понеділок, 14 червня 2021 р.

Як європейські географи у XVIII ст. (на службі у московитів) пересували кордон між Європою та Азією з р. Дон до гір Уралу і р. Єнісей.

Поняття Європа виникло ще за часів Античності, а її межі з часом зазнали істотних змін.

Ще в Античність люди ставили собі питання, де закінчуються частини світу. Уже в IX-VIII ст. до нашої ери фінікійці виділяли три частини світу: Європу (від слова «Ereb» - захід), Азію (від слова «Asu» - схід) і Лівію - як назва Африки. Греки проводили кордон між Європою й Азією по Понту (Чорне море). Римляни відсунули кордон на Меотиду (Азовське море) до Керченської протоки та р. Танаїс (Дон). У працях Геродота, Полібія, Страбона, Помпонія Мела, Клавдія Птолемея показано саме такий розподіл і завдяки їм межа по Азовському морю і Дону залишалася непорушною до XVIII ст. 

У середньовічних арабських працях кордоном Європи служить р. Ітіль (Волга) і р. Кама.

За А. Ортеліусом (друга пол. XVI ст.) на Сході територія Європи обмежена, як було заведено в Середньовіччі, ріками Дон - Волга.

Погляд на річку Дон, як природний кордон між Європою й Азією, був поширений і в московських (російських)  географічних працях.  М. В. Ломоносов у своїй праці «О слоях земных» (1763) проводив межу між Європою та Азією по Дону, Волзі й Печорі, хоча до цього часу вже з'явилися інші уявлення.

Англійський географ Томас Кітчін (Thomas Kitchin; 1718–1784) межу між Європою та Азією проводив по Дону, Волзі й Уральських горах (1780-і рр.)

Ідея про проведення кордону між Європою та Азією по вододілу Уральських гір була вперше висунута шведом Філіпом Йоганом (Юханом) Таббертом фон Страленберг (швед. Philip Johan von Strahlenberg, нім. Philipp Johann von Strahlenberg) у  книзі «Історико-географічний опис північної й східної частин Європи й Азії», надрукованої у Стокгольмі 1730 р. Він був офіцером шведської армії короля Карла XII під час Північної війни, 1703 року отримав чин капітана. Після битви під Полтавою, потрапив у полон, відправлений до Сибіру в Тобольськ, де пробув бранцем 13 років. Тут він зібрав багатий етнографічний і картографічний матеріал та відомості про відкриття в північно-східній частині Азії першої чверті XVIII ст., які використовував при створенні карти «Росії й Великої Тартарії 1730 р.».

Однак, В.М. Татищев  (1686—1750; російський географ та історик, державний діяч) заперечує пріоритет Страленберга й стверджував, що саме він в 1720 р. запропонував цей поділ. У своїй роботі Татищев (видана в Росії тільки в 1950 р.!) відкидає старі уявлення авторів про кордон по Дону, Волзі, Камі й Обі. У його праці докладно описано, чому саме межа між двома частинами світу - Європою та Азією - повинна проходити по Уральському хребту, а не Дону. Одним з головних аргументів, наведених Татищевим, є той факт, що Уральський хребет виступає в ролі вододілу - по його схилах річки течуть як на захід, так і на схід. Однак така пропозиція була підтримана далеко не відразу.

 Французький картограф Гійом Деліль у своєму «Всесвітньому атласі» провів кордон по Обі (ймовірно за винагороду від Петра I), а німецький натураліст, ботанік, лікар та географ Йоганн Ґеорґ Ґмелін (нім. Johann Georg Gmelin; 1709 —1755) у своїй книзі «Подорож через Сибір у 1733-1743 роках» обґрунтував  східний кордон Європи по Єнісею (з 1730 р. він викладав у Санкт-Петербурзькому університеті, наступного року був призначений професором хімії та природничої історії), як і пізніше французький географ Е. Реклю у праці «Земля і люди. Загальна географія» 19 томів (1873–1893).

1570 р.  (1584 р.). А. Ортеліус. Карта "Європа".


1570 р. А. Ортеліус


1787 р. Томас Кітчін

1793 р. Томас Кітчін

 

Немає коментарів:

Дописати коментар