У 1984 р. у Львівській обл. проведено великомасштабну реорганізацію природоохоронних об’єктів. На місці парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва “Винниківського ландшафтного лісопарку з озером” (2610 га) постало аж три лісові заказники місцевого значення загальною площею 1 724 га, а саме: “Чортова скеля” (436 га), “Винниківський” (848 га) і Львівський (523 га). Водночас знято статус геологічної пам’ятки природи з “Чортової скелі”. Унаслідок реорганізації об’єктів природно-заповідного фонду 1984 р. площа природоохоронних територій у Львові та його околицях зменшилась на дві третини.
Територія заказників не виключається зі складу держлісфонду ДП «Львівський лісгосп», яке здійснює на ній свою діяльність згідно існуючого «Положення» та інших нормативних документів, і несе відповідальність за належне його утримання й дотримання установленого заповідного режиму. Завданням лісових заказників є збереження, відтворення і відновлення цінних букових насаджень з мальовничими ландшафтами і цінних видів фауни.
У заказниках за відповідними погодженнями можуть проводитися науково-дослідні роботи і проведення навчальної практики студентів, якщо цим не буде наноситися шкода природним комплексам, які охороняються. Заклади і організації, які проводять науково-дослідні роботи в заказниках, зобов’язані повідомляти основні їх результати Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та ДП «Львівський лісгосп».
На територіях, оголошених заказниками, заборонено такі види господарської діяльності:
- усі види користування (за винятком рубок догляду за лісом з метою формування корінних насаджень тільки з повнотою 0,8 і більше зі складанням порубочних решток у купи і трелюванням кіньми в сортиментах і вибіркових санітарних рубок);
- збір і заготівля рослин, що охороняються та лікарських, квітів, ягід, грибів, випасання худоби і прогін її через територію заказників;
- санітарні рубки дозволяється проводити після обстеження і висновків відповідних фахівців; - надання ділянок під забудову;
- меліоративні роботи, осушення боліт; використання отрутохімікатів;
- рух механізованого транспорту за межами доріг загального користування, за винятком автотранспорту ДП «Львівський лісгосп», Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області та пожежних машин;
- полювання, за винятком відстрілу вовків, бродячих собак і котів;
- відвідування заказників туристами, проведення екскурсій без погодження з лісовою охороною;
- організація масового відпочинку населення і розведення вогнищ за межами зони відпочинку «Дубок»;
- геологорозвідувальні роботи і розробку корисних копалин, порушення грунтового покриття.
Винниківський лісопарк.
Винниківський лісопарк (інші назви — Винниківський ліс, Майорівський лісопарк) — лісовий масив на території, підпорядкованої Львівській міській раді. Площа лісопарку 2 799 га. Простягається від Майорівки й Пасік (місцевості у східній частині Львові) до меж м. Винник і с. Лисиничі. Винниківський ліс популярний серед любителів велосипедного та мотоциклетного спорту.
У лісі розташована пам'ятка історії та природи Чортові скелі, а також заказник «Чортова Скеля», Винниківський заказник, Львівський заказник, ботанічна пам'ятка природи «Винники», геологічна пам'ятка природи «Медова печера» і Винниківське озеро.
Через ліс проходить автошлях Н 02 (відтинок Львів — Винники), який розділяє ліс на північну та південну частини. У ландшафтному плані Винниківський лісопарк розташований на пагорбах Давидівського пасма і межує на півночі з Малим Поліссям, а на півдні — з Львівським Опіллям.
М. М. Койнов ідентифікує цю територію як окремий індивідуальний ландшафт Винниківский ліс у межах Львівського плато. Винниківський ліс за М. М. Койновим простягається від Чортової скелі до гори Хом (біля с. Гринів колишнього Пустомитівського р-ну).
Основні лісотвірні породи — бук звичайний, дуб звичайний, граб звичайний, сосна звичайна, модрина європейська, береза повисла. З північного заходу на південний схід ліс перетинає р. Марунька. У лісі добре розвинута ярково-балкова мережа (деякі яри простягаються на понад 1 км.).
Орнітофауна. За Ганною Кузьо «Пташині місця Львова: Винниківський ліс»: «Незважаючи на значне рекреаційне навантаження (озеро Комсомольське, Медова печера, Чортові скелі) тут є достатньо затишні місця, де можна зустріти пару круків, довгохвосту сову та гніздо малих яструбів. Чим старіший ліс, тим більше в ньому дуплистих дерев, а чим більше дупел, тим більше там житиме дуплогніздників – синиць, повзиків, мухоловок. Найцікавішим поселенцем великих дупел є рідкісний голуб-синяк. Його ритмічне токування можна почути як зранку, так і перед заходом сонця. Проте найвідомішими жителями дупел, які самі собі їх роблять є все ж таки дятли. Тут живе їх ціла плеяда – великий строкатий, середній, малий, жовна сива та чорна. Найкраще за ними спостерігати ранньою весною, поки в них ще демонстративна поведінка і можна в кроні добре розгледіти або вже вкінці травня чи на початку червня, коли в лісі з’являються «співочі дупла» — тобто дятленята голосно просять їсти. Від середини до кінця весни – пік активності співочих птахів. Усі лісові яруси зайняті – вивільга пересвистується флейтовим голосом високо в кроні, звідти ж лунає простенька пісня мухоловки білошиї і тоненький писк золотомушки жовточубої. Ліс наповнений піснями зябликів, зеленяків та вівчариків протягом всього дня. Чорний та співочий дрізд більше люблять ранкові години одразу після сходу сонця та обов’язково «реєструються» перед заходом. По корі непомітно курсує підкоришник, збагачуючи пташиний хор тоненькою піснею. Голосною сигналізацією викрикують повзики (найактивніше протягом березня). Одним з цікавих місць є потічок Марунька. В густих заростях рослинності біля води живе волове очко (кропивник). З підліску постійно чути дзвінку пісню вільшанки. Середній ярус також наповнений голосами різних видів кропив’янок. Як бонус крім усіх цих звичайних співочих видів птахів, тут можна зустріти регіонально рідкісну малу мухоловку».
«ЛЬВІВСЬКИЙ».
Львівський заказник — лісовий заказник місцевого значення. Розташований у Личаківському районі м. Львова, між Винниківським озером, вул. Забава, місцевістю Пирогівка (Львів) та селами Волиця і Бережани (колишній Пустомитівський район). Південно-західна межа - дорога Бережани - Сихівська Вулька - Пирогівка. Площа — 523 га.
Перебуває у віданні ДП «Львівський лісгосп» (Винниківське лісництво), кв. 22, 28-30, 33-35, 38-44. Оголошений рішенням Львівської облради від 9. 10. 1984 р. №495. Територія характеризується мальовничими ландшафтами і розташована в лісопарковій зоні міста Львова, в межах низькогірного Давидівського пасма.
За лісорослинним районуванням територія розміщена в окрузі Давидівське пасмо (частина Подільської височини). Створений з метою збереження цінних букових лісів з мальовничими ландшафтами. Основний деревостій становлять: бук, сосна, дуб, вільха чорна; в підліску зростають ліщина, крушина, бузина червона, бузина чорна, горобина, свидина. Серед трав'яних рослин зростають папоротник, фіалка, плющ, первоцвіт, підсніжник звичайний, копитняк європейський, медунка.
Підпреськ.
На географічних мапах XIX — першої пол. ХХ ст. у районі сучасної вул. Забава позначено топоніми г. Пріска 360 м н. р. м. (Góra Pryska), урочище Пріска (Pryska).
Ймовірно, що саме тут і розташовувався давній «Підпреськ», про який згадується в грамоті короля Казимира ІІІ від 22 серпня 1352 р. (перша письмова згадка про Винники) (за І. Тимцем).
Великий ліс.
Узгір’я, що знаходиться вздовж правого берега р. Маруньки. Назва очевидно походить від великого і колись дуже густого, важкопрохідного масиву лісу. Великий ліс сьогодні є частиною Винниківського лісопарку — лісового масиву на території, підпорядкованій Львівській міській раді. Площа лісопарку 2 799 га. У ландшафтному плані Винниківський лісопарк розташований на пагорбах Давидівського кряжа, і межує на півночі з Малим Поліссям, а на півдні — з Львівським Опіллям. Основу лісу становлять насадження сосни і бука. Територія входить до складу Львівського заказника.
1919 р. Карта «Wіnniki».
Масштаб 1:25 000. Видавництво: Biuro Kartograficzne Oddz. IV. Dow. Gen. Iwaszkiewicza.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецький цвинтар; німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); залізнична колія Львів-Підгайці; залізнична станція на теперішній вул. Івасюка; урочище Діброва (Dabrowa); між Вайнберґеном та Унтерберґеном – урочище Під діброва (Pod dabrowa); Ліс Жупан (Las Zupan); урочище Лисівка (Lysówka); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Млинівці (Mlynowce); залізнична станція Маріївка (Mariówka); г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska); поселення Коп’ятин; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань й протікає через територію Першої Вульки; потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; дорога на Львів; дорога на Бібрку; дорога на Золочів та довкільні села.
1919—1939 рр. Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта Польщі).
Масштаб 1:25 000. Аркуш «PAS49 SLUP38 H Lwów-Wіnniki» 1931 р. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.
На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); Чортова cкеля 414,2 м н. р. м. (Czartowska Skala); Ліс Жупан 392 м н. р. м. (Las Zupan); г. Лисівка (Lysówka); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Млинівка (Mlynowka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; р. Марунька (Marunka); потік Кривий (Krzywy); потік Марущак (Maruszczak) вздовж Діброви; потік Млинський (Mlynski) між Млинівцями та г. Приска; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань і протікає через територію Першої Вульки; потік Cихівський (Sichowski), що протікає через територію Другої Вульки; г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; г. Копань 351,9 м (Góra Коpań); Ліс Вулька (Las Wólka); потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.
1931 р. Польська карта
Немає коментарів:
Дописати коментар