ХЛІБ зі смальцем і ЙДУ на ЛОНКУ! Спогади дитинства та юних літ (1960-і - 1980-і рр.)

Так в наших краях казали!

ЛОНКА для дітей 60-их і 70-их це було щось неймовірне й одночасно буденне.

ХЛІБ зі смальцем і махнути на лонку. Часу щось інше з'їсти не було. І коли вже хтось з'їдав свою порцію інші стояли в черзі.. Це було неймовірно... Поділитися з друзями — то святе.

Хліб пахнув, а з верха цибулька або часник дрібненько. Без ковбаси, бо не завжди її можна було купити.

Пройшли літа... Помастив хліба смальцем і дивлюся на лонку... А її вже не має.

Ми виросли на лонці. Всі, без виключення.

Ми там грали футбол і хокей, дівчатка грали класики й збирали квіти.

Хто мав корову на господарстві, треба було пасти її по черзі.

В 10-12 років я не мав поняття в астрономії. Але по ходу Сонця зрозумів — коли в зеніті, треба гнати худобу до дому. Я собі встановив сонячний годинник. Поставив в центрі палку, розкреслив годинник, тінь падала, і чим ближче до 12, тим настрій підіймався. Ось така дитяча астрономія, яка прийшла з «досвідом».

На лонці ми ставили «столики», коли були старші. Теперішні не повірять, але там крім карт грали шахи, доміно. Баталії були супер...

Коли приходив вечір — пісні під гітару, декому вдавалося копіювати «Бітлів», хоча ні одного слова англійською не розуміли...

Співали пісні батярські... і не тільки...

ЛОНКА!

Винники. 1976-1977 рр. Лонка (луки) на Загородді