З історії: отець Петро Баран - багатолітній парох у Винниках

Баран Петро Семенович (22 серпня 1904 р., с. Сушно, Радехівщина  — 24 червня 1986 р., м. Винники) — український священник, діяч «Просвіти», член ОУН, багатолітній парох у Винниках, Почесний громадянин Винник (посмертно). Народився о. Петро в селянській родині  Семена Барана (1871 р. н.) і Марії (дівоче прізвище Іщук, 1878 р. н.). Початкову освіту здобував у рідному селі,  середню — у Львівській академічній гімназії. 1919—1925 рр. — військова служба в польській армії. 1928—1933 рр. — студії у Львівській богословській академії.

1934 р. прийняв святі тайни священицтва і був призначений катехитом школи у Старому Виткові (тепер – с. Новий Витків Радехівського р-ну) та сотрудником (асистентом) при священнику похилого віку о. Т. Корчинському. Тут, крім душпастирських обов'язків, активно займався культурно-громадською роботою. Вчив дітей катехизму, давав морально-етичні настанови, займався з ними в церкві, в читальні «Просвіти», а навіть в себе вдома вчив їх віршів, декламацій на релігійну та виховну тематику. Дружина Меланія активно працювала у товаристві «Союзу українок» Виткова.  Подружжя виховувало трьох дітей: Романа (1934 р. н.), Уляну (1935 р. н.) і Юрка (1943 р. н.).

1935 р. був обраний головою читальні «Просвіти» у Старому Виткові. Організовував культурно-виховні заходи, зокрема ювілей 40-ліття читальні «Просвіти». Працював там до 1938 р., пізніше — на інших парохіях.  Зокрема, після смерті (1941 р.) св. Романа Березинського (тестя Р. Шухевича),  був на парафії у с. Оглядів Радехівського району. Після війни служив в с. Бродки (Миколаївський район), з 1949 р. по 1954 р.

Підтримував і співпрацював з ОУН-УПА.

Довгий час служив у Винниках (з 1961 р. по 1986 р.). Разом з дружиною проживав на плебанії біля Святовоскресенської церкви. Щоп’ятниці проводив катехитичну науку для підлітків. Був великим патріотом і добрим душпастирем. Розумів потреби винниківчан, знаходив спільну мову з підлітками та дорослими.

7 лютого 1971 р. брав участь у літургії у Володимирському кафедральному соборі (Київ) з Екзархом України Філаретом.

В умовах московського православ’я старався зберігати греко-католицький обряд (під час служби Божої тихенько згадував  Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого). За свої вчинки зазнавав переслідування КДБ. Помер і похований у Винниках.

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

 

Пам'ятник на могилі його дідуся і бабусі по материнській лінії у с. Сушноно. Мирослава Іщук