четвер, 26 вересня 2019 р.

Винниківське озеро існує вже багато століть. Світлини 1950 р. та 1952 р.

Ще за Австрії (карта Міґа 1783 р.) озеро складалося з двох частин (основне і «технічне» (поряд основного). Недалеко від сучасного озера був став з млином в Млинівцях (теперішня вул. Б. Хмельницького), а також став біля сучасного дріжджзаводу. На південний схід від озера теж був став (початок урочища «Забава»). В кінці 1920-их років тут утворили табір для навчання і відпочинку польських харцерів (польський варіант «Пласту»). При перших «совітах» (1939-1941 рр.) це вже був піонертабір. В 1953 р. поновили дамбу, відбудували будинок водної станції. 
За спогадами українського поета, корінного винниківчанина Івана Врецьони (1930 р. н.): «Колись Винниківське озеро було ставком п. Станіслава Ліпського, де до недавнього часу були шлюзи – колись був млин, в мене збереглася світлина тих часів. Ми в молоді роки ходили купатися, квиток на увесь день коштував 20 грош. Брат Ліпського теж мав ставок (нижче Винниківського озера), але менший, який пізніше перетворили на грабарню. В 1947 р. брати Ліпські виїхали до Польщі. За «других большевиків» озеро спробувала облаштувати тютюнова фабрика, але з того нічого не вийшло».
           Озеро облаштували як рекреаційну зону 1953 р., тоді ж були облаштовані водна та човнова станції, пляжі. До кінця 1970-их років до озера ходив дизельний локомотив (62М (односекційний) від станції «Личаків». До початку 1990-их років озеро мало назву Комсомольське озеро. 19501970-ті рр. озеро – одне з улюблених місць відпочинку винниківчан. У 1970-их рр.. на околиці озера був військовий спортивний табір.

1950 р. (справа шлюзи)


1952 р.

1952 р. Світлини Івана Врецьони

2 коментарі:

  1. Уточнення їздив не електропотяг, дизельний локомотив 62М (одно секційний) три чотири пасажирські вагона. І їздив не до середини 70-тих а до кінця. При наймі наскільки памятаю що десь в 1978(1979) році з батьком осатаній раз їхав тим потягом.

    ВідповістиВидалити
  2. Дійсно їздив дизельний локомотив аж до самого озера. Кінцева зупинка була вище теперішньої автобусної. Пізніше цей відрізок залізниці розібрали - залишився лише насип. Зараз залізна дорога веде до дріжджового заводу Ензим, та й вона в закинутому стані - перестали її обслуговувати.

    ВідповістиВидалити