Андрій Байцар: Війна

Показ дописів із міткою Війна. Показати всі дописи

четвер, 3 жовтня 2024 р.

Спогади мого діда про війну і життя. 1939-1946-і рр.

Спогади мого діда Олега Соболя (Сабаля, 1915-1994), уродженця Надсяння (село Улазів, Любачівщина). Дідо для мене був еталон порядності, духовності та патріотизму. Прожив тяжке, але і щасливе життя. Любив Бога, Україну і людей. Його не стало 14 січня 1994 р., а син мій народився 8 квітня 1994 р., і названий на честь свого прадіда - Олегом.

Був вояком Війська польського у 1938-39 рр. (служив у м. Ярослав кулеметником). 1 вересня зустрів війну. Попав у німецький полон в кінці вересня (німці окупували всю Польщу). У війську українці складали приблизно 25-30% його батальйону. З поляками жили тоді майже дружньо. Тертя почалися в німецькому концтаборі. Він вижив у цьому німецькому концтаборі (1939-1942-43 рр.).

У концтаборі носив на формі літеру «U» (Україна). Їм спочатку німці вчепили нашивку з літерою «Р» (Польща). Всі УКРАЇНЦІ тоді збунтувалися, бо вони УКРАЇНЦІ! Німаки, так їх дідо називав, навіть просили вибачення. В концтаборі перебували й вояки Червоної армії, там теж великий відсоток складали УКРАЇНЦІ, більшість з яких теж були свідомими. Німці радянським солдати дали нашивку з літерою «R» (Росія). Свідомі українці, вояки Червоної армії, теж відмовилися таке носити. Тоді «западенці» і «східняки» подружилися, і трималися разом. Італійці, французи, які там теж перебували, з великою повагою ставилися до УКРАЇНЦІВ. Більшість з них, аж тоді взнали, що є така НАЦІЯ – УКРАЇНЦІ, які мужньо себе поводили. А побратими українських в'язнів (воїни УПА і воїни Червоної армії) в цей час били фашистів на фронтах війни (а УПА з 1942 р. – червоних партизанів, з 1944 р. – «червоних»).

З поляками «дружба» закінчилися, у більшості проявився польський шовінізм, а він, мабуть, ніколи в цієї нації й не зникав. Бачимо це і тепер, в роки кровопролитної москальсько-української війни, як спекулюють поляки на Волинській трагедії (від президента до польської повії).

Пізніше примусові роботи у фермера (1942-43-45 рр.). Зустрів бабу Ганну. Любив її до останнього дня свого.

І коли баби не стало в 1984 р., дідо кожен день ходив, або його возив вуйко Володик на цвинтар. Коли брав шлюб в 1946 р., після концтаборів й примусових робіт, священник УГКЦ захотів за шлюб когута. А дідо де мав взяти того когута...?. Дідо цього мерзотника «шуганув», бо діда рідний брат – Юрко Сабаль був в УПА.

Складна картина життя. Дідо після того випадку ходив до ЦЕРКВИ рідко (але в хаті молився два рази на день). Дітей і внуків заставляв, ну не заставляв, але наказував ходити до церкви і Бога любити. Так і ЖИЛИ. Старше покоління ВИННИКІВЧАН пам'ятає пана Соболя, так в наших краях зверталися!!!

Дідо (другий зліва) на примусових роботах в Німеччині. 1942-43 рр.

неділя, 24 грудня 2023 р.

Україна під час Тридцятилітньої війни (1618-1648 рр.). Карта Європи 1619 р. Йодокус Гондіус-син

У XVII ст. у Нідерландах центром друкування карт став Амстердам. Це було пов’язано з подіями Нідерландської революції й Вісімдесятилітньої війни (1568–1648), окупацією Антверпена та еміграцією багатьох видавців на північ. У той час в Амстердамі працювали численні картографічні видавництва, серед яких всесвітньовідоме Гондіусів-Янсонів, що виготовляло карти й атласи продовж XVII ст. Засновником цього видавництва був Йодокус Гондіус, один із перших перевидавців карт і атласів Герарда Меркатора.

Йодокус Гондіус-батько (Jodocus Hondius; 1563–1612) – голландський картограф і видавець. Й. Гондіус – один з найвідоміших картографів Золотого століття голландської картографії. З 1584 по 1593 роки він жив і працював у Лондоні.

Йодокус Гондіус-син (Jodocus II Hondius; 1594–1629) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Генріх Гондіус (1597–1651) – голландський картограф і видавець, син Йодокуса Гондіуса.

Історична картографія Гондіусів

Історико-картографічними роботами компілятивного характеру були історичні карти атласів, що видавалися в Амстердамі, куди в XVII столітті перемістився з Антверпена центр картографічних видань.

Першим за часом із визначних видань компілятивного характеру є випущений друком у 1618—1619 рр. амстердамською картографічною фірмою Гондіуса історичний атлас античного світу Бертіуса – «Theatrum geographiae veteris».

У першому томі атласу вміщено грецький текст і латинський переклад Птолемея, і навіть карти, викреслені до праці Птолемея Агатодемоном у обробці Меркатора разом із примітками останнього.

У другому томі вміщено два давньоримські ітінерарії,— так званий Ітінерарій Антоніна й ітінерарій з Бордо до Єрусалиму, карта Пейтінгера і чотирнадцять карт з історичного атласу Ортеліуса разом з текстом Ортеліуса, а саме карти античної Європи, Іспанії, Галлії, Німеччини, Італії, Сицилії, Дакії та Мезії, Понта Евксинського, Фракії, Греції, Африки, Палестини. Легко бачити, що «Theatrum geographiae veteris» не є оригінальною працею його укладача. Це просто збірка з античних джерел з історичної географії та карт Ортеліуса.

Праця автора виразилася лише в підборі та редагуванні матеріалу. Він сам це зазначив на титульному аркуші, вказавши, що їм у багатьох місцях виправлено латинський переклад Птолемея і що карти Меркатора та Птолемея він переглянув та виправив.

Об'єднання в одному збірнику античних авторитетів та Ортеліуса показує авторитет цього останнього в очах упорядника.

1619 р. Йодокус Гондіус-син. Карта «Європа…» (Evropa...). Видавництво Лондон.

Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (PODOLIA). Поділля позначено як окреме державне утворення на рівні з іншими країнами.

Карта багаторазово перевидавалася. В час складання карти в Європі відбувається Тридцятилітня війна, або Тридцятирічна війна — перша загальноєвропейська війна у 1618—1648 роках між союзом католицьких і коаліцією протестантських держав.

До союзу входили Священна Римська імперія та Іспанія, очолювані імператорською династією Габсбургів, а також німецькі князівства Католицької Ліги (переважно західні та південні: Баварія, Кельн), італійські міста-держави, Португалія. В антигабсбурзькій коаліції перебували протестантські німецькі князівства (переважно східні та північні: Саксонія, Бранденбург-Пруссія, Пфальц, Брауншвейг-Люнебург), Нідерланди, Данія-Норвегія, Англія, Шотландія, Швеція, до яких 1635 року приєдналася католицька Франція. Католицький союз підтримували Римська курія та Річ Посполита, включно з українськими козаками. Протестантській коаліції допомагали Османська імперія та Московське царство. Причинами війни стало католицько-протестантське релігійне протистояння (Протестантська унія 1608, Католицька ліга 1609), конфлікт між імператором та удільними німецькими князями, національно-визвольні рухи в землях Габсбургів (Чехія, Угорщина, Нідерланди), стара боротьба за домінування в Європі між Австрією (Габсбургами) та Францією (Бурбонами). Безпосереднім приводом війни стало чеське повстання.

Тридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1626—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1636—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.

У другому періоді проти Габсбургів виступила Данія-Норвегія, що прагнула захопити узбережжя Балтійського моря. Імператорські війська під командуванням Альбрехта Валленштейна та сили Католицької ліги на чолі з Йоганном Тіллі розбили данців й уклали з ними Любекський мир (1629), відновивши довоєнний статус-кво. Франція, яка вела з Габсбургами війну за Мантуанську спадщину (1628—1631), намагалася втягти у війну проти Габсбургів протестантську Швецію, але остання була зайнята війною з Річчю Посполитою.

1629 року шведи з поляками уклали Альтмаркське перемир'я, після чого шведський король Густав II Адольф вдерся до Північної Німеччини (1630), розпочавши третій період війни. 1631 року до протестантського блоку приєдналася Саксонія. Шведи розбили імперські війська під Брейтенфельдом (1631) і Лютценом (1632), але втратили убитим короля. Сподіваючись на підмогу Швеції, Московія почала війну проти Речі Посполитої (1632), але зазнала поразки і уклала Поляновський мир (1634). Коли імперсько-іспанські війська розбили шведів під Нердлінгеном (1634), Саксонія підписала з імператором Празький мир (1635), до якого приєдналися протестантські князівства, зокрема Бранденбург-Пруссія.

У четвертому періоді проти Священної Римської імперії відкрито виступила Франція, яка до цього підтримувала повстанців у Нідерландах та вела війни в Італії. Шведи уклали з Річчю Посполитою Шмутсдорфський договір (1635) й кинули проти імператора усі сили. Французькі й шведські війська здобули перемоги при Брейтенфельді (1642), Рокруа (1643), Янковом (1645). Попри це, сили Габсбургського союзу та антигабсбурзької коаліції сильно виснажилися, тому 1645 року розпочалися мирні переговори, що закінчилися підписанням Вестфальського миру.

Внаслідок війни перемогу здобули протестантські сили. Старий європейський порядок, що тримався на авторитеті Католицької церкви та імператорів Священної Римської імперії, було зруйновано. Утворилися європейські суверенні держави, прообрази перших національних держав. Посилилася децентралізація імперії, почався занепад Іспанії. Протестанти отримали свободу сповідання, але католики опинилися гнаними у протестантських країнах. Франція та Швеція укріпилися коштом Габсбургів, які втратили гегемонію в європейській політиці. Нідерланди здобули незалежність від Іспанії й перетворилися на одну з великих держав. Війна була найжахливішою в історії тогочасної Європи, в ході якої загинуло до 8 мільйонів чоловік. Спустошення та непоправних втрат зазнали німецькі, чеські та північноіталійські землі, де велися основні бойові дії.