неділю, 7 серпня 2022 р.

Микола Кулицький – визначний український картограф та географ 30– 40-х років ХХ століття

Микола Кулицький (28. 06. 1903 р., м. Глиняни Перемишлянський повіт – 26. 10. 1970 р., м. Чикаґо, шт. Іллінойс, США) – картограф, географ, дійсний член НТШ. Закiнчив Яґеллонський університет (Краків, 1930). Пiд час II-ї свiтової вiйни працював картографом в Українському центральному комітетi (Кракiв, Львів). Здобув ступінь д-ра географії в УВУ у Мюнхені (1946), де й викладав 1947–1949 рр. Емігрував до Чикаґо, де працював у картографічній фірмі. 

Бiльшiсть настiн. карт України та її окремих регiонiв виконав разом із В. Кубiйовичем, серед них – «Карта України i сумежних країв» (масштаб 1:2500 000; Л., 1935), «Фiзична карта Українських земель» (масштаб 1:1500 000; Л., 1939), «Лемкiвщина i Надсяння» (масштаб 1:400 000; Кракiв, 1940), «Фiзична карта Чорноморських країв» (масштаб 1:1500 000; Кракiв; Л., 1942), «Адмiнiстративна карта Галичини» (масштаб 1:500 000; Краків; Л., 1943). Брав участь у підготовці першого нац. атласу «Атлас України й сумежних країв» (Л., 1937), праці «Географія українських і сумежних земель» (Л., 1938; Краків; Л., 1943), низку карт-iлюстрацiй до «Енциклопедiї українознавства» (усі – за ред. В. Кубiйовича). Вивчав форми жител в Українi, зокрема у Карпатах.

Етнічні карти українських земель (за Н. Падюка та Р. Сосса):

         *Кулицький М. Західно-Українські землі / М. Кулицький. – 1 : 800 000. – [Львів?] : б.в., 1932. – 1 к. : багатоколір. ; 109,5 × 88 см.

*Кубійович В. Етноґрафічна карта України і сумежних країв / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – Львів : Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. – 1 к. : багатоколір. ; 25 × 45 см.

*Кубійович В. Етнографічна карта України і сумежних країв / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – Львів : Літ. Унія, [1934]. – 1 к. : багатоколір. ; 25 × 45 см // Українська Загальна Енциклопедія : в 3-х т. / під голов. ред. І. Раковського. – Львів ; Станиславів ; Коломия : Видання кооперативи «Рідна школа», [1934]. – Т. 3 : С-Я. – С. 409-423.

*Кубійович В. Карта розміщення українського населення / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – Львів : Українська Загальна Енциклопедія. Літ. Унія, [1934]. – 1 к. : двоколір. ; 25 × 45 см.

*Кубійович В. Карта розміщення українського населення / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. Львів : Унія, 1934. – 1 к. : дво колір. ; 25 × 45 см // Українська Загальна Енциклопедія : в 3-х т. / під голов. ред. І. Раковського. – Львів ; Станиславів ; Коломия : Видання кооперативи «Рідна школа», [1934]. – Т. 3 : С-Я. – С. 409-423.

*[Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 27 × 46 cм.

*[Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 27 × 46 см // Атляс України й сумежних країв / під заг. ред. Володимира Кубійовича ; Наукове Товариство ім. Шевченка ; Український видавничий інститут у Львові. – Львів : Український Видавничий Інститут, 1937. – No 10.

*[Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 27 × 46 cм // Атляс України й сумежних країв / під заг. ред. Володимира Кубійовича ; Наукове Товариство ім. Шевченка; Український видавничий інститут у Львові. – Львів : Український Видавничий Інститут, 1937. – No 11.

*[Кубійович В.] Українці / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 27x × 46 cм // Атляс

України й сумежних країв / під заг. ред. Володимира Кубійовича ; Наукове Товариство ім. Шевченка ; Український видавничий інститут у Львові. – Львів : Український Видавничий Інститут, 1937. – No 12.

*[Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 24 × 46 cм // Географія українських і сумежних земель / опрацював і зредагував Володимир Кубійович. – Львів : Український Видавничий Інститут, 1938. – Т. 1 : Загальна частина. – 512 с.: ілюстр., карти. – Між с. 304 і 305.

*[Кубійович В.] Національности / [В. Кубійович, М. Кулицький]. – 1 : 5 000 000. – У Львові : Український Видавничий Інститут. Ґрафічне Заведення А. Геґедіс, [1937]. – 1 к. : багатоколір. ; 24 × 46 cм // Геоґрафія українських і сумежних земель / опрацював і зредагував Володимир Кубійович. – Львів : Український Видавничий Інститут, 1938. – Т. 1 : Загальна частина. – 512 с.: ілюстр., карти. – Між с. 312 і 313.

*Кубійович В. Лемківщина й Надсяння / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 400 000. – Краків : Українське Видавництво, 1940. – 1 к. : багатоколір. ; 42 × 52,5 см.

*Кубійович В. Етнографічна карта Чорноморських країв / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 5 000 000. – [Краків? : Українське видавництво?, 1941?]. – 1 к. : багатоколір. ; 23 × 46,5 см.

  Опис карт

1930-ті рр. «Карта українських говорів». М. Кулицький (мірило 1 : 4 000 000, формат 38 х 61 см). Створена способами якісного фону, ареалів і написів різними фарбами позначені північні і  південні  українські  говори, а  південні —  на  західні  і  східні.

Позначено  державні  кордони,  гідромережу,  невелику  кількість населених  пунктів, особливо на етнічних  межах,  що  ускладнює їх опис.

Неоніла Падюка. «УКРАЇНСЬКА ЕТНОКАРТОГРАФІЯ ГАЛИЧИНИ 30-х років ХХ ст.»:

Українські етнічні межі на карті зображені так:

Українсько-польська етнічна межа починається на річці Нарва і  прямує  на  південь до  Більська, Дрогичина, Межиріччя, на південний  схід до  Холма, Грубешова, повертає на південний  захід до Томашова,  Лежайська, по  Сяну  на південний  схід  до  Ярослава, на південний  захід  до  Сянока,  охопивши  Північну  Лемківщину, доходить до етнічного кордону зі словаками.

Українсько-словацька етнічна межа, утворюючи численні  українські  півострови, охоплює Південну  Лемківщину  і  доходить до Ужгорода.

Українсько-угорська етнічна межа від Ужгорода прямує у південно-східному напрямі до Мукачевого, Виноградова і Хуста.

Українсько-румунська етнічна межа іде від Хуста понад Тису до Тячева, Сиґота, охоплює Мармарощину, доходить до кордону з Буковиною, іде  по ньому на південний схід, охоплює  витоки річок Молдови, Сучави і Серета, повертає  на  північ  до  Сторожинця, оминаючи який, входить на південь понад  річку  Серет  у румунську  етнічну  територію, повертається на північ до Чернівців,  іде,  сильно  звиваючись, на  схід лівим  берегом  Прута  до  Липкан  і  Могилева-Подільського, далі  у південно-східному  напрямі  йде  по  Дністру до Ямполя, лівим його берегом до Рашкова, Рибниці, Тирасполя, доходить до Куяльницького і Хаджибейського  лиманів, повертає на  південний  захід до  Дністровського  лиману, охоплює Акерманщину  і  прямує до озер Китай і Катлабуг, досягає Ізмаїла  і Кілійським гирлом тягнеться до Чорного моря.

Українсько-білоруська етнічна межа починається від  річки Нарви  у  південно-східному напрямі  до Пружан,  через  Ясельду до  Вигонівського озера,  і  далі  до  річок  Цна,  Лань  і Случ,  від  Ту-рова  прямує на схід  по Прип’яті, доходить  до  Мозиря,  повертає на  південь  до  річки Словечної  і  далі  тягнеться  українсько-білоруським державним  кордоном до  Прип’яті  і  Дніпра,  по  Дніпру на  північ  до  Сожі  і  на  схід  до  Снови  та  українсько-російського державного кордону.

Українсько-російська етнічна межа іде вздовж Снови тодішнім політичним кордоном на схід до  Семенівки, охоплює  з  півночі Стародубщину разом із Стародубом, по  державному  кордону на  південний схід до Сейму  і  йде  на схід  до  Суджі,  Старого  Оскола,  Острогожська, Бутурлинівки і  Новохоперська.

Як мішану українсько-російську територію позначено своєрідний трикутник Суджа — Старий Оскіл — Вовчанськ. Від Новохоперська етнічна межа йде на  південь до Дону  і  далі  до  Моро-зівської,  входить на захід в українську етнічну  територію  російським  півостровом  до  Глубокої, Сіверського  Дінця  і  Луганська, повертає на південний схід до Сулина, Шахт, на південний захід до  дельти  Дону,  від Азова — на  південний схід до  Медвежого, на  південний  захід  до  Крапоткіного на  річці Кубань,  по  річці до Краснодара і на південь до Чорного моря.

Границя мішаного населення позначена на карті від Луганська  на  південний схід, вздовж  Дінця  і  його  правого  берега  до Дону, далі переходить Дон  і вздовж річки Сал прямує на схід, за Завітним повертає на південь і тягнеться до Копилкова, Манича,  Калауса,  Куми  і  Терека, повертає  на захід  і  йде  вздовж  Терека через Наурську і Моздок, доходить до Карачаївська і Сочі.

Українські острови зображені у Надсянні, Пряшівщині, Буковині, Бессарабії, Добруджі, між Хопром  і Волгою, понад Волгою і далі на схід до річок Єруслан, Великий Узень, Великий Іргіз.

Крим означений як територія, заселена мішаним населенням».

1932 р. “Західно-Українські землі”. М.  Кулицький.

Неоніла Падюка. «УКРАЇНСЬКА ЕТНОКАРТОГРАФІЯ ГАЛИЧИНИ 30-х років ХХ ст.»: «У фонді кабінету картографії  Львівської  національної  наукової бібліотеки України  імені  В. Стефаника  зберігається невідома  широкому колу  дослідників  рукописна  мапа визначного українського картографа М.  Кулицького “Західно-Українські землі”, укладена у 1932 р.  Поки що  не вдалось  встановити,  до  якої  події було  виготовлено  цю  карту.  Мапа  з  такою  назвою  не  зафіксована у  каталозі  виставки “Український  народ, його  життя і  праця”, яку  організував  В. Кубійович  у Львові 1-15 грудня 1935 р. Можливо, карта була  підготовлена  для  якоїсь  іншої  етнографічної виставки чи доповіді про національні відносини в Галичині, зокрема В. Кубійовича.

Мапа “Західно-Українські  землі” укладена  способом  кольорового фону  і ареалів  у масштабі 1 : 800 000 форматом 100 х 88 см.

Показано достатньо велику кількість населених  пунктів,  гідромережу,  кордони (державні, крайові, округів).  Крім  українців зображено  розселення  ще п’ятьох  сусідніх  народів  та  ареали компактного проживання національних  меншин.  Територія  розселення  українців  позначена  червоним  кольором.  Українські  етнічні  межі  збігаються  з  проведеними  на “Етнографічній  карті України  і  сумежних країв”  (Львів, 1934),  про  яку  йтиметься нижче.  Мапа  охоплює  західноукраїнські  землі,  сягаючи  на  сході лінії Турів (Білорусь) — Могилів-Подільський. Українські етнічні межі зображено так:

Українсько-білоруська етнічна межа починається на Нарві на схід від Суража, іде річкою на схід і  на південний схід до Пружан, Ясельди,  Берези  Картузької,  далі  на  схід  і  північний  схід  до Вигонівського  озера, на  схід до  Цни,  на  південний  схід  попри Великі  Чучевичі  до  Красної  Волі,  переходить  через  річку  Лань  і тягнеться до гирла Случа і далі по Прип’яті на схід.

Українсько-польська етнічна  межа починається  на  Нарві  на схід  від Суража  і  тягнеться  на  південний  захід  до  Нурця,  Сем’ятичів, досягає Західного Бугу східніше Дорогичина, тримаючись  Бугу, іде на південний  схід  до Берестя,  оминаючи  Терешполь,  повертає  на південний захід  до  Коденця  і  Дратова, правим  берегом  Вепру  прямує на  південний  схід  до  Павлова, Рейовця,  Комарова,  доходить  до  витоків  Гучви,  Солокії,  Рати  і  Танви,  відтак  іде  на  захід понад  річку  Танву  до  Княжполя  і гирла  Лади,  з  південного  сходу оминає  польський  півострів  з містом  Тарногород,  повертає  на  південний  захід  до  Сяну  біля Лежайська,  далі  тягнеться  на  південний  схід  понад  Сян  до  Ярослава  і  Радимна,  повертає  на південний захід і  лівим  берегом Сяну  йде  до  Дубецька,  оминає  Динів і прямує  Сяном  до  Сяніка,  відтак  тягнеться  на  захід  попри  місцевості  Заршин,  Риманів, Дукля,  Жмигород,  Горлиці, Грибів до Лабової,  звідки  повертається  на  південь  до  кордону  з  Чехо-Словаччиною,  іде  по  ньому на  захід,  утворює  з  польського  боку  український  півострів (Шляхтова, Біла і Чорна Вода, що не позначені на карті).

Українсько-словацька етнічна межа іде на південний  схід лівим  берегом Попраду, утворює  два  великі  українські  півострови, перший  з  яких  охоплює  територію  між  правим  берегом Попраду  і  верхів’ям  Ториси,  другий  розташований  на  північ  від Сабінова,  далі  українська  межа,  охоплюючи  витоки  Топлі,  тягнеться  на  північ,  оминаючи  Бардіїв  і  Зборів,  повертається  лівим берегом  Топлі  на  південь  до  Ґіральтівців,  повертає  на  схід  через Ондаву і Лаборець, та на південь до Ужгорода.

Українсько-угорська етнічна межа тягнеться від Ужгорода на південний схід  через Латорицю  до  Лучок,  Мукачевого,  переходить через Боржаву, біля Виноградова — через Тису і доходить до румунського кордону.

Українсько-румунська етнічна межа починається  на  лівому березі  Тиси  на  південь від  Виноградова  і  Хуста,  тягнеться  на схід  лівим  берегом  Тиси  до  Вишкова  і  Тячева,  між  Тячевом  і Великим Бичковом  утворює на правому  березі Тиси румунський півострів,  йде  на  південний  схід  лівим  берегом  Вишевої,  повертає  на  схід  до  Руської  Поляни  і  кордону  з  Галичиною,  відтак прямує  на  південний  схід  цим  кордоном  і далі  у  тому  ж  напрямку доходить  до Кирлібаби, іде  на  схід  до річки  Молдови  і  Руської Молдавиці, повертає  на  північний  захід до  Сучави  і  далі  на  північний  схід  до Сторожинця,  оминає  це  місто  і  входить  у  південному  напрямку  вузьким українським півостровом в  румунську територію  до Глибокої і міста  Серет, повертається  назад  до  Чернівців,  іде,  звиваючись, на схід  до  Сокирян  і  Могилева-Подільського,  охоплюючи  Хотинщину.  Зображена  на  карті  частина Північно-Східної  Бессарабії  зображена  як  мішана  українсько-румунська територія.

Українські острови на карті позначені:

на польській етнічній території: на Підляшші(обабіч Нурця на північ і на південь від Бранська,  на  лівому  березі  Західного Бугу  доходять  до  Костянтинова,  Білої,  адина);  у Холмщині (на правому березі Вепру); на лівому березі Сяну аж до Вислока.

на  словацькій  етнічній  території  практично  по  всій  території Східної Словаччини;

— на  угорській  етнічній  території (біля  Берегового  і  Шарош Патака);

на румунській етнічній території (Остра, понад Сучавою).

Карта М. Кулицького “Західно-Українські землі” має  непересічне значення для  української науки, оскільки презентує справжні міжетнічні  відносини  на  західноукраїнських  землях  початку 30-х рр.  ХХ ст., на  ній чітко  позначено українські  етнічні  межі,  українські острови і колонії серед інших народів».

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання . Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с. 


 

Немає коментарів:

Дописати коментар