субота, 29 травня 2021 р.

Щодо походження назви скель у Винниківському лісі: «Чортові» чи «Чатові»?

Існує дві версії назви цього природного утворення та його  походження. Народна (Чортові скелі) пов’язує назву з нечистим, покладаючись на кілька легенд (легенди опублікував письменник Ю. Винничук). Натомість деякі науковці схильні вважати, що скелі здавна називалися Чотовими (Чатовими) з огляду на їх використання як сторожового форпосту княжих часів.

Східні підступи до Львова звідси проглядалися на десятки кілометрів (адже висота скель в минулому була значно більшою). Каменоломня, яка тут діяла до кінця 1930-их рр.., завдала значного руйнування цьому природному комплексу. Каміння з Чортових скель йшло на будівництво доріг і будинків у Львові, Винниках, Лисиничах та околицях. Ще у 1911 році львівський історик Ф. Яворський писав, що “якщо так піде далі з тамтешніми каменоломнями, то вже за декілька років Чортові Скелі залишаться тільки у спогадах. А шкода!”.

У середині XIX ст. дослідник історії Галицько-Волинського князівства Ісидор Шараневич стверджував, що первісний Львів повинен був лежати на Чортовій скелі, бо це найвище місце, звідки можна було побачити сяйво палаючого Холма в 1256 році. 

Цю сенсаційну гіпотезу Шараневича не підтримали сучасники. Однак археологічні розкопки, проведені на території Чортової скелі фахівцями Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, відкрили найдавніший мисливський табір-поселення на теренах сучасного Львова, знайшли залишки матеріальної культури часів короля Данила. Тепер, у зв’язку з виявленням давньосередньовічної кераміки, варто повернутися до такого припущення.

Львівський історик Людвік Зелінський у XIX ст., досліджуючи територію Чортових скель, у журналі «Львовянин» писав про знайдені там руїни поганського замку, побудованого в VIII ст. В XVII ст. львівська монахиня, а в кінці XVIII ст. якась міщанка Гертруда, розповіли, що вони особисто бачили на скелі руїни стародавніх мурів і замку (залишки валів можна побачити біля скель також нині).

Чортові скелі, однозначно, виконували функцію сторожового форпосту княжих часів. Місцеве населення Винник та Лисиничів, ніколи не називало і не називає скелі «Чатовими». На всіх топографічних картах (починаючи з 19 ст.) назва сель – «Чортові». Ні в одному історичному джерелі не міститься назва «Чатові»! 

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання. Винники : ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016. — 312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання / А. Л. Байцар. – Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с. 

 

1861-1864 рр. Австрійська карта

1931 р.

неділя, 16 травня 2021 р.

З історії міжуніверситетських зимових студентських ландшафтних експедицій (1981-1991 рр.)

 

У 1980 р. з ініціативи професора Тбіліського  університету Беручашвілі Н. Л. (1947-2006 рр.) між Тбіліським, Московським, Ленінградським і Львівським університетами був підписаний договір про проведення міжуніверситетських зимових студентських ландшафтних експедицій. Метою цих експедицій було дослідження і великомасштабне картографування зимових станів ландшафтів різних гірських регіонів колишнього Радянського Союзу (Гірський Крим, Карпати, різні райони Кавказу, Копетдаг, гірський Таджикистан). Регіонами експедиційних досліджень були: Ковалукська височина (Грузія), 1981; Алазанська долина (Грузія), 1982; Карпати (Україна), 1983; Гірський Крим (Україна), 1984; Копет-Даг (Туркменістан), 1985; околиці навчальної бази Грозненського університету «Харачой» (Росія), 1986; околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія), 1987; Онський район, Кавказ (Грузія), 1988; басейн р. Каферніган, Гісарський хребет (Таджикистан), 1989; околиці Марткопського стаціонару, Кавказ (Грузія), 1990; Карпати (Україна), 1991. В результаті проведення кожної з перерахованих експедицій накопичувався значний польовий матеріал, на основі якого, за черговістю, на географічних факультетах університетів, що брали участь в цих експедиціях, проводилися наукові студентські конференції. Такі конференції проводилися: в Тбіліському, Ленінградському, Львівському, Московському й Сімферопольському університетах.

Керівниками були:

Тбіліський університет – професор Беручашвілі Н. Л. (1947-2006 рр,); Львівський університет – доцент Муха Б. П. (1943-2019 рр.); Московський університет – доцент Рязанов П. М.; Ленінградський університет – к. г. н. Ісаченко Г. та асистент Чистяков К. В (з 1988 р. - к. г. н.).

До експедицій запрошували групи студентів (з керівниками) з багатьох університетів (Риги, Києва (керівник - доцент Гродзинський М. Д.), Харкова (керівники - Волкова І.), Сімферополя, Саратова, Томська, Орджонікідзе, Грозного, Єревану, Душанбе та ін., іноді до 15  університетів). Невеликі (5-10 осіб) групи студентів з керівником в час зимових канікул виїздили в регіони роботи. Студенти отримували можливість не тільки бути, бачити й вивчати віддалені регіони, а й вчитись нових методик ландшафтних досліджень, практикуватись у підготовці та виконанні доповідей на польових і післяпольових конференціях, збагачуватись життєвим досвідом. Це була прекрасна школа виховання молодих науковців. 

Учасниками міжвузівських експедицій з ЛДУ були:         проф. Мельник А. В. (1957-2020 рр.), доценти  Б.П. Муха (1943-2019 рр.), О.М. Федірко (30.08.1954 - 4.09.2011), М.М. Кукурудза, П. М. Шуберт, І.С. Круглов, А.Л. Байцар, В.П. Брусак, інженер ЧГС В. М. Сумарук, асистент І M. Притула, інж. Л. Луценко (у Львівському університеті) та доценти М. Р. Питуляк, М. В. Питуляк (у Тернопільському педагогічному університеті). За роки роботи експедицій від Львівського університету її учасниками були близько 70 студентів кафедри фізичної географії.

1989 р. Гісарський хребет (Таджикистан) 


1988 р.
Онський район, Кавказ (Грузія). Георгій Геловані (Тбілісі) та Андрій Байцар (Львів)

1987 р. Туапсе. Студентська конференція. Професор Беручашвіллі Н. Л., студент зі Львова Байцар А.


1987 р. Туапсе. Студентська конференція.
Науковий семінар. На задньому плані Сашко Дмитрук студент із Києва (д.г.н., проф., зав.кафедрою).З архіву Ірини Волкової

1987 р. Туапсе. Студентська конференція. Сумарук В. й Байцар А. (Львів)

1987 р. Околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія). З архіву Ірини Волкової

1987 р. Околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія).

А. Ахметелі (Тбілісі), Б.П. Муха (Львів), О. Піскліч, І.І. Волкова, Т. Кандаурова (Харків), Г. Тедеашвілі (Тбілісі). З архіву Ірини Волкової

1987 р. Околиці м. Туапсе, Малий Кавказ (Росія). Студентська конференція. Харків'янки й москвичка. З архіву Ірини Волкової