понеділок, 2 вересня 2019 р.

Географія Криму: кримчаки


Кримчаки. В сучасній етнографії кримчаками називають етнос, що сформувався із декількох груп єврейського походження, що осіли на кримській землі, починаючи з перших століть нашої ери. Вчений-антрополог В. Д. Дяченко в книзі «Антропологічний склад українського народу» пише: «Етногенез кримчаків не з’ясований. Сформувалися вони, очевидно, на базі місцевого населення, яке прийняло юдейську релігію, з пізнішим змішанням, ймовірно, хазарського, єврейського, італійського та частиною татарського (вірніше тюркського) елемента ...». Самі кримчаки стверджують, що належать до самостійної народності.
Кримчаки - термін пізній і дуже умовний, виник тільки після приєднання Криму до Росії, у першій половині XIX ст. для позначення місцевих тюркомовних євреїв - талмудистів, що різко відрізнялися від усієї іншої маси єврейського населення. Кримчацька мова близька до кримськотатарської (відрізняється від кримськотатарської та караїмської лексичними і фонетичними особливостями) й належить до тюркських мов. Однак сьогодні цією мовою володіють лише люди похилого віку, решта рідною вважає переважно російську мову.
Часом появи кримчаків у Криму деякі вчені вважають зазвичай VІ-ІХ ст. н. е., хоча є дані про іудейські написи на каменях першого та наступних століть у Пантікапеї, Кафі, Сугдеї, Партеніті. Кримчаки зберегли рукописний молитовник з датою написання або придбання - 847 р.; 1930 р. його передали науковому співробітникові Азіатського музею АН СРСР у Ленінграді В. Л. Дашевському. Цей рукопис з біблійним квадратним шрифтом на спеціально виробленій телячій шкірі з однією дерев’яною кришкою був найдавнішою рукописною пам’яткою, що зберігалася в СРСР. Молитовник є в Інституті східних рукописів РАН у Санкт-Петербурзі.
Уперше термін «кримчаки-євреї» з’явився 18 серпня 1859 р. У документах XVIII-XIX ст. кримчаки називають самих себе по-татарськи «ерель балалари» або по-давньоєврейськи «бені Ісраель», тобто «сини Ізраїлю». У другій половині XIX ст. термін «кримчаки» став головним терміном для позначення цієї етнічної общини.
Згідно з камеральним описом Криму 1783 р., кримчаки жили компактно в Карасу-базарі, а також у Кафі (Феодосія), Мангупі, Ескі-Киримі (Старий Крим), Бахчисараї та окремими родинами в містах Темрюк і Тамань. їхніми головними заняттями були садівництво, ремесла - шапошне, шкіряне.
Перепис 1897 р. зафіксував 3 345 кримчаків. У Російській імперії 1912 р. було 7,5 тис. кримчаків, а незадовго до початку Другої світової війни - близько 10 000, більшість з них проживала в Сімферополі, Карасу-базарі, Керчі, Феодосії і Севастополі. В радянський час кримчаки почали активно вивчати російську мову. У міжвоєнні роки для запису текстів рідним етнолектом кримчаки переважно переходили з давньоєврейського алфавіту на латинський (аналогічна реформа щодо «латинізації» алфавіту відбувалася тоді й серед кримських татар); водночас у процесі атеїстичної кампанії закривали кримчацькі синагоги. Головним центром проживання кримчаків стали Сімферополь. Наприкінці 20—на початку 30-х років XX ст. емігранти з Карасу-базару заснували два кримчацькі колгоспи - «Кримчах» і «Ені Кримчах». Перепис 1926 р. зафіксував 6 400 кримчаків. З уведенням паспортної системи в СРСР кримчакам стали вписувати у паспорти національність «кримчак», «кримчачка». Після захоплення півострова німцями все кримчацьке населення Криму розстріляли восени 1941 р. разом з іншими євреями, які на той час мешкали в Криму. Після Другої світової війни живими лишилися лише чоловіки, які воювали на фронті, та родини, які встигли евакуюватися. Якщо до війни було близько 9 000 представників цієї національності, то перепис 1959 р. зазначив близько 2 000 осіб.
Удар, нанесений по общині, був настільки сильним, що вона так і не змогла від нього оговтатись. Після війни в Криму налічували близько 700-750 кримчаків. За переписом 1989 р., на території СРСР їх проживало 1 148 осіб, з них 604 — у Криму.
Оскільки за сучасним законодавством держави Ізраїль кримчаки і караїми підпадають під закон про репатріацію єврейського населення, то останніми роками доволі значна кількість кримчаків виїхала в Ізраїль. На відміну від караїмів, кримчаки не створюють в Ізраїлі окремої общини. Найбільша община англомовних кримчаків-емігрантів, що проживає сьогодні в СІЛА, й досі не втратила усвідомлення своєї належності до цієї етнічної общини.
Загальна кількість кримчаків - приблизно 1,5 тис. осіб, з них приблизно 500 осіб - у Криму, 157 осіб - у Росії. Точна кількість кримчаків у США та Ізраїлі невідома; на початок 1950-х років в Ізраїлі їх мешкало приблизно 1 000 осіб, більшість пізніше асимілювалася з іншими єврейськими групами.

ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.




                                   Кримчаки. Кінець XIX ст.




Немає коментарів:

Дописати коментар