Назва «Україна» на географічних картах (перша пол. XVIII ст.)

 В Арх. Фр. Міністерства Зак. Справ зберігається карта України, зроблена в 1572 році з наказу короля Карла IX для його брата Генриха, кн. Анжуйського. На сій карті територія по обидва боки Дніпра має надпис: «Ukraine» (Україна), захоплюючи і нинішню Харківщину, яка колись звалася Слобідською Україною. Та частина, де нині Кременчук, Єлисаветград, Катеринослав, і нижче має надпис: «Cosaques» (Козаки). З сию картою, по давности вжитку географами назви «Україна», конкурує карта Мотіеля [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921]. 

В Націон. Бібліотеці (Париж) в паперах французького купця Мотіеля є географчіна карта басейну Чорного Моря, зроблена невідомим автором. Мотіель їздив з Франції суходолом в Туреччину через Україну. Виїхав він з дому в 1580 році, а вернувся в 1582 р., пробувши в подорожі 2 роки з лишком. Ясно, що карту, якою він користався в тій подорожі, було зроблено раніше 1580 року.  На сій карті територія по обидва боки Дніпра має на собі надпис: «Uckrania» (Україна). На тій території показані міста Овруч, Житомир, Київ, Каменець-Под., Полтава, Чигрин [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921]. 

В першій половині XVII ст. назва Україна, починаючи з Карти Радзивілла (1613 р.), зустрічається: 1631 р. (Віллем Янсзон Блау); 1638 р., 1650 р. (Маттеус Меріан старший); 1638 та 1639 р. (рукописні карти Боплана); 1640 р. (Ян Віллем Блау та Корнеліус Віллем Блау); 1641 р. (Нікола Сансон); з 1648 р. – друкованих картах Гійома Боплана та в інших картографів.

Після впровадження Г. Бопланом (1638 р.) назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців як “країна (земля) козаків”.

В тій же Націон. Бібліотеці (Париж. – А. Б.) зберігаються дві географічні карти: одна з 1641 року, перевидана в Римі в 1678 р., а друга з 1657 р., перевидана в Римі в 1688 році. Авторами їх були італійські географи: першої Сансоне (французький географ та картограф Нікола Сансон. – А. Б.), а другої Корнетті. На обох картах територія України має на собі надпис: «Ukraina o Paese de Cosacchi» (Україна або Земля Козаків). Ся територія займає обидва боки Дніпра з Волинею, Поліссям, Галичиною. Назви Русі або Россії — немає. Московію названо Московією [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].  

Нікола Сансон  є першим європейським картографом, який на карті 1641 р. ототожнив Україну з Козаками  Vcraіna o Paese de Cosacchі (Україна або Країна Козаків). А Гійом Сансон (син Ніколи Сансона) вже на карті 1672 р.  «Les Estats dela Couronne de Pologne, ... L’Ukraine ou Pays des Cosaques» (Землі Корони Польської, ... Провінції Волинь і Поділля входять в Україну або в Країну Козаків) позначив на картуші (назві мапи) Україну саме як «Країна (земля) Козаків».  На карті 1684 р. італійського географа й картографа Джакомо Кантеллі да Віньола (Giacomo Cantelli da Vignola; 1643-1695) Середня Наддніпрянщина вже показана як Vkraina o Paese de Cosacchi di Zaporowa (Україна або Країна Козаків Запорозьких), а на схід від неї вказана «Україна або Країна Козаків Донських, залежних від Московії» (Vkraina ouero Paese de Cosacchi Tanaiti Soggetti al Moscouita). А у Йоганна Баптиста Гоманна карта 1712 р.  вже називається "Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії" (Ukrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis).

 Назва окраі(ї)на на картах починає з’являтися на поч. XVII ст. Це територія у верхів’ї Оки та Дону (Рязанщина), інколи "окраїна" на картах це - українсько-татарське прикордоння.  Московська «окраїна» не має жодного відношення до України.

В Московщинні XVI–XVII століть термін “Україна” побутувало у двох принципово відмінних значеннях. Одне стосувалося території, підвладної московському царю, друге – українських земель Речі Посполитої.  

У першому випадку московське “україна” / “украйна” справді було синонімом окраїни (“окраина”). У такому значенні ним окреслювали всі терени, які перебували на периферії царських володінь, тобто на прикордонні. Цар Михайло Федорович у своїй грамоті 1614 р. зазначав: “Багато міст від польських та литовських людей очистили, а від німецьких украйн Тихвин монастир та інші численні новгородські пригородки очистили”.  1625 р. царські воєводи Черкаський та Глєбов писали із Пскова про те, що українські козаки “стоять в Прусах, оберегіють ті украйни”. За аналогією до “німецької україна” використовували поняття “литовська україна”. Воно позначало землі на пограниччі з Великим князівством Литовським, які контролювала Москва. Після появи Речі Посполитої 1569 р. почали вживати термін “польська україна”.

Із розширенням Московії землі, які мали статус “украйни”, поступово перетворювали на внутрішні регіони. Натомість “українними” ставали нові землі. Однак традиція називати “украйнами” ті місцевості, які тепер опинилися вже далеко від прикордоння, вивітрювалася доволі повільно. У XVI ст. “українними містами” (“украинные города”) в московських документах названо Тулу, Каширу, Калугу, Тарусу. Найкращим доказом того, що поняттям “україна” не завжди позначали реальну “окраїну”, є розписка про царську службу за 1652 р. У ній так нарекли навіть Серпухов, розташований за 80 км від Москви. 

Московити стали пояснювати назву нашого краю Україна як «окраїна Росії», тобто вклали в це слово принизливий і невластивий йому зміст. Картографічні джерела це все добре спростовують, де на одній карті містяться дві назви: «Україна» та «окраі(ї)на».

Аргументовано походження цих термінів подає видатний український мовознавець, етимолог, доктор філологічних наук Григорій Півторак (Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски». — К.: Академія, 2001. — 152 с. (2-ге вид., доп. — К.: Арістей, 2004. — 180 с.): "Найвірогіднішою й найпереконливішою слід вважати версію, яка пов'язує назву Україна зі словами край, країна, хоч зв'язок цей не прямий, а значно складніший. Як дослідив український учений В. Скляренко ⁽Скляренко В. Звідки походить назва Україна? // «Україна». — 1991. — № 1. — С. 20, 39.), процес становлення поняття «Україна» був досить тривалим і мав декілька етапів.

Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов'янській мові (*krajь) і нині відомий багатьом слов'янським мовам. Оскільки слов'янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами — річками, лісами, болотами, солончаками (отже, ніякої мішанини племен не було), давньослов'янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець) території племені, берег». На означення простору в праслов'янській мові вживався спеціальний суфікс -іна (dol + ina = dolina «долина», niz + ina = nizina «низина»). За цим самим зразком ще в праслов'янський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні «територія, яка належить племені».

Разом з іменником край у праслов'янській мові був також іменник украй (*ukrajь), що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі; відділена частина території племені; крайня межа відділеної частини території племені».

Уже після розпаду праслов'янської етномовної спільності (можливо, в антський період) у східних слов'ян від слова украй за допомогою того самого суфікса -ін-а виникло слово україна (*ukraina) із значенням «відділений шматок землі; відділена частина території племені». Коли протягом VI-VIII ст. східнослов'янські племена або союзи племен переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася ранньоукраїнська держава Русь, змінилося значення і слів країна та україна. Слово країна від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія феодального князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення й слова україна: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території феодального князівства», а потім — «відділена частина території Русі»...

Отже, окраі(ї)на – прикордонна земля, крайня частина етнічних земель.

Тлумачення цього терміну Григорієм Півтораком (член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор філологічних наук, професор, зав. Відділу загальнославістичної проблематики й східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України): "поряд зі словом україна у східнослов'янських діалектах здавна існувало і слово окраїна «порубіжна територія племені», утворене від окрай «обріз, край» за допомогою суфікса -ина (-іна, -їна). Ці слова чітко розрізнялися між собою: україна — це вся відділена частина території племені (згодом — уся територія феодального князівства), окраїна — лише погранична територія племені (згодом — погранична територія феодального князівства) [ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ, РОСІЯН, БІЛОРУСІВ ТА ЇХНІХ МОВ, 2001].

З твору анонімного автора «Фальшивий Петро ІІІ» (1775) про відмінність понять «Україна» й «Окраїна»: «Треба розуміти відмінність між Україною (l’Ukraine), яку географи також називають «країною козаків», та Україною чи Окраїною (l’Okraina), про яку йде мова тут. Перша, розташована між Росією та Польщею, є країною дуже родючою, яку перетинає багато річок. Окраїна, навпаки – це країна, що вся вкрита лісами, майже необроблена й заселена татарами, котрі сплачують данину, не мають ні міст, ні містечок, ні сіл. Вона розташована між південною Московією та Малою Татарією». Хоча на титульній сторінці ім’я автора книги було позначене як F. S. G. W. D. B., сам твір оголошувався перекладом з англійської, а в якості місця видання фігурував Лондон, такий дослідник як Володимир Юхимович Січинський вважав, що, насправді, його було видано в Парижі і автором є Франсуа-Мішель Дюран де Дістроф (1714-1778), французький посол у Петербурзі в 1772-1775 рр. [Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 351].

Окраїна – крайня частина якої-небудь території; край (Академічний тлумачний словник (1970—1980).

В тій же Бібл. (Париж. – А. Б.) є знаменитий глобус Корнеліуса, зроблений в 1660-1670 р. На цім глобусі територія по обидва боки Дніпра має надпис великими літерами «Ukrania» (Україна), включаючи в себе Волинь і Подолію. Московію названо Московією. Сумежжя між Московією і Нагайською Татарією має надпис невеликими літерами: «ocraina» — се окраїна Московської Держави на схід і північ од Слободської України, що нині зветься Харківщиною. З цих надписів видно, що географи ясно уявляли собі ріжницю між словами: Україна і окраїна [Сергій Шелухін. Назва України: з картами. 1921].

На європейських картах XVII-XIX ст. містяться написи: Ukraine Pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Ukraine pays des Cosaqyes (Україна земля (країна) Козаків), VKRAINE ou PAYS DES COSAQUES (Вкраїна, або Країна Козаків), D'Ukraine ou Pays Des Cosaques (Україна, або Країна Козаків), Ukrajna o Paese de Cosacchj (Україна, або Країна Козаків), Vcriania o Paese de Cosacchj (Вкраїна, або Країна Козаків), Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis (Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії), UKRAYNE COSACKISCHE LANDER (Україна козацька земля), Ucrania Cosaccorum (Україна Козацька), Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки), Pays des Cosaqyes (Країна (земля) Козаків), Pays des Cosaqyes Ukraine (Країна (земля) Козаків Україна), Dzyke Pole ou Campagne De Cossaques Zeporoski (Дике Поле, або Земля Запорозьких Козаків), Terr. Cosaccorum zaporoviensium (Земля Козаків запорозьких), Territ Cosaccorum Zaporoviensium (Земля Козаків Запорозьких), Cosaques Zaporiski (Козаки Запорозькі), Cosaques Сzaporowski (Козаки Запорозькі), Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі), Cosaques Saporowi (Козаки Запорозькі), Zaporog Kosak (Запорозькі Козаки), Dniepri Kosak (Дніпровські Козаки), Kozaci Slobodsczy (Козаки Слобідські), Cosakes de Saporoski (Козаки Запорозькі), Kosaken Ukrainiichen (Козаки Українські), Kosaken Tshernomoricen (Козаки Чорноморські), Human Cosaks (Уманські Козаки), Kozaków Humańskich y Zaporohowskich  (Козаків Уманських та Запорозьких), Saporoskiaja Sieza (Запорозька Січ), Osady Zaporohowcow (території Запорозькі), Kosaks Zaporovien ou Haydamaks (Запорозькі козаки або Гайдамаки), Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські) і т. д.

З появою козацтва Середня Наддніпрянщина, де гуртувалися козаки, дістала назву козацьких україн, що зображено в українському фольклорі: наприклад, у народній пісні: «Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає». В період національно-визвольної війни українців проти Речі Посполитої під проводом Богдана Хмельницького (1648-1654) Україною називалися не тільки Запоріжжя, а вже всю Наддніпрянщину. З цього часу під Укрáїною стали розуміти цілу країну (державу). Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву «Слободско-Украинская губерния», що існувала у 1765–1780 та 1797–1835 роках). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на них і стала спільною для всієї української етнічної території. Після впровадження  Г. Бопланом назви Україна в європейську географію, вона на тривалий час закріплюється у свідомості європейців як “країна (земля) козаків”. Українські козаки вважалися своєрідною частиною “руського народу”.

Ще в  XVII ст., e час розвитку Козаччини, назва Україна стає географічною назвою козацької території, яка охоплювала значні простори Наддніпрянщини (Правобережної й Лівобережної), де в адміністративній системі Речі Посполитої було розташоване Київське воєводство. 1689 р. Московія і Річ Посполита остаточно розділили Гетьманщину. Ця країна (Гетьманщина) звалася “Україна держава козаків”, “Україна земля козаків”, “Земля війська Запорозького”, або просто Україна. Наприкінці XVII ст. поляки ліквідували залишки козацького суверенітету на Правобережжі, а московити зберегли ще його на Лівобережжі.

У західній Європі українське козацтво певний час сприймали як окремий народ, проте невдовзі його почнуть усе ж сприймати як частину русинів. Тому суттєвим з тих часів є зауваження французького автора П'єра Шевальє (1663), що “козаки – це тільки військо, а не народ, як багато дехто думав”. Італієць Г. Пріорато тоді ж писав, що “ні походженням, ні укладом життя вони (козаки) ні в чому не відрізняються від русів” (цит. за Д. Наливайком).

КАРТИ

Штрідбек Йоганн I (Stridbeck Johann; 1641-1716), аугсбурзький купець, видавець, гравер. Займався виданням карт, занедбав купецькі справи й потрапив на тривалий час до в’язниці, де продовжував займатися картографією. Видавав карти зі своїм сином Й. Штрідбеком II. Видав карту Баварії Філіппа Апіана (Philipp Apian) (1684) і атласи «Provinciarum Regni Poloniœ Geographica Descriptio» та «Atlas curieux» (бл. 1710). Після смерті Й. Штрідбека І його майстерню викупив Г. Боденер, який видавав згаданий атлас під своїм прізвищем, доповнивши його новими картами.

Штрідбек Йоганн II (Stridbeck Johann II, 1666-1714 pp.), аугсбурзький видавець й гравер, син Штрідбека Йоганна I. Разом з батьком та Г. Боденером видав атлас «Provinciarun Geographica Descriptio» (бл. 1700), який складався з 32 карт земель Королівства Польського і був перепрацюванням відомої карти Польщі Алексіса Юбера Жейо (1672).

1700 р. Карта «PROVINCIARUM REGNI POLONIÆ GEOGRAPHICA DESCRIPTIO» (Географічний опис провінцій Королівства Польського). Видавництво – Аугсбург. Карта складається з 32 секцій, які утворюють велику карту у дволінійній рамці з вказаними градусами та літерними (а—d) і цифровими (1—3) позначеннями квадратів, утворених картографічною сіткою.

Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesien); Волинню (Volhynien), що поділяється на Верхню Волинь (Ober Volhynien), яка охоплює Луцьке воєводство (Waywodschaft Lufuc), та Нижню Волинь (Nider Volhynie) з Київським воєводством; Поділлям (Podolien), що поділяється на Верхнє Поділля (Ober Podolien), яке охоплює Кам’янецьке воєводство (Waywodschaft Kamenieck), та Нижнє Поділля (Nider Podolien), що охоплює Брацлавське воєводство (Waywodschaft Braclaw). На заході виділена Чорна Русь (Reussen oder Schwartz Reussen). В її межах зображені Холмське (Waywodschaft Chelm), Белзьке (Waywodschaft Beiz) та Львівське (Waywodschaft Lemberg) воєводства. На сході Львівського воєводства – Покуття (Pokutien). Східні українські землі представлені Чернігівським (Hertzogthum Czernihow) та Новгород-Сіверським (Hertzogthum Nooogrod Sewierfki) князівствами. У Причорномор’ї — Буджацька (Budziakischer Tartam) та Очаківська (Oczakowische Tartam) Тартарії [Вавричин, 2009 р.].

Центральна частина Право- і Лівобережжя названа Україною, або країною козаків (Vkrayne oder Cosackische Leender); у межиріччі Інгульця (Ingulet Malyfl.) і Дніпра позначене Дике поле (Dzіке Polie oder Wüste und Unbewohnte Cosackische Felder). На лівому березі Дніпра, в околицях Кодака (Kudak), — ще один напис про безлюдні поля (Wüste und Unbewohnte Felder). Від місць татарських переправ на Дніпрі відходить Чорний шлях (Czamy Slack oder der Weeg welchen die Tartam nehmen um in Polen einzufallen), що проходить через Нижнє та Верхнє Поділля аж до Львова. На Лівобережжі, від Дніпровських порогів на північ до Вязьми (Wiasma), пролягає Моравський шлях (Morawsky Szlak oder der Weeg welchen die Tartam nehmen in Moskm einzufallen).

1716 р. Йоганн Штрідбек II, Габріель Боденер. Гравер: Габріель Боденер. Аугсбург. Карта  «COMPENDIOSA POLONIÆ REPRÆSENTATIO POLEN MITT ANGRÆNTZENDEN LÆNDERN» (Географічне зображення Королівства Польщі з включеними землями). Дана карта є перепрацюванням карти 1700 р. «PROVINCIARUM REGNI POLONIÆ GEOGRAPHICA DESCRIPTIO». З 1716 р. карта входила до видань атласу Г. Боденера з невеликими змінами у картографічному зображенні, зміненою видавничою приміткою та з номером сторінки 96. На цьому варіанті карти Боденер виправив окремі помилки у географічних назвах. В атлас 1740 р. карта увійшла зі зміненим заголовком: «Geographische Vorstelhung derer Königreiche Polen und Preussen mit deren incorporierten Landen» та незначними змінами у картографічному зображенні: на західних теренах автор позначив Червону Русь (Roth Reussen), а на землях на північ від Прип’яті підписав Білу Русь (Weis Reussen).

Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Reussen), Поділлям (Podolien), Волинню (Wolynien), Чернігівським та Новгород-Сіверським князівствами. Центральне Право- і Лівобережжя названі Україною, країною козаків (Uckrcryne Cosackische Lænder). На Правобережжі, нижче Кодака, позначений Чорний шлях (Weg durch welchen die Tartam in Pollen einfallen), що пролягає через Поділля аж до Перемишля (Przemyfl), та його відгалуження — Кучманський шлях (не підписаний), - від Кримського півострова; з півдня на північ, до Смоленська (Smolensko) простягається Муравський шлях на Москву.

Біля Полтави зображенням схрещених мечів та датою: 1709, позначено місце Полтавської битви.

Нікола де Фер (Nicolas de Fer; 1646-1720), французький картограф і видавець карт, син паризького книгаря і продавця карт Антуана де Фера (Antoine de Fer).

Один з найпродуктивніших картографів XVII ст. Автор численних планів міст та карт театрів воєнних дій. 1687-1720 рр. – Королівський Географ. 1690 р. отримав титул “Великий Дофін географії”. Співпрацював з А. Ю. Жайо, створюючи спільні збірні атласи. Нікола де Фер видав понад 600 окремих карт і був призначений географом короля. Одна із праць по території України – «План Мукачівської фортеці». Його основна робота, «l'Atlas Curieux où le Monde représenté dans les cartes générales et particulières du Ciel et de la Terre» (Атлас Кюрі), була видана в Парижі в 1700 р.

Українські землі на його картах позначені як Ukraine (Україна) та Pais des Cosaqyes  (Країна Козаків). Ці дві назви містяться роздільно, а не в поєднанні як на картах Сансонів.

1700 р. Карта “Carte des Estats de Suede, de Dannemarq, et de Pologne; sur la Mer Baltique” (Карта Швеції, Данії та Польщі). Видавництво Париж. Масштаб – 1:4 200 000, формат 35 × 43 см. Оригінальна мапа складалася з двох частин. Волинь (VOLHONIA) разом з Поділлям (Podolie) названа Ukraine (Україною) та Pais des Cosaqyes (Країною (землею) Козаків). Землі Волині (Volhonie) тягнуться від Західного Бугу на лівобережжя Дніпра та до Причорномор`я. Написи на карті: Русь Червона Польська (Russie Rouge Polonoise), Русь Біла або Литовська, Московське Царство або Велике князівство Московське і т. д. 

З картографування  Причорномор'я  відома мапа  Нікола де Фера  “La Mer Noire Autrefois Pont-Euxin, Cara-Denghis Et par les Cosaques” (Чорне море, колишній Понт Евксинський, названий турками Кара-деніз, а козаками Чорно море). Карта видана 1705 р. у Парижі. Для неї характерний лаконічний художній виклад, чіткі обриси моря, де вказано фактично усі вживані тогочасні назви, разом з “як його називають козаки, Чорне море” (et par les Cosaques Czorno more). Нижнє Подніпров’я (частина сучасних Одеської та Миколаївської областей) позначене за французькою традицією із винесенням на перший план домінантного на той час терміну “козаки”: ”Pays des Cosaqyes Ukraine” (Країна (земля) Козаків Україна).

1705 р. Карта «Les Estats de la Couronne de  Pologne». На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків). Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Rouge (Русь Червона) – Правобережжя та Лівобережжя, Russie Particuliere (Західна Україна), Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь) та ін. Білоруські землі – Русь Литовська (Russie Lithuanique).

1711 р. Карта «CARTE POUR L’INTELLIGENCE DES AFFAIRES PRESENTE, DES TURCS, DES TARTARES, DES HONGROIS, DES POLONOIS, DES SUEDOIS, ET DES MOSCOVITES AUX ENVIRONS DE LA MER NOIRE ET DE LA MER BALTIQUE. DRESSÉE SUR DE NOUVEAUX MEMOIRES PAR N. DE FER, GEOGRAPHE DE SA MAJESTÉ CATOLIQUE» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів, укладена географом його католицької величності Н. де Фером за новими даними). Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Russi Rouge) (охоплює територію Руського воєводства та Верхньої Волині аж до кордонів з Чернігівщиною), Верхньою (Haute Volhinie) і Нижньою (Fasse Volhinie) Волинню, Поділлям (Podolie), Чернігівщиною (Czemikow), Новгород-Сіверщиною (Ncrvogrod Sievierskie), Бессарабією, або Буджацькою ордою (Befsarabie Habitée par les Tartares de Bugiac), Кримським півостровом (Presque Ifle Tartane Appelé Crimski), Малою Тартарією (Petite Tartarié). Львівська, Белзька та Холмська землі об’єднані в одне адміністративне утворення і названі Руссю окремою (особливою) – Rufsie Particuleire.

Через землі Поділля та Нижньої Волині проходить назва Pays des Cosaque (Країна Козаків). На схід від Воронежчини позначена Окраїна (OGRAINA).

Російська імперія названа – Moscovie Méridionale. На північний схід від Астрахані – Золота Орда (Solitaia Ordes), на південний схід від Казані – Королівство Булгарія (Royaume de Bulgar).

ЗОЛОТА ОРДА, улус Джучі – держава, що існувала між 1240–1502 роками у степах Східної Європи (включно з укр. землями), Центральної Азії та Зх. Сибіру.

Волзька Болгарія, Волзька Булгарія — держава, яка існувала у VII–XIII сторіччі навколо злиття Волги й Ками. Сьогодні, республіки Татарстан, і Чувашія, а також деякі інші області Російської Федерації розташовуються на землях колишньої Волзької Булгарії.

На картуші зображені герби країн, що представлені на карті: Швеції, Бранденбургу, Московії, Туреччини, Польщі, Тартарії (герб з совою), Данії, Угорщини і якоїсь неназваної Імперії. Судячи з вигляду, мається на увазі Священна Римська Імперія Німецької нації.

1714 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne…” (Коронні польські землі…). Видавництво Париж. Між Дністром та Дніпром напис Ukraine. Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Noire ou Rouge (Чорна Русь, або Червона) – територія Західної України, Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся). Назва Volhyniе охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. Карта неодноразово перевидавалася і перероблялася. Карта входила до атласів “Atlas ou recueil des cartes géographiques”, що видавалися y Парижі впродовж 1716-1753 pp. (видавництво атласів під цією назвою Н. де Фер розпочав у 1709 p.).

1717 р. Карта “Estats de la couronne de Pologne” опублікована в “L'Atlas Curieux ou le Monde”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Ukrainе (Україна). Українських історико-географічних земель не виділено.

Карта “Estats de la couronne de Pologne” 1720 р. Середня Наддніпрянщина (Правобережна) позначена як Ukrainе (Україна).

1716 р. Карта “Les êtats de la couronne de Pologne sous lesquels sont compris la grande et la petite Pologne, le grand duché de Lithuanie, les Prusses et la Curlande, divisez en provinces et Palatinats. Tirez de plusieurs auteurs par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique” (Королівство Польське, яке складається з великої та малої Польщі, великого герцогства Литовського, Пруссії, Курляндії, розділене на провінції й намісництва). Гравер П. Старкман (P. Starckman; 16..?-17..?). Мапа видана в Парижі. У нижній частині рамки — герби Польщі, Литви, Пруссії, Курляндії, Росії. Землі Брацлавського воєводства між Дністром і Дніпром та частина Чернігівщини названі Україною (Ukraine). Закінчення слова з літерами “ne” заходить на Лівобережну Україну. Східна частина Брацлавщини, аж до Дніпра — Дике поле (Dzike Polie ou Campagnes Desertes).

Серед українських історико-географічних земель виділено: Київське (Palatinat de Kiovie), Волинське (Palatinat de Volhinie), Белзьке (Palatinat de Belsko), Руське (Palatinat de Russie), Подільське (Palatinat de Podolie), Брацлавське (Palatinat de Braclaw) воєводства, Полісся (Palatinat de Bezescie, Polesié), Чернігівщину, Бессарабією. Червона Русь (Russie Rouge ou Polonoise) простягається з півдня на північний схід, займаючи землі Руського, Волинського воєводств та велику частину білоруських земель у Мстиславському воєводстві (Palatinat de Mscislaw), до Смоленська (Smolensk).

Російська імперія названа Білою Руссю, або Московією (Estats du Czar ou Grand duc de Moscovie ou Russie Blanche ou Moscovite).

Цього ж року (1716) Нікола де Фер видав ще одну карту “L'Europe suivant les nouvelles observations de Mrs de l'Académie royale des sciences” (Європа…). На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків). Напис Russie Rouge (Червона Русь) охоплює все Середнє Придніпров'я  (Правобережне та Лівобережне). Позначено Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie) та інші українські землі. Напис Волинь (Volhinie) зустрічається на мапі два рази: перший – на Поліссі, другий – в гирлі Дніпра (на землях Запорозької Січі). На північ від Бєлгорода – OGRAINA (Окраїна).

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в 1737 р. під назвою «Carte Pour L’Intelligence Des Affaires Presente …» (Карта сучасного стану стосунків турків, татар, угорців, поляків, шведів та московитів на узбережжі Чорного і Балтійського морів…). На даній карті поміщено герби деяких європейських держав (Польщі, Данії, Швеції, Бранденбургу, Тартарії, Московії, Угорщини, Туреччини та ін.). У картуші карти подано координати великих європейських міст. На карті (південь України) напис – Pays des Cosaques (Країна (земля) Козаків).

1717 р. Карта «Le Cours Du Danube Depuis Sa Source Jusqu'a Son Embouchure Aux Environs Duquel Se Trouve Une Grande Partie Des Estats D'Allemagne, De Hongrie De Transilvanie De Valaquie De Moldavie & Et Ou Les Frontieres Des Deux Empires Sont Exactement Marquées / Par N. de Fer Geographe de sa Majeste Catolique…». Надбужжя позначене як Ukrainе (Україна).

Пітер ван дер Аа (Piter van der Aa; 1659-1733), голландський картограф та видавець. Найвідоміші його роботи: «Atlas Nouveau» (1710) та «Galerie Agreable du Monde» (Приємна галерея світу) у 27 томах, що налічувала понад 3 000 карт (Лейден, 1729 р.).

1700 р. Карта “La Grande Tartarie Suivant les Nouvelles Observations” (Велика Тартарія згідно з новими спостереженнями). Лівобережжя Дніпра – Ukranie (Україна). Карта видана в Амстердамі, формат 12 x 9 дюймів. Велика Тартарія (Grande Tartarie) – Tartarie Moscovite (Тартарія Московська), Petite Tartarie (Мала Тартарія), Tartarie Independante (Тартарія Незалежна), Tartarie Chinoise (Тартарія Китайська).

1707 р. Карта «De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tarters, Circassen, Mingrelianen, en Georgianen met die vande Crim». Карта видана у Лейдені (Leiden). Виконана у популярній тогочасній проєкції, коли на одному аркуші вміщували територію від Чорного до Каспійського моря. Карта вирізняється картушем із зображенням побутової сцени життя ногайських татар. Чітко окреслені політичні кордони України, що проходять по лінії течії Дніпра. На карті напис – Ucranie (Україна) охоплює Правобережжя. Лівобережна Україна (Південь, Центр, Північ та Слобожанщина) – Tartaria (Тартарія).

З картографування України відома ще одна його робота 1710 р. «Ukraine, grand pays de la Russie Rouge, Kartenmaterial, avec une partie de la Pologne, Moscovie, Bulgarie, Valachie, Podolie et Volhynie» (Україна, велика країна Червоної Русі, що межує з частиною Польщі, Московії, Болгарії, Валахії, Поділля й Волині). На картуші карти зображені українські козаки. Цей варіант назви України буде неодноразово ще траплятися на західноєвропейських картах. Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема в 1714, 1729 рр. та ін.

Цього ж року (1710) опубліковано ще одну роботу Пітера ван дер Аа «Tabula Altera Quae Continet Potissima Asiae et Reliqua Europae ac Africae». На карті – напис Ukrania (охоплює Середнє Наддніпров'я  (Правобережне та Лівобережне). Позначено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia), Сіверщину (Seversa) та інші українські землі.

1714 р. Пітер ван дер Аа видав атлас “Nouvel Atlas, tres-exact et fort commode pour toutes sortes de personnes, Contenant les Principales Cartes Geographiques. Dresse suivant les nouvelles observations de Mrs. de l'Academie Royale des Sciences, & rectifie sur les Relations les plus recentes des plus fideles voyageurs. A Leide, Chez Pierre Van der Aa, Marchand Libraire. Avec Privilege” в якому опубліковано 98 карт.

1714 р. Карта “La Hongrie, Suivant les Nouvelles Observations de Mess.rs de l'Academie Royale des Sciences” (Угорщина). Центральна Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – UKRAINE (Україна). На карті зображено українські історико-географічні землі: Покуття (Pocucie), Волинь, Поділля та ін.

1714 р. Карта “La Moscovie meridionale” (Московія південна). Правобережжя, Лівобережжя та Слобожанщина – UKRAINE PAYS DES COSAQUES (Україна Земля (Країна) Козаків). Південь України – COSAQUES ZAPOROSKI (Козаки Запорозькі).

1714 р. Карта “La Pologne” (Польща). Правобережжя та Лівобережжя – UKRAINE (Україна). На карті зображено українські історико-географічні землі: Покуття (Pocucie), Волинь, Поділля та ін.

1714 р. Карта “L'Europe” (Європа). Правобережжя та Лівобережжя – UKRAINE (Україна). Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie (Русь) – територія Західної України, Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь) та ін.

Герман Молль (Herman Moll; 1654—1732), лондонський картограф, гравер та публіцист. 1701 р. він опублікував свою першу роботу під назвою «Система географії» (A System of Geography). Хоча вона за своїм змістом не мала нічого нового в порівнянні з його попередньою роботою (Thesaurus Geographicus), вона допомогла йому заявити про себе як про позаштатного картографа. Протягом багатьох років ця робота мала вплив серед інших видавців.

1701 р. видав у Лондоні атлас в якому помістив карту Польщі (THE KINGDOME OF POLAND WITH ITS CONFINES). До карти додано детальний опис Польщі. Українські землі на карті представлені Червоною Руссю (RUSSIA RUBRA), Волинню (VOLHINIA) та Поділлям (PODOLIA). Волинь та Поділля об’єднані під спільною назвою VKRAINE THE COUNTRY COSAQUES (Україна  Країна Козаків).

1709 р. Карта «Poland» (Польща...). Це оновлена карта Польщі 1701 р. Лівобережна Україна – VRKRAN MOSKOVIA (Україна Московська), Південь Правобережної України – VRKRAN.

1710 р. Карта «Muscovy or Russia. Muscovia, aut Alba Russia» (Московія або Росія). Українські землі в складі Речі Посполитої – POLISH URKRAN (Польська Україна), в складі Росії – RUSSIAN URKRAN (Російська Україна).

1711 р. Карта «Poland. According to the Newest Observations By H. Moll Geographer» (Польща...). Видавництво Лондон. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UCRAIN (Україна), Галичина – RED RUSSIA (Червона Русь). Карта неодноразово перевидавалася (1720 р. і т. д.).

1715 р. Карта «Poland» (Польща...). Лівобережна Наддніпрянщина позначена як URCRAN MOSKOVIA (Україна Московська), частина Правобережної Наддніпрянщини  – POLISH URCRAN (Польська Україна).

1719 р. «Atlas minor», Лондон (London). Карта світу. Українські землі в складі Польщі, Росії та Туреччини.

1719–1736 рр. Атлас «A New and Complete Atlas» (Новий та повний атлас). Видавництво Лондон. В атласі поміщені карти: «The Dominions of Muscovy in Europe by Herman Moll» (Володіння Московії в Європі) та «The Dominions of Muscovy or Russia by Herman Moll» (Володіння Московії або ж Росії). На мапі «Володіння Московії в Європі» Лівобережна Україна позначена як UКRAIN (Україна).

Карта “The Dominions of Muscovy or Russia by Herman Moll” (Володіння Московії або ж Росії) вперше була опублікована близько 1715 р. в збірнику Германа Молля “Twenty four new and accurate maps of the several parts of Europe”.  

Цитую за К. Галушко: «Політична «гнучкість» Г. Моля у називанні територій і держав кумедно виявляється у розкішному «Новому і повному атласі» (Лондон, 1719), де майже кожна карта присвячена якомусь поважному можновладцеві — від англійської королеви Анни і герцога Мальборо до російського царя Петра І. Звичайна карта називається традиційно: «Московія в Європі». На ній «Russia», як було звичним для північноєвропейської картографії, розташована біля Білого моря. А от у тому ж виданні на карті Московії, присвяченій «Петру Олексійовичу», назва країни змінюється: «Росія або Московія». І з’являється на теренах Гетьманщини не менш цікавий напис, який наводить на меланхолічні роздуми: «Землі старої України (Urkrain)», або ж «Колишні землі козаків» — дивлячись як читати... Сама Україна охоплює не лише Лівобережну Гетьманщину, але й смугу Правобережжя від Києва до Чорного лісу і дніпровських порогів, про які окремо вказується, та Січі (Чортомлицької, якої вже 10 років не існувало)».

1720 р. Мапа “The Turkish Empire in Europe, Asia & Africa” (Турецька імперія). Видавництво Лондон, формат карти 40 x 23.5 дюйми. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як URKRAIN (Україна). На карті показано місце Полтавської битви (1709 р.).

1723 р. Мапа “Muscovy or Russia” (Московія або Росія). Наддніпрянщина (Лівобережна) позначена як URKRAIN (Україна) та Русь (RUSSIAN); Наддніпрянщина (Правобережна) — POLISH URKRAIN (Польська Україна).

1730 р. Мапа “To His Most Serene and August Majesty Peter Alexovitz absolute lord of Russia &c. this map of Moscovy, Poland, Little Tartary, and ye Black Sea &c. is most humbly dedicated,” (Карта Московії, Польщі, Малої Тартарії та Чорного моря). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як URKRAIN (Україна) та COSSACKS (Козаки), Галичина – RED RUSSIA (Червона Русь). На карті містяться написи Podolia (Поділля) та Volonia (Волинь).

1730 р. Мапа “Moscovy, Poland, Little Tartary, and the Black Sea” (Московія, Польща, Литва, Тартарія…). Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як URKRAIN (Україна) та COSSACKS (Козаки), Галичина – RED RUSSIA (Червона Русь). На карті містяться написи Podolia (Поділля) та Volonia (Волинь). Територія теперішньої Росії – Росія або Moscovy (Московія). 

Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675-1726), французький географ та картограф. Був учнем астронома Жана-Домініка Кассіні, який навчив його точного визначення положення за допомогою спостереження точок на небі. Перші карти видав у 1700 р. (світу, Америки, Африки, та Азії). З 1702 року був пов'язаний з Французькою Академією Наук і згодом став першим вченим, який отримав титул «Premier Géographe du Roi» (Головний Королівський Географ). З 1716 р. – ад’юнкт, з 1718 р. був її членом. У той час, коли Деліль проводив свої картографічні дослідження, престиж картографа і авторитетність його карт залежали від правдивості джерел, тобто докладних відомостей, що надавалися дослідниками і мандрівниками європейським географам і картографам. За дорученням Петра I склав карту Каспійського моря, на якій вперше дав його справжні положення і конфігурацію. У 1700-1714 рр. видав всесвітній атлас на основі нових матеріалів, критично переглянувши картографічні уявлення того часу; повністю переробив карту Африки; вперше дав більш вірні пропорції Середземного моря, усунувши помилку в довготі, яка збереглася на географічних картах ще з часів К. Птолемея.

Батько – Клод Деліль (викладач географії та історії), брати: Жозеф Ніколя Деліль (академік в Парижі та Петербурзі, увійшов в історію тим, що таємно надсилав до Франції копії російських карт, до яких мав доступ в Академії наук); Симон – історик; Луї – астроном (помер 1741 р. на Камчатці).

Деліль завжди наносив на свої мапи градусну сітку. За декретом французького уряду 1634 р. французькі мапи приймали за нульовий меридіан острів Ферро (Ферро – крайній західний острів групи Канарських островів, в період 1634–1884 рр. меридіан острова Ферро (17°39’51”) на захід від Гринвіча приймався за початковий).

1701 р. Карта  “Carte de la Turquie, de l'Arabie et de la Perse” (Карта Туреччини...). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine. Карта неодноразово перевидавалася (1742 р. – під назвою “Tabula nova imperii Turcarum Arabum et Persarum”).

1702 р. Карта “La Pologne, Dressée sur ce qu´en ontdonné Starovolsk..”. Видавництво – Covens & Martier. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Карта неодноразово перевидавалася (1730, 1734, 1736, 1741, 1742 рр. і т. д.). Версія 1742 р. була опублікована в “Atlas Nouveau”.

1703 р. Карта “Carte de la Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois” (Карта Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Позначено: Буковину, Покуття, Буджак, Бессарабію, Малу Тартарію і т. д.

1706 р. Карта  “Carte de Moscovie. Dressee par Guillaume De l'Isle de l'Academie royale des Sciences a Son Excellence Monseigneur Andre Artemonides de Matueof Ministre d'Etat de sa Majeste Csarienne l'Empereur des Russes, son Lieutenant gnal. en la Principaute de Jaroslavie ... Par son tres humble et tres obeisst. Serviteur De l'Isle. A Paris, chez l'Auteur sur le Quai de l'Horologe, avec Privilege” (Карта Московії. Складена Гійомом Делілем Першим королівським географом. Його світлості монсеньйору Андрію Артамоновичу Матвеєву, державному міністру Його величності Царя. Від найскромнішого і найпокірнішого слуги Деліля. Париж). Опублікована в «Atlas de Geographie». Масштаб – 1:2 600 000. Карта розміщена на двох аркушах.

На карті позначено Батурин, як столицю козаків і Москву (з 1712 р. – Санкт-Петербург), як столицю Московії. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine pays des Cosaqyes” (Україна Країна) Козаків). Напис сягає м. Бєлгорода (тепер місто в Росії). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zаporoski (Козаки Запорозькі).

Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкасси). На схід від земель Донських козаків – Тартарія Московська (Tartarie Moscovite), на північ – Русія Московська (Russie Moscovite).

На карті також показано українські історико-географічні регіони: Запоріжжя, Слобожанщина, Поділля, Покуття тощо. Тут зазначено українські землі в складі Московії (намісництво Київське “Gouvernem de Kiow”, князівство та намісництво Чернігівське “D. Et Palat. Czernigow”, князівство Сіверське “Duchе De Severie”) так й інші регіони (воєводство Волинське “Palatinat de Volhinie”, воєводство Брацлавське “Palatinat de Braclaw”, воєводство Кам’янецьке “Palatinat de Kaminieck”, воєводство Руське (Покуття) “Palatinat de Russie” (Pokucie) та ін. На карті показано 13 порогів по течії р. Дніпро (Борисфен) без назв.

Карта неодноразово перевидавалася. Фірма “Covens & Mortier” у 1730, 1733, 1742 рр. і т. д., в Амстердамі, теж перевидавала цю карту. У 1733 р. карта була опублікована в “Atlas nouveau, contenent touts les parties du monde ou sont exactement remarquees les empires, monarcuies, royaumes,  republiques etc. Amsterdam. J. Covens et C. Mortier. 1733” (Новий атлас, що вміщує всі частини світу з точними примітками імперій, монархій, королівств, республік тощо. Амстердам. Ковенс і Мортьє. 1733). В атласі були зібрані мапи, що Гійом Деліль склав в період 1700-1726 рр.

Карта видавалася як цілою, так і частинами під назвами: “Partie Meridionale de Moscovie” та “Carte de Moscovie”.

В цьому ж році (1706) Гійом Деліль видав ще одну карту – “Carte de Tartarie...” (Карта Тартарії. Заснована на звітах декількох мандрівників з різних країн і на проведених у цій місцевості спостереженнях). Мапа видана на основі карти “Великої Тартарії” 1705 р. голландського картографа Ніколааса Вітсена (Nicolaes Witsen; 1641 —1717). На карті міститься теж аналогічний напис, як у попередній Ukraine pays des Cosaqyes (Україна  Країна Козаків).

Виконана Делілем карта включає значну частину Азії, а також частину Скандинавії та Росії на схід від Уральських гір. На даній карті зображені Сибір та регіони Азії, розташовані за Північним полярним колом, європейські дослідники вперше відвідали ці краї тільки в XVII ст. На карті показано лісові масиви, водозбірні басейни та інші природні особливості місцевості, а також Велика китайська стіна, дороги та політичні кордони. Масштаб вказано у французьких, російських, китайських і перських одиницях виміру. Картуш із заголовком прикрашений зображеннями чоловічих фігур в національному одязі та коней.

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «Atlas nouveau».

1711 р. Карта “Ukraine ou Palatinat de Kiowie”. Карта поміщена в книзі “Théatre complet et particularisé de la guerre du nort”.

1711 р. Карта “Carte generale qui sert a montrer en abrege les seize cartes suivantes”. Карта поміщена в книзі “Théatre complet et particularisé de la guerre du nort”. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrane (без літери «і»).

1723 р. Карта “Carte d'Asie, dressée pour l'Usage du Roy”. На мапі Лівобережна Наддніпрянщина, Південно-східна Білорусь та частина Смоленщини позначені як PETTIE RUSSIE (Мала Русь). Ця назва перетинається в районі Наддніпрянщини з іншою, що простягається до р. Дон: UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків). Дана карта була складена на основі його попередньої карти «L'Asie», яка опублікована в Парижі 1700 р. На карті 1700 р. написи Україна та Козаки – відсутні.

Багато зі створених Делілем карт були перевидані в Амстердамі видавництвом Корнеля Мортьє і Йоганна Ковенса у «Atlas nouveau» який неодноразово публікувався в різних редакціях починаючи з 1708 р.

Карта «Asia» була перевидана в атласі «Atlas nouveau» (Amsterdam, 1742) під назвою «Asia accurate in imperia, regna, status & populos divisa, ad usum Ludovici XV, Galliarum Regis». На карті напис – UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків).

У цьому ж атласі поміщено карту «Europa accurate in imperia regna status & populos divisa, ad usum Ludovici XV Galliarum Regis. J. Condet sc» (Європа...). На карті (Лівобережжя та Слобожанщина) міститься напис Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки). Напис сягає р. Дон.

1731 р. Карта «Alexandri Magni Imperium et Expeditio» (Імперія Олександра Великого та походи). На карті південь України позначено як Scythia Europaea (Скіфія Європейська), територія на схід від Каспійського моря – Scythia. Карта поміщена в географічному атласі.

1742 р. Карта “Theatre de la guerre, Petite Tartarie, Crimee, la Mer Noire” (Театр війни, Мала Тартарія, Крим, Чорне море). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (країна) Козаків). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zeporoski (Козаки Запорозькі). Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкеси). На південь від земель Козаків Запорозьких – Мала Тартарія (Petite Tartarie Moscovite).

В атласі «Atlas nouveau» 1742 р. поміщена карта «Imperii Orientalis et Circumjacentium Regionum» (Східна Імперія за творами Константина Багрянородного, X ст.) французького географа та картографа Гійома Деліля (Guillaume Delisle; 1675-1726). На карті Західна Україна та частина Поділля – MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія), яка на сході межує з Руссю (RUSSIA). MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія) є частиною SCLAVONIA (Склавонії).

Костянтин VII Багрянородний, або Порфірородний, чи Порфірогенет (грец. Κωνσταντίνος Ζ Πορφυρογέννητος, буквально — «народжений у багряниці, у порфірі, у царському палаці»; 17 або 18 травня 905 — 9 листопада 959) — візантійський імператор (913—959, фактично 945—959) з Македонської династії. Автор творів, що містять важливі відомості про русько-візантійські відносини 10 століття. Син Лева VI, його співправитель з 908 р.

1745 р. Карта “Nova et Accurata Regni Hungariae Tabula, ad Usum Serenissimi Burgundiae Ducis Le royaume de Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois Dressée sur un grand nombre de memoires et Cartes manuscrites ou imprimées Rectifiez par les observations du c.te Marsilii et quelques autres / Par Guillaume De l’Isle geographe, de l’Academie Royale des Sciences Chez I. Covens et C. Mortier” (Мапа нової Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), південніше – напис Dzykе Pole (Дике поле). В межах Руського воєводства виділено Pokucie (Покуття).

А. Феротей де ля Круа (Phérotée de la Croix; 1640-1715) – французький картограф; Даніель де ля Фей (1640–1709) – голландський гравер.

1702 р. Карта “Le Royavme de Pologne avec ses confins” (Польське королівство з його кордонами). На карті міститься напис “Ukraine pays des Cosaqyes” (Україна земля (країна) Козаків). Напис проходить уздовж Волині, Київщини та Поділля. Галичина та Берестейщина – Rvssie Noire (Чорна Русь), окреслені окремо від “України”. Північний схід України – Polesie (Полісся). Видавництво Амстердам, формат карти - 14,8 х 21,0 см. Карта поміщена в “Atlas Portatif”. Відомі версії карти 1693 (без герба України), 1707,1708, 1717, 1732, 1747 та 1753 рр.

1702 р. амстердамський гравер Даніель де ля Фей видав “Атлас кишенькового театру війни в Європі”, в якому щодо східного театру застосував варіант карти француза А. Феротея де ля Круа “Польське королівство з його кордонами”, створену до 1693 р. На ній зображено 12 щитів з гербами воєводств та територій, що входили до Речі Посполитої; є серед них (можливо уперше на карті) і герб України (на щиті – Ukrine, на мапі – Ukraine) зі стоячим галицьким левом.Це поки єдиний відомий на карті геральдичний зв’язок між Наддніпрянщиною та Галичиною [К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013].

Габріель Боденер (Gabriel Bodenehr; 1664 —1758), німецький картограф, гравер та видавець, автор військових карт і планів міст. Друкування атласів розпочав з родиною німецьких купців і видавців Йоганном Штрідбеком І і Йоганном Штрідбеком II бл. 1680 р. Після смерті Штрідбеків викупив плити з їхньої картографічної майстерні й видавав «Atlas curieux» впродовж 1704-1757 pp. (найвідоміша його робота), здебільшого не вказуючи рік видання та використовуючи карти, створені разом зі Штрідбеками.

Його батько Йоганн Георг Боденер (Johann Georg Bodenehr; 1631–1704) був гравером і видавцем;  брати Моріц (Moritz; 1665–1749) та Георг Конрад (Georg Conrad; 1673–1710),  а також і його син Габріель Боденер молодший (Gabriel Bodenehr der Jüngere; 1705–1792) теж були гравери.

1702 р. разом з Георгом Кухненом (Georg Kuhnen) в Ульмі видали атлас “Neu-außgefertigter Atlas”. В атласі поміщено карту “LXXVI: Pohlen theilet sich ...”.  Правобережна Україна на карті позначена як UKRAINE.

1704 р. Карта “Geographische Vorstellung derer Königreiche Polen”. Наддніпров’я (Правобережне і Лівобережне) позначене як «UKRAYNE COSACKISCHE LANDER» (Україна Козацька Земля). Карта неодноразово перевидавалася.

1716 р. Габріель Боденер в Аугсбургу видав атлас. В ньому поміщено карти які містять інформацію про територію України. Атлас складався з 99 карт та 3 таблиць. Більшість карт розфарбовані вручну. В атласі поміщені карти світу, півкуль, гідрографічні карти, карти материків. Багато карт з декоративним картушем, деякі карти латинською мовою.

Карта «Assoph, Azow oder Azak, mit der Kleinen Tartarey, dem Schwarzen Meer ...» (Азоф, Азов або Азак з Малою Татарією на Чорному морі та їхні кордони з Росією, або Московією, а також Польщею). Масштаб 1:12 000 000.  Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podolien) і Волинню (Volhynien). Україна, або земля козаків (Ukrayne Cosackische Lаender) простягається по обидва береги Дніпра від Білої Церкви до Кодака. Південь – Кримський півострів (Krimische Tartarn) та Мала Ногайська Тартарія (Nahaiski Kleine Tartarey). Назва OKRAІNA (Окраіна) вжита стосовно Наддоння.

Карта «Compendiosa Poloniae Repraesentatio Polen». Як і на попередній карті Середнє Придніпров’я (Правобережне  і Лівобережне) позначене як «UKRAYNE COSACKISCHE LANDER» (Україна Козацька Земля).

Карта «Die Gegend zwischen Pultava und Bender Mitt Angraenzenden Polnisch, Turkisch und Tartarischen Landschaften. Augspurg Gabriel Bodenehr fec. et Excudit. Cum Gratia et Privilegio S. Caes. Maj.» (Шлях від Полтави до Бендер з позначенням кордонів між польськими, турецькими і татарськими краями). Масштаб 1:2 000 000.  Лівобережна та Правобережна Україна позначена як “UKRAINE COSACKISCHE LANDER” (Україна Козацька Земля). Поділля (Podolien) на карті позначене від Брацлава до Андрієва (Andryiow). Нижня Волинь (Nieder Volynien) простягається від Білої Церкви до Полтави. Назва «Україна» на цій карті пишеться з літерою «I», а не «Y» як у двох попередніх. У Подніпров'ї, між Чигирином (Czehryn) і Кодаком — Дике поле (Dzike Pole, Unbewohnte Wüefteneÿ, Wüeste ungebawte Felder). На карті позначено місце Полтавської битви (1709 р.).

На карті позначений Татарський шлях на Польщу (Strasfe welche die Tartam nehmen wan sie in Polen ein fallen; Chemin que Prement les Tartares pour entrer en Pologne), Кучманський шлях (Kusmansky flack) та Чорний шлях (Czamy flack). Біля Кодака позначене місце 13 порогів (les 13 Porouys) та переправи Будилівська (Budilow Passage), Таванська (Tawan Pafsage), Бургунська (Burhunka Pafsage) та ін. 

В історії європейської картографії кінця XVII ст. – початку XVIII ст. постать Йоганна Баптиста Гоманна (Johann Baptist Homann; 1663–1724) є без перебільшення визначною. З його іменем пов'язане перш за все відродження картографічного видавництва в Німеччині в кінці XVII ст., виділення картографії в окрему наукову дисципліну. Заслуги та працелюбство Й. Б. Гоманна були оцінені: після публікації 1707 р. свого першого атласу (Atlas Novus) став членом Берлінської Академії Наук; 1715 р. імператор  Карл VI Габсбург призначив Гоманна Імператорським географом Священної Римської імперії (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus). 

На тих картах, що були видані пізніше, на картушах зазначено його посаду – “Rхm. Kays. Maj. 168 Geogr.” чи “Sac. Cіs. Mai. Geographo” (головний географ кайзера Священної Римської імперії) або ж є посилання на привілей (cum privilegio) [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].

Й. Б. Гоманн отримав освіту в єзуїтській школі в Міндельгаймі, декілька років перебував у монастирі домініканського ордену, пізніше прийняв лютеранство і переїхав до Нюрнберґу, де в 1687 р. відкрив нотаріальну контору. Тут він навчався мистецтву гравіювання спочатку у Давіда Функа, а потім і у  відомого нюрнберзького гравера, картографа, художника і видавця Якоба фон Зандрарта (Jakob Sandrart; 1630–1708).

1692 р. Й. Б. Гоманн відкрив у Нюрнберзі власну картографічну майстерню «Ioh. Baptisto Homanno», близько 1702 р. до неї була долучена і типографія, яка в основному видавала книги географічного спрямування. Майстерня через кілька років стала найвідомішою видавничою фірмою XVIIІ ст. у Німеччині (проіснувала понад 100 років (до 1813 р.). Розквіту видавництва Гоманна сприяли старі традиції книгодрукування у Нюрнберзі, близькість Альтдорфського університету та розумний підбір співробітників.

Робота видавництва відзначалась великою працездатністю: лише в період 1702–1716 рр. було виготовлено понад 100 мідних таблиць з розробками мап. Всього у видавництві вийшло понад 600 карт (понад 200 вийшло лише за життя Йогана Баптиста Гоманна), в основі яких були французькі чи голландські зразки. Проте Гоманн і його наступники майже не випускали власноруч зіставлених карт, а збирали, перевидавали або ж перероблювали оригінальні карти, досить часто замовчуючи ім’я авторів чи першоджерела, а також створювали різноманітні компіляції з найкращих тогочасних карт [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178] .

Найвизначнішими  картографічними творами є:

·        перший німецький атлас з 40 карт «Neuer Atlas» (1707);

·        відомий «Atlas von hundert Charten» (Атлас 100 карт) (1712);

·        «Atlas Novus» (Новий атлас) (1714 р.; складався зі 103 карт), в якому вперше з’явилась велика кількість географічних карт, які потім передруковувались в інших виданнях Гоманна. ;  Атлас створено у співпраці з Йоганом Габріелем Доппельмайєром , що спеціально для цього атласу написав «Введення в географію».Дві важливі компіляції праць Доппельмайєра були видані пізніше «Спадкоємцями Гомана» – «Atlas Coelestis in quo Mundus Spectabilis et in Eodem Stellarum Omnium Phoenomena Notabilia», що складався з 30 карт (1742) і виправлене видання цієї праці «Atlas Novus Coelestis, in quo Mundus Spectabilis, et in Eodem tam Errantium quam Inerrantium Stellarum Phoenomena Notabilia» (1748) із додатковою картою з зображенням сонячного затемнення 1748 р. [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].;

·        «Великий атлас всього світу» (Grosser Atlas über die ganze Welt), який виріс з 40 карт (1707 р.) до 126 карт (1716 р.). Його неодноразово перевидавали – 1719, 1725, 1731, 1735, 1737, 1743, 1746, 1748, 1759 рр.

·        «Atlas Methodicus» (1720) тощо.

Українські землі детально зображені на картах Польщі та Литви і Російської імперії в навчальних атласах «Kleiner Atlas von 50 Auserlesenen Homanns Land-Charten...»] та «Kleiner Atlas Scholasticus von sechs und zwantzig Charten» (1720 р.). Більшість карт Й. Б. Гоманна випускались без зазначення року видання, тому вони перевидавались його нащадками практично без змін.

Карти Гоманна цінувались за географічну вірогідність, витонченість гравіювання та оформлення картушів і нерідко служили зразками для інших видавців.

В основі виданих закладом Гоманна карт лежали французькі та голландські зразки, але деякі карти були складені за російськими  джерелами.

В першу чергу необхідно відзначити створений у 1716 р. шедевр «Grosser Atlas uber die ganze Welt... = Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status...» (Великий атлас всього світу), який містить карти різних частин та країн світу, старовинні плани і панорами великих європейських міст: Риму, Відня, Гамбурґа, Нюрнберґа тощо. В кінці атласу вміщені детальні описи моделей суден та навігаційних приладів, прапори усіх великих морських країн світу, а останньою розташована таблиця, присвячена фортифікаційним спорудам і різноманітним видам зброї для захисту та нападу на суші і на морі.

Атлас вміщує найбільш відому карту України Й. Б. Гоманна «Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldaviae, Minorisq, Tartariae provinciis» (Україна або Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії). Коли. спадкоємці Й. Б. Гоманна отримали імператорський привілей на картографічні видання тоді на карі з’явилась (1729) примітка Cum Privilegio Sac. Caes.Majest.

Атлас неодноразово перевидавали – 1719, 1725, 1731, 1735, 1737, 1743, 1746, 1748, 1759 рр.

Цікавим є той факт, що Й. Б. Гоманн був агентом Петра І, з ним листувався Я. Брюс (Jacov Bruce, 1670–1735), російський генерал-фельдмаршал, державний діяч і вчений, один з найбільш освічених людей петрівських часів, який з 1706 р. завідував російським книгодрукуванням. Прихильність російського монарха до Гоманна створювала взаємовигідні умови для обох сторін: Петро І друкував потрібні йому карти за кордоном, а Гоманн, отримавши в 1722 р. патент російського агента комерції в Нюрнберзі і постійно поновлюючи карти території Росії за новими зразками, забезпечував своїм виданням високий попит як в Росії, так і в усьому світі.

Першою європейською картою, на якій за порадою Я. Брюса назву Московської імперії Гоманн змінив на Російську імперію, була карта «Generalis totius Imperii Russorum: novissima tabula...» (Генеральна карта Російської імперії на великому глобусі Землі від Арктичного полюса до Японського моря і північних кордонів Китаю) (1720).

Спадкоємцями Й. Б. Гоманна були: його син Йоганн Хрістоф Гоманн (Johann Christoph Homann, 1703–1730), а після його смерті Йоганн Ґеорґ Еберсберґер (Johann Georg Ebersberger, 1695–1760) та Йоганн Міхаель Франц (Johann Michael Franz, 1700–1761).

У 1759 р. Йоганн Міхаель Франц продав свою частку у «Homännische Erben» своєму молодшому братові Якобу Генріху Францу (Jacob Heinrich Franz; 1713-1769).

 Спадкоємці Гоманна розширили діяльність товариства. За ініціативи Йогана Міхаеля Франца у 1740 р. було створено наукове «Космографічне товариство в Нюрнберзі» (Cosmographische Gesellschaft). Це було  перше товариство географічного спрямування.

Нащадки Й. Б. Гоманна до 1848 р. продавали карти під торговими марками “Homann Erben”, “Homannianos Heredes”, “Heritiers de Homann”.

Географічні карти Гоманна часто перевидавали в атласах протягом усього XVIII ст. («Atlas Geographicus Maior» (близько 1780 р.), «Atlas Homannianus» (Амстердам, 1731–1796 рр.).

1742 р. – «Atlas Coelestis in quo Mundus Spectabilis et in Eodem Stellarum Omnium Phoenomena Notabilia».

До складу фірми входили різні картографи, зокрема – Йоган Міхаель Франц (Franz) (1700–1761), Йоган Матіас Хейс (Hase) (1684–1742), Йоган Георг Еберсбергер (Ebersberger) (1695–1760).

Найбільш відомими картографічними творами, виданими цією установою, були «Atlas Auserlesen Land-Charten» (1743), «Atlas Novus Terrarum Orbis Imperia, Regna et Status exactis Tabulis Geographice demonstrans» (1746), «Hommanisher Atlas» (1747 р., перевиданий 1780 р.), Атлас Німеччини» (1750), «Атлас Сілезії» (1750), відомий грандіозний фоліант «Atlas Methodicus explorandis juvenum profectibus in Studio Geographico Ad Methodum Hübnerianam accommodatus» (1750), «Порівняльний атлас» (1752 р., перевидання 1790 р.), «Ручний атлас Беквемера» (1754), «Географічний атлас» (1759 р., перевидання 1784 р.), «Atlas mapparum geographicarum...» (1762), Новий атлас республіки Гельветики (1769), Великий атлас (1780) та ін.

 1702 р. – 1707 р. Карта  “HANC REGNI POLONIARVM MAGNIQVE DUCATVS LITHVANIAE RUSSIÆ, PRVSSIÆ, MAZOVIÆ, SAMOGITIÆ, KIOVIÆ, VOLHYNIÆ, PODOLIÆ, PODLACHIÆ, LIVONIÆ, SMOLENSCI, SEVERIÆ, ET CZERN. NOVAMETEXACTAM DELINEATIONEM, ADDITÄ GENERALI TABULÄ TOTIUS ELECTORATVS SAXONIAE SERENISSIMO PRINCIPI AC DOMINO DN. CHRISTIANO ERNESTO MARCH. BR POLONICÆ MAIESTATIS SOCERO HUMILLIME D.D.D. AUTHOR ІОН. ВАРТІSТА HOMANN” (Докладна нова карта Королівства Польщі, Великого князівства Литовського, Русі, Пруссії, Мазовії, Самогітії, Київщини, Волині, Поділля, Підляшшя, Лівонїї, Смоленщини, Сіверщини й Чернігівщини, доповнена генеральною картою електорату Саксонії найсвітлішого князя й володаря, п. Хрістіана Ернеста Б. P., тестя його польської королівської величності, найуклінніше присвячує автор, Йоганн Баптист Гоманн). Видавництво Нюрнберг.

З українських земель зображені Полісся (Palatinatos Polesia), Волинь, або Луцька земля (Palat. Volhynix sive Lvsvcensis), з позначенням Верхньої Волині (Volyniæ Superior), Поділля (Palat. Podoliæ), Покуття (Pocutia), Чернігівська земля (Pal. Czernicovia), Новгород-Сіверське князівство (Dvcatvs Severiensis). Назва Vkrania охоплює Брацлавщину (Palat. Braclaviensis), Київське (Palatinatvs Kiouiensis) та Чернігівське (Pal. Czernicovia) воєводства. Назва Russia охоплює територію Белзького воєводства (Palatina:. Beizensis), Руського, або Львівського, воєводства (Palatinatvs Rvssiæ sive Leopoliensis), Холмської землі (Terra Chelmensis), Галицьку землю (Terra Halicenfise), Покуття (Pocutia). Червона Русь (Russia Rubra) охоплює землі Белзького, Волинського та Київського воєводств. Землі басейну Прип’яті (Pripicz flu) окреслені як Поліське воєводство (Palatinatvs Polesia), або Берестейщина (Brescianensis). Землі від Старокостянтинова (Conftantinow), через Поділля і Верхню Волинь, аж до Черкас (Czyrkafsy) названі козацькими (Cosacki). Чорноморське узбережжя представлене Очаківською (Oczakow), Буджацькою (Bvdziack) та Малою (Tartariæ Minoris Pars) Тартаріями.

Московське царство назване Чорною Руссю (Rvssia Nigræ vulgo Moscoviæ Pars).

Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tatarfka) в околицях Кодака на Дніпрі до Смоленщини (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawski Slak, Via guam sequuntur Tartari, dum folent intrare in Mofkouiam). Підписано гори Карпати (Crapak olim Carpathvs Mons).

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «ATLAS NOVUS TERRARUM ORBIS IMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHICE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTÆ HOMANNI. NORIMBERGÆ, MDCCXIV. - V. II. - P. 132.» Й. Б. Гоманна 1714 р.

1704 р. Карта “Generalis totius Imperii Moscovitici novissima tabula magnam orbis terrarum partem a Polo Arctico usque ad mare Iaponicum, et Chine septentrionalis confinia exhibens cum via Czaricae nuper legationis ex urbe Moscua per universam Tartariam ad magnum Chinae” (Новітня генеральна карта всієї імперії Московитів, що показує велику частину земної кулі від Арктичного полюса аж до Японського моря і північних кордонів Китаю; а також недавню дорогу царських послів з міста Москви чеез всю Тартарію у Велику Китайську імперію). Видавництво Нюрнберг. На карті, північніше Києва, міститься напис Uсranіa, який охоплює Правобережжя та Лівобережжя; позначена гетьманська столиця Батурин.

1705 р. Карта “REGNI POLONIÆ MAGNIQUE DUCATUS LITHUANIÆ NOVA ET EXACTA TABULA AD MENTEM STAROVOLEŸ DESCRIPTA À IOH. ВАРТ. HOMANNO NORIMBERGÆ” (Нова докладна карта Польського королівства, Великого князівства Литовського, описана Йоганном Баптистом Гоманном за Старовольським). Видавництво Нюрнберг. Цей варіант карти міститься в атласах Й. Б. Гоманна починаючи з 1707 р. До 1714 р. карта перевидавалася щонайменше шість разів, і кожного разу, залежно від політичної ситуації, зі зміненими королівськими атрибутами в картуші та незначними змінами у зображенні ситуації. Після 1715 р. карта була вигравіювана вдруге, на ній з'являється примітка про титул королівського географа, наданий Й. Б. Гоманну 1715 p. Спадкоємці Гоманна, вносячи невеликі зміни, здебільшого у художнє оформлення карти, друкували її в атласах до 1750 р. Майже на всіх примірниках карти рік видання не вказано, єдиний датований примірник карти вийшов у атласі видавничої фірми “Спадкоємці Гоманна” 1739 р. 1739 р. видана у 6 версіях.

Українські історико-географічні землі представлені Поліссям, Волинню, з позначенням Верхньої Волині (Volhynia Svperior), Поділля (Podolia), Покуттям (Pocutia), Чернігівською землею, Новгород-Сіверським князівством. Назва Україна (Vkrania) охоплює Брацлавщину, Київське та Чернігівське воєводства. Напис Russia Rubra (Червона Русь) на карті проходить через всю етнічну українську територію; Західна Україна – Russia (Русь). Землі басейну Прип’яті названі Поліським воєводством (Palatinatvs Polesia), або Берестейщиною (Brescianensis). Територія від Старокостянтинова, через Поділля і Нижню Волинь, аж до Черкас названа козацькою (Cosacki).

У межиріччі Південного Бугу і Дніпра позначене Дике поле (Саmрі deferti alias Dzike Pole). Від Кодака до Смоленська проходить Муравський шлях (Morawski Slak, Via quam sequuntur Tartari, dum folent intrare in Mofkoviam). Показані гори Карпати (Сrapak olim Carpathvs Mons).

1707 р. Карта “Europa Christiani Orbis Domina in Sua Imperia Regna…” (Європа християнська…) де міститься напис Ukraina (Україна). Видавництво Нюрнберг. Напис Ukraina розміщений південніше Києва, охоплює Правобережжя й Лівобережжя. Цей напис зображено великими літерами, як Польща, Литва та інші держави. Південна Україна –  Dzikе Pole (Дике поле). Мапа неодноразово перевидавалася: 1716 р. (Нюрнберг), 1720 р. (Нюрнберг) і т. д. На карті показано українські історико-географічні землі: Червона Русь (Russia Rubra), Поділля (Podolia). Волинь (Volhynia), Polesia (Полісся), Pokutia (Покуття).

1707 р. Карта світу «Planiglobii Terrestris Cum Utroq[ue] Hemisphaerio Caelesti Generalis Exhibitio». На карті позначено українські міста Львів та Київ, а також – Малу Тартарію та Крим. 1716 р. Йоганн-Баптист Гоманн у Нюрнберзі видав свій шедевр “Grosser Atlas ueber die ganze Welt” (Великий Атлас усього світу). В атласі теж поміщена карта світу «Planiglobii Terrestris Cum Utroq[ue] Hemisphaerio Caelesti Generalis Exhibitio».

1711 р. Карта “Poloniarum Magnique Ducatus Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Mazoviae, Samogitiae, Kioviae, Volhyniae, Podoliae, Podlachiae, Livoniae, Smolensci, Severiae” (Велике князівство Литовське, королівство Польщі, Русь, Пруссія, Мазовія, Жемайтія, Київщина, Поділля, Підляшшя, Лівонія, Смоленщина, Сіверщина). Мапа видана у Нюрнберзі. Від Галичини до Слобожанщини – напис Russia  Rubra (Червона Русь). Написи Червона Русь та Ukraina (Україна) частково накладаються один на одного. Напис Ukraina (Україна) – від Поділля до Новгород-Сіверщини (Стародубщини). На карті виділено українські історико-географічні землі: Volhynia (Волинь), Podolia (Поділля), Podlachiae (Підляшшя), Pocutia (Покуття) та ін.

1712 р. Карта “Vkrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis” (Україна або Козацька Земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії й Малої Тартарії). Інший український варіант назви карти – “Україна, що є Землею Козаків з сусідніми провінціями Валахії, Молдавії, Малої Тартарії представлена Йоганом Баптистом Гоманном”. Автор, видавець та гравер – Й. Б. Гоманн. 

Гоманн східну частину скопіював з карти Деліля, північно-східне узбережжя Чорного моря – з мапи Джіакомо Кантеллі да Віньйолі “Tartaria d’Europa ouro Piccola Tartaria” 1684 р., для зображення правого берега Дніпра використовував відповідну частину карти Польщі Корнелія Данкертса. Зображення території Криму було скопійовано з книги Якоба фон Зандрарта “Des Kхnigreibung. Sulzbach. 1687”. Для Лівобережжя Дніпра Гоманн додав українську лінію, а для решти знову використав карту Деліля. До того ж, Гоманн відокремив Таманський півострів від суходолу і дав йому назву "Nova Krepost Taman" [Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гоманна в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178].

Написи Russia  Rubra (Червона Русь) та Ukraina (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію. Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається із заходу на схід через Нижню Волинь, захоплюючи північ Київського воєводства (Palat. Kioviensis). Напис Ukraina займає Верхнє Поділля і центральні області Брацлавського та Київського воєводств.

У межиріччі Південного Бугу і Дніпра та на Правобережжі зображене Дике Поле (Dzike Polie Ave Саmрі Deserti et Inhabitati). Від Великої татарської переправи (Wielka pzeprawa Tanarska), в околицях Кодака на Дніпрі, до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях [Вавричин, 2009].

На цій мапі також позначені: Покуття (Pokutia), Верхня та Нижня Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia Inferior) з Брацлавщиною (Pal. Braclaviensis). В Причорномор’ї, у складі Кримського ханства, виділені Буджацька (Tartaria Budziacensis), Ногайська (Tartaria Nagajensis) і Мала (Tartaria Minor) Тартарії та Кримський півострів (Сrеmiа). Північні регіони представлені землями Чернігівського (Ducatus Palatinat Czernihoviens) та Новгород-Сіверського (Novogrodensis Severiensis Ducatus) князівств. На заході Холмське і Белзьке воєводства не входять у межі українських земель.

Карта Гоманна відома у трьох варіантах. Перше видання 1712 р. (Нюрнберг). Опублікована в його атласі “ATLAS NOVUS TERRA- RUM ORBISIMPERIA, REGNA ET STATUS EXACTIS TABULIS GEOGRAPHI- CE DEMONSTRANS OPERA IOANNIS BAPTISTA HOMANNI. NORIMBER- GA, MDCCXII. - № 168.”. Формат – 48 × 58 см. Масштаб бл. 1:3 000 000, в німецьких і польських милях Мова: латинська. У виданні 1720 р. (видавець Крістоф Вайгель) Тартарія позначена як частина Московії (Tartariae Moscoviticae pars). 

У варіанті карти 1712 р. подано дві назви теперішньої Росії – Moscovitica та Russia (варіант 1720 р. – лише одну – Russia Russica). На лівому березі Дніпра південно-cхідна частина Київського воєводства названа Київщиною Московською (Kiovia Moscovitica) (варіант карти 1720 р. - Київщиною Руссійською (Kiovia Russica). Гоманн, який був офіційно винагороджений   Петром І у 1722 р., доклав значних зусиль і відпрацював гроші  російського царя за появу на картах такої штучної конструкції, як напис “Russia Rusica” на історичних землях Московії.

1720 р. Йоганн-Баптист Гоманн у Нюрнберзі видав «Generalis Totius Imperii Russorum Novissima Tabula Magnam Orbis terrarum partem a Polo Arctico uso ad mare Iaponicum et Chinae Septentrionalis confinia exhibens...» (Генеральна карта Московської імперії на великому глобусі Землі від Арктичного полюса до Японського моря і північних кордонів Китаю). На карті міститься назва Ucrania (Україна).

1729 р. спадкоємці картографа отримали привілей на його видання, і на карті з’явилася примітка “Cum Privilegio Sac. Caes. Majest”. Після 1740 р. на площину карти було внесено численні додатки, зокрема, проведено фортифікаційну лінію між Дніпром і Доном, внесено низку змін до назв населених пунктів. У такому варіанті карта друкувалася в усіх атласах фірми “Спадкоємці Гоммана” до кінця XVIII ст.

Техніка виконання – гравюра на міді. Акварельне колорування. Карта Гоманна, складена на основі Загальної карти України Гійома де Боплана, карти Польщі Ю. Данкертса і карти Московії Г. Деліля. На карті картуш розміщено в верхньому лівому куті. На ньому зображено шість чоловічих постатей. В центрі – сидяча фігура гетьмана України Івана Мазепи, ліворуч від нього — шведський емісар у військовому мундирі з шаблею в правиці, поряд з ним — три сидячі фігури козаків. Праворуч від гетьмана І. Мазепи на задньому плані  постать Петра І на тлі московського державного прапора, ближче до гетьмана — постать в шляхетському одязі — вірогідно, що це Станіслав Ліщинський (польський магнат, один з претендентів на польську корону і майбутній король Польщі), Пилип Орлик — генеральний писар за гетьманування Мазепи чи можливо Андрій Войнаровський — небіж гетьмана.  На задньому плані — панорама палаючого міста (Полтава). На мапі позначене місце Полтавської битви 1709 р.; землі Задунайської Січі, які у 1711 р. були передані Османській імперії, позначені у складі Кримського ханства; вказане будівництво Перекопського валу тощо. В картуші Україну названо на латинський манер Vkranіa (Укранія, Вкранія), так Україна досі позначається деякими романськими мовами (італійською, іспанською, португальською), а вже на самій карті позначено Ukraina.

На карті  бачимо, що внаслідок тривалої боротьби козацьких гетьманів поміж Варшавою та Москвою, попри поділи по Дніпру між двома зовнішніми потугами, Україна тут "виводилася" на карті зі звичних "польських" кольорів, але при тому й не зафарбовувалася у «московські».  «Україна» Гоманна  максимально наближена до своїх етнічних меж – від Слобожанщини до Перемишля. Терени «України» Боплана були Гоманном розширеним (зокрема на захід до Карпат). Він на мапі показав усі терени, на яких живуть русини (українці), або ж усю колишню «Польську Русь».

Загалом Гоманн явно намагався показати саме широкий «театр воєнних дій», адже у нього по суті – це карта південно-східної Європи і Причорномор'я; окрім України показані не лише згадані на картуші Молдавія, Валахія і Мала Татарія (Кримські володіння), але й Трансільванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку Московії – Смоленщина, Рязанщина та відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло, що стратегічні витівки Карла та Петра могли занести «фронт» вже не зовсім "Північної" війни у ще дальші незвідані землі. Але інтерес становить саме побачити Гоманнову Україну на такому широкому тлі. Оскільки на карті адміністративні утворення виділені кольором, цікавим видається один колір на усю Україну від «Покуття» до «татарського шляху на Москву», попри чинні польські воєводства на захід від Дніпра і польсько-московський кордон по Дніпру. Навряд Гоманна вразило те, що Мазепа у 1704–1706 рр. накинув своє гетьманування на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, бо ж усе одно, – до Перемишля влада його булави де-юре вочевидь не поширювалася. Польща на цій карті явно просто ігнорується…” [К. Галушко. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013].

1712 р. Карта “ASIAE” (Азія) де теж міститься напис Ukraina (Україна). Напис Uсranіa розміщений південніше Києва та охоплює Правобережжя і Лівобережжя.

1713 р. Карта «Fluviorum in Europa principis Danubii cum Adiacentibus Regnis nec non totius Graeciae et Archipelagi. Novissima Tabula Authore Ioh. Baptista Homanno. Norimbergae.» (опис карти за : Оксенич М. Карти роботи Йоганна Баптиста Гомана в збірці Національного музею історії України // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. 2006. Число 9. С. 163–178) (Річка Дунай, що бере початок в Європі, разом з іншими королівствами і напевне навіть усією Грецією і Архіпелагами. Новітня карта. Автор Йоган Баптист Гоманн. Нюрнберг» вочевидь була створена в період 1713–1716 рр. Дата 1713 р. поянюється тим, що на самій карті в тексті зазначено цей рік, отже карта просто не могла бути видана до цього часу. Верхня межа датування (1716 р.) пояснюється відсутністю зазначення про привілей Гоманна. Ця карта була вміщена в атлас «Atlas Scholasticus» під назвою «Bon Ungarn» (Угорщина).

Мапа прямокутна, одностороння, багатоколірна (використано чорний, білий, блакитний, зелений, червоний кольори), вміщена в рамку, внутрішня рамка поділена на градуси і хвилини (1 ̊ і 10 ́). Розмір мапи становить 560х460 мм, її географічна протяжність: довгота – 31 ̊40 ́ – 55 ̊ 10 ́, широта – 33 ̊ 45 ́ – 50 ̊ 55 ́. Шкалу виміру масштабу розміщено в нижньому лівому куті і подано в німецьких, угорських та французьких милях.

Над масштабом подано збільшений фрагмент карти, на якому зображені німецькі землі від Штудгардта до Аусбурга.

Картуш розміщено внизу карти, ближче до центру. Написи оточено зображенням, виконаним в стилі рококо: ліворуч напису – зображення Орфея з лірою і луком, за яким видніється античний храм, крилатого коня Пегаса над ним, праворуч назви карти – чоловік в лавровому вінці, що сидить біля перевернутої посудини, з якої витікає вода, і тримає в руках лопату. За ним видніється голова жінки, також в лавровому вінку. Також зображено різних людей, що грають на музичних інструментах тощо.

Мова, яка використана в карті – латинська. На звороті наклеєно невеликий білий квадратний аркуш паперу з No41 і зроблено напис від руки польською мовою – «Catcy Grecyi».

У правій верхній частині мапи зображено територію сучасної України – Ukrania, зокрема позначені такі регіони як Волинь (Volhinia) і Поділля (Podolia). Географічні назви на українських землях написані на польський манер – наприклад, Dzike Pole, Czyrcassy, Zytomierz. Зазначено і головну водну артерію українських земель – річку Дніпро – яку на цій карті ще названо Борисфеном (Borysphenis). В напису на карті відмічено, що Борисфен це інша річка, що має початок в Дунайському басейні (Danubialem alveum).

1716 р. Йоганн-Баптист Гоманн у Нюрнберзі видав свій шедевр “Grosser Atlas ueber die ganze Welt” (Великий Атлас усього світу).

В атласі поміщена карта “IMPERIUM TURCICUM in EUROPA, ASIA, ET AFRICA, REGIONES PROPRIAS, TRIBUTARIS, CLIENTELARES et omens ejusdem” (Імперія Турецька в Європі…). Карта неодноразово перевидавалася, зокрема у 1720, 1730, 1737, 1740, 1750 рр. і т. д. На картах 1716 р. і 1720 р. міститься назва Ucrania (Україна). Напис розміщений південніше Києва і охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На карті 1737 р. вже замість напису Ucrania (Україна) – напис Russia Rubra (Червона Русь), а Південна Україна позначена як “Ocrainia” (північніше Кодака, охоплює Правобережжя і Лівобережжя, в межах Кримського ханства та Російської імперії). Північніше напису Ocrainia – напис Cosaki Zaporowski (Козаки Запорозькі); східніше – напис Dzikia Pole (Дике поле).

На карті також позначено: Tartaria Minor (Мала Тартарія), Tartaria Budziacensis (Тартарія Буджак), Territorium Cosacorum Donnensium (Територія Донських Козаків), Palatinatus Belgradiensis (Бєлгородське воєводство), князівства Московське та Смоленське, а також країни Причорномор’я (Черкесія, Грузія, Туреччина, Болгарія, Румунія).

У цьому ж атласі (Grosser Atlas ueber die ganze Welt) поміщена карта  1707 р. “Europa Christiani Orbis Domina in Sua Imperia Regna…” (Європа християнська…). Напис Ukrania (Україна) розміщений південніше Києва і охоплює Правобережну та Лівобережну Україну.

1769 p. “Спадкоємці Гоманна” (Homanianos Heredes; Homann Erben; 1724-1780). Карта «TABULA GEOGRAPHICA CONTINENS DESPOTATUS WALLACHIÆ ATQUE MOLDAVIÆ PROVINCIAM BESSARABIÆ SUВ CLIENTELA TURCICA, ITEMQUE PROVINCIAM POLONICAM PODOLIÆ, TANQUAM REGIONES, IN QUIBUS BELLUM PRÆSENS GERITUR, EX HASIANIS ALIISQUE NOVISSIMIS SUBSIDIIS SECUNDUM STATUM POLITICUM RECENTISSIMUM DELINEATA, IN LUCEM EDITA AB HOMANNIANIS HEREDIBUS. 1769. C.P.S.C.M» (Географічна карта, що охоплює Господарство Валахію, а також Молдавію з провінцією Бессарабією під турецьким володінням, а також польську провінцію Поділля, як і краї, у яких точиться нинішня війна, укладена за останніми відомостями щодо політичної ситуації, видана у світ Спадкоємцями Гоманна 1769 р. 3[а] п[ривілеєм] С[вященної] королівської] м[илості]). Амстердам. Мова: латинська. Основою для створення карти стала карта Королівства Польського Й. Б. Гоманна «Regni Poloniae Magnique Ducatus Lithuaniae», опублікована у Нюрнберзі 1712 p., на основі якої його спадкоємці створювали більшість своїх карт [Вавричин, 2009].

Землі центральної частини Поділля (Podolia) та Брацлавське воєводство (Palatinatus Braclawiensis) названі Україною (Okrainia).

На карті позначені Бессарабія, Очаківська (Tartaria Oczacoviensis) та Буджацька (Tartaria Budziacensis) Татарії, які перебували під протекторатом Туреччини (Terrae de industrie a Turas et Tartaris de sertæ redditae sub Clientela Turcica), а також правобережна частина Нової Сербії (Nova Servia) з центром у фортеці Св. Єлизавети (S. Elisabeth).

Пласід де Сент-Елен (Placide de Sainte-Hélène; 1648-1734), французький картограф, географ королів Людовика XIV і XV.

1703 р. Карта «Composite: Le course du Danube» (Карта річища Дунаю). Автори: Пласід де Сент-Елен та П’єр Дюваль. Пласід де Сент-Елен був родичем П’єра Дюваля. На карті позначено Коцюбіїв (Koczuby) – теперішня Одеса.

1703 р. Пласід де Сент-Елен опублікував 4-х листову карту “Le Cours du Danube dédiй au Roy”. Карта міститься в атласі “Cartes de geographie”, що був опублікований  в Парижі між 1686-1704 рр. Гравер мапи Клод Огюст Бері (Claude-Auguste Berey; 1651-1732). На карті Нижня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukranie ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (Країна) Козаків).

Це дуже рідкісна і детальна карта Чорноморського регіону. Карта особливо цікава, оскільки намальовано демонструє походи кримських татар в Україну. На карті зображені верблюди, яких татари використовували у походах і мандрах по українських теренах як тяглову силу і для їзди верхи. Позначено та підписано дніпровські пороги,  шлях татар на Польщу – “Route des petits Tartares en Pologne”. Південна Україна – “Passage des Tartarres a la nage”.

З FB (Сергій Іванович, 2023 р.): «Шедевральне зображення атаки запорожців біля Тендри в морі на турецький корабель за допомогою човнів з частково критими шкірами корпусами. Подібні конструкції відомі з античності у меотів, зігів і ахейців – народів півдня Меотиди. Які могли в дощ і штормову погоду під шкіряними навісами веслувати по морю.

У Надазов'ї, яке позначене як край татар і ногаїв, західніше гирла Дону бачимо Beauport (Таганрог, або Новий Азовський городок і порт згідно Константинопольського договору 1700 року). На правому березі в гирлі Кальміусу (або Міусу) позначене місто Рidoa. Ще один, тепер вже французький варіант козацької передісторії Маріуполя».  

Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657—1708), французький картограф, гравер та видавець. Мав звання з 1694 р. Географа Герцога Орлеанського (1674-1723) та Гравера (з 1701 р.) короля Франції Людовика XIV (1638-1715). Автор карти “Le Globe Terreste” (Земна куля; 1700 р.). Карта є однією з вершин картографічного мистецтва. Можливо, однією з останніх в старовинному жанрі майстерно і розкішно ілюстрованих карт. Вона прикрашена 6 сценами зі Старого Завіту, півкулі тримають на плечах чотири пори року, в полі карти зображено 6 днів творіння Світу.

Жан-Батист Нолен організував сімейний видавничий бізнес у Парижі на вул. Сен-Жак, де він гравіював та продавав великий асортимент географічних карт. Неодноразово Нолен незаконно користувався “брендовими” клеймами “Гравер Короля” та “Географ герцога Орлеанського”. За скаргою Гійома Деліля (1675—1726; французький географ, картограф, член Паризької АН) Нолен був звинувачений та засуджений за плагіат (незаконне використання товарних знаків). Однак бізнесу цей непривабливий факт не завадив зовсім – сімейна фірма продовжувала процвітати. Процвітала і після смерті батька-засновника. Багато карт Нолена  створено на основі робіт Вінченцо-Марія Коронеллі (1650-1718), а також на роботах французького географа Jean Nicolas Du Tralage (?-1699).

Жан-Батист Нолен II (Jean Baptiste Nolin II; 1686—1762), син Жана-Батиста Нолена, французький гравер і видавець займався сімейним бізнесом протягом багатьох років, і підготував знаменитий Загальний Атлас (Globe Celeste da Atlas General), виданий посмертно 1783 р. Він був одружений з Елізабет Пікарт, дочкою гравера та торговця гравюрами П’єра Пікара, таким чином поріднившись із сім’єю Валле, граверами короля.

Цит. за К. Галушко: “Цікавим також є означення України на карті “Королівства Польського” французького картографа Жана-Батиста Нолена (1742). На ній ми бачимо три Русі. Одна – “Русь польська або червона” (суч. Україна), друга – південно-східна Білорусь (решта Білорусі – “Литва”), третя – “Московія або Велика Русь”. “Україна” на карті – це Поділля і Наддніпрянщина. Фігурує також прикметник “Мала” (Petite), але незрозуміло, до чого він відноситься, адже “Мала Польща” вже показана у районі Кракова та Любліна, імовірно – це Мала Русь. Розлогий поземельний коментар до карти пояснює вжиті назви:

“Русь Польська, яка також має назву Мала Русь, поділяється на Русь Литовську і Русь Червону. Далі ми говоримо (уточнюємо), що Русь Литовська належить державі Литовській.

Русь Червона є частиною держави Польської і поділяється на Русь окрему (Russie particuliere) та Україну (Ukraine).

Русь Окрема – це воєводства (palatinates) Хелма, Белза і Русі.

Україна – це землі козаків, що охоплюють провінції Волинь і Поділля або козаків польських, козаків московських і козаків турецьких.

Провінція Волинь, яка поділяється на Верхню та Нижню Волинь, містить воєводства Луцьке і Київське; з додачею великої частини, що належить московитам.

Провінція Поділля, яка поділяється на Верхнє та Нижнє Поділля, містить воєводства Кам’янецьке і Брацлавське; з додачею великої частини Кам’янця у турків з 1672”. 

1704 р. Жан-Батист Нолен  у Лондоні видав мапу “L'Europe Dressee Sur les Nouvelles observations faites en toutes les parties de la Terre Rectifiee…” (Європа…). Серед українських регіонів позначено Поділля (Podolie) та Волинь (Volhinie). Напис Поділля (Podolie) міститься на мапі два рази: перший – біля Кам’янця, другий – вздовж Дністра (на Правобережжі, майже до гирла річки). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Vkranie ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (Країна) Козаків). Слобожанщина позначена як OCRAINA. На карті зображений московсько-польський кордон.

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема, в 1740 р. його сином, Жаном-Батистом Ноленом II у Парижі. Карта Жана-Батиста Нолена II є витвором мистецтва.

1708 р. Карта “Carte de la Russie en Europe” (Карта Росії в Європі). Лівобережна Україна позначена як Ukraine, Росія – Moscovie (Московія).

Пітер Пікарт  (Picart Pieter; 1668—1737) та Адріан Шхонебек (Adriaan Schoonebeek або Schoonebeck; 1661–1705) — голландські гравери та картографи.

1705 р. видали в Москві карту «Королевства Польского и Великого княжества Литовского чертеж / По указу его державнейшего царского величества грыдоровал на Москве Питер Пикарт; [Картуш грав. А. Шхонебек]». Масштаб: прибл. 1:3 200 000. Карта складена значно раніше, мабуть, в середині XVII ст., адже Київ на карті ще в складі Речі Посполитої (за умовами Андрусівського договору Київ ввійшов в склад Московії в 1667 р.).

На карті Західна Україна (Львівське та Холмське воєводства) – Червона Русь (Червен Руссіа); Брацлавське та Київське воєводства (Правобережжя та Лівобережжя) – УКРАІНА (Україна); Південна Україна – Частина Малої Тартарії; теперішня Росія – Московська держава (Московское государство).

Назва «Україна» на карті написана великими літерами, як держава. Паралельно цьому напису – напис ЧЕРВЕННА РУССІА (Червона Русь). Отже, назва Червона Русь на карті міститься двічі й стосується як Західної України, так і всієї України.

Пітер Пікарт  більшу частину свого життя працював в Росії. Навчався мистецтву гравіювання в Голландії в майстерні Адріана Шхонебека. Був найнятий на роботу в Росію Петром I в Амстердамі в 1698 р. під час Великого посольства. 1702 р. переїхав до Москви, де був прийнятий на роботу в Збройну палату помічником А. Шхонебека. З 1705 р. керував Гравіювальною майстернею Збройної палати. Через 3 роки Пікарт був переведений на роботу в гравіювальну майстерню при Московському друкованому Дворі. З 1714 по 1727 р. працював в Санкт-Петербурзької друкарні. Після скасування Санкт-Петербурзької друкарні (1727) Пікарту була призначена пенсія від Синоду.

Гійом Сансон та Юбер Жайо.

Гійом Сансон (Guillaume Sanson; 1633—1703), французький картограф, син картографа Нікола Сансона.

Юбер Жайо (Алексіс Юбер Жайо; Hubert Jaillot; 1632-1712), французький гравер, скульптор, видавець і картограф, упорядник кількох атласів, у тому числі за матеріалами Нікола Сансона та його синів.

1671 р. Юбер Жайо отримав виключне право на публікацію всіх карт Сансонів.

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «L'Europe…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1681 р. (автор Гійом Сансон). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна). В карті 1681 р. видання назва Україна відсутня.

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «L'Asie…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта – «La Russie Blanche ou Moscovie…». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1674 р. (автор Гійом Сансон). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine Pays des Cosaques (Україна земля Козаків), Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire), Південна Україна – Мала Тартарія. Між Воронежчиною, Рязанщиною та Малою Тартарією – Okraina (Окраїна).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «Teatre de la Guerre des Couronnes du Nord». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Поділля та Волинь позначені як Ukraine та Pays des Cosaques (Країна Козаків), Західна Україна – Червона Русь.

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «La Mer Mediterranean» (Середземне море). Опублікована в «Atlas Nouveau...». Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна).

1708 р. Гійом Сансон, Юбер Жайо, П'єр Мортьє. Карта «Le Cours de Danube». Опублікована в «Atlas Nouveau...». Перше видання карти – 1693 р. (автор Юбер Жайо).

Українські історико-географічні землі представлені Чорною Руссю, або Руською землею (Russie Noire ou Ruska Ziemia) з виділеними на її землях Холмським (Le Palatinat de Chelm) та Львівським (Le Palatinat de Luwow) воєводства, Поділлям (Podolie), що охоплює Tepeбовлянську (Treboula), Кам’янецьку (Kamieniec) та Брацлавську (Вгасlаu) землі та Волиню (Volnynie). Землі в межиріччі Дністра (Niester fl.) і Росі (Ros Rio.) названі Україною (Ukraine).

Анрі Шателен (Henri Chatelain; 1684—1743), французький картограф, письменник і вчений

1710 р. у Парижі видав мапу “Nouvelle Carte Du Royaume De Pologne, Divisee Selon Ses Palatinates Et Ses Provinces, Avec Des Remarques Historiques…”. Середнє Придніпров’я (Київське та Брацлавське воєводства) позначене як Ukraine (Україна), Південь України – Дике Поле (Dzikе Pole).

1710 р.  Карта “Nouvelle Carte des Etats du Grand Duc de Moscovie en Europe” (Ката Московії). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) й Слобожанщина позначені як “Ukranie Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (Країна) Козаків). На півдні України напис Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі).

1712 р. Карта  “Carte De Pologne Avec La Chronologie Des Rois Et Des Ducs De Lithuanie, Ainsi Que Des Grands Maitres De L'Ordre Teutonique Les Evechez et Archeveches, et Les Armes Des Provinces…”  (Карта Польщі...). Видавництво Париж. На карті позначено українські історико-географічні землі: Russie Noire (Чорна Русь) – територія Західної України, Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Поділля поділяється на Верхнє Поділля (Нaute Podolіe) та Нижнє Поділля (Basse Podolіe); аналогічно і Волинь – Верхня Волинь (Нaute Volhynie) та Нижня Волинь (Basse Volhynie). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou pais des Cosaques (Україна земля (країна) Козаків). Південна Україна показана як територія Дикого Поля (Dzikе Pole). Карта доповнена таблицями. З лівого та правого боків карти поміщено герби провінцій. Карта неодноразово перевидавалася. Зокрема, в 1719 р. карта була опублікована в Амстердамі, в атласі  “Atlas Historique” (1705-1739). Формат карти 20 x 24 дюйми.

1713-1719 рр. Карти: «Carte historique chronologique et géographique de l'empire romain où l'on fait observer son étendue et diverses remarques pour l'intelligence de l'histoire...» та «Carte pour servir d'introduction à  l'Histoire Romaine et à  celle de l'Empire o๠l'on fait observer la Généalogie de César, d'Auguste et de Constantin; et la suite des Empereurs, ...». Опубліковані в його атласі “Atlas Historique” в семи томах, (виданий між 1705 і 1720 роками).

На першій карті назва  Sarmatе зустрічається двічі. Один раз на Правобережній Україні, східніше Поділля (Podolie), другий – між Доном та Волгою.

На іншій карті позначена Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) та Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica). На північний схід від Каспійського моря міститься напис «Scythia intra Imaum».

1714 р. Карта  “Carte Genealogique Des Princes Et Rois De Pologne Et Des Familles Roiales Et Ducales De Piaste Et De Iagelon...”.  Це карта генеалогії князів та королів Польщі. На карті позначено українські історико-географічні землі: Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou Pais des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків). Територія Західної України позначена помилково як Prussie Noire (Чорна Прусія). В карті за 1712 р. ці землі позначені як Russie Noire (Чорна Русь).

1719 р. Карта “Carte de la Turquie, de l'Arabie et de la Perse avec leurs dependances...” (Карта Туреччини, Аравії й Персії). Середнє Придніпров’я позначене як Ukraine (Україна). Карта опублікована в Амстердамі в атласі “Atlas Historique”. Формат карти – 36 x 44 cм.

1720 р. Карта «NOUVELLE CARTE DES CONCILES GENERAUX ET PARTICULIERS QUI SE SONT TENUS EN EUROPE, EN ASIE, EN AFRIQUE, ET EN AMERIQUE : AVEC DES TABLES QUI EN INDIQUENT LE NOMBRE ET LANNÉE AVEC LA SITUATION DES VILLES OÙ SE SONT TENUS CES CELEBRES ASSEMBLÉES» (НОВА КАРТА ЗАГАЛЬНИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ВИПРАВЛЕНЬ В ЄВРОПІ, АЗІЇ, АФРИЦІ ТА АМЕРИЦІ). Видавництво Амстердам. Формат мапи 48 x 56 cм. Середнє Придніпров’я  позначене як Ukraine (Україна). Україна ототожнюється із Європейською Сарматією (SARMATIE EN EUROPE), напис – північніше Києва. На карті показано українські історико-географічні землі: Russia Noire (Чорна Русь, Галичина), Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie), Полісся (Polesie), Сіверщина (Severie). 

1723 р. Карта “Moscovia” (Московія). Середнє Придніпров’я позначене як Ukraine (Україна).

1743 р. Карта  “Estates de la Couronne de Pologne”. Видавництво Париж. Формат – 14.5 x 16.2 cм. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou Pais des Cosaques (Україна Земля (Країна) Козаків). На карті показано українські історико-географічні землі: Russia Noire (Чорна Русь, Галичина,), Поділля (Podolie), Волинь (Volhinie), Полісся (Polesie).

Анрі Шателен походив з родини Шателен, яка володіла видавничим домом, за походженням француз, працював в Голландії. Видавничий дім Шателен – сім'я французьких картографів, які працювали в Голландії. Фірма складалася з батька Захарії Шателена (Zacharie Chatelain; помер 1723) та  його синів Анрі та Захарії-молодшого (Zacharie Chatelin; Zacharias II Chatelain; Zacharias Chastelain; 1690-1754). Найвідоміша праця цього видавничого дому –  “Atlas Historique” в семи томах, виданий між 1705 і 1720 роками, друге видання – 1732 р. Атлас був створений на картографічних матеріалах Гійома Деліля, а також інших відомих картографів. Інформація в атласі представлена в енциклопедичній формі. Тут були матеріали з космографії, географії, історії, хронології, генеалогії, топографії, геральдики та етнографії. 

Джон Сенекс (John Senex; 1678–1740), англійський картограф та гравер

1708 р. у Лондоні видав мапу «POLAND Corrected from the Observations Communicated to the Royal Society at London and at Paris. Is humbly Dedicated to Sr. James Hallett Kt. Citizen of London..» (Польща). Київське воєводство позначено як VKRANIA (Україна). На карті в районі м. Чигирин – напис «COSSAQ» (Козак). Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в 1725 р.

1710 р. Карта “POLAND and other of the Countries belonging to that Crowne, Accordingto the Neweft Obfervations” (Польща…). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – VKRAIN (Україна). З українських земель зображено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia), Pokutia (Покуття), Russia  Rubra (Червона Русь).  Друге видання карти 1719 р.

1712 р. Карта «Moscovy. Corrected from the Observations communicated to the Royal Society at London and Paris by John Senex» (Московія...). Формат аркушу 67 × 100 см, карти – 64,5 × 97 см. Видавництво Лондон. Напис Ukrainе охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На півдні України – напис Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі).

1721 р. Карта “Moscovey in Europe from the latest Observations” (Московія...). Слобожанщина та Лівобережна Україна – напис Country of the Cosaques (Країна Козаків).

1737 р. Карта «A New Map of the Seat of War between ye Moscovite and the Turk on the Donn ye Nieper ye Niester & in Crim Tartary &c., Copied from an Original Engraved at Petersburg in 1737 said to be Done from General Munich's memoirs» (Нова карта осередку війни між московитом і турками…). Лівобережна Україна (в складі Росії) позначена як Part of The Ukrain, Правобережна Україна (в складі Речі Посполитої) – “VOLHINIA” (Волинь) та “PODOLIA” (Поділля).

1741 р. Карта “A new Map of POLAND from the lateft Obser” (Нова карта Польщі). Правобережна Україна (в складі Речі Посполитої) – Ukran (УКРАЇНА), “VOLHINIA” (Волинь), “PODOLIA” (Поділля) та Lit. Russia.

Абрахам Аллард (Abraham Allard; 1676, Амстердам – 26 грудня 1725, Амстердам) – голландський гравер та картограф. Абрахам Аллард довгий час працював в Лейдені.

1710 р. в Амстердамі видав карту «Sades Belli in POLONIA et in Moscovia…». Видавництво «Covens & Mortier». Напис Ukraina на карті займає Правобережжя та Лівобережжя. До України (Ukraina) належить Поділля (Podolia). Окремо виділено Волинь (Volhynia). Напис Russia Rubra (Червона Русь) зустрічається два рази: перший – для Галичини та Покуття (Pokutta); другий – накладається на напис Ukraina та охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. На півдні України напис Cosakki Saporoski (Козаки Запорозькі). Напис Ukraina – від Поділля до Слобожанщини.

На карті нанесено кордони держав: Lithuania, Russia, Curlandia, Livonia, Tartaria Minor, Walachia та ін.

Герард ван Келен (Gerard van Keulen; 1678-1726) – голландський картограф, видавець і книготорговець. В основному він виготовляв морські карти та атласи.

Син відомого картографа Йоганна ван Келена (Johannes van Keulen; 1654-1715) та Луїзи Лауренд Керте. Дружина - Людовіна Конст. У 1704 р. народилася їх єдина дитина, Йоганн (II) ван Келен.

1710 р. в Амстердамі, опублікував карту Польщі “REGNI POLONIÆ et  DUCATUS LITHUANIÆ,”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukrania (Україна). До України належить Волинь (Volhinia). Західна Україна – Червона Русь (Russia Rubra) в межах якої виділено Покуття (Pokutia). Окремо виділено Поділля (Podolia).

 Жозеф-Нікола Деліль (Joseph-Nicolas Delisle; 1688—1768),  французький астроном і картограф, член Паризької АН (1716).

1710 р. склав мапу “Carte de Moscovie dresse par G. de L'Isle”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Південь України - Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі), нижня течія Дону – Cosaques Donski (Козаки Донські). Окремо виділено Russie Moscovite (Русь Московську) та Tartarie Moscovite (Московську Тартарію). Московська Тартарія – землі мордви, колишні Казанське та Астраханське ханства.

1710 р. Карта “Pologne”. Карта публікувалася до 1757 р. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків), Західна Україна – Russie Noire (Чорна Русь).

1736 р. Карта “Charte derer von der Russisch-Keyser Armee im Jahr 1736”. 1745 р. опублікував її в “Russischer Atlas: Welcher in einer General-Charte und neunzehen Special-Charten das gesamte Russische Reich und dessen angraentzende Laender, nach den Regeln der Erd-Beschreibung und den ne Academie der Wissenschafften (СПб., 1745)”.

До цього атласу ввійшли ще кілька його карт українських земель: “Charte der Kriegs Operationen am Donn und Dnieper. Ihro Russisch Key Serl: Maiesty: Glorieusen Armeen Ao.1736” (Карта військових дій на Дону і Дніпрі її Російської Імператорської величності славної армії в 1736 році), “Theatrum Belli Ao MDCCXXXVII. a milite Augustae Russorum Imperatricis adversus Turcas Tattarosque gesti. Ex. autographis in Acad. Scient: Petropol” (Карта театру військових дій в Російсько-турецькій війні в 1737 р.), “Verus Chersonesi Tauricae Seu Crimeae Conspectus” (1737 р.), “Theatrum Belli ad Borysthenem Tyram & Danubium Fluvios gesti” (1738 р.).

На цих картах позначено укріплення, розташування військ, шляхи їх руху в кампанії 1736, 1737, 1738 рр.; російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Підписи на картах – німецькою мовою.

На карті “Charte derer von der Russisch-Keyser Armee im Jahr 1736” Лівобережна Україна це “Ukraine”, Правобережна представлена Волинню (Volhinien) та Поділлям (Podolien). Також на карті позначена Українська лінія, турецько-російський кордон та Кубань.

1745 р. Карта “TATARIA MINOR CUM ADIACENTIBUS KIOVIENSI ET BELGORODENSI GUBERNIIS” (Мала Татарія з прилеглими Київською та Бєлгородською губерніями). Мапа була опублікована в атласі “ATLAS RUSSICUM” (Санкт-Петербург). У межиріччі Інгульця і Базавлуку позначена Запорізька Січ (Zaporozskaja Sjecza). На лівому березі Дніпра, ближче до гирла, позначені Чорна (Czornaja Dolina) та Циганська (Cyganskaja Dolina) долини.

Карта походить з атласу Росії, підготованого Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі і виданого 1745 р. Роботи над створенням атласу розпочалися у 20-х роках XVIII ст. Для організації астрономічних досліджень та удосконалення картографічних робіт в Росію був запрошений Жозеф-Ніколя Деліль, який з 1725 р. обійняв посаду астронома, а у 1739 р. — став головою Географічного департаменту Академії наук Росії. У 1728 р. Ж. Н. Деліль видав “Основні правила для створення карт Росії” в яких висловив думку про необхідність грунтовного опрацювання та зіставлення всіх картографічних першоджерел та описових матеріалів (рукописних карт, астрономічних досліджень, морських карт, щоденників мандрівників та ін.), що, зрештою, дуже затягувало роботу над атласом. Надмірно вимогливе ставлення.Деліля до роботи російських геодезистів спричинилося до відсторонення його у 1740 р. від керівництва Географічним департаментом [Вавричин, 2009].

Рідний брат – Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675—1726) французький географ та картограф. У Росію Жозеф-Нікола Деліль прибув 1727 р. Саме цей учений енциклопедичного типу, з багатогранним науковим хистом та великою культурою сформував ядро майбутньої Санкт-Петербурзької Академії наук, став центральною фігурою у вченій спільноті і джерелом нових наукових ідей. За пропозицією Деліля при АН був створений Географічний департамент для керівництва картографуванням, і він став його першим директором (1739-1740). 

Крістоф Вайгель старший (Christoph Weigel; 1654—1725), німецький гравер, картограф, видавець, торговець творами мистецтва. 1698 р. Крістоф Вайгель старший заснував у Нюрнберзі своє видавництво і видав понад 70 книг і велику кількість гравюр та карт. Після смерті К. Вайгеля і до 1734 р. його видавничу справу  продовжувала вдова, яка опублікувала багато творів чоловіка. Найбільш відомі його видання з описом кораблів, зброї та серія геральдичних календарів.

1710 р. у Нюрнберзі видав мапу “Poloniæ & Lithvania accurante curatius”. Україна на карті зображена як незалежна держава (окремим кольором і кордонами). Напис Russia  Rubra (Червона Русь) проведений через всю українську етнічну територію й зображений великими літерами як Московія, Тартарія та інші держави. Цей напис міститься два рази на карті (Західна Україна теж позначена як Russia  Rubra). Напис UKRANIA (Україна) охоплює все Лівобережжя і частину Правобережжя (в районі р. Дніпро перетинається з написом Russia  Rubra). З українських історико-географічних земель ще зображено Поділля (Podolia) та Волинь (Volhynia).

1715 р. Карта “Regnum Poloniæe jusque confinia”. Видавництво Нюрнберг. Верхнє Поділля – UKRANIA (Україна), Західна Україна – Russia  Rubra (Червона Русь), Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Terra Cosacorum (Земля Козаків).

1716 р. Карта «Ukrania seu Cosacorum Regio Walachia item Moldavia et Tartaria minor» (Україна, або Козацька Земля…). Видавництво Нюрнберг, масштаб 1 : 4 600 000. Написи Russia  Rubra (Червона Русь) та UKRAINA (Україна) проведені паралельно через всю українську етнічну територію й зображені великими літерами як Московія, Татарія та інші держави. Південна Україна – напис «Dzikе Pole» (Дике поле). З українських земель зображено Поділля (Podolia), Волинь (Volhynia), Pokutia (Покуття). В районі Причорномор’я написи латиною: Tartaria Minor (Мала Татарія), Буджацька Татарія та Cremia (Крим). На мапі позначено м. Батурин (спалене московитами 1708 р.). Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема і в 1720 р.

         Еліас Бейк (Elias Baeck; 1679–1747), німецький живописець, гравер та картограф.

1710 р. в Аугсбургу, в географічному атласі опублікував карту Польщі “Pohlen... La Pologne...,”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків). До України належить Волинь (Volhinie) та Поділля (Podolie). Західна Україна – Чорна Русь (Russie Noire). Північноукраїнські землі – Полісся (Polesie).

Герард ван Келен (Gerard van Keulen; 1678-1726) – голландський картограф, видавець і книготорговець. В основному він виготовляв морські карти та атласи.

Син відомого картографа Йоганна ван Келена (Johannes van Keulen; 1654-1715) та Луїзи Лауренд Керте. Дружина - Людовіна Конст. У 1704 р. народилася їх єдина дитина, Йоганн (II) ван Келен.

З дитинства працював у картографічній фірмі свого батька, з 1698 р. його ім'я зустрічається надрукованим на картах, а в 1704 р. повністю успадкував сімейну справу.

7 жовтня 1712 р. батько переписав на нього патент на створену ним карту «Zee-Fakkel» («Морський факел») — найпопулярнішу у XVIII й XIX століттях карту морської навігації, що витримала безліч видань багатьма мовами.

1714 р., рік до смерті, передав синові повне управління фірмою.

Після його смерті в 1726  р. його син і вдова продовжили справу.

Він та його спадкоємці стали наступниками Віллема Блау як картографи Ост-Індської та Вест-Індської компанії.

Найбільше зібрання карт фірми «Ван Келен» (називається «Колекцією Ван Келена») містять 334 великомасштабні рукописні картки, опубліковані між 1704 і 1755 роками і знаходиться в бібліотеці Лейденського університету в Нідерландах.

1710 р. в Амстердамі, опублікував карту Польщі “REGNI POLONIÆ et  DUCATUS LITHUANIÆ,”. Правобережна та Лівобережна Україна – Ukrania (Україна). До України належить Волинь (Volhinia). Західна Україна – Червона Русь (Russia Rubra) в межах якої виділено Покуття (Pokutia). Окремо виділено Поділля (Podolia).

Джерард (Герард) Валк (Gerard Valk; 1650-1726) та Леонард Валк (Leonard Valk; 1675-1755) – голландські картографи, гравери та видавці.

1710 р. опублікували карту “Regnum Poloniӕ Divisum in Magnum Ducatum Lithuaniæ Magnum Parvam que Poloniam, Prussiam, albam et rubram Russiam, Volhyniam, Podoliam, Ukraniam...per Gerard et Leonard Valk. Amst. cum Privilegio”. Україна на карті зображена як незалежна держава (окремим кольором і кордонами). Напис Russia  Rubra (Червона Русь) проведений через всю українську етнічну територію й зображений великими літерами як Московія, Тартарія та інші держави. Цей напис міститься два рази на карті (Західна Україна теж позначена як Russia  Rubra). Напис UKRANIA (Україна) охоплює все Лівобережжя і частину Правобережжя (в районі р. Дніпро перетинається з написом Russia  Rubra). З українських історико-географічних земель ще зображено Поділля (Podolia) та Волинь (Volhynia).

Едвард Уеллс (Edward Wells; 1667−1727), англійський математик, географ, картограф та богослов.

1712 р. Едвард Уеллс опублікував у Оксфорді карту “A New Map of Present Poland, Hungary, Walachia, Moldavia, Little Tartary &c. Shewing thier Principall Divisions Chief Cities, Towns, Rivers, &c.”. Карта поміщена в атласі, що видавався протягом 1700-1738 рр. Формат мапи 20 х 14,5 дюймів. Ukrain of the Cossacks (Україна Козацька) охоплює Наддніпрянщину (Правобережну та Лівобережну). Назва VOLHINIA (Волинь) на карті ототожнюється з Україною. На схід від неї розташовано PODOLIA (Поділля) і Little Russie (Мала Русь – Західна Україна).

Клод Буффі (Claude Buffier; 1661–1737), французький єзуїт, картограф, географ, філософ та історик.

1714 р. видав у Парижі кишеньковий атлас «Geographie Universelle». В атласі поміщена карта Польщі “La Pologne suivant les degrés de l'academie des sciences de Paris”. Ukraine ou pays des Cosaques (Україна Країна Козаків) охоплює Наддніпрянщину (Правобережну та Лівобережну). На схід від неї розташовано топоніми VOLHINIE (Волинь), PODOLIE (Поділля) і Russie (Русь – Західна Україна).

Атлас перевидавався багато разів. Карта Польщі містилася у всіх виданнях під різними назвами:

1725 (?), 1758, 1767 рр.: «POLONIA Secondo le Observazioni dell' Accademia di Parigi»;

1738, 1739, 1744 рр.: «LA POLOGNE Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris, Desbrulins Sculp»;

1739, 1772 рр.: «LA POLOGNE Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris, 1714»;

1750, 1752, 1759, 1768, 1789 рр.: «LA POLOGNE, Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris, faure Sculp»;

1762, 1764, 1778 рр.: «LA POLOGNE Suivant les degrés de l'Académie des Sciences de Paris»;

1786 р. «LA POLOGNE»;

1790 р.: «LA POLONIA» (італійське видавництво, Венеція).

Жак Чіке (Jacques Chiquet; 1673-1721), французький гравер, картограф та видавець

1719 р. у Парижі, видав карту “LES ESTATS DE LA COURONNE  DE POLOGNE”. Формат карти 16.3 x 22 cм. Карта надрукована в шести версіях у другому виданні “Le Nouveau et Curieux Atlas Geographique et Historique, ou le Divertissement des Empereurs, Roys, et Princes tant dans la Guerre que dans la Paix”. Цю карту в 1711 р. склав Антуан Менард (Antoine Menard).

На карті позначено українські історико-географічні землі: Russie Noire (Чорна Русь) – територія Західної України, Podolіe (Поділля) та Volhynie (Волинь). Поділля поділяється на Верхнє Поділля (Нaute Podolіe) та Нижнє Поділля (Basse Podolіe); аналогічно і Волинь – Верхня Волинь (Нaute Volhynie) та Нижня Волинь (Basse Volhynie). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Назва Волинь ототожнюється із Україною.

Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера (George Matthäus Seutter; 1678–1757) в Ауґсбурґу. 

Матеус Зойтер (George Matthäus Seutter; 1678–1757), видатний німецький видавець і географ, народився в Аугсбурзі, там і проживав. Загалом, до 1757 р. у майстерні М. Зойтера було вигравіровано і надруковано бл. 500 карт.

Поряд з успішним нюрнберзьким видавництвом Гоманна досить відомим було картографічне видавництво Матеуса Зойтера (George Matthäus Seutter; 1678–1757) в Ауґсбурґу. М. Зойтер, виховуючись у відомій сім’ї художників та граверів, отримав початкові знання у свого батька Матеуса Зойтера, а продовжив навчатися мистецтву гравіювання карт у Нюрнберґу, спочатку у Д. Функа, а потім у Й. Б. Гоманна.

Матеус Зойтер працювавши разом з Гоманном, перейнявши досвід створив свій власний успішний картографічний бізнес. Видавництво, яке заснував М. Зойтер 1707 р., спеціалізувалося на друкуванні карт, планів, атласів різних розмірів та виготовленні глобусів.

Попри те, що карти часто були копіями гоманнівських та голландських карт, вони мали великий попит завдяки нововведенням. За короткий час він зумів випередити своїх попередників і конкурентів у гравюрі карт, Йоганна Штрідбека I та його сина Йоганна Штрідбека II (Johann Stridbeck; 1665–1714), а також Джера Вольфа, особливо з погляду багатства та різноманітності картографічного видання, розширення торгівлі картами, якій сприяли воєнні часи. Атласи М. Зойтера видавалися з покажчиком географічних назв, а карти були розділені на квадрати з літерними позначками

Разом зі своїм учнем гравером та видавцем Тобіасом Конрадом Лоттером (Tobias Conrad Lotter; 1717–1777) опублікували в 1728 р. «Atlas novus sive tabulae geographicae totius orbis» (ATLAS NOVAS INDICIBUS INSTRUCTUS). Атлас неодноразово перевидавався у 1730 р., 1735, 1742 р., 1744 р. і т. д. Мапи М. Зойтера є найкращими зразками «золотого століття» німецької картографії.

В 1731/32 рр. імператор Карл VI присвоїв йому титул Імператорського географа (Sacrae Caesareae Maiestatis Geographus). В 1716 р. цей титул Карл VI присвоїв Й. Гоманну.

Видавництво М. Зойтера успадковував (1756) Тобіас Конрад Лоттер, який одружився з дочкою картографа. Після смерті Зойтера (1757) Лоттер разом з Альбрехтом Карлом Зойтером (1722–1762) (сином видавця) успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741–1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.

Атласи Матеуса Зойтера (https://www.vintage-maps.com/en/seutter-george-matthaus-20)

*Atlas Compendiosus oder Die ganze Welt in den nothwendigsten Geographischen Charten, 1720. Перелік 20 карт виглядає наступним чином: Welt, Europa, Asia, Africa, America, Hispania, Gallia, Magna Britania, XVII Provincia, Helvetia, Italia, Germania, Dania, Scandinvia, Polonia, Danubius cum Graecia, Moscovie Super, Moscovia Infer, Terra Sancta;

* Atlas compendiosus scholasticus (без дати), з 26 картами;

*Atlas Geographicus oder Accurate Vorstellung der Ganzen Welt, 1725 з 46 картами;

*Atlas Novus Indicubus Instructus, 1728 (перевидавався багато разів) з 25 картами, близько 1735 р. з 50 картами;

*Atlas Novus sive Tabulae Geographicae Totius Orbis Faciem, Partes, Imperia, Regna et Provincias Exhibentes Exactissima Cura Juxta Recentissimas Observation Aeri Incisae et Venum Expositae a Matthaeo Seutter Chalcogr. Augustae Vindelicorum, 1730 (52 карти), 1741, 1750 [https://archive.org/details/dr_covers-to-atlas-novus-sive-tabulae-geographicae-totius-orbis-faciem-part-12041001];

*Grosser Atlas, 1734;

*ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, 1742;

*Atlas Minor, 1744.

1720-і рр. (перший варіант карти). 1742 р. (другий варіант карти).

Карта «NOVA МАРРА MARIS NIGRIET FRETI CONSTANTINOPOLITANI…» (Нова карта Чорного моря і Константинопольської протоки, досконало укладена й видана Матеусом Зойтером, географом священної милості). Перший варіант карти воєнних дій входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Карта є аналогом опублікованої у 1709 р. Елізабет Вісшер (Elisabeth Visscher) (вдова Ніколаса Вісшера II (Nicolaes Visscher II)) карти Чорного моря «Nouvelle carte de la Mer Noire et du canal de Constantinopl.» бл. 1711 p. Цю саму карту зі зміненою видавничою приміткою та незначними змінами у картографічному зображенні опублікував амстердамський видавець Петер Шенк (Peter Schenk), а бл. 1720 p. карта з’явилася в атласах М. Зойтера. Після 1742 р. на карті додається примітка про привілей Священної Римської Імперії. Після смерті М. Зойтера його зять і спадкоємець Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter), який продовжував видавати «Atlas Minor», друкував карту зі своєю видавничою приміткою. З різними видавничими примітками карта зустрічається у багатьох голландських збірних атласах до середини XVIII ст. 1744 р. мапа була опублікована в “Atlas minor praecipua orbis terrarum imperia” (Аугсбург).

Карта є прикладом розквіту картографування земель України, що припав на період тривалих російсько-турецьких воєн.

Українські історико-географічні землі на карті М. Зойтера подані доволі схематично, хоча для їх зображення автор використав Генеральну карту України (Delineatio Generalis Camporum Desertorum Vulgo Ukraina, 1648) Гійома Боплана. Обриси Чорного моря подані також схематично.

Опис карти подано за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора. Заголовок у фігурному картуші у вигляді драпірування, яке підтримують два путті, у лівому верхньому куті. Карта має дволінійну рамку, на якій позначено градуси; на карту нанесено картографічну сітку. Під картушем із заголовком — привілей: Cum Gratia et Privil. S.R.I. Vicariatus, in partib₉ Rheni, Sveviee, et Juris Franconici. У правому нижньому куті, у фігурній рамці, — дві шкали лінійного масштабу. Уздовж південного узбережжя Криму та в Керченській протоці подані позначки глибин.

У правому верхньому куті, у окремій рамці, — карта-врізка протоки Босфор (Fretum Constantinopolianum). На цій карті, у лівому верхньому куті, в картуші у вигляді драпірування, — пояснення умовних позначень. У правому нижньому куті – шкала лінійного масштабу: Milliaria Italica.

Карта Чорного моря охоплює територію від Глинська (Gliafki) на півночі до півночі Малої Азії на півдні, від Бендерів (Текіп als Bebder) на заході до східного узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus hodie Mare Nigrum ou Mer Noir) на сході.

Художніми малюнками на карті зображені лісові масиви, гори, укріплені міста, шляхи сполучення.

Українські землі представлені південною частиною Брацлавського та Київського воєводств, які названі Україною (Ucrania), Нижнім Поділлям, Буджацькою ордою, Очаківською Тартарією (без назви), Кримом.

Землі між Інгульцем і Дніпром та вздовж правого берега Дніпра названі Диким полем (Dzike Polie sive Campi Deserti et Inhabitati).

Гідрографічна мережа українських земель представлена нижніми течіями Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.) та Дніпра (Boriftenes nunc Nieper Fl.). Найдетальніше зображений фрагмент течії Дніпра від Ржищева (Ryfsow) до впадіння р. Самоткань (Zamochan) та від р. Томаківка (Tomahowka Fl.) до впадіння у Чорне море. На карту нанесені численні дніпровські острови та ліві і праві притоки Дніпра.

Невелика кількість населених пунктів показана на карті. Виділені тільки Полтава, з позначенням дати Полтавської битви (Pultawa, 1709), та Бендери — місце перебування гетьмана Мазепи після поразки під Полтавою. В Криму зображена густа мережа річок та значна кількість населених пунктів, найбільшими з яких є Перекоп (Precop vel Taphroe), Керч (Kirtz), Кафа (Kaffa), Бахчисарай (Bakzifarai).

На північному сході Україна межує з Росією Московською (Russiae Moscoviticae).

Ця карта, як і інші карти М. Зойтера періоду російсько-турецької війни 1735-1739 рр., базується на картографічних працях Академії наук Росії. За дослідженнями Б. Кордана, для відтворення Чорноморського узбережжя М. Зойтер використав також карти російського гідрографа Крістіана Отта, який 1699 р. здійснив експедицію вздовж узбережжя Чорного моря (займався промірами глибин моря). Про використання М. Зойтером даних цієї експедиції свідчить зображення позначок глибин біля південних берегів Криму і в Керченській протоці.

1720 р. Карта “Poloniae Regnum ut et Magni Ducatus Lithuaniae Accuratiss. Delineatione Reprasentat. Opera et studio Matth. Seutteri, Chalc. August” (Нова докладна карта Польського королівства й Великого князівства Литовського, старанно накреслена працею і стараннями Матеуса Зойтера). Видавець, картограф і редактор Матеус Зойтер. Ця карта є компіляцією карт Ф. де Віта «Regni Poloniœ et Ducatus Lithuaniae...» (Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії; 1670), Й. Б. Гоманна «Hane Regni Poloniarvm Magniqve Ducatvs Lithvanice...» (1705) та  Джона Сенекса «POLAND and other of the Countries belonging to that Crowne, Accordingto the Newest Observations» (1719).

На карті детально показана територія України від Полтави (Pultawa) до Львова (Lemberg). Центральне Право- і Лівобережжя назване Україною (Ukraпіа). Червона Русь (Russia Rubra) на карті простягається від західних кордонів Польщі на схід, через Дніпро аж до Полтави. Від північної межі Кам’янецького воєводства, через Брацлавщину і Київщину, позначені землі Козаків (COSACKIRA). Написи Ukrainia, Russia Rubra та COSACKIRA позначені на мапі шрифтом великого розміру, що свідчить про увагу автора до цих територій. У межиріччі Дніпра та Інгульця подано написи: Дике поле (Саmрі Deferti alias Dzike Polie) та Чорний Ліс (Czamy Las). Від Великої татарської переправи (Wielka Preprawa Tatarfka), в околицях Кодака, на Дніпрі до Смоленська (Smolensko) проходить Муравський шлях (Morawfki Slak Via quam sequuntur Tartari dum soient intrare in).

1728 р. карта увійшла до видання Матеуса Рота та Йоганна Петера ван Гелена “Atlas novus indicibus instructus...” (Відень). На цьому примірнику було нанесено картографічну сітку. 1731 р. карта була опублікована в атласі “МАТТНАЕО SEUTTER. ATLAS NOVUS...”.

У 1744 р. Т. Лоттер перевидав карту під назвою «Poloniae Regnum ut et Magni Ducat. Lithuaniae Accuratiss. Delin. opera et studio M. Seutteri, S.C.M. Geogr. Aug. Vindel. C. Privil. S.R. I. Vicariat. Tob. Conr. Lotter sculpsit. (to accompany) Atlas minor praecipua orbis terrarum imperia».

Варіант карти 1750 р. Україну (Ukrania) на карті утворює Поділля та Полтавщина. Назва Ukrania частково накладається на назву «Russia Rubra». На північному сході Україна межує з Московією (Moscoviae). На карті відсутні написи – Козаки, Дике Поле.

1725 р. Карта «Moscoviae seu Russiae Magnae : generalis tabula : quâ Lapponia, Norvegia, Suecia, Dania, Polonia, Hungaria maximaeq. partes Germaniae, Tartariae, Turcici Imperii, aliaeq. regiones adiacentes simul ostenduntur (Московія або Велика Росія). UCRANIA (Україна) охоплює Правобережну Наддніпрянщину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і POLESIA (Полісся). Південь України (землі між Інгульцем і Дніпром) названі Диким полем (Dzike Polie). На сході Московія межує із Тартарією (Tartariae).

1727 р. Карта «MAGNI TURCARUM DOMINATORIS IMPERIUM. per EUROPAM, ASIAM ET AFRICAM, se extendens Regiones tam proprias, quan tributarias et clientelares ut et omnes Beglerbegatus sive Praefecturas Generales oculis sistens accuratissima cura delineatum per MATTHAEUM SEUTTER, S.C. Maj. Geogr. Aug.» (Турецька імперія). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania.

1728 р. Карта “Europae in Tabula Geographica Delineatio” (Європа) опублікована в атласі “Atlas Novus” (Відень). UCRANIA (Україна) охоплює Наддніпрянщину. Довкола неї розташовано топоніми VOLHINIA (Волинь), PODOLIA (Поділля) і POLESIA (Полісся). Західна Україна – Червона Русь (Russia Rubra), Наддоння – OGRANIA (Окраіна).

1728 р. Карта “Asia Cum Omnibus Imperiis Provinciis, Statibus Et Insulis Iuxta Observationes Recentissimas Et Accuratissimas Correcta Et Adornata Per Matthaeum Seutter” (Азія). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Ucrania (Україна). Наддоння позначене як Ograina (Ограїна, Окраїна).

1730 р. Карта “Imperii Moscovitici...” (Московська імперія...). Правобережна та Лівобережна Україна – Ucrania Regio Cossaccorum (Україна Земля Козацька). Слобожанщина - Dikia Pole (Дике Поле), у межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Cosacі Zaporovienses). На північ від Азовського моря – Козаки Донські.

1730 р. – 1740 р. (перший варіант). 1742 р. (другий варіант). Карта “Nova et Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae” (Нова й старанно виготовлена географічна карта Європейської, або Малої, Татарії й особливо Криму з усіма прилеглими провінціями навколо Понту Евксинського й Меотійського озера руками й коштом Матеуса Зойтера, географа священної цісарської і католицької королівської величності. Ауґсбург). Перший варіант карти входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Карта є прикладом розквіту картографування земель України, що припав на період тривалих російсько-турецьких воєн.

Карта охоплює територію від Полтави (Pultava) на півночі до півострова Мала Азія на півдні, від Сучави (Czosawa) на заході до східного узбережжя Чорного моря на сході.

Українські землі представлені південною частиною Брацлавського (Palatinatus Braclaviensis) та Київського (Palatinatus Kioviensis) воєводств, Тартарією Буджацькою (Tartari Buziacensis) у межах Бессарабії (Bessarabia). Як окремі адміністративно-територіальні одиниці виділені Очаківська Татарія (Tartaria Oczacovienses) та Мала, або Перекопська Татарія з позначенням Татарії Ногайської (Tartaria Nagaiensis).

Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною Козацькою (Ucrania five Cosacorum Tractus). На сході від Полтави позначена межа між землями Запорізького козацтва та Донського козацтва (Territorium Cosacorum Donensis Pars).

У межиріччі Південного Бугу (Bog Fl.) і Дніпра (Nieper) позначені місця Нової (Novaja Setsch) та Старої (Sapo rowifche Seize) Січей. Землі між Інгульцем (Ingulet Mali/ Fl.) і Дніпром названі Диким полем (Dzike Polie sive Carnpi Deferti et Inhabitati).

Гідрографічна мережа представлена басейнами Дністра (Niester Fl.), Дніпра, Південного Бугу, Дону та їхніми притоками. Позначені також річки, які безпосередньо впадають у Чорне (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum, Cara Denghiz Turcis, Zomo More Ruffis, Czamo Morse Polonis, Mauro Thalassa Grsecis, das Schwatze Meer) та Азовське (Palus Меоtides Hodie Mer de Zabache Gall, Mare della Tana Italis, Limen More Ruffis, Gnilen Morze Polonis) моря. Назви більшості річок підписані [Вавричин М., 2009].

Пунктирними лініями з кольоровими кантами зображені державні кордони та межі земель. Карта відображає спірні території під час російсько-турецької війни 1735-1739 рр.: це землі Малої, або Перекопської Татарії та півострова Крим.

На карту нанесена велика кількість населених пунктів, зокрема на шляхах руху армій. Для позначення значущості Полтавської битви окремим умовним позначенням виділене місто Полтава.

На карті позначені місця розташування військових корпусів та шляхи пересування армій. Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма (Isum). Зображена також лінія укріплень біля Дніпровського лиману, що проходить від Дніпра на південь до Колончака. На карті всі фортеці підписані, наприклад, Донецька (Kr. Donetskaja), Троєцька (Kr. Trojetkaja), Базова (Kr. Bazowaja), Нова (Kr. Nowaja) та ін.

Карта Європейської Татарії створена М. Зойтером на основі кількох картографічних джерел, зокрема «Charte der Kriegsoperationen am Donn und Dnieper» (1736) Ж. H. Деліля (J. N. Delisle), підготовленої для першого атласу Росії «Atlas Russicus» (1745). Багато запозичень автор перейняв з карти «Theatrum Belli Ann.» (1737), створеної за матеріалами капітана Карла фон Фрауендорфа (Carl von Frauendorff) та інших карт Академії наук Росії, які ілюстрували російсько-турецьку війну 1735-1739 рр. [Вавричин М., 2009].

Загалом карта повторює карту теат­ру воєнних дій (Teatrum belli russorum victoriis illustratum), яку Зойтер створив для ілюстрації російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Проте, прослідковуються певні зміни, зокрема наближене до бопланівського зображення русла Дніпра, реальніші обриси Кримського півострова, хоча немає густої мережі населених пунктів у його північно-західній частині. Однак, з’являється помилка у зображенні обрисів Азовського моря [Вавричин М., 2009].

1730 р. – 1742 р. Перше видання карти 1730 р. Перше видання карти 1730 р. Карта неодноразово перевидавалася: 1740, 1742 і т. д

Карта «TABULA SYNOPTICA TOTIUS FLUMINIS DANUBIIA FONTIBUS USQUE AD OSTIA, IN QUA OMNES REGIONES, QUAS PERFLUIT ET AMNES, QUOS RECIPIT, IMPRIMIS INTEGRUM HUNGARIÆ REGNUM, PRINCIPAT. TRANSILVANIÆ, MOLDAVIÆ, WALACHIÆ, ARCHIDUCATUS AUSTRIA, REGNA ET DUCAT. STYRIÆ, CARINTHIÆ, CARNIOLÆ, CROATIÆ, DALMATIÆ, SCLAVONIÆ, BOSNIÆ, BESSARABIÆ, BULGARIÆ, ROMANIÆ, CUM MAGNA PARTE TURCIÆ, ET TARTARIÆ. NEC NON MARE ADRIATICUM ET PONTUS EUXINUS OCULIS SISTUNTUR, JUXTA RECENT ISSIMAS OBSERVATIONES ET DESCRIPTIONES DELINEATA ET ÆRIINCISA CURA ETSUMPTIBUS MATHÆISEUTTERI, S. CÆS. ET REG. CATHOL. MAJ. GEOGR. ET CHALC. AUGUSTÆ VINDEL» (Стисла карта усієї течії Дунаю від витоків до тирла, на якій зображено всі краї, через які він протікає, що включає, зокрема, усе Угорське королівство, князівства Трансільванію, Молдавію, Валахію, архикнязівство Австрію, королівства і князівства Штірію, Карінтію, Карніолу, Хорватію, Далматію, Словенію, Боснію, Бессарабію, Болгарію, Румунію, з великою частиною Туреччини і Тартарії, а також загальний огляд Адріатичного моря й Понту Евксинського, за найточнішими спостереженнями й описами накреслена й видана стараннями й коштом Матеуса Зойтера, географа і гравера його священної цісарської і королівської католицької величності. Аугсбурґ).

Описана карта є другим варіантом, який друкувався у атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Опис карти подана за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Карта представляє країни, розташо­вані в басейні Дунаю, і охоплює територію від Львова (Luwow Lemerg) та гирла Дону (Don), що впадає в Азовське море (Palus Mzotides Hodie Mer de Zabache Gall. Mare della Tana Italis Limen More Ruffis Gnilen Morze Polonis) на півночі до Салонік (Salonichi) та південного узбережжя Чорного моря (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum Cara Denghiz Turcis Zomo More Ruffis Czamo Morse Polonis Mauro Thalassa Grzcis das Schwartze Meer) на півдні, від витоків Дунаю (Surse de Danube) біля м. Донауешінґен (Eschingen, Німеччина) на заході до східного узбережжя Чорного моря на сході.

Пунктирними лініями з кольорови­ми кантами на карті позначені державні кордони країн, через які протікає Дунай. Художніми малюнками зображені гори, лісові масиви, центри земель та воєводств, великі торгові центри.

Українські історико-географічні землі, на той час у складі Польщі, представлені Червоною Руссю (Russie Rubra), Поділлям (Podolia Pars), що охоплює Теребовлянську (Trebula), Кам’янецьку (Катіепіес) та Брацлавську (Вгасlaw) землі.

Землі від Брацлава на схід аж до Дніпра (Dnieper Fl.) названі Україною, або Країною Козаків (Ucrania five Cosacorum Tractus). У Придніпров’ї виділена Бессарабія (Bessarabie) з позначенням земель Тартарії Буджацької (Tartari Budziacensis) та Білгородського Санджака (Sangiacat Bialogrodensis) у складі Османської імперії. На північному узбережжі Чорного та Азовського морів — Мала, Перекопська, або Ногайська, Татарія (Tartariz Minor, Tartaria Nogaiens., Precopiensis P.) та Кримський півострів (Crimea Chersonesus Taurica) у складі Кримського ханства. Закарпаття з містами Ужгород (Vngvar) та Мукачеве (Monkatz) - в межах Угорщини, а землі Буковини — у складі Молдавії.

Гідрографічна мережа представлена нижніми течіями Дніпра (Dnieper Fl.), Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.)’, Західного Бугу (Bug Riv.), Пруту (Pruth Rtv.), Черемошу (Czeremocze Riv.) з їхніми притоками. На відтинку Дніпра від Кизикермена (Kifikermen) до гирла поз­начені численні острови. На Правобережжі позначене місце Запорізької Січі (Saporowifche Setze), на Лівобережжі, в околицях Чорної Долини (Czamaja Dolina), показана утворена після 1709 р. Нова Січ (Novaja Setsch).

На карті густа мережа населених пунктів, найдетальніше зображені центральна та західна частини Криму. Населені пункти та назви окремих річок, зокрема на Кримському півострові, вздовж русла Дону, в гирлі Дніпра подані у російському, татарському та турецькому звучанні. Виділені міста- фортеці Брацлав (Braclaw), Бендери (Tegin als Tegina olim Bender), Очаків (Oczakow als Dziarcrimenda), Кизикермен (Kifikermen), Перекоп (Perecop).

Біля Немирова (Nemirow) — примітка про конгрес послів 1737 р. (Legatorum Соngreffus А. 1737), після якого Австрія вступила у війну проти Туреччини.

Біля Азова — напис про захоплення міста 1696 та 1736 рр. російськими, а 1722 р. — турецькими військами (Asoff а Ruffis expegnata А. 1696, Turcis reddica А. 1722 a Ruffis iterum capta A. 1736). Taманський півострів (зображений як острів) названий фортецею (Nawa Krepoft Taman, Tamerof).

Карта Дунаю М. Зойтера створена на основі карт цієї території, укладених багатьма авторами упродовж ста років. Для зображення придунайських країн М. Зойтер використав карту Н. Сансона I (N. Sanson I) Les Cours du Danvbe (1693), яка в свою чергу була створена на основі праць угорського географа, картографа та відомого гуманіста XVI ст. Яноша Самбука (Jan Sambucus), зокрема його карти Угорщини (1571) та раніше виданих картах Лазаря (Lazar) (1528) і Волфганґа Лаціо (Wolfgang Lazius) (1556), які входили до атласів Абрагама Ортелія (Abraham Ortelius).

При зображенні Причорномор’я та Кримського півострова М. Зойтер використав свої карти, опрацьовані для ілюстрації російсько-турецької війни.

1736 р. «Charte der Kriegs Operationen am Donn u: Dnieper Ihro Russisch Kayserl. Majestæt Glorieusen Armeen A: 1736. gestochen beÿ der Kaÿserl: Acad. der Wiſſensch. in S. Petersburg zu haben beÿ Matthæus Seutter, der Röm: Kaÿserl: ũ: Königl: Cathol: Majest: Geogr: in Augsburg» (Карта воєнних операцій на Дону та Дніпрі російської славної армії у 1736 році. Матеус Зойтер, Аугсбург, 1736).

Географічна карта показує територію України та Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює перебіг російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.

Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.

У межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Terrain der Saporogschen Cosaquen) та місце Нової Січі.

Карта воєнних дій російсько-турецької війни, створена М. Зойтером, є узагальненим переопрацюванням низки карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі в зв’язку з російсько-турецькою війною 1735-1739 рр.

1739 р. (перший варіант). 1742 р. (другий варіант). Перший варіант карти воєнних дій входив у «Grosser Atlas», який М. Зойтер видавав після 1730 р. Описана карта є другим варіантом, який друкувався в атласах М. Зойтера після 1742 р. На ньому додано привілей Священної Римської Імперії, який М. Зойтер отримав між 1740 і 1742 рр. Опублікована карта в атласі «ATLAS UNIVERSALIS, EXHIBENS CORTICEM TOTIUS ORBIS, SEU PRAETER GENERALES CHARTES, ET NOTITIAS PARTICULARES ETIAM CUIUSQ3 REGIONIS, SUIS PROVINCIIS ET VRBIUS, EXTRA MODERNUM SACRI ROMANI IMPERII STATUM EXISTENTIBQ3 - V. I.».

Карта “Theatrum belli Russorum victoriis illustratum sive nova et accurata Turcicarum et Tartaricum provinciarum intra fluvios Tyras s. Niester et Taniam s. Don, ad oram ponti Euxini et in pelopon[n]eso Taurica sitarum designatio [Kartenmaterial] : cum gratia et privil. S. R. I. vicariat[us], in partib[us] Rheni, Sveviæ, et juris Franconici / manu et impensis Matthæi Seutteri“(Зображення перемоги росіян на театрі війни, або турецькі й татарські провінції між річками Тирасом, чи Дністром, і Танаїсом, чи Доном, до берегів Понту Евксинського із позначеннями на Пелопоннесі Таврійському, [виготовлена] руками й коштом Матеуса Зойтера).

Мова карти – латинська. Географічна карта показує територію України та Північного Причорномор’я у першій пол. XVIII cт. Мапа висвітлює перебіг російсько-турецької війни 1735-1739 рр. Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.

Землі Брацлавського і Київського воєводств по обидва береги Дніпра названі Україною (Ukraina). У межиріччі Південного Бугу й Дніпра окреслена територія Козаків Запорозьких (Territ. Cosaccorum Zaporoviensi) та місця Нової (Novaja Setsch) і Старої (Saporoger Setsli) Січей. На карті позначені місця розташування військових корпусів, шляхи пересування армій та місця їх зустрічей біля Самари (Rendevous der Armee, an der Samara) та на лівому березі Дніпра біля Січі (General Rendevous gegen der Setz). На карті показано походи Мініха і Лассі 1736 р. Також показаний шлях ген.-лейт. Дугласа з двома драгунськими полками від Азова через Ізюм до Перекопу, або (що більш ймовірно), поворотний марш корпусу ген.-майора Шпігеля в бік Бахмута.

Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.

На північному сході Україна межує з Московською Росією (Russiae Moscoviticae), на південному сході – з Перекопською і Ногайською Тартарією (Tartaria Minor Precop, Tartari Nagaiens).

Карта воєнних дій російсько-турецької війни, створена М. Зойтером, є узагальненим переопрацюванням низки карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі в зв’язку з російсько-турецькою війною 1735-1739 рр. Основою стала карта Theatrum Belli Ann. 1737, створена за матеріалами капітана Карла фон Фрауендорфа (Carl von Frauendorff), а також використані карти: воєнних операцій на Дону і Дніпрі (Charte der Kriegs-Operation am Don und Dnieper..., 1736); карта земель між Дніпром і Доном для Російської армії (Charte von der Russischen Armee zwischen und an dem Dnieper u. Don..., 1736); Херсонесу Таврійського, або Криму (Verus Chersonesi Tauricae seu Crimea..., 1737); театру війни між річками Борисфеном, Тирасом і Дунаєм (Theatrun belli ad Borysthenem Tyram et Danubium fluvios gesti..., 1738). Ha думку В. Кордта, M. Зойтер використав також карту Південної Росії Ґ. Менґде на (G. Mengden) і Я. Брюса (J. Bruce) 1699 р., створену під час Азовських по­ходів Петра І [Вавричин М., 2009].

Карту перевидавав Тобіас Конрад Лоттер (зять Зойтера) до кінця XVIII ст. Вона має декоративні оздоблення, вона оформлена двома фігуративними алегоричними картушами, які представляють особливий інтерес. У верхньому лівому картуші зображено переможених турків, в нижньому правому – козаків з гербовими щитами, на яких зображені човен та сова.

1740 р. Матеус Зойтер. Гравер Ґоттфрід Якоб Гаупт (Gottfried Jacob Haupt).

Карта «NOVA ET ACCURATA TARTARIZE EUROPZE/E SEU MINORES ET IN УРЕСІЕ CRIME/E DELINEATIO GEOGRAPHICA, CUM OMNIBUS CIRCA PONTUM EUXINUM ET PALUDEM M/EOTIDF.M IACENTIBUS PROVINCIIS, EXHIBENTUR A GOTTF: IAC: HAUPT CALCOGRAPHO AUG: VIND. Нова докладна географічна карта Європейської або Малої Татарії або Криму з усіма причорноморськими і приазовськими провінціями, видана калькографом Ґоттфрідом Якобом Гауптом у Аутсбурзі [1740 р.], Аугсбург).

Поміщена в  атласі без титульного аркуша.

Шкали лінійного масштабу: Milliaria Нипсагіса, Milliaria Соттипіса. Мідерит. Багатоколірна. Папір 55 х 45,7 см. Масштаб бл. 1: 2 000 000. Мова латинська.

Опис карти подана за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Заголовок у фігурному картуші, справа від якого зображена постать воїна з мечем та щитом і путті з сурмою, на полі карти на тлі Чорного моря (Pontus Euxinus Hodie Mare Nigrum Das Schwartze Meer Cara Denghiz Turds'). Карта у дволінійній рамці, з вказаними градусами. Над нижньою рамкою, на полі карти, — дві шкали лінійного масштабу. На тлі Чорного моря зображено розу вітрів, що показує напрям на північ. У правому нижньому куті, у фігурному картуші, — історична довідка про Перекоп: Precop auch Or oder Taphrae... (15 рядків).

Карта представляє Чорне та Азовське (Palus Meeotides Hodie Mare Zabache. Asovische Meer) моря та прилеглі до них території.

Пунктирними лініями з кольоровими кантами зображені адміністративно-територіальні та історико-географічні одиниці: Мала, або Перекопська чи Ногайська, Татарія (Tartaria Minor feu Precop. Tartaria Nogajensis) та її кордон з Росією (Russiae Pars); Бессарабія (Bessarabia), що поділена на Очаківську (Tartaria Oczacoviensis) та Буджацьку (Budziack) орди. На східному узбережжі Чорного та Азовського морів — Грузія (Georgia) та Черкеси (Circassi). На півдні — узбережжя Малої Азії, або Анатолії (Natolia olim Asia Minor).

Художніми малюнками на карті відображено гірські масиви, ліси.

Українські землі на карті зображені доволі схематично. Вони представлені Кримським півостровом (Сrеmіа), північним узбережжям Азовського та північно-західним узбережжям Чорного морів, затокою Сиваш, або Мертвим морем (Mare Mortuum), Приазов’ям, півднем Подніпров’я, північно-західним Причорномор’ям. На цих землях доволі густа гідрографічна мережа приток Дніпра, Дністра, Південного Бугу (Bog Fl.), Сіверського Донця (Donez Fl.). Вздовж узбережжя Азовського моря також зображено багато річок: Малий Утлюк (Molotznievadi Fl.), Молочна (Moloczna Fl.), Токмак (Tokmak Fl.), Бердянка (Berdinka Fl.), Берда (Berda Fl.), Солона (Selenafa), Кальміус (Calmius Fl.).

Детально на карті зображений Кримський півострів: Кримські гори (без назви) та мережа річок, а також міста Бахчисарай (Baczisarai), Кафа (Kaffa), Керч (Kertz), Єнікале (Ienikale) та численні малі поселення.

Карта ілюструє воєнні дії російсько-турецької війни 1735-1739 рр., на ній нанесені місця розташування корпусів та шляхи пересування армій, а також кілька оборонних ліній, зокрема Українська, що простягається від Дніпра, вздовж Орілі аж до Ізюма, та оборонні вали в околицях Переволочної (Porkunutza).

Карта, фактично, є компіляцією карт М. Зойтера Teatrum Belli... (1742) та Nova et Accurata Tartariae Europe (1742), створених на основі низки російських карт, виданих Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі у зв’язку з російсько-турецькою війною. У бібліографії відомий ще один варіант цієї карти з орнаментованою рамкою, на якій у фігурних картушах вміщено дев’ять планів і видів міст та фортець, а також опис Малої Татарії.

Описана карта походить зі збірного атласу, у якому налічується 38 карт європейських країн, укладених М. Зойтером. Атлас без назви, з рукописним переліком карт.

Історична довідка.

Російсько-турецька війна 1735—1739 років (також Російсько-османська війна 1735—1739 років) — воєнний конфлікт, який був наслідком російсько-османських протиріч, що загострилися через російсько-польську війну 1733—1735 рр. та набіги кримських татар. Вона стала продовженням боротьби Російської імперії за вихід до Чорного моря.

Белградська мирна угода 1739 року — договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.

Наслідки:

·        за Російською імперією визнавалися Азов і Запорожжя (землі між Південним Бугом і Сіверським Дінцем, які їй було заборонено заселяти);

·        Російській імперії заборонялося тримати флот у Чорному й Азовському морях;

·        передбачалося ведення торгівлі між Османською імперією і Російською імперією лише османськими суднами;

·        Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.

Белградський мирний договір був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.

1742 р. Карта “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens...” ([Карта] найобширнішого Українського королівства з Київським і Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями, за найдокладнішими вимірами мистецьки вигравіювана на міді та [видана] коштом Матеуса Зойтера, географа с[вященної] імп[ераторської] і кор[олівської] катол[ицької] велич[ності] у Аугсбургу). Опублікована в його «ATLAS UNIVERSALIS».

Опис карти подано за М. Вавричин (2009) з доповненнями автора.

Шкали лінійного масштабу: Millaria Ucranica 13. in uno Gradu, Millaria Pollonica 20. in uno Gradu, Millaria Germanica 15. in uno Gradu, Millaria Mofcovitica 80. in uno Gradu. Мідерит. Багатоколірна. Папір 56 x 49 см. Масштаб бл. 1: 600 000. Мова латинська.

Заголовок карти у фігурному картуші, обрамленому снопами збіжжя, обабіч якого алегоричні постаті богині хліборобства Церери та бога торгівлі Меркурія, а також зображення двох волів, у лівому верхньому куті. Карта має дволінійну рамку, на якій позначені градуси і вказані сторони світу: Septentrio, Меridies, Occidens, Oriens. Під картушем із заголовком привілей: Cum Gratia et Privil. S.R.I. Vicariatus, in partibg Rheni, Sveviz, et Juris Franconici. У правому верхньому куті, у фігурному картуші, прикрашеному рослинним орнаментом із зображенням вола та снопів жита, — таблиця умовних позначень (Sic Notantur) з позначенням великих міст (Urbes Majores), малих міст (Urbes Minires), містечок (Oppida), малих містечок (Oppidula), сіл (Pagi), архиєпископств, єпископств, академій.

Під картушем — роза вітрів у вигляді багатопроменевої зірки у колі зі стрілкою, що вказує напрям на північ.

Карта охоплює територію від Гомеля (Homel) на півночі до гирла Дунаю (Donau Fl.) на півдні, від Львова (Lemberg, Luwow, Leopolis) на заході до Бєлгорода (Biellogrod) та р. Оскіл (Ofkal Fl.), де вона впадає у Сіверський Донець (Donnetz Fl.), на сході.

Пунктирними лініями з кольоровими кантами на карті позначені державні кордони Трансільванії (Principatg Тгапsilvaniz P[ars]) з окремим регіоном Moldavia Populi, Валахїї (Pricipatg Valachiz P[ars]), Молдавії (Pricipatus Moldavia), Росії Московської (Russiz Moscoviticz Pars) та межі українських воєводств і земель: Київського (Palatinatus Kiaviensis) і Брацлавського (Palatinatus Braclaviensis) воєводств, які названі Україною (Ukraina); Волині (Volhyniz Pars), що представлена Нижньою Волинню (Volhyniz Inferior); Поділля (Podolia), яке поділяється на Верхнє (Podolia Superior]) та Нижнє; Покуття (Pocutiz Pars); Чернігівського воєводства (Due. Palat. Czemichoviensis); Бессарабії (Bessarabia) та Очаківської Татарії (Tartari Oczacovienses); Криму (Cremiz P[ars]) та Малої, або Перекопської, Татарії (Fartaria Minor feu Precop Pars) у складі Османської імперії.

Умовними знаками на карті показано рельєф, гідрографію та населені пункти. Художнім малюнком відображено гори, ліси у вигляді невеликих груп листяних дерев.

Мережа населених пунктів неоднорідна: південна Брацлавщина, Волинь та Чернігівщина представлені незначною кількістю населених пунктів, натомість Поділля, північно-західна Брацлавщина, Київське воєводство та північ Кримського півострова мають дуже густу мережу міст, містечок і сіл.

Найважливіші водні артерії – Дніпро (Dnieper V. Borysthene), Дністер (Niefter Fl.), Південний Буг (Bog Fl.) - зображені з багатьма лівими та правими притоками. На Дніпрі, на відтинку між фортецями Кодак (Kudack) і Очаків (Oczakow als Dziarcrimenda) підписано дев’ять порогів і чотири забори: 1. Сурський (Sluski), 2. Лоханський (Lochany), 3. забора Стрільча (Strelczij), 4. Дзвонецький (Dzwanice), 5. Княгинин поріг, або Тягинська забора (Kniahinow), 6. Ненаситець (Nenasytec), 7. Кодацький, 8. Воронова забора (Woronowa Zabora), 9. Вовнизький поріг (Wolniow), 10. Будилівський (Budijlow), 11. Таволжанська забора (Тоwotzany), 12. Лишній (Lisianka), 13. Вільний (Wolny). Біля Хортиці, а також між Вовнизьким і Будилівським порогами позначені дві Великі татарські переправи (Wielka Przeprawa Tatarska).

З великої кількості островів, що зображені на Дніпрі, підписані Хортиця (Chortijka Ostro), Томаківка (Tomahowka oftro), Вовчий (Wolczny ostrow), Красний (Krasay ostrow). На Правобережжі, між притоками Носоківка (Nofokowka Fl.) та Сокорівка (Sokorowka Fl.), позначена Золота Долина, або Дурна (Zlota Dolina abo Durna).

Карта України створена М. Зойтером на основі кількох картографічних джерел. В основу її покладені Генеральна, карта України (1650) та карти течії Дніпра (1662) Ґ. Боплана, про що свідчить зображення нижньої течії Дніпра, Поділля та північно-західної частини Брацлавського воєводства. Для зображення південних регіонів та Криму автор використав карти російсько-турецької війни 1736-1739 рр. створені Академією наук Росії у Санкт-Петербурзі. М. Зойтер використав також праці Я. Янсона та Й. Б. Гоманна. Проте на карті додано багато нової інформації, зокрема, нанесена велика кількість географічних назв на території Бессарабії, Молдавії, Валахїї, Криму та вздовж Дніпра на південь від Києва.

Описана карта є другим варіантом карти України М. Зойтера. Вона була опублікована бл. 1742 р., відразу після отримання Зойтером королівського привілею. У наш час по-різному датують створення першого варіанта карти (без привілею): на думку В. Кордта, карта укладена після 1736 р.; Б. Кордан вважає, що вперше вона з’явилася в атласі М. Зойтера «Atlas Novus» 1728 р. За дослідженнями Б. Кмецікової карта опублікована не раніше 1745 р.

Після смерті М. Зойтера (1757) карту перевидав Тобіас Конрад Лоттер до кінця XVIII ст. Назва карти частково змінена – з'явилося ім'я Лоттера –  “Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem complectens, cum adjacentibus provinciis juxta recentissimam designationem aeri incisa arte et sumtibus Tobiae Conradi Lotteri, geographie, Augustae Vindel. Cum Gratia et Privil. S. R. I. Vicariatus, in partibg. Rheni, Sveviae et Juris Franconici”. Окрім частково зміненого заголовка, на третьому варіанті карти не було здійснено ніяких змін.

Оттенси.

Йоахим Оттенс (Joachim Ottens; 1663-1719), Райнер Оттенс (Reiner Ottens; 1698-1750) та Джошуа Оттенс (Josua Ottens; 1704-1765) – голландські картографи та видавці які працювали в Амстердамі у XVIII ст.

Брати Райнер та Джошуа Оттенси були синами єврейського гравера Йоахима Оттенса, який на початку своєї кар'єри співпрацював з Ф. де Вітом, а наприкінці 1680-х рр. створив власне видавництво, що займалося друкуванням карт. Брати продовжили справу батька і більшість їх творів має спільний авторський підпис “R. & J. Ottens”. Основна праця – “Atlas Major” (Великий атлас), надрукований в Амстердамі 1740 р.

1722 р. Карта «Імперія Велика Російська». Лівобережжя назване Україною (Ukrania). Між Дунаєм і Дніпром – Буджак (Budziac).

1726 р. Райнер Оттенс та Джошуа Оттенс. Карта «REIPUBLICÆ ET STATUS GENERALIS POLONIÆ NOVA TABULA, COMPREHENDENS MAIORIS ET MINORIS POLONIÆ REGNIMAGNIDUCATUS LITHUANIÆ DUCATUS PRUSSIÆ, CURLANDIÆ, SAMOGITIÆ MASSOVIÆ VOLHYNIÆ PODOLIÆ RUSSIÆ UCRANIÆ ET DE MOSCOVIÆ PARS ACCURATAM DESCRIPTIONEM» (Нова карта Речі Посполитої і загального стану Польщі, що включає королівство Велику і Малу Польщу, Велике князівство Литовське, князівство Прусське, Курляндію, Самоґітію, Мазовію, Волинь, Поділля, Русь, Україну і частину Московії). Масштаб бл. 1: 2 000 000. Мова: латинська. Перший варіант карти Польщі був створений Йоахимом Оттенсом (1663-1719) 1710 р. Карта міститься у восьмитомному «Atlas Major» Оттенсів до 1745 р. 1793 р. амстердамський видавець Йозеф Кармін (Joseph Carmine) викупив плиту карти в Оттенсів і видав її зі своєю видавничою приміткою, позначивши кордони, актуальні після другого поділу Польщі.

Українські історико-географічні землі представлені Поліссям (Polesia); як окремі адміністративно-територіальні одиниці виділена Волинь (Volhynia), що поділяється на Верхню Волинь (Volhynia Superior) та Нижню Волинь (Volhynia Inferior); Поділля (Podolia), що поділяється на Верхнє Поділля (Podolia Superior) та Нижнє Поділля (Podolia Inferior); Червона Русь (Russia Rubra). На півдні Червоної Русі лежить Покуття (Pokutia). Східні українські землі представлені Чернігівським (Ducatus Czernihow) та Новгород-Сіверським (Ducatus Novogrodeck) князівствами без позначення їхніх меж у складі Російської імперії; у Причорномор’ї — Очаківською Тартарією (Tartaria Oczacowiensis) та Ногайською Тартарією (Tartaria Nogaiensis).

Київське воєводство на карті позначене на лівому березі Дніпра, а тільки невелика частина (між Києвом та Каневом) захоплює правий берег, названа Україною (Ukrania). Між Інгульцем (Ingulet Maly fl.) і Дніпром (Nieper Olim Borysthenes) позначено Дике поле (Dezike Polie Cainpi Deferti et Inliabitati) та землі козаків (Cosacci Zaporoviensis), а також Чорний ліс (Sylva Nigra).

1730 р., в Амстердамі, англійський астроном, геофізик та картограф Едмонд (Едмунд) Галлей (Edmond Halley; 1656-1742) та брати Оттенси видали карту «Nova & accuratissima totius terrarum orbis tabula nautica variationum magneticarum index juxta observationes Anno 1700 habitas». На мапі напис – UKRAINE (Україна).

1736 р. Карта «Theatre de la Guerre sur les Frontieres Entre les deux Grands Monarques de Russie & de Turquie ou Carte Nouvelle d'une Grande Partie de la Russie, ou l'on a la Petite Tartarie, l'Ukraine la Crimée & le Pais des Cosaques la Mer de Azof & la Mer Noire & les Pais Circomvoisins Dressée Suivant une Carte Faite Sur les Lieux Rectifiée & Augmentée par R. & I. Ottens, Geogr. a Amsterdam» (Театр військових дій). Картуш карти прикрашений алегоріями, гербом Росії, портретом Петра I та ін.  Правобережна та Лівобережна Україна на карті позначена як Ukraine (напис охоплює Поділля та Малу Русь (Pars Rossiae Minoris). Напис Pars Rossiae Minoris на карті сягає Смоленщини. Росія позначена як Pars Rossiae Maximae.

Карта складена під час Російсько-турецької війни (1735—1739 pp.). Ця війна велася Росією (у союзі з Австрією) за вихід до Чорного моря і з метою припинення набігів кримських татар. Влітку 1736 р. російські війська зайняли Азов, в ході боїв в 1737 р. – фортецю Очаків, а в 1739 р. – фортецю Хотин. Туреччина була змушена піти на мир. За Бєлградським мирним договором (1739 р.) Росія повернула собі Азов, але повинна була знищити його укріплення. Крім того, до Росії були приєднані незначні території Правобережної України, зайнятої раніше Туреччиною. «Бар’єром» між Росією і Туреччиною були оголошені кабардинські землі на Північному Кавказі і Приазовські території. Проте ні виходу до Чорного моря, ні права мати фортеці та флот в Азовському морі Росія так і не отримала.

1737 р. Карта «Theatre de la Guerre Contre les Turcs & les Tartares avec Les marches des armées de Sa Majesté l'Imperatrice des Russies, le tout tiré des originaux levés par Ordre de meſieurs les Generaux De Munich et de Lascy redigés par l'academie des Sciences de Petersbourg» (Театр військових дій проти турків і татар разом із походами армії її Величності імператриці Росії, все взято з початкових досліджень за наказом пана генерала Мініха та Лассі, написаних в Академії наук Петербурга). Мова латинська. Видавництво Амстердам.

Такі карти масово друкувалися в Європі за даними, що їх надавала Російська Академія наук.

Вказані оборонні лінії, зокрема Українська лінія, яка простягалася на 285 км від Дніпра вздовж Орілі та її притоки Берестової аж до Ізюма. У систему укріплень входило 16 фортець і 49 редутів, з’єднаних між собою високим земляним валом та глибоким ровом. На карті всі фортеці підписані.

Йоган Кастель (Johann Gastel), німецький картограф та Ансельм Десінг (Anselm Desing; 1699–1772) , католицький філософ, історик, географ і педагог.

1723 р. Карта “Haupt Karte POLEN”. Правобережна та Лівобережна Україна – Uckrania (Україна), Південна Україна – Cosacci (Козак), Західна Україна – Reussen (Русь). На карті позначено Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь) та Polesia (Полісся). Теперішня Росія на карті позначена як Moscoviae (Московія).

 Йоганн Георг Шрайбер (Johann Georg Schreiber; 1676-1750), німецький гравер, картограф і видавець, працював у Лейпцигу.

1730 р. Атлас “Atlas selectus von allen Königreichen und Ländern der Welt ”.

1733 р. вийшло друге видання атласу “Atlas selectus von allen Königreichen und Ländern der Welt”, яке Й. Г. Шрайбер підготував спільно зі своїм племінником Йоганном Крістіаном Шрайбером (Johann Christian Schreiber). Інші видання атласу - 1740, 1749 рр. та ін.

Видання  атласу 1807 р., підготовлене до друку спадкоємцями картографа, містило частину карт, вигравіюваних Й. Г. Шрайбером.

В атласах поміщена карта “REISE CHARTE DURCH DAS KÖNIGREICH POLEN MIT ALLEN DARZU GEHÖRIGEN LÆNDERN” (Карта шляхів Королівства Польща з усіма його землями). Видавництво Лейпциг.

Українські історико-географічні землі представлені Червоною Руссю (Roth Reussen) з Львівським (Lemberg), Белзьким (Belcz), Холмським (Chelm) воєводствами; Поділлям (Podolien), Волинню (Volhynien), Підляшшям (Podlachien). Україна (Ukraine) на карті – це Київське (Kyow) та Брацлавське (Вгасіаu) воєводства. Новгород-Сіверське (Novogrodeck) та Чернігівське (Czernihochovien) князівства – у складі Литовської Русі (Litthauissch Reussen), до якої автор відносить також Мстиславське (Mcislau), Мінське (Minsckie), Вітебське (Witebskie), Полоцьке (Polozkie), Смоленське (Smolensko) воєводства та Самоґітію (Samogiethen).

Філіпп Йоганн Страленберг (Philipp Johann Strahlenberg; 1676—1747), шведський офіцер та картограф.

1730 р. видав мапу «Nova descriptio geographica Tattariae Magnae tam orientalis quam occidentalis : in particularibus et generalibus territoriis una cum delineatione totius imperii Russici imprimis Siberiae accurate ostensa» (Новий географічний опис Великої Тартарії як на Схід, так і на Захід: в окремих випадках і в загальних територіях одного з проєктів усієї Російської імперії, і особливо точного розгляду Сибіру). Лівобережна Україна позначена як UKRANIA (частина Russia Minor); Слобожанщина – Cosaci Bialagorodski (Козаки Бєлгородські), територія на сході межує із землями Донських Козаків. На схід від Каспійського моря – Tattaria Magna (Велика Таттарія), на північ від неї – SIBERIA (Сибір).

Петер Шенк молодший (Peter Schenk der Jüngere; 1693—1775) — німецько-голландський картограф, гравер та видавець.

1752 р. Петер Шенк молодший опублікував «Neuer Sachsischer Atlas» А. Зюрнера (A. Zurner), який перевидавався багато разів протягом 1752– 1812 рр., а також перевидав атлас Н. Вісшера (сина) «Germania inferior sive XVIII provinciarum tabulae...».

1730 р. Карта «Russie Moscovite, Tartarie Moscovite, Ukraine pays des Cosaques». Правобережна та Лівобережна Україна – Ukraine pays des Cosaques (Країна Козаків), Південь України - Cosaques Zaporoski (Козаки Запорозькі). Окремо виділено Russie Moscovite (Русь Московську) та Tartarie Moscovite (Московську Тартарію). Московська Тартарія – землі мордви, колишні Казанське та Астраханське ханства.

1734 р. Карта “Lа Pologne...” (Польща). Мапа видана в Амстердамі. Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) – Ukraine (Україна), Південь України – Dzykе Pole (Дике поле).

1730 р. Едмонд (Едмунд) Галлей (Edmond Halley; 1656-1742) англійський астроном, геофізик та картограф та голландські картографи і видавці брати Джошуа Оттенс та Райнер Оттенс в Амстердамі видали карту “Nova & accuratissima totius terrarum orbis tabula nautica variationum magneticarum index juxta observationes Anno 1700 habitas”. Формат карти 56 × 21,5 см. Мапа двомовна (французька та голландська мови). На мапі напис – UKRAINE (Україна).

Йоган ван дер Брюгген (Joan van der Bruggen; Johannes van der Brugge; 1695-1740), нідерландський картограф.

1737 р. Карта «Podolia et Bessarabia» (Поділля та Бессарабія). VKRANIÆ (Україна) на карті – Волинь та Поділля. Масштаб 1:2 200 000.

Ісаак Тіріон (Tirion Isaak; 1705-1769), голландський картограф і видавець, працював у Амстердамі. Картами І. Тіріона на початку XVIII ст. ілюструвалися видання з географії світу, зокрема праця невідомого автора «De tegenwoordige Staat van’t Koninkryk Polen en't Groot-Hertogdom Litthauwen», що вийшла у майстерні І. Тіріона 1733 p., книга Т. Сальмона (Т. Salmon) «Hedendaagsche Historie» (Амстердам, 1734) та книга Дж. Альбріцці (G. Albrizzi) «Atlante novissimo che contiene tutte le parti del Mondo» (Амстердам, 1740). Видав «Atlas des Provinces Unies» (1753), «Atlas der Nederlanden» (1749), «Atlas der Zeelanden» (1760). 1769 p., після смерті І. Тіріона, вийшов атлас «Nieuwe en beknopte Hand-Atlas», карти до якого гравіював художник Якоб Кейзер (Jacob Kevser). В цьому ж році вийшло італійське видання атласу [Вавричин, 2009].

1740 р. Карта «NUOVA CARTA DELLA MOSCOVIA O RUSSIA SECONDO L’ULTIME 0SSERVAZIONIFATTA IN AMSTERDAM PER ISAK TIRION» (Нова карта Московії, або Росії, за останніми спостереженнями, виготовлена у Амстердамі Ісааком Тіріоном).

Українські історико-географічні землі представлені Волинню (Volhynia), Чернігівським (Chemicowa) та Новгород-Сіверським (Severia) князівствами, Кримом (Crimea), Малою Тартарією (Tartaria Piccola). На карті як окремі адміністративно-територіальні одиниці виділені: земля Бєлгородських козаків (Bialagrodski Cosachi), Донських Козаків (Don Cosahi) та Україна (Ukraiaia) (підписана на Лівобережжі Дніпра аж до Бєлгорода).

Йоганн Маттіас Хасе (Johann Matthias Hase; 1684—1742) — німецький математик, астроном, картограф, історик та географ.

Після його смерті (1743) у Нюрнберзі спадкоємцями видана мапа «Europa Secundum legitimas Projectionis Stereographicae...» (Європа...). Лівобережна Україна позначена як «Cosaki Zaporowski» (Козаки Запорозькі). На Правобережжі виділено українські історико-географічні регіони: Червона Русь (Russia Rvbra), Поділля, Волинь. Карта багаторазово перевидавалася, зокрема 1789 р.

Емануель Боуен (Emanuel Bowen; 1694?–1767) – англійський гравер, картограф, географ англійського короля  Георгія II та французького короля Людовіка XV.

1744 р. видав у Лондоні карту “A New and ACCURATE MAP OF POLAND, LITHUANIA &c. Divided into its Palatinats, drawn from the best authorities, assisted by the most approv'd modern maps. The whole being  regulated by astronomical observations” у шести версіях. Формат карти 14,5 х 18 дюймів. Опублікована протягом 1744-1747 рр. у “A Complete System of Geography”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrain (Україна). Західна Україна – Червона Русь (Red Russia), в межах якої виділено Покуття (Pokrusia). З українських історико-географічних земель виділено ще Волинь (Volhynia), Поділля (Podolia), Полісся (Polesia). На північному сході та сході українські землі межують з Російською імперією.

1750-1754 рр. Карта «An Accurate Map of Poland, Prussia & Lithuania».  Правобережна Україна (в складі Речі Посполитої) – Волинь (Volhyniа), Полісся, Поділля, Західна Україна – Lіttle Russiа (Мала Русь) та Покуття. Лівобережна Україна (в складі Московії або Росії) –  Ukraіn (Україна) та Новосербія.

Жорж Луї Ле Руж (Georges Louis Le Rouge; 1722—1779), французький картограф, географ та видавець. Після 1740 р. отримав титул Королівського інженера-географа.

1746 р. Карта «La Moscovie» (Московія). На карті теперішня Росія це Московія (Moscovie), а українські землі — Zaporousk Cosaques (Запорозькі Козаки).

1769 р. Карта «THÉАTRE DE LA GUERRE ENTRE LES RUSSES, LES TURCS, ET LES POLONOIS» (Театр воєнних дій між росіянами, турками та поляками). Масштаб бл. 1:1 350 000. Мова: французька. Карта опублікована в період російсько-турецької війни 1768—1774 pp., фактично ілюструє воєнні дії російсько-турецької війни 1735-1739 pp. Землі Київського воєводства на Правобережжі та Київської губернії на Лівобережжі аж до Гадяча названі Україною (Ukraine). На території Нової Сербії позначено полковий устрій, зокрема землі полків сербських гусарів (Regiment des Houssards), пандурів (Reg. des Pandours), українського (Reg. des Ukrainiens) та слобідського (Reg. des Slobodiens), a також місце Нової Січі (Setscha ou Retraite des Cosaques Zaporowski). 

На карті детально позначені оборонні лінії з редутами та фортецями, місця розташування турецьких та татарських гарнізонів та місця битв. На лівому березі Дніпра від гирла Орілі на схід до Ізюма  позначена Українська оборонна лінія (Ligne de 1738), яка існувала у 1730-1760 pp. для оборони від нападів кримських та ногайських татар. Вздовж течії р. Самари позначена чинна російська оборонна лінія (Lignes actuelles des Rufses), a південніше, від гирла річки Кінської верхів’ями річок басейну Азовського моря до Таганрога зображений проєкт Нової лінії (Projet des Nouvelles Portyfications des Russes depuis VEmbouchere de la Saliwa Konskich Wodi jusqu’à l'Embouchere du Pleuve Minz ou Krinska au dessus de Taganrog), спорудження якої розпочалось y зв’язку з просуванням російської армії на південь [Вавричин, 2009].

1770 р. Карти «Cartes des troubles de l'Est contenant l'Empire Turc, la Volhinie, Podolie, la Nouvelle Servie, les Cataractes du Nieper, le Kuban, Circassie, Kabardie, le plan d'Oczakow, Dalmatie, Monténégrins &c. pour suivre les opérations de guerre...» (Карта Східної смути, що містить Турецьку імперію, Волинь, Поділля, Нову Сербію…). Атлас з 9 карт російсько-турецької війни 1768-1774 рр.

На карті Нової Сербії позначено полковий устрій, зокрема землі полків сербських гусарів (Regiment des Houssards de Horbat), пандурів (Regiment des Pandours) українського (Reg. des Ukrainiens) та слобідського (Regiment. des Slobodiens), a також Орди Запорізьких Козаків (Hordes des Cosaques Zaporowiens).

Історична довідка.

1752 р., на території теперішньої Кіровоградської області почали селитися переселенці з Балкан. Відтак постала Нова Сербія. А наступного року на території теперішньої Луганщини виникло ще одне схоже утворення – Слов’яносербія. Ці дві територіально-адміністративні одиниці проіснували недовго, і в 1764 р. були інкорпоровані до Новоросійської губернії.

Для потреб військових дій у степовій зоні були винайдені специфічні роди військ. Перший – це угорський витвір – гусари. Ця легка кавалерія була потрібна російській армії, бо козацтво, яке було у складі російської кавалерії, то це був все ж таки іррегулярний рід війська, який не повністю задовольняв. Другий – це легка піхота – пандури. У Новій Сербії один полк первісно був гусарський, а другий – пандурський.

Слобідські козацькі полки — військово-територіальні козацькі формування на території Слобідської України у 1651—1765 роках. Полки входили до складу Московського царства, але мали автономне самоврядування. Виникли у XVII сторіччі у наслідку переселення переважно українського населення на вільні землі Дикого поля. Наприкінці XVIII сторіччя військову структуру полків було реформовано у регулярні гусарські полки, а територію включено до складу нової Слобідсько-Української губернії.

Гусарський полк генерал-майора Хорвата – адміністративно-територіальна та військова одиниця Нової Сербії у Російській імперії. Існував у 1751 – 1763 роках. До Нової Сербії і Слов’яносербії це були запорозькі землі. Там були хутори, зимівники і слободи.

Ердман Махенбауер (ERDMAN MACHENBAUER J. A.) — німецький картограф.

1748 р. в Агбургу видав карту “La Pologne...” (Польща...). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine ou pais des Cosaques (Україна земля (країна) Козаків). Західна Україна показана як  Чорна Русь (Russie Noir). Виділено українські історико-географічні регіони: Волинь (Volhyniе), Поділля (Podolie), Полісся (Polesie). На північному сході українські землі межують з Московією (Moscovie).

Жіль Робер де Вогонді (Gilles Robert de Vaugondy; 1688—1766) та Дідьє Робер де Вогонді (Didier Robert de Vaugondy; 1723—1786) (син Жіля Робера), французькі картографи. Жіль Роберт де Вогонді, як правило, підписував свої карти «М. Robert», а Дідьє – «Robert de Vaugondy» (іноді додаючи «fils» або «filio»). У деяких випадках до кінця не з’ясовано Жіль чи Дідьє склали карту. Від Людовіка XV обидва Робери отримали титули Королівських географів. З 1740-х років картографічна фірма Жіля і Дідьє Роберів видавала велику кількість атласів, великоформатних карт і глобусів й була на той час найвідомішою і найприбутковішою у Парижі. Робери перевидавали карти П. Мулляра-Сансона та Н. Сансона, зокрема його карту Польщі «Les Estats de la couronne de Pologne...».

Серед багатьох картографічних праць Роберів основною є «Atlas universel» (Універсальний атлас, Париж, 1757, 108 карт), який вважається одним із найважливіших атласів XVIII ст. Його основу становлять картографічні матеріали, успадковані від Сансонів, і картографічні плити Ю. Жейо, придбані 1712 р. після його смерті. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти й довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. З 1757 р. Робери почали публікувати «Nouvel atlas portatif» (Новий портативний атлас), який протягом п’ятнадцяти років перевидавався п’ять разів.

Жіль Робер де Вогонді, відомий також як Le Sieure або Monsieur Robert, походив з родини Нікола Сансона (1600—1667) і є нащадок його онука П'єра Мулляра-Сансона (Pierre Moullart-Sanson). Він був племінником і спадкоємцем П’єра Мулляра-Сансона якому перейшла велика частина плит карт Н. Сансона. Від нього успадкував більшу частину картографічного матеріалу Нікола Сансона. Цей матеріал він разом з сином об'єднав з картами й пластинами, набутими після смерті Юбера Жайо 1712 р., щоб створити основу Всесвітнього Атласу. Після Абрагама Ортеліуса (Abraham Ortelius; 1527 —1598) і Герарда Меркатора (Gerhardus Mercator; 1512—1594)

Вогонді спираючись на їх джерела значно просунули вперед картографію тієї епохи. Основні праці: “Géographie sacrèe et historique de l'Ancien et du Nouveau Testament” (1747), “Usage des globes céleste et terrestre” (1752), “Petit Atlas” (1748), “Atlas universel” (1757), “Atlas portatif” (1762). Робер Вогонді склав “Карту середньовічного світу” в кращих європейських традиціях. На ній він показав країни Середнього Сходу та Південного Кавказу. На мапі детально показано контури морів, кордони держав відтінені різнобарвною кантівкою. Основа історичної карти Робера Вогонді досить точна, автор використовував найдетальніші матеріали картографів-сучасників. Обидва (батько та син) отримали титули Королівських географів «Geograpne du Roi» від Аюдовіка XV та шляхетство.

Дідьє Робер де Вогонді спільно з батьком створив універсальний атлас (Atlas Universel) із 108 карт. Даний атлас вперше був опублікований в 1757 р. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти і довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. 1760 р. Дідьє Робер де Вогонді був призначений географом Людовика XV, був також Королівським географом польського короля Станіслава Лещинського, з 1756 р. членом Академії наук. Основні праці: “Essai sur l'histoire de la géographie” (1755), “Tablettes parisiennes” (1760), “Cosmographie” (1763), “Institutions géographiques” (1766), “Atlas de la France et de l'Europe” (1785). Після смерті батька Дідьє співпрацював з Шарлем-Франсуа Делямаршем (Charles-François Delamarche), який бл. 1784 р. перебрав майстерню Д. Робер де Вогонді й став його спадкоємцем.

1748 р. Карта “L'Europe. Divisee suivant ses principaux Etats” (Європа...). Напис на мапі (від Дніпра до Дону) – “Ukraine ou Cosaquie” (Україна Козацька).

1748 р. Карта “Russie Blanche ou Moscovie...” (Русь Біла, або Московія) поміщена в атласі “Atlas portatif universel et militaire”. Лівобережна Україна позначена як Ukraie ou Cosaquie (Україна Козацька), Правобережна Україна – Pologne (Польща). Формат мапи 16 × 14,2 cм. 

1749 р. Карта «Partie orientale de la Russie Polonoise, où se trouvent la Basse Volhynie et la Basse Podolie» (Східна частина Польської Русі, де розташована Нижня Волинь і Нижнє Поділля). Пд. Україна -  землі Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski).

1751 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді створили карту “L'Europe divisee en ses principaux Etats…” (Європа...). Видана в Парижі, поміщена в “Atlas Universel”. Масштаб 1:9 500 000. На півдні Київська та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski) і Ногайців (Tartares Nogayes). На карті напис Dzyke Pole (Дике Поле) розміщений на землях Запорозьких козаків.

У наступному році (1752) Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді створили ще одну карту “Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien” де показано українські землі. Ця мапа теж видана в Парижі в 1757 р. в “Atlas Universel”. Масштаб 1:3 400 000. На півдні Київська та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski) і Ногайців (Tartares Nogayes).

1752 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді.

Карта «Le Royaume de Pologne divise enses duches et provinces et subdivise en Palatinats» (Польське королівство, поділене на князівства, краї та воєводства). Видавництво Париж. Поділля (Кам’янецьке та Брацлавське воєводства) та Київщина (Київське воєводство) позначені як UКRAINE; Західна Україна позначена як Червона Русь (Russia Rouge); окремо виділено Покуття (Pokutie).

1752 р. Дідьє Робер де Вогонді. Карта «PARTIE MERIDIONALE DE LA RUSSIE EUROPÉENNE OU SONT DISTINGUÉES EXACTEMENT TOUTES LES PROVINCES, D’APRÈS LE DÉTAIL DE L’ATLAS RUSSIEN. PAR LES. ROBERT DE VAUGONDY FILS» (Південна частина Європейської Росії з детальним зображенням всіх країв згідно з Російським атласом, створена паном Робером де Вогонді сином). Південь України – землі Козаків Запорозьких (Cosaques Zaporiski); Мала Татарія (Petite Tatarie), що позначена на північному узбережжі Чорного та Азовського морів; включає землі очаківських татар (Tatares d'Oczacow), землі ногайських татар (Tatares Nogayes) та Кримський півострів (Сrіmее). На карті позначена Кубань.

1754 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді доповнили карту “Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien” картою-вставкою “Developpement de la Nouvelle Servie” (Адміністративні кордони Нової Сербії). Мапа видана в Парижі. Франсуа Сантіні в 1776 р. перевидав її в “Atlas Universel dressée sur les meuilleures cartes modernes 1776”, а пізніше у Венеції 1784 р.

На карті з’явився напис UКRAINE. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UКRAINE. На півдні Київська (Gouvernem.t de Kiowie) та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Сzaporowski) та Ногайців (Tartares Nogayes).

На основній карті землі Запорозьких козаків (Cosagues Czaporowski) та Кримського ханства (Petite Tatarie) замальовані одним кольором і в одних кордонах. Таким чином, французькі картографи показали землі Запорозьких козаків у складі Кримського ханства, яке в цей час знаходилося (до 1774 р.) в складі Османської імперії. На карті добре видно, що Zaporozskaia Sjecza (Запорізька Січ) і Kudak (тепер м. Дніпро) позначені як міста з невеликими фортецями. Elisabethgorod (Кропивницький), Ingulgorod (?) показані містами без фортець.

На спеціальній вставці “Developpement de la Nouvelle Servie” (Адміністративні кордони Нової Сербії) розташування Нової Сербії відповідає північній частині Кіровоградської області нинішньої України. Територія Нової Сербії з адміністративним поділом на полки показана у складі Російської імперії. Таким чином, підтверджувалася належність земель до Росії. А ось територію Запорозьких козаків показано як нейтральну (Neutre). У нижній (південній) частині вставки вказаний кордон з Туреччиною (Frontieres de la Turquie).

1762 р. Жіль Робер де Вогонді у Парижі видав карту “Partie Meridionale de la Russie Européenne, Tartarie Rusienne, Petite Tartarie..”. Формат карти 24 × 30 cм. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UКRAINE, напис досягає Бахмута (на Донеччині). На території Кримського ханства (Petite Tartarie) показано Запорозьких Козаків (Cosaques Saporowi), на Дону – Донських козаків (Cosaques du Don).

Гендрік де Лет (Hendrik de Leth; 1703-1766) – голландський картограф.

1749 р.  в Амстердамі видав карту “Lest estats de la Couronne de Pologne” (Володіння Польської корони). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrainе (Україна). Виділено на мапі українські історико-географічні землі: Russie Noire (Чорна Русь) – територія Західної України, Podolіе (Поділля), Volhyniе (Волинь), Polesiе (Полісся).

Українські землі на карті зображено цілісно (попри кордони між Річчю Посполитою та Московією).

Томас Джефферіс (Thomas Jefferys; 1719–1771), англійський картограф та гравер, географ короля Георга III  та  Томас Сальмон (Thomas Salmon), історик.

1749 р. Карта “POLAND, LITHUANIA and PRUSSIA”. Опублікована в Лондоні (1751), у першому виданні книги Томаса Сальмона (Thomas Salmon; 1679-1767) “A New Geographical and Historical Grammar, with a set of twenty-two Maps”. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrain (Україна). Західна Україна – Червона Русь (Red Russia). На карті позначені українські історико-географічні регіони: Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь), Polesiа (Полісся).На півночі Україна межує з Росією (Russia).

Карта багато разів перевидавалася, зокрема 1751, 1754, 1764, 1771, 1772 рр. і т. д. (різні інтерпретації кольорів). Останнє видання мапи 1785 р. Співпрацював з Томасом Кітчіним.

  Джованні Баттіста Альбріззі (Giovanni Battista Albrizzi; 1698-1777),  італійський картограф. 

1750 р. Карта «Nuova Carta del Regno Di Polonia, Diviso nei suoi Palatinati, Secondo l'ultime offervazioni ed anotazioni, fata in Amsterdam, per Isak Tirion» (Нова карта Королівства Польщі). Видавець Ісаак Тіріон  (Isaac Tirion), Амстердам. Карта надрукована у 5 версіях. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukranіа (Україна). Південніше м. Кодак напис “Zaporopski Cosachi” (Запорозькі Козаки) та “Tartaria” (Тартарія). Волинь (Volhyniа) ототожнюється з Україною. Russiа Rossa (Русь Червона) – землі Західної України.

Тобіас Йоганн Маєр (Tobias Mayer; 1723—1762), німецький астроном та картограф.

1750 р. Карта «Mappa Geographica Regni Poloniae». Карта публікувалася в різних атласах (вісім версій). Напис UКRAINА (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від Покуття до Дніпра. Це одна із перших карт де до України належить Галичина. UКRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Червона Русь – територія від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Бєлгорода (тепер Росія). Позначено українські історико-географічні землі: Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь), Pokutia (Покуття), Polesia  (Полісся), Podlahia (Підляшшя).

1765 р. Карта “Map of the Kingdom of Poland and the Grand Dutchy of Lithuania, from Tob. Mayer of the Cosmographical Society of  Nuremberg,”. Видавництво Лондон, формат мапи  45.5 x 53.5 cм. Напис UКRAIN (Україна) зображено великими літерами й охоплює територію від м. Ярослава та м. Перемишля (тепер Польща) до Дніпра. UКRAIN (Україна) ототожнюється з Червоною Руссю (RED RUSSIA). Позначено українські історико-географічні землі: Russiа (Русь) – територія Західної України, Podolіа (Поділля), Volhyniа (Волинь), Pokutia (Покуття). Полісся позначене на карті як Podolіа (Поділля).

Тобіас Конрад Лоттер (Tobias Conrad Lotter; 1717–1777), німецький картограф, гравер та видавець карт.

Жив і працював у Аугсбургу (Німеччина). Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Був одружений з дочкою М. Зойттера. Після смерті М. Зойтера (1757) Лоттер разом з найближчим родичем видавця успадкував його підприємство та незабаром отримав повний контроль над ним. На старих картах Зойтера з'явилося ім'я Лоттера. Він перевидав в другій половині XVIII ст. багато карт Зойтера, замінивши ім'я першого видавця на своє. Лоттер видавав атласи й різноманітні листові мапи. Після смерті його справу продовжив син Маттіас Альбрехт Лоттер (1741-1810), який відновив та видав велику частину батькових мап.

1750 р. Карта «MAPPA GEOGRAPHICA, EX NOVISSIMIS OBSERVATIONIBUS REPRÆSENTANS REGNUM POLONIÆ ET MAGNUM DUCATUM LITHUAN1Æ. CURA ET SUMPTIBUS TOBIÆ CONRADI LOTTER. GEOGR. AUG. VINDEL» (Географічна карта Королівства Польщі й Великого князівства Литовського). Червона Русь (Russia Rubra) охоплює території Холмського, Белзького та Руського воєводств; цей підпис подано ще раз і він займає землі Волинського та Київського воєводств, охоплюючи Лівобережжя та південь Чернігівщини. Брацлавське воєводство, а також центральна частина Київського по обидва береги Дніпра, названі Україною (Ucrania). Кількома хребтами зображені Карпати (Montes Carpathici, Сгараск). В межиріччі Південного Бугу та Дніпра позначене Дике поле (Сатрі Deferti alias Dzike Polie) та  Нова Січ (Isles ou se retirent les Cosaques). На Дніпрі, нижче Кодака, лініями, що перетинають русло річки, зображені 13 Дніпровських порогів (Les 13 Porovys du Borysthene).

1769 р. Карта «Carte Geographique representant le Théatre de la Guerre entre les Russes, les Turcs, et les Polonois Confédérés C'est à dire: Les Provinces d'Ukraine, de Nouvelle Servie, de Moldavie, Valachie, Krimée, le Gouvernement de Woronez et d'Astracan comme aussi la Tartarie de Kuban» (Географічна карта, що представляє театр війни між росіянами, турками та польськими конфедератами, тобто: провінції Україна, Нова Сербія, Молдавія, Валахія, Крим, Воронеж і Астрахань, а також Тартарія Кубанська). Брацлавське та Київське воєводства (по обидва береги Дніпра) названі Україною (Ukraine). На картуші карти подано опис подій 1736, 1737, 1738, 1739, 1769 рр.

 Висновок. Хронологічно висвітлено основні картографічні твори вчених першої пол. XVIII ст., на яких міститься напис “Україна". Зроблено опис багатьох історико-географічних карт. 

На картах назви «Ukraine» (Україна) та «Cosaques» (Козаки) появляються одночасно, Перша відома карта з такими написами відноситься до 1572 р.   А  починаючи з карт Нікола Сансона (1641 р.) і аж до кінця XIX ст. Україна ототожнюється з козаками, як держава або країна козаків. Назва “Ukraine Pays des Cosaques” (Україна Земля (Країна) Козаків) проіснувала у французьких джерелах аж до кінця XVIII ст. 

Надалі відбулася ситуативна трансформація географічного позначення цього регіону просто словами “Cosaques” (Козаки), або “Cosaques Zaporoski” (Козаки Запорозькі). Хоча ці терміни (“Cosaques”, “Cosaques Zaporoski”) існували на картах протягом XVI-XIX ст.  В першій половині 1700-х рр. на картах появляється термін «Cosaci Bialagorodski» (Козаки Білгородські), а в другій половині - терміни «Kozaci Slobodsczy» (Козаки Слобідські) та «Human Cosaks» (Уманські Козаки). У 1820-х рр. на картах появляється термін «Czernomorische Kosaken» (Чорноморські Козаки). На картах 17-19 ст. позначено й інших козаків - «Козаки Тартарські» (KASAKI TARTARI - з 1620-х рр.) і «Козаки Донські» (Cosaques Donski - з 1680-х рр.) які не мають прямого відношення до УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ.

Існує величезний масив картографічного матеріалу з терміном «Україна», і саме це, власне, забезпечило популяризацію імені України – саме руками Боплана, Сансона та інших видатних європейських географів-картографів.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

*Вавричин М. Матеріали до історії картографії України у ХVІ ст. у фондах ЛНБ АН УРСР // Бібліотека і науково-технічний прогрес. Львів, 1975. С. 101–109.

*Вавричин М. Комплекс карт України Ґ. Боплана та їх збереження в бібліотеках Європи // Картографія та історія України : Зб. наук. праць. Львів; Київ; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 2000.  С. 20.

*Вавричин М. Україна на стародавніх картах (кінець XV – перша половина XVII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2004. 208 с.

*Вавричин М. Україна на стародавніх картах (середина XVII – друга половина XVIII ст. / М. Вавричин, Я. Дашкевич, У. Кришталович // К.: ДНВП “Картографія”, 2009. 224 с.

*Вавричин М. Відтворення України: історія картографії, краєзнавство, біографістика / Упоряд. Н. Паславська, Н. Халак; Ред. рада: П. Сохань (голова), Н. Паславська, Н. Халак та ін. – Львів: ІУАД, 2012. – 552 с.

 *Галушко К. Г. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання / К. Галушко – К., 2013. – 143 с.

*Дашкевич Я. Р. Територія України на картах ХІІІ-ХVІІ ст. // Історичні дослідження : Вітчизняна історія. К. 1981. Вип. 7. С. 88–93.

*Дашкевич Я.Р. Середньовічні карти України в дослідженнях кінця ХVІІІ – початку ХХ ст. // Історичні  дослідження. Вітчизняна історія : республ. міжвідомчий зб. наук. праць. К. : Наук. думка, 1985. Вип. 11. С. 85–90.

*Дашкевич Я. Україна на картах ХІV–ХVІ ст.: Стан і проблема дослідження // Історико-географічне вивчення природних та соціально-економічних процесів на Україні. К. 1988. C. 94–100.

*Дашкевич Я. Східне Поділля на картах ХVI ст. // Географічний фактор в історичному процесі. 1990. C. 155-169.

*Дашкевич Я.  Поділля: виникнення і значення назви // VІІІ Подільська історико-краєзнавча конференція (секція історії дожовтневого періоду): Тези доповідей. – Кам’янець-Подільський, 1990. С. 58 – 60.

*Дашкевич Я. Східне Поділля на картах XVI ст. Флора, анотації та іконографія (джерелознавче значення) // Історико-географічні дослідження в Україні. 1992. – 2. C. 13–21.

 *Осталецька Олена. Видання провідних європейських картографічних закладів XVI XVIII ст. у фондах сектора картографічних видань Національної бібліотеки України імені в. І. Вернадського / Вісник Львівського університету. Серія книгозн. бібліот. інф. технол. 2010. Вип. 5. С. 130 — 136.

*Сосса Р. І. Основні етапи картографування терену України до 1920 р. // Вісник геодезії та картографії. 1999. – № 2. С. 38-49.

*Сосса Р. І. Становлення української національної картографії // Пам’ятки України: історія та культура. 1996. – № 2. С. 93-96.

*Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. К. : Наук. думка, 2000. 248 с.

*Сосса Р. І. Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи. К. : Наук. думка, 2005. 292 с., 56 іл.

*Сосса Р. І. Історія  картографування території  України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.

*Сосса Р. І. Дослідження з історії картографії України // Укр. іст. журн. – 2008. – № 3. С. 176-202.

*Сосса Р. І. Каталог австрійських топографічних карт українських земель (1870–1918 рр) / Р. Сосса, Н. Падюка, Т. Огородник // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. / Упоряд. С.Б. Хведченя; відп. ред. Г.В. Боряк. К. : Ін-т історії України НАНУ, 2012. - Число 12. С. 155-162.

*Шелухин С. П. Назва України: з картами. – Відень : тов. «Франко син і спілка», 1921. – 30 с. + 3 л. карт.

1707 р.

De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tartares, Circassen, P Van der Aa (Leiden, 1707)

1709 р. Жан-Батист Нулен (Jean-Baptiste Nolin). "Carte de la Russie en Europe".

1710 р.

 1710 р. Абрахам Аллард. "Sades Belli in POLONIA et in Moscovia (include Lithuania, Russia\Ukraine, Curlandia, Livonia, Tartaria Minor, Walachia, Volhynia)" (Карта Польщі та Московії (включаючи Литву, Україну, Русь, Волинь, Курляндію, Крим, Валахію, Лівонію).

1710 р.?

1710 (?) р.П'єр ван дер АА. " Ukraine grand pays de la Russie Rouge avec une partie de la Pologne, Moscovie..." ( Велика країна - Україна та Червона Русь, щр межують з Польщею, Московією, Болгарією, Валахією...).

1711 р.

1711 р. Гілерме. "Ukraine..." (Україна. Київський Регіон).

1712 р.

Йоганн Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann). «Ukrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis» («Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії»).

1716 р.

 Йоганн Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann). «Ukrania quæ et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiæ, Moldaviæ, Minoris, Tartariæ provinciis» («Україна чи Козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії»).

1720 р.

Йоганн Баптист Гоманн (Johann Baptist Homann).  Tabula Geographica Qua Pars Russiae Magnae Pontus Euxinus seu Mare Nigrum et Tartaria Minor cum finitimus Bulgariae, Romaniae et Natoliae Provinciis exhibetur («Географічна мапа частини Великої Росії, Понта Евксінського, або Чорного моря, та Малої Татарії, разом з прикордонними провінціями Болгарії, Романії та Натолії»).

1720 р. Йоганн-Баптист Гоманн.

1720 р. Йоганн-Баптист Гоманн."Ukrania quae et Terra Cosaccorum cum vicinis Walachiae, Moldoviae, Johann Baptiste Homann (Nuremberg, 1720)" («Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії, зображена Йоганом-Баптистом Гоманном»).

1723 р. Фрагмент Європейської частини карти "Carte d'Asie, dressée pour l'Usage du Roy.". Гійом Деліль (Guillaume Delisle).

1730 р. Матеус Зойтер. "Nova Mappa Maris Nigri..." (Нова мапа Причорномор'я).

1730 р. Матеус Зойтер.Фрагмент Європейської частини карти "Asia cum omnibus Imperiis, Provinciis, Statibus et Insulis iuxta observationes recentissimas et accuratissimas correcta et adornata".

1740 р.Матеус Зойтер. "Nova et Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae, Matthaus Seutter (Augsburg, 1740)" ("Мала Татарія та Україна - держава козаків").

1740 р.Матеус Зойтер. "Nova et Accurata Tartariae Europae seu Minoris et in specie Crimeae, Matthaus Seutter (Augsburg, 1740)" ("Мала Татарія та Україна - держава козаків").

742 р.

Гійом Деліль (Guillaume Delisle). "La Pologne...,"

1742 р. John Cowley.  "A Map of POLAND, Prufia and Courland,"

1742 р. Jean Baptiste Renou de Chauvigne- Jaillot: "LA  POLONIA."

1742 р. Матеус Зойтер. "Amplissima Ucraniae Regio Palatinatus Kioviensem et Braclaviensem, Matthaus Seutter (Augsburg, 1742)" («Карта найобширнішого українського королівства з Київським і Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями за найдосконалішими вимірами, мистецьки вигравіювана на міді та видана коштом Матеуса Зойтера»).

744 р.

 Емануель Боуен (Emanuel Bowen). "A new and ACCURATE MAP OF POLAND, LITHUANIA &c. Divided into its Palatinats, drawn from the best authorities, assisted by the most approv'd modern maps. The whole being regulated by astronomical observations".

1745 р.  George Louis le Rouge. "Le Royaume  De Pologne Le Grande Duche De Lithuanie Suivant les Nouvelles Observations..."

1749 р.

Thomas Jeffreys:  "POLAND, LITHUANIA and PRUSSIA."

1750 р. Матеус Зойтер.

1750 р. Матеус Зойтер.