вівторок, 30 березня 2021 р.

1950-і рр.. Історія Винниківської семирічної школи №3 у світлинах (тепер СШ №47)

1 вересня 1949 р. Винниківська семирічна школа 3 на вул. Леніна (тепер вул. Галицька, 54) у старому будинку (з 1954 р. — восьмирічна школа, з 15 серпня 1967 р. — CШ 47 (у кінці 1960-их рр. збудовано нове приміщення). Перший директор — Гайворонюк Дмитро Тимофійович (1949 р.). З 1949 р. по 1992 р. завучем СШ 47 була  Бекар Марія Павлівна (20 жовтня 1929 р. -1995 р.) (в 1940-их рр. - зв'язкова в УПА). Вчителі: Р. Т. Рахубовська, Н. Й. Кучма та ін.

1951 р. відбувся перший випуск у семирічній школі 3, директор Рой Михайло Васильович (19491951 рр.); 19511952 рр. директор Гавришева Зоя Никифорівна (Берендєєва); 19521958 рр. директор Крейденкова Катерина Федорівна. 1955 р. школа брала участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці навчально-дослідних ділянок і була нагороджена медаллю.

1950-ті рр.

1950-ті рр.

1958 р. З архіву Світлани Венгрин  

 

четвер, 25 березня 2021 р.

З історії німецької школи у колонії Вайнберґен (Винні гори, Винники)

 

 Вайнберґен (Винники) (Винні гори, нім. Weinbergen) — колишня німецька колонія у Винниках (поблизу Львова). Перші німецькі поселенці з’явились у Винниках ще за часів короля Лева Даниловича у XIII столітті. Німецьку колонію у Винниках заклали в 1785 р. 32 родини вихідців з Баварії (німецька громада Вайнберґен у 1885 р. святкувала свій 100-річний ювілей існування). Десять німецьких родин поселилися між Підберізцями й Винниками, створивши селище Унтерберґен (Під Горами). Разом вони творили одну громаду. На той час у Винниках і Підберізцях проживало 2 036 осіб. Українці з с. Підберізці називали ці колонії «швабами»: Вайнберґен – «Великі шваби», Унтерберґен – «Малі шваби». Проіснувала колонія до квітня 1940 року.

1785 pік — заснування німецької школи. 1793 рік — перший вчитель (у німецькій школі) Георг Ролянд.

 На початку XIX століття німці школи у Винниках не мали. Навчання відбувалося лише узимку в будинку вчителя Георга Ролянда, уродженця Палатинату. У 1807 році він склав звіт, в якому подав кількість дітей шкільного віку — 40 осіб, загальна ж кількість колоністів у Вайнберґені та Унтербергені, відповідно — 195 і 83 особи. Кількома роками пізніше учнів уже було 22, а учениць 29. 1808 року у Вайнберґені — 192 особи.

      Свого храму тривалий час винниківські німці не мали і ходили на богослужіння до львівської євангелістської церкви. Там же відбувались вінчання. Хрещення проводили німці у винниківському римо-католицькому костелі, а похорони відправляв місцевий німецький учитель.

 1931 р. у Винниках було 60 німців, які  проживали переважно у центрі міста. У 1938 р. – перед війною у Винниках вже проживало 367 колоністів.

 1 квітня 1933 р. ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до міста Винники того ж повіту і воєводства.

 На 1 січня 1939 р. у Винниках з 6000 мешканців було 2600 українців-греко-католиків, 2800 поляків, 300 юдеїв і 300 німців та інших національностей, зростання кількості поляків зумовлене їхнім працевлаштуванням на тютюновій фабриці.

У цей період у Вайнберґені була, як зазначається у документах, приватна євангелістська однокласна загальна школа з німецькою мовою викладання, містилася вона у відповідному окремому приміщенні (біля кірхи; тепер церква Івана Хрестителя) й мала достатнє матеріальне забезпечення (будинок зберігся). Як зазначалось у зверненні громади, якщо для утримання школи не вистачало внесків самої громади, на допомогу приходив шкільний фонд євангелістського костелу в Польщі. Дослідник Р. Луців наводить відомості й про кошторис школи у 1932 р. – 3 793 злотих.

У 1933 p., коли школа пройшла чергову перевірку (візитацію) та отримала дозвіл на продовження навчальної діяльності, її бюджет становив 3 800 злотих. На той час школу у Вайнберґені очолював Філіп Генріх Стальман (1893 р. н., проживав у Винниках з 1929 р.). Як свідчать документи, за його директорування відбулись ще дві візитації — у 1936 та 1939 pp. Під час першої з них Ф. Стальману закидали погане знання польської мови, про що свідчили помилки у вимові та письмі. Зокрема, на уроках польської мови він не користувався методичними посібниками, а історію та географію викладав не польською, як це передбачалося, а німецькою мовою.

Остання візитація школи  у травні 1939 p., засвідчила навчання в ній 22 учнів: 3 — у першому класі, 12 — у другому, 4 — у третьому, 3 — у четвертому. Перший і другий класи були однорічними, третій – дворічним, а четвертий клас, хоча згідно зі статутом і мав бути трирічним, насправді був однорічним. Учні ходили до четвертого класу лише один рік, а потім або завершували навчання, або переходили до шкіл третього ступеня у Винниках чи Львові. Шкільна кімната була великою і світлою. Оскільки виявлені під час попередньої перевірки недоліки так і не були виправлені (шкільна канцелярія не впорядкована, шкільна метрика — відсутня, декілька років не записувалася шкільна хроніка), шкільний інспектор Р. Янішевський відмовив німецькій громаді Винник затвердити Ф. Стальмана на посаді керівника на наступний термін.

Грудень 1939 року — початок репатріації винниківських німців до Німеччини.

                                                           Школа. 1920-ті рр. - 1930-ті рр. (з FB Olena Serpen)