1930-ті рр. Ресторація К. Достала у Винниках

1930-ті рр. — ресторація К. Достала (початок сьогоднішньої вул. Крушельницької, ліва сторона, між будинком, що межує з Рукавичкою й аптечним складом). Світлина з FB Гриць Совків.

 

Винниківчани. 1930-ті рр. Родина українських патріотів Возьних

 

1938 р. Я. Возьний на святі крилошанства о. Г. Гірняка (з архіву О. Булича)

1930-ті рр.. Ярослав Возьний (стоїть праворуч від брата Володимира) разом із батьками: Яковом та Стефанією (з архіву О. Булича)

1930-ті рр.. Ярослав Возьний (з архіву О. Булича)

Ярослав Якович Возьний — націоналіст, секретар винниківської філії товариства "Просвіта". 26 червня 1941 року був розстріляний НКВС у львівській тюрмі "на Лонцького".

Будучи студентом-юристом, він провадив активну громадську та просвітню діяльність у Винниках. Неодноразово мав доповіді на виховні та ідеологічні теми для близько 90-та людей, навчив читати й писати 18 дорослих винниківчан на курсі для неписьменних. Завжди підкреслював важливу роль освіти.

З приходом радянської влади потрапив під пильне око спецслужб, а однієї ночі за ним таки приїхало каральне НКВС. До в'язниці потрапив за статтею 54-10-11 КК УРСР, тобто за "антирадянську діяльність", а саме за антирадянську пропаганду та агітацію і за участь в контрреволюційних організаціях. Був вбитий під час масових розстрілів політв'язнів у в'язницях Львова у віці 27-ми років. Місце поховання невідоме. Кримінальної справи не збереглося.

 Володимир Якович Возьний (13.12.1910 р. Новосілка —  1948 р. Винники). Мешканець м. Винники, учасник ОУН-УПА, член виділу товариства "Просвіта" у Винниках (за матеріалами Остапа Булича).

Пам'ять Ярослава Возьного та Володимира Возьного є вшанована сквером родини Возьних у Винниках (за матеріалами О. Булича). 

 

Україна - Країна Козаків, а теперішня Росія - Московія

 

1721 р. Джон Сенекс (John Senex; 1678–1740), англійський картограф та гравер у Лондоні видав мапу “Moscovey in Europe from the latest Observations” (Московія...). Слобожанщина та Лівобережна Україна – напис Country of the Cosaques (Країна Козаків).

Назва "Україна" на карті Московії. 1723 р. Анрі Шателен

 1723 р. Анрі Шателен (Henri Chatelain; 1684-1743), французький картограф, письменник і вчений у Парижі видав мапу "Moscovia" (Московія). Середнє Придніпров’я позначене як Ukraine (Україна).

Українські землі - це Русь та Україна, а російські - Московія. Карта Московії. 1723 р. Герман Молль

1723 р.  Мапа – “Muscovy or Russia” (Московія або Росія). Наддніпрянщина (Лівобережна) позначена як URKRAIN (Україна) та Русь (RUSSIAN); Наддніпрянщина (Правобережна) — POLISH URKRAIN (Польська Україна).

Герман Молль (Herman Moll; 1654—1732), лондонський картограф, гравер та публіцист. 1701 р. він опублікував свою першу роботу під назвою «Система географії» (A System of Geography). Хоча вона за своїм змістом не мала нічого нового в порівнянні з його попередньою роботою (Thesaurus Geographicus), вона допомогла йому заявити про себе як про позаштатного картографа. Протягом багатьох років ця робота мала вплив серед інших видавців

 

Україна Земля Козацька. Карта Московії. 1730 р. Матеус Зойтер

 

         Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678 —1757), німецький видавець та географ.

1730 р. Карта “Imperii Moscovitici...” (Московська імперія...). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania Regio Cossaccorum (Україна Земля Козацька), Слобожанщина - Dikia Pole (Дике Поле), у межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Cosaci Zaporovienses). На північ від Києва - Русь Північна (Russia Polonica).

 Починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків.

На європейських картах  XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна,  або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich  (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д.

          Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто слово “Cosaques” (Козаки), або “Cosaques Zaporoski” (Козаки Запорозькі).

Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера (George Matthäus Seutter; 1678–1757) в Ауґсбурґу. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів, отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім у Й. Б. Гоманна.

Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707 р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та виготовленні глобусів.

Попри те, що карти часто були копіями гоманнівських та голландських карт, вони мали великий попит завдяки нововведення Г. М. Зойтера: його атласи видавалися з покажчиком географічних назв, а карти були розділені на квадрати з літерними позначками [Олена ОСТАЛЕЦЬКА. ВИДАННЯ ПРОВІДНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КАРТОГРАФІЧНИХ ЗАКЛАДІВ XVI–XVIII ст. У ФОНДАХ СЕКТОРА КАРТОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО. 2010].

Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias Conrad Lotter; 1717-1777) опублікували в 1730 р. «Atlas novus sive tabulae geographicae totius orbis» (ATLAS NOVAS INDICIBUS INSTRUCTUS). Атлас неодноразово перевидавався у 1741 р., 1744 р. і т. д. Мапи М. Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії. 

 В 1731/32 рр. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus).  В 1716 р. цей титул  Карл VI присвоїв Й. Гоманну.

Видавництво М. Зойтера успадковував (1756) Тобіас Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа. Після смерті Зойтера (1757) Лоттер разом з Альбрехтом Карлом Зойтером (1722–1762) (сином видавця) успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741–1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія / А. Л. Байцар. – Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с.