Видатні винниківчани. Поточняк Ростислав - легендарний футболіст і тренер

 

Поточняк Ростислав Мирославович (26 січня 1948 р., Винники – 26 липня 2022 р.) — український  футболіст, футбольний тренер, майстер спорту СРСР (1968 р.), переможець турніру союзної Першої ліги 1970 р. 1972 р. в складі молодіжної збірної СРСР він став срібним призером першого в історії чемпіонату Європи для гравців віком до 23-их років. 25 травня того ж року на знаменитому «Парк де Пренс» у Парижі дебютував у складі олімпійської збірної СРСР, яка в гостях взяла гору над французами – 3:1.

Вихованець винниківського футболу. Перший тренер — Богдан Маркевич.

Закінчив Львівський політехнічний інститут (1974) та ЛДІФК (1997). Тренер «Жупан» (Винники) 1984/88 і з 04.1993. Граючий тренер «Нафтовик» (Долина) з 01.03.1984 до 10.11.1986. Завуч СДЮШОР «Карпати» (Львів) з 24.11.1986 до 17.01.1989. Тренер «Карпати» (Львів) з 20.01.1989 до 1990 і головний – до 20.07.1991 (звільнений за станом здоров’я); «Галичина-ЮТАНО» (Кам’янобрід) 1992; «Карпати-4» (Львів) 2000/01; «Карпати-2» (Львів) з 06.2002 до 2003. Під його керівництвом команда ветеранів «Карпати» (Львів) – чемпіони України (2003) і володар суперкубка України (2004). Тренер-методист в ЛДЮСШОР-4 з 18.07.2008 і ДЮСШ «Карпати» (Львів) до 26.07.2022.

 Свій перший офіційний поєдинок за основний склад «зелено-білих» Р. Поточняк провів 12 травня 1966 р. проти харківського «Авангарду» (надалі «Металіст»), а наступного сезону саме харків’янам забив свій перший карпатівський гол.

У складі «Карпат» здобув Кубок СРСР 1969 р. і виступав у вищій лізі.

За кількістю матчів на Кубок СРСР за всі роки його розіграшу Р. Поточняк займає перше місце серед всіх українських футболістів. Таких поєдинків у його активі аж 53.

За футбольний клуб «Карпати» Ростислав Поточняк грав десять років. У 1978 році футболіст переїхав до Харкова. Адже йому пропонують пограти за інший клуб. Він переходить в команду «Металіст». У харківському футбольному клубі Ростислав Поточняк грає до 1983 року. 

Відомо, що спортсмен грав ще за один клуб «Нафтовик». В цій команді Ростислав грав з 1984 до 1986 року. Після цього він покидає свою футбольну кар’єру в якості гравця.

Головний тренер «Карпат» першої половини сезону 1991 р., тренер команди 1989/1990 рр. Тренував команди: «Нафтовик» (Долина), «Карпати-2», «Карпати-3». Працював завучем СДЮШОР «Карпати» (1987/1988 рр.).

В останні роки життя Ростислав Поточняк мав серйозні проблеми зі здоров’ям. Спортивна кар’єра вдалася взнаки, і він на схилі літ потребував операції на суглобі по його заміні.

Помер футболіст двадцять шостого липня 2022 року. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Винники. 20 травня 1934 р. "На спомин першого СВ. ПРИЧАСТІЯ"

 

                                               З архіву Миколи Тинкалюка

Видатні винниківчани: Вільгельм Шмідт - видатний архітектор Львова

Шмідт Вільгельм (Wilhelm Schmid; 15 травня 1812 р., Винники — 25 березня 1872 р., м. Львів) — архітектор, ад'юнкт будівельного департаменту Галицького намісництва.  Народився у Винниках (німецька колонія Вайнберґен). Від 1835 року працював у Львові, спочатку у стильових формах пізнього ампіру, а надалі — неоренесансу. За проектом Ю. Бема будував бібліотеку і музей Оссолінських на вул. Стефаника, 3 (1831—1832 pp., архіт. Я. Зальцманн, Ф. Бауман). Брав участь у реконструкції ратуші (вежа, споруди 1827—1835 pp. увінчувалась банею, спроектованою Шмідтом) та її перебудові після пожежі 1848 р. Здійснював реконструкцію палацу Замойських на вул. Зеленій, 24 (1843 р., 1854 p., ск. Й. Шімзер, пізніше перебудував Е. Жихович). Працював на залізниці. Похований на Личаківському цвинтарі.

Збудував наступні споруди у Львові:

          *Житловий будинок на нинішній вулиці Руставелі, 28 (не збережений).

*Продовжив будівництво особняків на Софіївці після Флоріана Ондерки і Йогана Зальцмана (не збереглись).

*Дім Владислава Єльського на вулиці Міцкевича (нині —Листопадового чину), 28 (1835—1838 рр.). Посередині колонного портика знаходилась статуя Матері Божої авторства Йогана Шімзера чи Павла Евтельє, нині втрачена.

*Дім Вензля Худетца на площі Міцкевича, 9 (1839 р., не збережений).

*Переобладнання штабу Генеральної військової комендатури на готель «Англійський» у 1840 р. Знаходився на місці нинішнього Етнографічного музею, що на проспекті Свободи, 15. Фасад було прикрашено рельєфами, що було рідкістю для архітектури пізнього класицизму у Львові після 1835 р.

*Дім Петра Міколаша на площі Смольки (нині площа Генерала Григоренка), 4 (1840 р.). Не збережений, на його місці сецесійний колишній прибутковий дім початку XX ст.

*Дім військової прокуратури на нинішній площі Соборній, 6 (1839 р., 1840 р., співавтор Флоріан Ондерка).

*Житловий будинок на розі площі Соборній, 7 і вулиці Пекарської (І пол. XIX ст., в 1913—1914 pp. на цьому місці архіт. М. Лужецький і Е. Жихович збудували «Краківський готель»).

*Будинок Народного Дому для чоловічої академічної гімназії, бібліотеки і українського театру «Руська бесіда» на вулиці Театральній, 22 ( 1851—1864 pp., співавтор С. Гавришкевич).

*Перебудова палацу Орловського на вулиці Пекарській, 13. Збереглись два проекти 1854 і 1855 рр.

*Перебудова житлового будинку на вулиці Краківській, 17 (1852 р.).

*Перебудова споруди Оссолінеуму, після Йогана Зальцмана (1840—1850 рр.). Тепер вулиця Стефаника.

*Будинок на нинішньому проспекті Шевченка, 22 (1852 р.).

*Перебудова синагоги «Осе Тов» вулиці бічній Сикстутській (нині Банківська) у 1857 р. Будівля набула рис неороманського стилю.

*Реконструкція будинку на вулиці Галицькій, 16 (1868 р.).

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.

Могила В. Шмідта на Личаківському цвинтарі (Світлина Ігор Мончук)

Родичі видатних винниківчан (поховані на Личаківському цвинтарі у Львові). Частина II

Могила батьків Любич-Парахоняк О. І. Батько - Іван (1862-1917) та мати - Софія

Любич-Парахоняк Олександра Іва́нівна (14 березня 1892, Станіслав, тепер Івано-Франківськ —  лютого 1977, м. Винники) — українська оперна співачка (лірико-драматичне сопрано), акторка.

                                                 Гробівець родини Кіпріянів

Кипріян Мирон Володимирович (нар. 27 липня 1930, Винники) — головний художник театру ім. М. Заньковецької, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, лауреат премії імені В. Клеха (США). Помер 28 листопада 2019 року , похований у родинному гробівці Кипріянів - Городиських , на 55 полі Личаківського цвинтаря.