Андрій Байцар: Чортова Cкеля — лісовий заказник місцевого значення в околицях м. Винники (Львівщина).

У 1984 р. у Львівській обл. проведено великомасштабну реорганізацію природоохоронних об’єктів. На місці парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва “Винниківського ландшафтного лісопарку з озером” (2610 га) постало аж три лісові заказники місцевого значення загальною площею 1 724 га, а саме: “Чортова скеля” (436 га), “Винниківський” (848 га) і Львівський (523 га).Водночас знято статус геологічної пам’ятки природи з “Чортової скелі”. Унаслідок реорганізації об’єктів природно-заповідного фонду 1984 р. площа природоохоронних територій у Львові та його околицях зменшилась на дві третини.

Лісовий заказник Чортова Cкеля.

Чортова Cкеля — лісовий заказник місцевого значення. Оголошений рішенням Львівської облради від 9. 10. 1984 р. № 495 та від 8. 12. 1999 р. № 226 (зменшення площі). Розташований у межах Личаківського району Львова, на південь від с. Лисиничі й на захід від м. Винники. Південно-західна межа - дорога Львів-Винники. Винниківське л-во, кв. 6-10, 14-19. Тут знаходиться пам'ятка природи Чортові скелі (ерозійний останець верхньотортонських пісковиків) та Ліс Жупан. До заказника належить також гора Шипшина (до вул. Руської у Винниках). Заказник розташований у межах Давидівського пасма, у Винниківському лісопарку.

Площа природоохоронної території 353 га. Основними завданнями заказника є: збереження цінних букових і буково-соснових лісів з мальовничими ландшафтами та скелями. Територія лісового масиву характеризується унікальними ПТК. Тут виділено генетичні резервати букових лісів.

Чортові скелі (також Чотові або Чатові) — група скель, а також пагорб і пам'ятка природи місцевого значення. Розташовані, між містами Львовом та Винниками, в межах Винниківського лісопарку.

Висота 414 м над р. м. Належить до ландшафту Давидівського пасма. Є найвищою вершиною в околицях Львова. Максимальна висота скель — до 20 м. Плосковершинний ерозійний останець гори увінчаний оригінальними (химерними) формами вивітрювання пісковиків верхньої частини баденського регіоярусу (середній міоцен, кайзервальдські верстви, 14 млн p.). У карбонатних пісковиках різної щільності чітко виражена скісна шаруватість. Типовий приклад ерозійних останців. На схилах гори трапляються суфозійні карстові лійки та зсуви. Гори є об’єктом туристичного відпочинку та тренувань з техніки скелелазіння. Чортові скелі колись були більшими та вищими. Але протягом останніх століть звідси видобували каміння для будівництва та мощення доріг. Центральна скеля, що розташована на самій вершині пагорба, невисока, при своєму підніжжі має невеликий грот (очевидно рукотворний). Деякі інші скелі використовуються альпіністами для тренувань.

Гора Жупан (391,3 м н. р. м.) знаходиться у західній частині Винник і належить до ландшафту Давидівського пасма. Гора Жупан — пам’ятка археології м. Львова. Давидівське пасмо за морфологією це ерозійно-тектонічний уступ, який являє собою невисоке узгір’я, що починається з Високого Замку (Княжої гори) у Львові й простягається до Чортової скелі й далі через Винники до сіл Гончарі та Під'ярків.

Від підніжжя гори до вершини проходить Хресна дорога (встановлено 14 хрестів, що символізують останню земну дорогу Ісуса Христа; 29 серпня 1999 р. — освячення Хресної дороги ). 10 жовтня 2021 р. — освячення нових Хрестів та пам’ятних знаків на Хресній дорозі на горі Жупан.

Біля гори височить фігура Божої Матері (зведена й освячена 1994 р.). На вершині гори знаходиться кам'яна брила з висіченим обличчям та дохристиянськими петрогліфами.Біля каменя збудована християнська каплиця.

Біля каменя збудована сучасна християнська каплиця

Андрій Чвартковський http://chvart.com/blog/podorozhi/okolytsi-vynnyk-2020.html
© chvart.com

У деяких джерелах вершина називається Винницькою горою.

Гора Шипшина (336 м н. р. м.) розташована праворуч біля в'їзду до Винник зі сторони Львова, у межах ландшафту Давидівського пасма. Зараз вона заросла лісом, а колись з неї відкривався чудовий краєвид на Винники. Гора знаходиться між старою залізничною колією Львів – Підгайці (діяла до 1944 р.) і шосейною дорогою Львів – Винники. Можливо ці обставини й стали головною причиною перетворення її у місце відпочинку Митрополита Андрея Шептицького.

Сідловиною гора плавно переходить у підніжжя г. Жупан. Південно-східний схил Шипшини – стрімкий, а південно-західний – більш пологий. Схили покриті сосново-грабово-буковими лісами, що проростають на сірих лісових ґрунтах. Окремі екземпляри бука сягають висоти 25–30 м, а діаметр стовбура у них до 1 м. Бук світлолюбний, росте швидко. Стовбури в переважній більшості буків прямі, добре сформовані й без сучків сягають до 15 м у висоту. У 100 - 120-річних буках стовбури починають гнити. На схилах в багатьох місцях зустрічаються гнилі стовбури.

1919 р. Карта «Wіnniki». Масштаб 1:25 000. Видавництво: Biuro Kartograficzne Oddz. IV. Dow. Gen. Iwaszkiewicza.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinberg); німецький цвинтар; німецька колонія Унтерберґен (Unterberg); залізнична колія Львів-Підгайці; залізнична станція на теперішній вул. Івасюка; урочище Діброва (Dabrowa); між Вайнберґеном та Унтерберґеном – урочище Під діброва (Pod dabrowa); Ліс Жупан (Las Zupan); урочище Лисівка (Lysówka); Чортова cкеля 414 м н. р. м. (Czartowska Skala); урочище Млинівці (Mlynowce); залізнична станція Маріївка (Mariówka); г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; Ліс Вулька (Las Wólka); поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Сихівська Вулька (Wólka Sichowska); поселення Коп’ятин; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань й протікає через територію Першої Вульки; потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; дорога на Львів; дорога на Бібрку; дорога на Золочів та довкільні села.

1919—1939 рр. Карта «Mapa Szczegółowa Polski» (Детальна карта Польщі). Масштаб 1:25 000. Аркуш «PAS49 SLUP38 H Lwów-Wіnniki» 1931 р. Видавництво: Wojskowy Instytut Geograficzny.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); німецька колонія Вайнберґен (Weinbergen); Чортова cкеля 414,2 м н. р. м. (Czartowska Skala); Ліс Жупан 392 м н. р. м. (Las Zupan); г. Лисівка (Lysówka); урочище Млинівці (Mlynowce); урочище Млинівка (Mlynowka) між Млинівцями і теперішнім дріжджзаводом; р. Марунька (Marunka); потік Кривий (Krzywy); потік Марущак (Maruszczak) вздовж Діброви; потік Млинський (Mlynski) між Млинівцями та г. Приска; потік Чишківський (Czyszkowski), що бере початок між г. Приска та г. Копань і протікає через територію Першої Вульки; потік Cихівський (Sichowski), що протікає через територію Другої Вульки; г. Приска 360 м н. р. м. (Góra Pryska) в районі сучасної вул. Забава; Великий ліс (Wielki Las) між Сиховом і Винниками; г. Копань 351,9 м (Góra Коpań); Ліс Вулька (Las Wólka); потік Чепін (Czepin), що протікає через територію Третьої Вульки; поселення — Перша Вулька (Wólka), Друга Вулька, Третя Вулька, Сихівська Вулька (Wulka Sichowska), Kopiatyn (Коп’ятин) – на південний захід від Третьої Вульки та довкільні села.

ВИННИКИ

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.

*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.

*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.