерева та лінії електропередач не витримували ваги льоду й масово обривалися. Цілі області залишалися без світла на тижні. На дорогах утворився «скляний» лід, що фактично зупинило рух транспорту на тривалий час.

Ця зима продемонструвала вразливість радянської моделі міської інфраструктури і змусила владу переглянути стандарти теплоізоляції будинків.

Олена Комендяк з дочкою Надійкою. Світлина Олександр Комендяк. Вул. Леніна (тепер Галицька)

1960-і рр. Вулиця Шевченка. На фото Володимир Копач

Суворі зими у 1970-х роках на Винниківщині

У 1970-их рр. винниківчани запамʼятали суворі зими – у 1969/70, 1978/79 роках.

Сніжними були зими 1969/70, 1973, 1974, 1975/76 років.

Зими на Винниківщині у 1970-х роках запам'яталися як період справжньої кліматичної класики з тривалими морозами та великою кількістю снігу. За спогадами мешканців, зими того часу могли тривати майже пів року. Снігові замети нерідко сягали рівня колін, а хуртовини були звичним явищем.

У 1970-х роках спостерігалася стабільна морозна погода з частими нічними температурами нижче -15...-20°C.

Від появи снігового покриву до стійкого його утворення існує період передзимів’я, який в середньому триває 30 днів. Іноді він триває більше двох місяців. Так, взимку 1971-1972 передзим’я відмічалось з 16 листопада до 6 січня (82 дні). Були зими 1969-1970, 1975-1976, коли сніговий покрив відразу ставав стійким.

Сніговий покрив до 30 см спостерігався у листопаді 1973 року. 30-31 жовтня 1974 року висота снігового покриву була від 16 до 19 см. 1976 р. січень – 50 см. При вторгненні арктичних мас повітря снігопади були в другій декаді квітня у 1976 р.

Зима 1969/70 рр. — зима крижаного панцира. Ця зима була морозною та надзвичайно сніжною та вологою. Постійні перепади температур від відлиги до різкого морозу створили товстий шар ожеледі.

У грудні 1969 року у Львові було зафіксовано - - 20,8° C, в січні 1970 р. - - 19,3° C, у лютому - -15,9° C, у березні - - 9,1° C. Дерева та лінії електропередач не витримували ваги льоду й масово обривалися. Цілі області залишалися без світла на тижні. На дорогах утворився «скляний» лід, що фактично зупинило рух транспорту на тривалий час.

Зима 1978/79 рр. — «новорічний апокаліпсис». Ця зима стала однією з найсуворіших у другій половині XX століття по всій Україні, принісши аномальні морози на зламі років.

Грудень 1978 року видався теплим та майже без опадів. Різка зміна погоди настала в ніч з 29 на 30 грудня, коли з півночі на країну насунув холодний атмосферний фронт, який приніс з собою мороз та великі опади снігу. У передноворічні дні температура в Україні впала з +3…+5 °C до −30 °C всього за добу. 1 січня вже майже вся Україна була засипана снігом та паралізована.

Зустріч 1979 року для ВИННИКІВЧАН пройшла в умовах очікування потепління, а не святкування. Влада рекомендувала не випускати дітей на вулицю.

Львів. У грудні 1978 року у Львові було зафіксовано - - 12,6° C, в січні 1979 р. - - 21,6° C, у лютому - -15,7° C, у березні - - 11,0° C.

Ці морози мали значний негативний вплив на сільське господарство (вимерзання плодових дерев), призвели до труднощів із доставленням продуктів. У Львові через промерзання ґрунту лопалися магістральні труби, а жителі багатоповерхівок були змушені грітися біля газових плит або збиратися в одну кімнату всією родиною. Системи опалення не були розраховані на такі навантаження.

Офіційно святкувався лише Новий рік із “радянськими” атрибутами (Дід Мороз), проте у Галичині зберігалися традиції відзначення Різдва в колі родини та друзів, що дивувало гостей з інших регіонів.

1972 р. Винники. "Розлавка"

1970-і роки (середина). Винники. Коляда на "Розлавці"

субота, 14 лютого 2026 р.

Засніжений Львів 1941 року в об’єктиві Сергія Шиманського

Сергій Гаврилович Шиманський (1898–1972) - легендарний фотограф, відомий своїми роботами середини XX століття. Народився в Царстві Польському.

З 1914 по 1920 р. жив у Володимирі, де закінчив реальне училище. Учасник громадянської війни. 1922 року вступив до Харківського Державного інституту народного господарства. Після закінчення інституту працював у дитячій комуні у Макаренка, навчаючи безпритульних дітей мистецтву фотографії, догляду та ремонту за фототехнікою. На базі цієї комуни було створено знаменитий Харківський завод фотоапаратів ФЕД.

Його творчість охоплює:

*Історичні кадри Києва, Львова, Донецька: В архівах збереглися його унікальні світлини Києва 1930-1950-х років, Донецька 1930-х років, засніженого Львова 1941 року.

*Експедиції та альпінізм: У 1924–1925 роках він брав участь у наукових експедиціях на Центральний Тянь-Шань не лише як фотограф, а і як учасник сходжень на вершини.

*Етнографія та побут: Шиманський залишив по собі серії фотографій українських сіл (наприклад, Трипілля та Редути) 1930-х років, що демонструють побут, жнива та народні традиції.

*Його роботи зберігаються у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та експонуються в міжнародних галереях, таких як International Center of Photography.

У 1924-1925 рр. був фотокореспондентом «УКРФОТОТРЕСТУ». Брав участь в Українській науковій експедиції у Центральний Тянь-Шань, де провів кілька експедиційних років, фіксуючи на плівку незайману природу та героїчну працю її дослідників. Учасник першого сходження на пік Хан-Тенгрі й був за 600 м. від вершини, але не мав права піднятися вище, оскільки на ньому лежав обов'язок лише організувати табори для штурмової групи Погребецького, до якої він не входив. Верхній табір було організовано на висоті 6400 метрів. Через кілька днів їх слідами пройшла штурмова група і взяла пік. Тут на високогір'ї Сергій Шиманський проводить випробування нового фотоапарата ФЕД.

1929 року на виставці у Харкові були представлені його фотографії, присвячені Тянь-Шаню. Власне фотографії цієї експедиції й принесли йому популярність.

1935 року Шиманський працював у видавництві «Мистецтво» над фотоальбомом «Київ». Був позаштатним фотокором у журналі «СРСР на будівництві», а також у низці спортивних видань. Він випустив книгу "Фото в подорожі", М. Мистецтво, 1937 р., яка представляла посібник з фотографії для туристів та викладала специфічні прийоми зйомки та обробки знімків у подорожах.

З 1940 року Сергій Шиманський працює в Москві на запрошення виставкового комітету з підготовки Нью-Йоркської художньо-фотографічної виставки. Брав участь у Фінській та німецько-радянських війнах. Його матеріали публікувалися в газеті Північного флоту "Червонофлотець", в центральній газеті "Червоний флот", Фотохроніці ТАРС.

У березні 1943 р. Шиманський стає спеціальним фотокореспондентом Міністерства Військово-Морського Флоту СРСР. З відряджень до блокадного Ленінграда, на Чудське озеро, до Таллінна, Риги, району Будапешта привозить сотні негативів.

З 1947 року Шиманський працює у Головному Управлінні охорони пам'яток архітектури. Знімає Ленінград, Середню Азію, Прибалтику. Його роботи публікувалися у серії «Архітектурні пам'ятки у художній фотографії», видавалися набори видових листівок із його фотографіями.

Зима 1940/41 року

Суворі зими у 1950-х роках на Винниківщині

Винниківщина. У 1950-х рр. винниківчани запамʼятали декілька суворих зим – 1949/50, 1952/53, 1953/54, 1955, 1956.

Сніжними були зими 1953/1954, 1957, 1958.

Зими на Винниківщині в 1950-их роках були сніжними, морозними та тривалими, суттєво холоднішими за сучасні.

Зими 1950-х часто характеризувалися температурою значно нижче -20° С, холодні періоди були регулярними.

У січні 1950 року спостерігалися значні перепади: від плюсової температури (+ 3,5 ° С) на початку січня до суворих морозів (-33,7° С).

Абсолютний мінімум температури повітря зафіксований у січні: між 8-ою а 9-ою годиною ранку 12 січня 1950 року термометр показував -33,7° С. 10 лютого 1956 року було зафіксовано -29,5° С. Цікаво, що найхолодніші дні у січні в ті часи часто припадали на середину місяця (Йордан).

Характерними були глибокі снігові замети, замерзання глибоких водойм та тривалий сніговий покрив. З 1957 року, на Винниківщині були такі періоди, коли сніг лежав з жовтня по квітень.

Особливо лютою була зима 1953/54 рр. Температури в окремі періоди сягали критичних позначок, що робить цю зиму однією з найсуворіших у XX столітті поруч із 1929 та 1942 роками.

У 1953-1954 рр. на великій території від Атлантики до Уралу з листопада по квітень лютувала холоднеча, замерзла північна частина Чорного і вся акваторія Азовського морів. Замерзли канали Венеції та Данська протока.

Середньосезонна температура у Львові становила - -8,1° C. Мінімальна температура у Львові в січні й лютому — -23,6° C (5 січня) та -24,9° C. Морози супроводжувалися сильними хуртовинами. Замети висотою в кілька метрів повністю блокували транспортне сполучення. Подекуди люди були змушені викопувати тунелі, щоб вийти зі своїх домівок.

Ця зима стала яскравим прикладом того, як природа може випробовувати на міцність інфраструктуру та згуртованість суспільства.

1950-і рр. Винники. Дітвора з "Кута". З архіву Юрія Домазара

1950-і рр. Друкарня на вул. Танкістів (В. Івасюка)

1958 р. 21 січня

пʼятниця, 13 лютого 2026 р.

Вулична торгівля Старого Львова. Фотоальбом

"Коли ще восени 1939 року львівські маґазини почали порожніти, а місцеві мешканці не мали з чого жити й мусіли випродуватись, місцем купівлі для совєтських людей став "Париж". То була загальна назва торгових майданів від пл.Збожової (Зернової), через площу Різні й Кракідали й задвірками до площі св. Теодора, де під голим небом квітла торгівля між "бувшими" й новими панами. Большевики, що приїздили до Львова до 1941 р., просто з залізничного двірця їхали на "Париж", купували там зношені європейські одяги, перебирались десь у коридорі найближчої кам’яниці й щойно тоді появлялись в місті.
Радянська окупація змінилась німецькою, потім знову радянською , але торгівля з рук, з ляд, зі страґанів і просто з землі тривала і допомагала містянам виживати. Тривало це до кінця 1940-х" (ФБ. Ігор Совків, 2024 р.).

1943 р. Вулична торгівля десь на задвірках Кракідалів

* Фотографії старого Львова

Відомі кнайпи та кав'ярні Старого Львова. Фотоальбом

Поміщено 10 давніх світлин!

1892 р. Віденська кав'ярня

Кав'ярня в театрі Скарбека (орієнтовно1900 р.)

1936 р. Ресторан "De la paix" (2 поверх)

1941-1944 рр, пл.Ринок. "АТЛЯС"

1930-і рр. Відвідувачі "АТЛЯСУ"

1930-і роки. Кав'ярня "Штука"

1930-і рр. Кав'ярня Юліуша Мейнла (пл.Ринок,18)

Червень 1941 р. Збіг вулиць Янівської й Гольдмана (Шевченка і Турянського)

1956 р. вул. 17-го вересня 12 (Січових стрільців). Столова №9, попередник кафе "Веселка", ресторану "Фестивальний", "Пузатої хати".

1969 р. Вул. 17-го Вересня. Молодіжне кафе "Веселка".Кафе було цікаве, а взагалі перетворилось на забігайлівку де збиралась сумнівна публіка. Студенти називали його "дурдом веселка".

* Фотографії старого Львова

Відомі кафе Старого Львова. Фотоальбом

1985 р., Кафе "Львів'янка". Пр. Леніна і вул. Жовтнева

1969 р. Вул. 17-го Вересня. Молодіжне кафе "Веселка". Кафе було цікаве, а взагалі перетворилось на забігайлівку де збиралась сумнівна публіка. Студенти називали його "дурдом веселка".

1980-і рр. Пиріжкова на Словацького

1986 р. Кут вулиці Гаврилюка (Фредра) та проспекту Шевченка. "Десертний бар"

1930-і рр. Площа Ринок. Знімання сучасного фільму

Літо 1942 р. Марієнпляц (пл. Міцкевича) 6/7. Кафе-кондитерська "Мärchen" ("Казка")

1980-і рр. "Гаряче молоко". Топове місце на перехресті проспекту Леніна з вулицею Коперника.

* Фотографії старого Львова

Відомі магазини Старого Львова. Проспект Леніна (проспект Свободи). Фотоальбом

1960-ті рр.

1970-75 роки. Магазин книжковий "Воєнторговський" - книжкова викладка.

1970-1980-і рр. "Сорттовари". Оригінальний фриз декор на склі (чорно червоне панно за мотивами грецького вазопису й олімпійських ігор) - робота Неллі Федчук.

Волейбольні м'ячі по 3,66-4,30 крб. Футбольні по 20-23 крб.