Андрій Байцар: Українські землі на картах першого французького Головного Королівського географа Гійома Деліля (перша пол. XVIII ст.)

Історична картографія (від дав.-гр. χάρτης — «хартія, аркуш паперу, папірусу» та γράφω — «пишу») — спеціальна географічна та історична дисципліна, яка займається вивченням, створенням і використанням історико-географічних карт та атласів, а також досліджує стародавні карти та історію картографії. Як самостійна галузь знань виникла на поч. XX ст. на стикові історії, географії та картографії. Тривалий час розвивалася в руслі досліджень давніх карт як пам'яток картографії і як джерел, свідчення яких можна використовувати для вивчення природних та історико-політичних змін тощо.

Розвиток історичної картографії, яка є розділом картографії, завжди визначався розвитком історичної географії. У 1579 р. Абрагам Ортеліус включив в географічний атлас доповнення («Parergon»), що складається з трьох історичних карт. Подальше включення Ортеліусом нових карт перетворило «доповнення» в самостійний перший атлас географії античного світу, який складався до 1603 р. з 38 історичних карт, в тому числі була включена карта, яка відображала топоніміку й етноніміку Криму та його населення. У другій половині XVII ст. з'явилися історичні розділи в атласах французьких географів Сансонів і П'єра Дюваля, де були опубліковані й історичні карти України. У XVIII ст. були видані історичні карти, складені французькими картографами Гійомом Делілем та Жаном Батистом Бургіньоном д’Анвілем.

У XVIII столітті історична картографія зробила значні успіхи, порівняно з її станом у попередньому столітті. Однак ці успіхи були не так наслідком досягнень самих історико-географічних досліджень, як були результатом прогресу картографії як такої. Реформатори картографії у XVIII столітті — визначні картографи XVІІІ ст. — Гійом Деліль (Guillaume Delisle; 1675-1726; французький географ, картограф та астроном) і Жан Батист Бургіньон д’Анвіль (Jean Baptiste Bourguignon d’Anville; 1697-1782; французький географ і картограф), працювали як в галузі сучасної їм, так і в області історичної картографії. Їх досягнення у сфері історичної картографії є безпосереднім наслідком того нового, що вони внесли до картографічної науки.

Жан Батист Бургіньон д’Анвіль зробив для історичної картографії набагато більше, ніж Деліль. Він був не тільки автором значно більшої кількості історичних карт, ніж Деліль, але і автором ряду історико-географічних досліджень, що дуже цінувалися сучасниками як у Франції, так і поза нею.

Гійом Деліль був учнем астронома Жана-Домініка Кассіні, який навчив його точного визначення положення за допомогою спостереження точок на небі.

Гійом Деліль був представником цілої «династії» географів. Батько – Клод Деліль (викладач географії та історії), брати: Жозеф Ніколя Деліль (1688-1768) – академік в Парижі та Петербурзі (1727-1747 рр.), увійшов в історію тим, що таємно надсилав до Франції копії російських карт, до яких мав доступ в Академії наук; Симон – історик; Луї – астроном (приїхав в Росію разом з братом, помер 1741 р. на Камчатці). Про роботу Жозефа та Луї Делілей у Росії див. В. Ф. Гнучова. Географічний департамент Академії наук XVIII ст. М., 1946.

Перші карти видав у 1700 р. (світу, Америки, Африки, та Азії). З 1702 року був пов'язаний з Французькою Академією Наук. 15 березня 1702 р. він став учнем астронома Жана-Домініка Кассіні (Jean-Dominique Cassini) в Королівській академії наук.

З 1716 р. – ад’юнкт (позаштатний помічник астронома), з 1 червня 1718 р. був її членом (асоційований астроном).

Він викладав географію молодому Людовіку XV і в 1718 році отримав титул «Premier Géographe du Roi» (Головного Королівського географа), створений з цієї нагоди. Одже, став першим вченим який отримав це звання.

У той час, коли Деліль проводив свої картографічні дослідження, престиж картографа і авторитетність його карт залежали від правдивості джерел, тобто докладних відомостей, що надавалися дослідниками і мандрівниками європейським географам і картографам. За дорученням Петра I склав карту Каспійського моря, на якій вперше дав його справжні положення і конфігурацію.

У 1700-1714 рр. видав всесвітній атлас на основі нових матеріалів, критично переглянувши картографічні уявлення того часу; повністю переробив карту Африки; вперше дав більш вірні пропорції Середземного моря, усунувши помилку в довготі, яка збереглася на географічних картах ще з часів К. Птолемея. Багато топонімів, які він дав, досі використовуються. Серед іншого він є автором карти Західного моря, де вперше з’являється топонім «Гудзонова затока». Його Карта Луїзіани та течії Міссісіпі (1718) є першою детальною картою цього регіону.

Деліль завжди наносив на свої мапи градусну сітку. За декретом французького уряду 1634 р. французькі мапи приймали за нульовий меридіан острів Ферро (Ферро – крайній західний острів групи Канарських островів, в період 1634–1884 рр. меридіан острова Ферро (17°39’51”) на захід від Гринвіча приймався за початковий).

Пошуки Деліля щодо точності та інтелектуальної чесності призвели його до судової суперечки в 1700 році з Жаном-Батистом Ноленом (1657—1708), колегою-картографом. 8 березня 1700 року Деліль звинуватив Нолена (спочатку не називаючи його імені) у копіюванні картографічної інформації з рукописного глобуса, який він зробив для канцлера Бушера, який знаходився в кабінеті сина останнього. Цей глобус містив інформацію, яку Деліль навмисно не друкував, як-от «Море Заходу», тому що, за словами самого Деліля, він не хотів зробити її доступною для конкурентів Франції. Деліль писав про Західне море. Він подав на Нолена до суду, щоб довести його плагіат. Зрештою Деліль переконав присяжних вчених, що Нолен знав лише старі методи картографії та, мабуть, викрав інформацію з власного рукопису Деліля. Карти Нолена були конфісковані, і він був змушений сплатити судові витрати по справі.

Висока наукова якість роботи, виконаної родиною Деліль, контрастувала з майстернею Сансона. Тоді як Сансон свідомо публікував застарілі факти та помилки, Деліль працював над тим, щоб представити сучасні знання.

Сансони, як і голландські картографи XVII століття, під час складання географічної основи карт мало брали до уваги дані астрономічних спостережень про географічне розташування тих місць, котрим такі спостереження було зроблено тоді. Зокрема, вони ігнорували те зведення астрономічних даних зазначеної категорії, яка була зроблена італійським астрономом Джованні Баттіста Річчолі (1598-1671) у його творі «Geographia et Hydrographia reformata», хоча перше видання цієї книги вийшло у світ в Болоньї ще в 1661 р. тобто. за шість років до смерті Ніколя Сансона, засновника «картографічної династії» Сансонов.

У науковій літературі XVII ст. зазначений недолік карт Сансона був неодноразово відзначений, зокрема, таким авторитетним діячем у галузі картографії, як Кассіні, але Сансони не внесли виправлень у свої карти, продовжуючи перевидати їх зі старою основою.

Але одне використання всіх накопичених астрономічних спостережень не розв'язувало проблеми. По-перше, астрономічні визначення довгот були зроблені з дуже різним ступенем точності, по-друге, одних астрономічних визначень в силу їх дуже обмеженого на той час числа було недостатньо для складання карт. Карти, складені на підставі одного лише некритичного використання астрономічних даних, виходили навіть гірше за старі карти, побудовані на основі одних лише даних про відстані, що містилися в маршрутних описах стародавніх і нових.

Гійом Деліль виробив метод комбінованого використання даних астрономічних спостережень з даними ітінераріїв (Itinerarium (множ. лат. itineraria) — ітінерарій – карта подорожі).

Поклавши в основу своїх карт дані точних астрономічних спостережень, він перевіряв за допомогою ітінераріїв сумнівні астрономічні дані і, крім того, доповнював матеріалами ітінерарії даними астрономічних спостережень, отримуючи таким шляхом систему географічних точок, необхідних для складання карти. Зіставляючи для тих самих місць дані точних астрономічних визначень з матеріалами ітінераріїв, він встановив справжні розміри стародавніх і сучасних йому величин відстаней стосовно градусу. Таким чином, Гійом Деліль виробив новий метод складання карт і цим зробив велику реформу в картографії.

Видані їм у 1700 р. карти частин світу і карта світу різко відрізнялися своєю географічною основою від усіх карт, складених картографами того часу. Різниця між картами Сансонів і Деліля, за словами Ніколя Фрере (1688—1749), молодшого сучасника та друга Деліля, автора низки цінних праць як історичних, так і географічних, впадала в очі при першому погляді.

Фрере дорікав Сансонам в ігноруванні астрономічних визначень широт і довгот.

Природно, що і на історичних картах, складених Делілем, він користувався своєю картографічною основою, що робило становище по відношенню один до одного всіх нанесених на карту географічних об'єктів набагато правильнішим, ніж було на картах його попередників.

Метод Деліля був значно удосконалений згодом д’Анвіль, який досить різко критикував карти Деліля за недостатньо вміле використання цих ітінераріїв.

З античної історії Деліль опублікував наступні карти:

1. «Orbis veteribus noti tabula», 1714;

2. «Italia antiqua», 1715;

3. «Regiones Italiae mediae», 1711;

4. «Sicilia antiqua», 1714;

5. «Theatrum historicum occidentale ad annum Christi 400», 1705;

6. «Teatrum historicum orientale ad annum Christi 400», 1705;

7. «Graeciae antiquae tabula nova» (на двох аркушах, південна частина 1707, північна - 1708);

8. «L'Empire et les conquetes d'Alexandre le Grand», посмертне видання 1730, видане Бюателі;

Деліль створив також карти з історії середньовіччя.

З них було надруковано:

1. «Карта Візантійської імперії за правління Костянтина Багрянородного – «Imperii Orientalis et circumjacentium regionum sub Constantino Porphyrogeneta description», 1712;

2. «Civitas Lencorum - Diocese de Toul», 1707;

3. «Carte pour servir a la lecture de l'histoire des croisades», посмертне видання 1764;

Неопублікованими залишилися чотири карти з історії середньовічної Франції, складені Делілем для короля Людовіка XV, якого Деліль навчав географії у роки його дитинстві.

1730 р. Карта «Alexandri Magni Imperium et Expeditio» (Імперія Олександра Великого та походи). На карті південь України позначено як Scythia Europaea (Скіфія Європейська), територія на схід від Каспійського моря – Scythia. Карта поміщена в географічному атласі.

В атласі «Atlas nouveau» 1742 р. поміщена карта «Imperii Orientalis et Circumjacentium Regionum» (Східна Імперія за творами Константина Багрянородного, X ст.) французького географа та картографа Гійома Деліля (Guillaume Delisle; 1675-1726). На карті Західна Україна та частина Поділля – MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія), яка на сході межує з Руссю (RUSSIA). MAGNA ALBA CHROBATIA (Велика Біла Хорватія) є частиною SCLAVONIA (Склавонії).

Костянтин VII Багрянородний, або Порфірородний, чи Порфірогенет (грец. Κωνσταντίνος Ζ Πορφυρογέννητος, буквально — «народжений у багряниці, у порфірі, у царському палаці»; 17 або 18 травня 905 — 9 листопада 959) — візантійський імператор (913—959, фактично 945—959) з Македонської династії. Автор творів, що містять важливі відомості про русько-візантійські відносини 10 століття. Син Лева VI, його співправитель з 908 р.

Українські землі на картах Гійома Деліля.

1700 р. Карту світу «Mappe-Monde» (в-во Париж). Серед українських міст позначено Київ. Карта неодноразово перевидавалася.

1701 р. Карта “Carte de la Turquie, de l'Arabie et de la Perse” (Карта Туреччини...). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine. Карта неодноразово перевидавалася (1742 р. – під назвою “Tabula nova imperii Turcarum Arabum et Persarum”).

1702 р. Карта “La Pologne, Dressée sur ce qu´en ontdonné Starovolsk..”. Видавництво – Covens & Martier. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Карта неодноразово перевидавалася (1730, 1734, 1736, 1741, 1742 рр. і т. д.). Версія 1742 р. була опублікована в “Atlas Nouveau”.

1703 р. Карта “Carte de la Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois” (Карта Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна). Позначено: Буковину, Покуття, Буджак, Бессарабію, Малу Тартарію і т. д.

1705 р. Карта «Theatrum historicum ad annum Christi quadringentesimu. in quo tum Imperii Romani tu...» (Історична карта Римської імперії та сусідніх варварських народів). На карті позначена Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) та Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), Південь України – напис Sarmatia ubi Sarmatae sive Sauromate. Sarmatia Europaea охоплює Правобережну та Лівобережну Україну (до р. Дон). Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «Atlas nouveau» (Amsterdam).

1706 р. Карта “Carte de Moscovie. Dressee par Guillaume De l'Isle de l'Academie royale des Sciences a Son Excellence Monseigneur Andre Artemonides de Matueof Ministre d'Etat de sa Majeste Csarienne l'Empereur des Russes, son Lieutenant gnal. en la Principaute de Jaroslavie ... Par son tres humble et tres obeisst. Serviteur De l'Isle. A Paris, chez l'Auteur sur le Quai de l'Horologe, avec Privilege” (Карта Московії. Складена Гійомом Делілем Першим королівським географом. Його світлості монсеньйору Андрію Артамоновичу Матвеєву, державному міністру Його величності Царя. Від найскромнішого і найпокірнішого слуги Деліля. Париж). Опублікована в «Atlas de Geographie». Масштаб – 1:2 600 000. Карта розміщена на двох аркушах.

На карті позначено Батурин, як столицю козаків і Москву (з 1712 р. – Санкт-Петербург), як столицю Московії. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine pays des Cosaqyes” (Україна Країна) Козаків). Напис сягає м. Бєлгорода (тепер місто в Росії). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zаporoski (Козаки Запорозькі).

Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкасси). На схід від земель Донських козаків – Тартарія Московська (Tartarie Moscovite), на північ – Русія Московська (Russie Moscovite).

На карті також показано українські історико-географічні регіони: Запоріжжя, Слобожанщина, Поділля, Покуття тощо. Тут зазначено українські землі в складі Московії (намісництво Київське “Gouvernem de Kiow”, князівство та намісництво Чернігівське “D. Et Palat. Czernigow”, князівство Сіверське “Duchе De Severie”) так й інші регіони (воєводство Волинське “Palatinat de Volhinie”, воєводство Брацлавське “Palatinat de Braclaw”, воєводство Кам’янецьке “Palatinat de Kaminieck”, воєводство Руське (Покуття) “Palatinat de Russie” (Pokucie) та ін. На карті показано 13 порогів по течії р. Дніпро (Борисфен) без назв.

Карта неодноразово перевидавалася. Фірма “Covens & Mortier” у 1730, 1733, 1742 рр. і т. д., в Амстердамі, теж перевидавала цю карту. У 1733 р. карта була опублікована в “Atlas nouveau, contenent touts les parties du monde ou sont exactement remarquees les empires, monarcuies, royaumes, republiques etc. Amsterdam. J. Covens et C. Mortier. 1733” (Новий атлас, що вміщує всі частини світу з точними примітками імперій, монархій, королівств, республік тощо. Амстердам. Ковенс і Мортьє. 1733). В атласі були зібрані мапи, що Гійом Деліль склав в період 1700-1726 рр.

Карта видавалася як цілою, так і частинами під назвами: “Partie Meridionale de Moscovie” та “Carte de Moscovie”.

В цьому ж році (1706) Гійом Деліль видав ще одну карту – “Carte de Tartarie...” (Карта Тартарії. Заснована на звітах декількох мандрівників з різних країн і на проведених у цій місцевості спостереженнях). Мапа видана на основі карти “Великої Тартарії” 1705 р. голландського картографа Ніколааса Вітсена (Nicolaes Witsen; 1641 —1717). На карті міститься теж аналогічний напис, як у попередній Ukraine pays des Cosaqyes (Україна Країна Козаків).

Виконана Делілем карта включає значну частину Азії, а також частину Скандинавії та Росії на схід від Уральських гір. На даній карті зображені Сибір та регіони Азії, розташовані за Північним полярним колом, європейські дослідники вперше відвідали ці краї тільки в XVII ст. На карті показано лісові масиви, водозбірні басейни та інші природні особливості місцевості, а також Велика китайська стіна, дороги та політичні кордони. Масштаб вказано у французьких, російських, китайських і перських одиницях виміру. Картуш із заголовком прикрашений зображеннями чоловічих фігур в національному одязі та коней.

Карта неодноразово перевидавалася, зокрема в атласі «Atlas nouveau».

1711 р. Карта “Ukraine ou Palatinat de Kiowie”. Карта поміщена в книзі “Théatre complet et particularisé de la guerre du nort”.

1711 р. Карта “Carte generale qui sert a montrer en abrege les seize cartes suivantes”. Карта поміщена в книзі “Théatre complet et particularisé de la guerre du nort”. Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukrane (без літери «і»).

1721 р. Карта “Nova et Accurata Regni Hungariae Tabula, ad Usum Serenissimi Burgundiae Ducis Le royaume de Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois Dressée sur un grand nombre de memoires et Cartes manuscrites ou imprimées Rectifiez par les observations du c.te Marsilii et quelques autres / Par Guillaume De l’Isle geographe, de l’Academie Royale des Sciences Chez I. Covens et C. Mortier” (Мапа нової Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), південніше – напис Dzykе Pole (Дике поле). В межах Руського воєводства виділено Pokucie (Покуття).

1723 р. Карта “Carte d'Asie, dressée pour l'Usage du Roy”. На мапі Лівобережна Наддніпрянщина, Південно-східна Білорусь та частина Смоленщини позначені як PETTIE RUSSIE (Мала Русь). Ця назва перетинається в районі Наддніпрянщини з іншою, що простягається до р. Дон: UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків). Дана карта була складена на основі його попередньої карти «L'Asie», яка опублікована в Парижі 1700 р. На карті 1700 р. написи Україна та Козаки – відсутні.

Багато зі створених Делілем карт були перевидані в Амстердамі видавництвом Корнеля Мортьє і Йоганна Ковенса у «Atlas nouveau» який неодноразово публікувався в різних редакціях починаючи з 1708 р.

Карта «Asia» була перевидана в атласі «Atlas nouveau» (Amsterdam, 1742) під назвою «Asia accurate in imperia, regna, status & populos divisa, ad usum Ludovici XV, Galliarum Regis». На карті напис – UKRAINE OU PAYS DES COSAQUES (Україна або Країна козаків).

У цьому ж атласі поміщено карту «Europa accurate in imperia regna status & populos divisa, ad usum Ludovici XV Galliarum Regis. J. Condet sc» (Європа...). На карті (Лівобережжя та Слобожанщина) міститься напис Ukraine ou Cosaquie (Україна, або Козаки). Напис сягає р. Дон.

У 1730 р. та 1742 р. «Covens & Mortier» видала атлас з мапами Гійома Деліля у гравіруванні Ромейна де Гоге (Гооге) — (Romeyn de Hooghe, 1645—1708) під назвою «Atlas nouveau, contenant toutes les parties du monde: où sont exactement remarquées les empires, monarchies, royaumes, états, républiques &c» («Новий Атлас, що містить усі частини світу: де саме знаходяться імперії, монархії, королівства, держави, республіки та інші країни» .

1742 р. Карта “Theatre de la Guerre Dans La Petite Tartarie La Crimee La Mer Noire &c. Dressee, Jean Covens & Corneille Mortier” (Театр війни, Мала Тартарія, Крим, Чорне море). Карта присвячена подіям і системним змінам політичного ландшафту Європи після чергової російсько-турецької війни 1735-1739 рр. і заключенням Белградської мирної угоди в 1739 р. Згідно угоди за Російською імперією визнавалися Азов і Запоріжжя (землі між Південним Бугом і Сіверським Дінцем, які їй було заборонено заселяти); Російській імперії заборонялося тримати флот у Чорному й Азовському морях; передбачалося ведення торгівлі між Османською імперією і Російською імперією лише османськими суднами; Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.

Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як “Ukraine ou Pays des Cosaqyes” (Україна або Земля (країна) Козаків). Південна Україна показана як територія де проживають Cossaques Zeporoski (Козаки Запорозькі). Міститься на карті й напис «Cosaques Donski ou Czercasses» (Донські Козаки або Черкеси). На південь від земель Козаків Запорозьких – Мала Тартарія (Petite Tartarie Moscovite).

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.