Андрій Байцар: Ботанічна пам'ятка природи «Винники».

«Винники» ботанічна пам’ятка природи. Розташована в межах Личаківського району міста Львова, в Майорівському лісі (приблизно - між Геріатричним пансіонатом і дорогою на Винники (між Майорівкою і Млинівцями (Маріївкою) (західна околиця міста Винники).

Затверджена рішенням Львівського облвиконкому від 09.10.84 № 495 ДП «Львівське лісове господарство» Львівського ОУЛГ : Винниківське л-во, кв. 20 (6) на площі 2,7 га. Природоохоронний об’єкт фігурує з 1970 року як Винниківський дендропарк, заснований проф. С. Соколовським у 1898 р.

FB. Дунайсько-Карпатська Програма / Danube-Carpathian Programme: “… дендропарк ніяк не відмежований від лісу. Скоріше, він вже став частиною букового масиву. Довгий час тут нічого не робили, у насадження проникли самосіви. Знайти та розгледіти щось у хащах зараз - практично неможливо. Навіть на сайті Державного підприємства “Винниківський лісгосп”, у підпорядкування якого знаходиться дендропарк, про пам'ятку подано обмаль інформації. Виглядає, лісівники навіть не знають, яка цінність знаходиться у їх підпорядкуванні”.

Станіслав Соколовський (19 жовтня 1865 р., Польща — 31 серпня 1942 р., м. Закопане, Польща) — піонер лісівництва в Галичині, професор, член Польської академії наук (1931 р.).

У Кракові закінчив педагогічний коледж, а пізніше через відсутність грошей, щоб продовжити навчання, протягом 13 років працював лісівником. Протягом 1893—1896 рр. навчався у Відні.

1897 р. розпочав роботу у Крайовій школі лісового господарства у Львові на посаді професора-адюнкта. З 1904 р. вже у Вищій лісовій школі у Львові (професором лісівництва), 1909—1919 рр. — завідувач кафедри лісівництва, 1913—1919 рр. — директор Вищої лісової школи.

1912 р. вийшло друком у світ перше видання його фундаментального підручника з лісівництва «Hodowla lasu». В цей період він опублікував багато наукових статей з різних актуальних питань лісівництва. У 1912 р. і протягом 1914—1917 рр. був президентом Польського товариства дослідників природи ім. Коперника. 1919 р. Станіслав Соколовський переїжджає до Кракова, де стає професором Ягеллонського університету й очолює кафедру лісівництва, працює редактором журналу «Sylwan».

З 1920 р. він був членом Національної ради з охорони природи. Ще в 1920-их роках професор С. Соколовський закликав до створення Національного парку в Татрах. Завжди підтримував творчі контакти з львівськими лісівниками. Завдяки їм у 1930 р. було надруковано у Львові трете видання його фундаментального підручника з лісівництва «Hodowla lasu», у якому було представлено основні розділи сучасного лісознавства та лісівництва, а також штучного лісорозведення.

За П. Третяк, В. Павлюк (2004 р.): «Заслуговує уваги його глибоке опрацювання початків лісової типології та фітоценології. Актуальними для сьогодення є його ідеї стосовно необхідності виділення «перехідних» та «довготривалих» типів лісу. Слід відзначити, що професор С. Соколовський доволі детально опрацював питання біології та екології мішаних лісів. До речі, він вважав соснові ліси з рясним піднаметовим поширенням ялиці білої «перехідним» типом лісу, який прямує до формування природних ялицевих деревостанів. Зараз такі лісові природні комплекси широко представлені на Розточчі на території Польщі. Подібні явища зараз спостерігаються й у нас на височинах Передкарпаття у букових та дубових деревостанах. Звичайно, будучи високоосвіченим спеціалістом, він підтримував тісний творчий контакт з усіма лісівничими школами світу. Йому були відомі праці А. Каяндера, А. Крюденера, І. Гуторовича, Г. Морозова та ін. Свої теоретичні узагальнення він будував на критичному аналізі їх наукової спадщини».

Історична довідка. Дендрарій площею 1,69 га було закладено в приміському лісі між Львовом і Винниками під керівництвом професора C. Cоколовського, що викладав дендрологію у Вищій школі лісового господарства.

Упродовж кількох років, починаючи з 1898-го, тут було висаджено понад 50 видів деревних рослин, завезених сюди з усього світу. Пізніше дендрарій поповнювався новими 48 видами.

Історія створення дендрарію описана в одному з номерів журналу «Sylwan» за 1913 рік. Головними завданнями увореного у 1898-1904 рр. навчально-дослідного дендрарію були такі:

- створити живу колекціюз місцевих та іноземних деревних рослин для навчання і наукових спостережень;

- надати слухачам Лісової Школи місце, де б вони могли безперешкодно застосовувати на практиці всі знання, отримані в аудиторіях, починаючи з висіву насіння у розсаднику, отримання саджанців, догляду за ними і т. д. з одночасним опануванням застосування усіх знарядь праці.

Щоби слухачі Лісової школи наочно могли бачити не тільки біологічні, але й лісівничі властивості видів, кожен вид було висаджено в складі біогрупи на площі 1 ару (10 на 10 м).

Під розсадник було відведено лісосіку, яка поступово розкорчовувалася і освоювалася. У період з 1898 до 1904 року було висаджено 52 види, а до 1913 р. кількість таксонів була доведена до 62.

Кілька видів були представлені рослинами, що походили з різних підвидів чи популяцій. Одночасно було занотовано походження насіння. Частково воно було заготовлено в Галичині та на Поділлі (місцеві види). Посівний матеріал інтродукованих видів було взято із меж природніх ареалів.

Сучасний стан. Склад першого деревного ярусу визначити важко. Він складається із багатьох видів. Другий деревний ярус утворений буком лісовим - склад його 10Бк+Г Кл.

Підріст складається, в основному, із екземплярів бука лісового, клена-явора, дубів звичайного і червоного, граба звичайного. У складі підросту є екземпляри багатьох видів, представлених у колекції. Розміщення нерівномірне.

Підлісок. Цей ярус достатньо виражений. В його складі кущі бузини чорної (Sambucus nigra L), ліщини звичайної (Corylus avellana L.), крушини ламкої (Frangula alnus Mill), свидини криваво-червоної (Swida sanguinea). Підлісок розвинутий слабо, розміщення нерівномірне.

Трав’яний покрив складається із тіневитривалих видів: ожина (Rubus hirta L), зеленчука жовтого (Galeobdolon luteum Huds), плюща звичайного (Hedera helix L), копитняка європейського (Asarum europaeum L), кропиви дводомної (Urtica dioica), медунки темної (Pulmonaria obscura Dumort), осока волосистої (Carex pilosa Scop), підмаренника запашного (Galium odoratum Scop), яглиці (Aegopodium pedograria L.), щитника чоловічого (Dryopteris filix-mas Schott), зірочника гайового (Stellaria nemorum L), квасениці звичайної (Oxalis acetosella L), купина багатоквіткової (Poligonatum multiflorum All) та інших видів.

В складі трав’яного вкриття добре виражена синузія весняних ефемероїдів: анемон дібровної та жовтецевої (Anemone nemorosa L., A. ranunculoides L.), печіночниці звичайної (Hepatica nobilis Mill), медунки темної (Pulmonaria obscura Dumort).

Грунтові умови. Тип грунту - сірий лісовий, опідзолений, на лесовидному суглинку.

Ділянка має незначний схил на північний схід (близько 50). Насадження різновікове, збереглись куртини дерев псевдотсуги Мензіса, модрин японської та європейської, сосен звичайної, чорної та ін., деревних порід віком до 100 років.

Серед деревного ярусу є природне поновлення місцевих та інтродукованих видів у віці від 40 до 70 років. На ділянці є 150-річний екземпляр бука з широкою потужною кроною (солітер), який залишився ще з попереднього покоління лісу.

Тип лісу- D3 - волога дубово-грабова бучина.

У 1898-1913 рр. висаджено під керівництвом С. Соколовського з позначкою на плані 1913 року 62 таксони (56 видів, з яких 6 видів у складі 2 форм). У 1997 та 2003 роках у складі дендрофлори арборетуму було лише 30 видів, з них 6 видів було висаджено після С. Соколовського пізніше 1913 року. Таким чином, від 1913 року збереглися 24 види.

За період між двома інвентаризаціями з 1997 по 2003 роки відмерли чи були вирубані 42 дерева, в т.ч.: бука лісового - 13 дерев, граба звичайного - 8, дуба звичайного - 6, по 3 дерева - вільхи сірої та клена госролистого, по 2 дерева - в’яза голого і черемхи пізньої, по одному дереву - сосни Веймутової, псевдотсуги Мензіса, карії білої, ясена звичайного, модрини японської.

Види в колекції дендрарію представлені неоднаково. Найбільше тут дерев бука (121 екз.), модрини японської (75 екз.), граба звичайного (58 екз.), дуба звичайного (54 екз.), клена гостролистого (55). Кількість дерев кожного з інших видів не первищує 20 екземплярів.

З усього сказаного можна зробити висновок, що колекція деревних рослин перебуває у незадовільному стані. Місцеві види беруть гору над інтродукованими. З числа інтродуцентів лише модрина японська поводиться досить агресивно. Велика кількість дерев бука, граба, дуба звичайного і клена госролистого засіялася із сусідньої стіни лісу.

Асоціація грабово-дубової бучини здійснює дуже сильний фітоценотичний тиск на територію дендрарію. За відсутності належного догляду за колекцією деревних рослин природній ліс поглине всю територію дендрарію.

Основними завданнями реконструкції дендрарію є:

- зберегти колекцію деревних рослин, яка створювалася руками викладачів та слухачів львівської Вищої Школи лісового господарства впродовж багатьох років;

- привести колекційне насадження в такий стан, щоб дендрарій виконував покладені на нього функції навчально-наукової бази для студентів УкрДЛТУ, науковців, лісівників та широкого загалу природолюбів;

- створити такі умови, щоб дендрарій став джерелом садивного матеріалу цінних видів дерев, випробуваних столітнім періодом часу.

Рекомендації щодо реконструкції.

1. Першим кроком у зазначеному напрямку є усунення тиску на дендрарій з боку природного лісу. Закритий ландшафт варто перевести у напіввідкритий. З територій дендрарію треба вилучити дерева бука лісового, граба звичайного, клена гостролистого, дуба звичайного, берези повислої і сосни звичайної, які там засіялися самостійно із сусідньої стіни лісу. Також треба зменшити кількість екземплярів інтродукованих видів, що в даних умовах поводяться агресивно стосовно інших деревних порід. Зазначене стосується модрини японської і дуба червоного. На рис. заштриховано дерева, яких треба зрізати першочергово.

2. На вивільнених ділянках (парцелах) слід відновлювати біогрупи видів, які повільно ростуть в молодому віці і через це були витіснені із колекції. У сучасному флористичному складі об’єкта відсутні нема жодних видів ялиці: кипарисовик, туя, більшості сосен та ін. Зникнення з колекції всіх ялиць, ялин, горіхів можна ще пояснити самовільними рубками в часи воєн і лихоліття або несвідомими рубками в інший час, проведеними некваліфікованими працівниками.

3. Треба відновити мережу доріжок, алей та зовнішніх меж дендрарію. Вони створять хороші умови для огляду колекції і на них можна буде викопувати самосів колекційних видів, для подальшого його дорощування в шкілці лісового розсадника.

4. Близькість житлового масиву Майорівка м. Львова згубно впливає на стан колекції. В дендрарії пошкоджені всі дерева магнолії кобус, трапляються і пеньки самовільних рубок окремих дерев. Для усунення цього тиску і регулювання відвідування треба відновити огорожу навколо арборетуму та його охорону.

5. Дендрарій повинен стати базою селекційних робіт. За 100 років пройшла 55 натуралізація багатьох екземплярів іноземних деревних рослин у його складі: псевдотсуги Мензіса, модрини японської, сосни чорної та інших. Під деревами треба вирубати підлісок і підріст широко розповсюджених бука лісового, граба звичайного і клена гостролистого. На очищених ділянках слід розпушувати грунт. Ці місця будуть регулярно засіватися насінням із дерев, там теж можна буде регулярно викопувати їх самосів для подальшого дорощування в шкілці розсадників.

6. Немає жодних сумнівів щодо цінності цього дендрарію і доцільність його збереження та реконструкцію. Список дендрофлори не дуже довгий, проте тут зібрано види, які представляють неабияку цікавість для лісового господарства Поділля. Зокрема, маємо нагоду і наочний приклад столітнього зростання в наших умовах згаданих видів.

7. При дендрарії треба створити лісорозсадник. Це розширить базу для практичних занять зі студентами і дасть додаткове джерело грошових надходжень для фінансування наукової та господарської діяльності в дендрарії.

Використано матеріали: «ЗВІТ ПРО ВИКОНАННЯ ПОСЛУГИ З ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РОЗРОБОК У ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧИХ і ТЕХНІЧНИХ НАУК (73.10.1)» (А. Мельник, А. Шовган, В. Шушняк, Г. Савка та ін.; 2011).

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.

*Байцар Андрій. СТАЛИЙ РОЗВИТОК ГРОМАДИ м. ВИННИКИ. Монографія. Львів-Винники, 2024. 177 с.