понеділок, 18 грудня 2017 р.

Михайло Мороз. Різдвяні листівки



Мода на вітальні святкові листівки прийшла в Україну на межі ХІХ та ХХ століть. Цей період у світі називають “золотою ерою” для листівок, які було прийнято надсилати своїм рідним та близьким на найбільші свята у році.
В Україні на початку ХХ ст. над створенням листівок до свят працювало чимало художників, подаючи цікаві ідеї щодо їхнього художнього вирішення. Серед класиків згадаємо імена Олени Кульчицької, Святослава Гординського, Ярослава Пстрака, Антіна Манастирського, Осипа Куриласа, Теодора Гриневича. Відомі листівки й таких авторів як Катерина Антонович, Микола Буович, Юрій Вовк, Оксана Глинська (Кічура), Іван Їжакевич, Володимир Кадулін, Василь Касіян, Гнат Колцуняк, Фотій Красицький, Мирон Левицький, Осип Бокшай, Василь Дядинюк. Серед художників, які працювали в еміграції, відомі імена творців різдвяних листівок таких як Галина Мазепа, Едвард Козак, Яків Гніздовський, Петро Андрусів та ін.

Українські видавницта довоєнного часу із поліграфічною продукцією у Львові: “Видавництво артистичних карток Григорія Гануляка”, книгарня «Рідна школа», громадська організація «Комітет допомоги вдовам і сиротам священиків у Львові», “Союзний базар”, “Русалка”, “Українська преса”, "Українське мистецтво " , "Зоря", "Відродження",“Тема”, "Нова хата"; у Перемишлі: «Народний базар»; у Коломиї: "Галицька накладня"; у Кракові: “Українське видавництво”; у Празі: “Видавництво Ю. Тищенка”. Окрему групу складають художні листівки, що вийшли накладом українських громадських організацій – Пласту, Основи, Українського педагогічного товариства та ін. 

Михайло Ілліч (І́лькович) Мороз (7 липня 1904, с. Пліхів, нині Бережанського району — 27 вересня 1992, Нью-Йорк, США) — український галицький художник, також в діаспорі. Академік Римської Академії св. Луки (1980 р.). Член Асоціації незалежних українських митців. Михайло Мороз добре знаний художник не лише в діаспорі, але й в Україні, роботи його особливо цінні серед колекціонерів та галеристів-неукраїнців. Учень Олекси Новаківського, як стипендіат Митрополита Шептицького стає студентом Паризької академії Жюльєна, товаришував з Анрі Матісом, а разом із Святославом Гординським — іншим знаним українцем — малював, подорожуючи по Франції. Після тривалих повоєнних поневірянь опинився в Нью-Йорку, де творив до останніх років життя, намагаючись українську тематику, до якої відчував близькість, вписувати в контекст нових, сучасних стилів художнього вирішення.    
 «Нова радість стала» (видання Комітету будови української католицької церкви ім. св. Івана Хрестителя в Гантері, Нью-Йорк)
«Нова радість стала» (видання церкви св. Івана Хрестителя, Нью-Йорк, США)
                                                              Коляда а Гантері 1970 р.
                                              “Різдвяний спомин” Михайла Мороза, 1969 р.


ДЖЕРЕЛА. Устина Стефанчук. П'ятдесят років діаспорної листівки   http://uamoderna.com/blogy/ustina-stefanchuk/postcards

 

Немає коментарів:

Дописати коментар