Вайнберґен (Винники) (Винні гори, нім. Weinbergen) — колишня німецька
колонія у Винниках (поблизу Львова). Перші німецькі поселенці з’явились у
Винниках ще за часів короля Лева Даниловича у XIII столітті. Німецьку колонію у Винниках заклали в
1785 р. 32 родини вихідців з Баварії (німецька громада Вайнберґен у 1885 р.
святкувала свій 100-річний ювілей існування). Десять німецьких
родин поселилися між Підберізцями й Винниками, створивши селище Унтерберґен (Під Горами). Разом вони
творили одну громаду. На той час у Винниках і Підберізцях проживало 2 036 осіб.
Українці з с. Підберізці називали ці колонії «швабами»: Вайнберґен – «Великі
шваби», Унтерберґен – «Малі шваби». Проіснувала колонія до квітня 1940 року.
1785 pік — заснування
німецької школи. 1793 рік — перший вчитель (у німецькій школі) Георг Ролянд.
На початку XIX століття німці школи у Винниках
не мали. Навчання відбувалося лише узимку в будинку вчителя Георга Ролянда,
уродженця Палатинату. У 1807 році він склав звіт, в якому подав кількість дітей
шкільного віку — 40 осіб, загальна ж кількість колоністів у Вайнберґені та
Унтербергені, відповідно — 195 і 83 особи. Кількома роками пізніше учнів уже
було 22, а учениць 29. 1808 року у Вайнберґені — 192 особи.
Свого храму тривалий час
винниківські німці не мали і ходили на богослужіння до львівської євангелістської
церкви. Там же відбувались вінчання. Хрещення проводили німці у винниківському
римо-католицькому костелі, а похорони відправляв місцевий німецький учитель.
1931 р. у Винниках було 60 німців, які проживали переважно у центрі міста. У 1938 р.
– перед війною у Винниках вже проживало 367 колоністів.
1 квітня 1933 р. ліквідовано гміну Вайнберґен
Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до міста Винники того
ж повіту і воєводства.
На 1 січня 1939 р. у Винниках з 6000 мешканців
було 2600 українців-греко-католиків, 2800 поляків, 300 юдеїв і 300 німців та
інших національностей, зростання кількості поляків зумовлене їхнім
працевлаштуванням на тютюновій фабриці.
У цей період у Вайнберґені
була, як зазначається у документах, приватна євангелістська однокласна загальна
школа з німецькою мовою викладання, містилася вона у відповідному окремому
приміщенні (біля кірхи; тепер церква Івана Хрестителя) й мала достатнє матеріальне забезпечення (будинок зберігся). Як зазначалось у зверненні
громади, якщо для утримання школи не вистачало внесків самої громади, на
допомогу приходив шкільний фонд євангелістського костелу в Польщі. Дослідник Р.
Луців наводить відомості й про кошторис школи у 1932 р. – 3 793 злотих.
У 1933 p., коли школа
пройшла чергову перевірку (візитацію) та отримала дозвіл на продовження
навчальної діяльності, її бюджет становив 3 800 злотих. На той час школу у
Вайнберґені очолював Філіп Генріх Стальман (1893 р. н., проживав у Винниках з
1929 р.). Як свідчать документи, за його директорування відбулись ще дві
візитації — у 1936 та 1939 pp. Під час першої з них Ф. Стальману закидали
погане знання польської мови, про що свідчили помилки у вимові та письмі.
Зокрема, на уроках польської мови він не користувався методичними посібниками,
а історію та географію викладав не польською, як це передбачалося, а німецькою
мовою.
Остання візитація школи у травні 1939 p., засвідчила навчання в ній
22 учнів: 3 — у першому класі, 12 — у другому, 4 — у третьому, 3 — у
четвертому. Перший і другий класи були однорічними, третій – дворічним, а четвертий
клас, хоча згідно зі статутом і мав бути трирічним, насправді був однорічним.
Учні ходили до четвертого класу лише один рік, а потім або завершували
навчання, або переходили до шкіл третього ступеня у Винниках чи Львові. Шкільна
кімната була великою і світлою. Оскільки виявлені під час попередньої перевірки
недоліки так і не були виправлені (шкільна канцелярія не впорядкована, шкільна
метрика — відсутня, декілька років не записувалася шкільна хроніка), шкільний
інспектор Р. Янішевський відмовив німецькій громаді Винник затвердити Ф.
Стальмана на посаді керівника на наступний термін.
Грудень 1939 року — початок
репатріації винниківських німців до Німеччини.
Школа. 1920-ті рр. - 1930-ті рр.
(з FB Olena Serpen)
