четвер, 14 грудня 2017 р.

Продукція Львівської тютюнової фабрики (1940-1980-ті рр.) в ілюстраціях

У серпні 1944 р. почалося відродження тютюнової фабрики у Винниках. Після відступу німецьких військ на фабриці, яка за Польщі мала назву «Польський монополь тютюнови», залишилося порожнє приміщення, обладнання було вивезене до м. Радома. Відновлювальні роботи на фабриці проводилися під гаслом «Все для фронту». Обладнання отримували з різних підприємств, наприклад з Львівської фабрики «Аїда», що виготовляла папіросний папір і гільзи для набивання папіросів. Одержали парк станків для механічного цеху німецького та австрійського виробництва. У серпні був запущений перший цех фабрики – механічний. Незабаром налагодили випуск папіросів «Біломор» на машинах системи «Куркевича».
Попри скептицизм колишніх працівників, переважно поляків, фабрика запрацювала.
Після запуску виробництва папіросів, перед колективом було поставлено завдання – до кінця 1944 р. налагодити випуск сигарет. У м. Гродно було відряджено групу робітників, щоб демонтувати зі спаленої місцевої фабрики сигаретну машину. Устаткування виявилося некомплектним, довелося власними силами доробляти необхідні деталі. Так наприкінці 1944 р. почалося виробництво сигарет. Дві машини виготовляли «Приму».
Після війни було порушене центральне енергопостачання, тому папіросні машини приводили в рух вручну. Незабаром створили свою фабричну електростанцію. Основою її став дизельний двигун марки «Шкода» з трофейного підводного човна потужністю 300 кВт. Виробництво на тютюновій фабриці у 1945 р. забезпечувало 250 інженерно-технічних працівників і службовців, у 1946 р. колектив нараховував 586 осіб, у 1953 р. кількість працюючих на фабриці досягла 826 осіб, а в середині 1950-их рр. уже 1016 працівників.
У 1946 р. на фабриці працював вже пакувальний цех, випускали сигарети «Катюша», «Парашутист». Машини німецького виробництва пакували «Аврору». Роботи виконувалися вручну. Норма – 500 тис. цигарок за день (за Польщі – 80 тис. цигарок за день). Допустимо було помилитись у пакуванні плюс-мінус одна штука. Клеїли смолою, шкідливими випарами якої дихали працівники. Обіду не було.
Наприкінці 1940-их початку 1950-их рр. вже була пакувальна машина. Працювали в цей час 14 год, а заробляли на одну хлібину (при 240 руб. зарплати хліб на базарі коштував 90 руб.).
1950-ті рр. — багатотиражна газета «Голос робітника» на тютюновій фабриці.
З часом на фабриці ввели двозмінну роботу. Перша зміна – з 23 год до 8 год,  друга – з 8 год до 20 год. У 1950-их рр. організували їдальню. На початку 1960-их рр. ввели транспортери, праця дещо полегшилася.
У 1946 р. на фабриці працювало 32 машини, а в 1950 р. їх кількість зросла до 126 одиниць.
1946 р. випуск тютюнових виробів становив 800 млн штук, 1950 р. 4, 7 млрд штук, наприкінці 1950-их рр. 7 млрд курильних одиниць, а вже у 1980 р. виробнича потужність фабрики становила 13,5 млрд сигарет.
У 1980-их роках фабрика була одним з кращих підприємств України по виробництву тютюнових виробів. Щорічно там випускалося до 14 млрд штук сигарет (70 % сигарети без фільтра та 30 з фільтром) таких колись популярних марок, як «Львів», «Орбіта», «Аврора», «Верховина», «Прима», «Космос», «Фільтр». До 1982 р. на підприємстві була ділянка, де вироблялися подарункові набори цигарок «Тарас Бульба», «Гайдамаки», «Три богатирі», які користувалися особливо великою популярністю в іноземців.




Фото з книги "Таємниці тютюнової фабрики". 2005 р.
Фото з книги "Таємниці тютюнової фабрики". 2005 р.

. 

Ватра 1980-ті рр.
                                                                 Верховина 1980-ті рр.



5 коментарів:

  1. Цікава інформація.Як не як, але це теж історія Львова, за що автору належиться подяка

    ВідповістиВидалити
  2. Як згадати, то майже усі перепробував.

    ВідповістиВидалити
  3. А зараз вона працює, ця фабрика, чи пішла в небуття, як мотозавод?

    ВідповістиВидалити
  4. Андрію, дуже дякую. Люблю вас читати і отримувати від прочитаного тексту задоволення.

    ВідповістиВидалити