◾️Русини-українці в Югославії становлять одну з найдавніших діаспор України. Починаючи з другої половини XVIII століття та протягом XIX століття, вони активно заселяли південні регіони тодішньої Угорщини.
◾️Перше велике поселення русинів у цих краях відбулося в 1751 році, коли село Керестур (згодом Руський Керестур) почали заселяти переселенці з українських земель. Зберігся контракт, за яким Михайло Мункачі з-під Берегова отримав дозвіл привести сюди 200 родин «русинів-чужинців, правдивих уніатів вільного поселення». У 30-х роках XIX століття русинська колонія виникла в сремському селищі Петровці. У 1849 році частина переселенців оселилася в містечку Вербас, а в 50-х роках вони заснували нове поселення в Міклошевцях. У 70-х роках русини оселилися в Дюрдево. До 1900 року в цих колоніях було створено десять нових греко-католицьких парафій, що відігравали важливу роль у збереженні національної самобутності.
◾️Русини зберігали свою національну ідентичність завдяки релігійній відокремленості від православних і католиків. Греко-католицькі священики проводили служби русинською мовою, а парафіяни використовували кириличні молитовники. При церквах діяли школи, де навчали читання, письма, математики, співу та Закону Божого. Викладання велося русинською мовою.
Школа та церква стали головним засобом протистояння асиміляційній політиці, особливо мадяризації другої половини XIX століття. Після шкільної реформи 1890-х років навчання фінансувалося угорською владою, але викладати можна було лише державною мовою. Незважаючи на це, деякі русинські громади, зокрема в Коцурі та Керестурі, змогли зберегти викладання рідної мови в парафіяльних школах.
◾️Після утворення в 1918 році Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 року — Королівство Югославія) правове становище русинів і українців фактично не змінилося. Національні меншини не мали значних прав, але освітнє законодавство дозволяло відкривати початкові школи з навчанням рідною мовою за умови наявності не менше 30 учнів у класі. Культурне життя русинів і українців відчуло труднощі через розрив традиційних зв’язків із прабатьківщиною, що раніше здійснювався в межах однієї держави. Югославія не визнавала СРСР, тож контакти з Радянською Україною були неможливими. Однак із часом налагодилися зв’язки з Галичиною, у русинських поселеннях почали діяти філії львівської «Просвіти», де активно працювала політична еміграція. Визначною подією для русинської громади стало заснування Руського народного просвітнього товариства «Просвіта» в 1919 році. Організація створювала читальні, хори, драматичні гуртки, видавала книги русинською мовою. Особливе значення мала публікація у 1913 році граматики русинської мови Гавриїла Костельника. У 1935 році в Керестурі була заснована друкарня, що видавала газету «Руски новини», а також україномовну газету «Рідне слово».
◾️Після розпаду Югославії у 1941 році русини-українці опинилися під управлінням різних профашистських режимів. Бачка відійшла до Угорщини, а Срем, Славонія і Боснія стали частиною Незалежної Держави Хорватії. В Угорщині уряд Хорті проводив політику тотальної мадяризації: русинські школи та організації, включно з «Просвітою», були заборонені, а навчання в школах велося виключно угорською мовою. В Руському Керестурі (перейменованому на Бачкерестур) усіх русинських учителів замінили угорцями, а друкарня припинила свою роботу. У Хорватії національні почуття русинів та українців намагалися використати у власних інтересах. Планувалося створення Української дивізії, яка мала воювати на Східному фронті, але зібрати вдалося лише близько 500 солдатів. Через неблагонадійність цей підрозділ було розформовано вже у 1942 році.
◾️Після Другої світової війни русини та українці Югославії зіткнулися з двома суперечливими тенденціями. З одного боку, міграція до міст та розрив із традиційним сільським укладом сприяли втраті національних особливостей. З іншого боку, завдяки державній підтримці освіти русинською мовою розвивалася система навчання. Протягом сорока років після війни вийшло 550 підручників русинською мовою загальним тиражем 230 тисяч примірників. Були створені початкові школи, а в Руському Керестурі діяла середня школа з повним забезпеченням навчальною літературою. Однак переписи населення засвідчують повільне, але постійне зменшення чисельності русинів та українців. Якщо у 1971 році їх було 24 640 осіб, то у 1981 році — вже 23 286, що означає зменшення на 5,5%. Чисельність українців скоротилася ще більше — з 13 972 до 12 813 осіб (на 8,3%).
◾️Розпад Югославії поклав край єдності русинів та українців у регіоні. Вони стали громадянами різних держав — Сербії, Хорватії, Боснії і Герцеговини. Ці країни вирішували суперечності військовим шляхом, що призвело до трагедії: русини та українці були змушені воювати один проти одного.
Під час воєнних дій у 1990-х роках лише в Руському Керестурі було мобілізовано 140 чоловіків до Югославської народної армії, у той час як у Хорватії відбувалася мобілізація до хорватських військових формувань.
◾️Незважаючи на складні обставини, русини та українці колишньої Югославії продовжують зберігати свою культуру та ідентичність, адаптуючись до нових реалій життя в незалежних державах.
На фото - Митрополит Андрей Шептицький в часі відвідин села Руський Керестур, Королівство Югославія (тепер Сербія). Ймовірно, 1930 рр.
На фото також присутні уродженці села:
- о. Гавриїл Костельник (перший ряд, ліворуч);
- вл. Діонісій Няраді (ліворуч від митрополита Андрея) — єпископ Крижевецької єпархії Хорватської греко-католицької церкви, Апостольський адміністратор Пряшівської греко-католицької єпархії та Апостольський адміністратор Мукачівської греко-католицької єпархії.
А також:
- о. Михайло Мудри (перший ряд, другий праворуч) - парох парафії Святого Миколая в Руському Керестурі
- о. Михайло Юриста (перший ряд,перший праворуч)
- о. Михайло Костюк (другий ряд, другий праворуч?)
За матеріалами
*ФБ Ecclesiast - історія УГКЦ
* Українці Хорватії: матеріали і документи / упоряд.: С. Бурда, Б. Гралюк. Загреб : Культурно-просвітне т-во русинів і українців Загреба, 2002. 233 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар