Андрій Байцар: Історична картографія XVII ст. Назви «Україна» та «Козаки» на картах французького географа П’єра Дюваля

Історична географія є прикладом утворення нової галузі знань внаслідок інтеграційних процесів у гуманітарних та природничих науках. Вона виникла на межі історії і географії, а сучасний стан її розвитку супроводжується щораз ширшим залученням даних багатьох інших спеціальних дисциплін, зокрема кліматології, ландшафтознавства, екології, етнології, археології, антропології. Попри те сьогодні, як і на початку формування історико-географічних студій, серед істориків та географів тривають дискусії стосовно їх предмета і завдань [Щодра Ольга. Історична географія України від найдавніших часів до кінця XVIII століття: навчальний посібник. — Львів, 2016].

У добу античності та в епоху середньовіччя між історією і географією не було чіткої межі. «Історії» та «географії», написані у той час, можна віднести до особливого історико-географічного жанру. Вони, як правило, мали описовий країнознавчий характер і містили географічні та історичні відомості. До цього жанру відносяться праці грецьких і римських авторів, зокрема, «Історії» Геродота і Плінія Старшого, «Географії» Страбона і Клавдія Птолемея, а також твори істориків візантійської школи - Йордана, Прокопія Кесарійського, Маврикія Стратега. Історико-географічні описи продовжували також домінувати в епоху Відродження [Щодра Ольга. Історична географія України від найдавніших часів до кінця XVIII століття: навчальний посібник. — Львів, 2016].

Наприкінці ХVІ ст. на початку ХVII ст. німецький вчений Філіп Клювер одним із перших виокремив «нову» географію, завдання якої полягало у вивченні сучасного стану природи і країн, від «історичної», що мала описувати географію земель і країн в історичному минулому [Щодра Ольга. Історична географія України від найдавніших часів до кінця XVIII століття: навчальний посібник. — Львів, 2016].

Однак справжнє становлення історичної та географічної наук відбулося тільки у ХVIII ст. коли поступово розмежувався предмет їхніх досліджень. Одночасно з процесами диференціації історії та географії робилися спроби нових синтезованих підходів до вивчення суспільних і природних процесів, внаслідок яких почала формуватися історична географія як спеціальна дисципліна. Поєднання диференційних та інтеграційних підходів в історичній і географічній науках характерне також для сучасного етапу, що, певною мірою, ускладнює чітке визначення предмета їхніх досліджень та предмету історичної географії, зокрема. Питання предмету і структури історичної географії дискусійне ще Й тому, що їх визначення залежить також від фаху дослідника: історики розглядали історичну географію як спеціальну дисципліну історії, а географи - як галузь географії [Щодра Ольга. Історична географія України від найдавніших часів до кінця XVIII століття: навчальний посібник. — Львів, 2016].

Слід також розрізняти поняття «історія картографії» й «історична картографія». В силу традицій дуже часто, особливо в середовищі істориків, коли йдеться про історію картографії, помилково використовують термін «історична картографія».

У дійсності історична картографія є галуззю тематичної картографії, яка займається розробленням і створенням історичних карт, тобто карт, що відображають певні історичні події та процеси.

Історична картографія (від дав.-гр. χάρτης — «хартія, аркуш паперу, папірусу» та γράφω — «пишу») — спеціальна географічна та історична дисципліна, яка займається вивченням, створенням і використанням історико-географічних карт та атласів, а також досліджує стародавні карти та історію картографії. Як самостійна галузь знань виникла на поч. XX ст. на стикові історії, географії та картографії. Тривалий час розвивалася в руслі досліджень давніх карт як пам'яток картографії і як джерел, свідчення яких можна використовувати для вивчення природних та історико-політичних змін тощо.

Розвиток історичної картографії, яка є розділом картографії, завжди визначався розвитком історичної географії. У 1579 р. А. Ортеліус включив в географічний атлас доповнення («Parergon»), що складається з трьох історичних карт. Подальше включення Ортеліусом нових карт перетворило «доповнення» в самостійний перший атлас географії античного світу, який складався до 1603 р. з 38 історичних карт, в тому числі була включена карта, яка відображала топоніміку й етноніміку Криму та його населення. У другій половині XVII ст. з'явилися історичні розділи в атласах французьких географів Саксонів і П'єра Дюваля, де були опубліковані й історичні карти України. Наприкінці XVIII ст. були видані історичні карти, складені французьким картографом Жаном Батистом Бургіньоном д’Анвілем.

Спеціальні історико-картографічні роботи XVII ст. (не враховуючи карт, доданих до книг історико-географічного змісту) можна розділити на дві основні групи: на роботи оригінальні та на роботи компілятивного характеру. З оригінальних карт основними були карти французького географа Н. Сансона та його школи.

На картах П’єра Дюваля українські землі це - "Україна" й "Козаки", а московитські - "Московія", "Русь Біла або Московія", "Руссія або Московія".

П’єр Дюваль (Pierre Duval; 1619-1683), французький географ та картограф, племінник та учень Ніколи Сансона, працював також у картографічній майстерні Сансонів.

Про П’єра Дюваля відомо, що народився він у 1619 р. в м. Аббевіль (Abbeville), що розташоване на півночі Франції. 1650 р. отримав титул Королівського Географа. Перші карти почали з’являтися з 1646 р., публікувались як окремо, так і входили до збірників карт. Спочатку це були переважно копії мап голландських видавців. До 1654 р. карти П. Дюваля публікував П. Мар’єт-старший, згодом — Ю. Жайо (до 1670 р.).

1654 р. заснував власне видавництво і відмовився перевидавати свої старі карти, що згодом призвело до розриву з Ю. Жайо. У цьому ж році до свого прізвища почав додавати: д’Аббевіль. 1658 р. П. Дюваль склав карти Франції та її провінцій і написав до своїх карт «Description de la France ou Géographie françoise» (Опис Франції й французька географія).

Найвагомішими здобутками П. Дюваля є збірний атлас «Cartes de Geographie» (Париж, близько 1654 р.) (зібраний із мап відомих голландських і французьких картографів XVII ст. і невеликої кількості карт самого П. Дюваля; видавався у 1662 р., 1667 р., 1684 р.).

1658 р. фундаментальна праця «Le Monde, ou Géographie universelle, contenant la description et les cartes et les blasons des principaux pays du monde» (у 2 томах) з описом країн, яка перевидавалася багато разів. До 1688 р. було шість видань французькою мовою (1663 р., 1670 р., 1676 р., 1682 р. та ін).

У 1676 р. вона вийшла під назвою «Всесвітня Географія, що містить описи, карти й герби основних країн світу» (La Geographie Universelle contenant Les Descriptions, les Сartes, et le Blason des principaux Pais du Monde). Видана в Парижі, 312 сторінок з картами.

«Всесвітня Географія» є унікальним історичним документом в області картографії й представляє величезне значення для всіх країн світу в галузі історії, географії, лінгвістики, хронології. Примітно, що в цій географії із усіх країн тільки три названі імперіями. Це Імперія Тартарія (Empire de Tartarie) на території сучасного Сибіру, Імперія Могол (Empire Du Mogol) на території сучасної Індії, у Європі – Турецька Імперія (Empire des Turcs). Якщо в сучасній історії можна легко знайти відомості про Імперію Великих Моголів, то про Тартарію, як про імперію, не згадується в підручниках ні по світовий, ні по вітчизняній географії та історії, ні в матеріалах по історію Сибіру. Цікаві комбінації географічних назв, що збереглися до наших днів, і що канули в часі. Наприклад, на карті Тартарії, вона граничить на півдні з CHINE (сучасний Китай), а поруч на території Тартарії, за Великою китайською стіною, позначена місцевість названа CATHAI, трохи вище зазначені озеро Lak Kithay і населений пункт Kithaisko і т.д.

Основні праці:

*Recherches curieuses des Annales de France (1640);

*Abrégé du monde. Première partie ou discours du globe terrestre (1648);

*Mémoires géographiques (1651);

*Description de l'évêché d'Aire en Gascogne (1651);

*Tables géographiques de tous les pays du monde (1651);

*Cartes de Geographie (1654);

* Amérique, autrement nouveau monde et Indes occidentales (1655);

*La voyage et la description de l'Italie (1656);

*Le Monde ou la Geographie Universelle (1658);

*Les acquisitions de la France par Ia paix (1658);

*L'alphabet de la France (1658);

*La Sphère françois c'est à dire le traité de Gèographie qui donne la connoissance du Globe et de la Carte (1663);

*Les confins des Chrestiens et des Turcs (1663);

*Le globe terrestre (1666);

*Cartes de geographie les plus nouvelles (1672);

*Cartes et tables de geographie des Provinces Unies des Païs-Bas (1672);

*Memoires geographiques de tous les pays du monde ; avec plusieurs observations historiques par P. Duval d'Abbeville... (1674; 1686 та ін.);

*Diverses cartes et tables, pour la géographie ancienne, pour la chronologie ... (1677, 170 стор.).

Історична картографія П’єра Дюваля

П’єр Дюваль також був автором ряду оригінальних історичних карт. Значну частину їх він об'єднав в атлас під промовистою назвою «Географічні карти, викреслені для розуміння істориків, для ознайомлення з територіями древніх монархій і для читання з користю життєписів, подорожей, воєн та завоювань великих полководців» («Cartes geographiques dressees pour bien entendre les historiens, pour connoistre les etendue des anciennes Monarchies et pour lire avec fruit les Vies, les Voyages, les Guerres et les Conquestes des grands Capitaines»).

Атлас був ним опублікований у 1660 р. Через п'ять років, в 1665 р., П’єр Дюваль випустив нове розширене видання цього атласу, включивши до нього кілька нових історичних карт, а також кілька путівників мандрівників в Азійські країни XVI—XVII століть. Таким чином, атлас вийшов змішаним, що спонукало автора відповідним чином змінити заголовок. Від атласу Сансонів атлас відрізняється і за змістом та оформленням.

По-перше, коштом різкого скорочення карт по Європі введено кілька карт по древньому Сходу — карту Перської монархії Дарія Гістаспа з поділом на сатрапії, карту монархії Кіра, карту Ассирії та Сирії, карти Єгипту та Лівії, яких немає в атласі Сансонів.

По-друге, П’єр Дюваль прагне давати карти головним чином до творів окремих авторів.

Попередні картографи, починаючи з Ортеліуса, зазвичай для кожної карти прагнули використовувати якомога більше авторів і лише для Галлії, крім карти спільної, викреслювали спеціальну карту Галлії до «Записок про Галльську війну» Цезаря, де була лише номенклатура, згадувана Цезарем.

П’єр Дюваль подає чотири карти до творів Цезаря: 1) карта Галлії до «Записок про Галльську війну»; 2) карта Римської держави (La carte de l'Etat de Rome); до записок Цезаря про громадянську війну; 3) карта Африки до військових діям Цезаря в Африці; 4) карта Іспанії до військових дій Цезаря в Іспанії.

Чотири карти дано за Геродотом: 1) карта Греції, 2) карта Персії, 3) карта Лівії, 4) карта Єгипту. Дві карти складено за Ксенофонтом: 1) карта походів спартанського царя Агесилая (фактично дана карта території, де проходили походи Агесилая, а не карта походів, напрямок яких не вказано) та 2) карта відступу десяти тисяч греків (шлях відступу вказаний).

Спеціальні карти викреслено П’єром Дювалем до творів Юстина, «Фарсалії» Лукана, до «Енеїди» Вергілія.

Третьою особливістю атласу Дюваля є значна увага автора до карт маршрутів історичних діячів. Дюваль викреслив карту шляхів, якими рухалося військо Олександра Македонського, карту шляху відступу десяти тисяч греків, описаного Ксенофонтом, він зобразив шляхи плавання Енея і Одіссея.

П’єр Дюваль не був першим картографом, який почав викреслювати карти історичних маршрутів. Вперше це зроблено в рукописному атласі Аньєзе 1546 р., де був нанесений на карту шлях Магеллана. Після нього Ортеліус викреслив маршрут подорожі біблійного патріарха Авраама. Але Дюваль широко застосував цей спосіб.

Четвертою особливістю атласу П’єра Дюваля є наявність у ньому, крім карт з античної та церковної історії, також і карт з історії мусульманського середньовіччя, а саме у виданні 1665 р. є карта халіфату близько 700 р. і карта Середньої Азії XIV ст. (Regionum ultra Oxum tabula geographica ex Abulfede Ismaele, Principe Hamah Anno 1345).

По-п'яте, П’єр Дюваль, не обмежуючись розглядом політичних кордонів минулого у статиці, як це робили Ортеліус, Сансони та інші картографи до нього, вперше зробив спробу дати динаміку цих кордонів.

Дюваль помістив у двох виданнях свого атласу три карти зростання території Римської імперії: 1) «Imperii Romani Infantia», 2) «Imperii Romani Adolescentia» (ці дві карти в атласі видання 1660), 3) «Imperii Romani Iuventus» ( в атласі видання 1665).

Згодом вивчення еволюції політичних кордонів стало чи не найпопулярнішим завданням історичної географії, а особливо історичної картографії. В історичних атласах, аж до нашого часу, більшість карт присвячено стану державних кордонів на різні моменти історії території, що вивчається.

Атлас П’єра Дюваля має значно менший формат та менше навантаження порівняно з атласами Ортеліуса та Сансонів. Він оформлений набагато скромніше. Від автора він вимагав меншої ерудиції і значно менше праці, особливо якщо його порівнювати з працею Ортеліуса, піонера історичної картографії.

Але водночас деякі з щойно зазначених відмінних рис цього атласу, особливо карти зростання території Римської імперії, змушують розглядати атлас Дюваля як крок уперед у розвитку історичної географії.

П’єр Дюваль був також автором чотирьох карт з історії середньовічної Франції, випущених у світ у 70 і 80 роках XVII ст. - карти Нейстрії («Le royaume de la France occidentale dite autrement Neustrie»), карти Австразії («Le royaume de la France orientale dite autrement Austrasie avec partie de celui de Neustrie»), карти Аквітанії («Le royaume d'Aquitanie») та карти Бургундії та Арля («Lе royaume de Bourgogne et d'Arles»).

П’єр Дюваль не був автором першої історичної карти, присвяченої середньовіччю. Першою картою з історії середньовіччя, мабуть, слід вважати карту імперії Карла Великого, складену Бертіусом (Bertius; 1565-1629), фламандець з народження, працював спочатку в Лейдені, в Голландії, а потім у Парижі, де отримав звання Королівського географа та Королівського історіографа; крім історичних та географічних робіт, написав багато творів богословського характеру) і видану в Парижі 1620 р. («Imperium Caroli Magni et vicinae regions auctore Petro Bertio», Parisiis, 1620). На цій карті зображено Європу часу Карла Великого. Кордони імперії Карла не вказані. Карта ця була передрукована потім в атласі Хорна і в атласі Янсона.

Історико-картографічними роботами компілятивного характеру були історичні карти атласів, що видавалися в Амстердамі, куди в XVII столітті перемістився з Антверпена центр картографічних видань.

Українські землі на картах П’єра Дюваля.

1654 р. Карта «Carte de Pologne et des Estats qui en dependent». Видавництво Париж. Західна Україна на карті позначена як Русь Мала, або Чорна (RUSSIE PETITE ov NOIRE), Московщина (Росія) позначена як Велика Біла Русь, або Московія (La GRANDE BLANCHE RUSSIE ov MOSCOVIE).

1658 р. Карта «Моscovie ou Rvssie». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На південь від Києва на мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).

У відповідному розділі «Московія» П'єр Дюваль пише, що «Московія» складається з Великої та Білої Росії. На прикладеній географічній карті написано «Московія або Росія». Але гербів у книзі наведено два: один «Русь» (вежа), а другий «Московія» (вершник, що вражає дракона).

1658 р. Карта «Мала Тартарія та Крим». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).

1658 р. Карта «Трансільванія, Волощина та Молдова". Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).

1658 р. Карта «Pologne Royaume». Опублікована в «Le Monde ou la Geographie Universelle». На мапі написи «UKRAINE» та «Cofaques» (Козаки).

1660 р. Карта “Les Royaumes du Nort ou Sont principalement les Estats de la Couronne de Pologne…”. Формат – 54,5 × 39,5 cм. Неодноразово мапа перевидавалася, зокрема в 1662, 1666, 1677 рр. і т. д. Між р. Пд. Буг та р. Дніпро на мапі напис «UKRAINE».

1666 р. Карта «NOUVELLE ET EXACTE DESCRIPTION DU ROYAUME DE POLOGNE & DES ESTATS QUI EN DEPENDENT» (Нова й докладна карта Польщі й залежних держав). Видавець – Жерар Жолєн І (Gérard Jollain І), масштаб бл. 1:2 800 000, мова – французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Територія вздовж правого і лівого берегів Дніпра названа Україною (Vkraine), в районі Дніпровських порогів подано підпис Cosaqves (Козаки). Пунктирними лініями позначені державні кордони Польщі з Трансільванією (Transilvanie), Угорщиною (Hongrie), Молдавією (Moldavie), Московією (Blanche Russie ov Moscovie), Пруссією (Royale Presse) та межі воєводств і земель. Південна Україна – Очаківська Тартарія (Oczackou Tartares), Буджак (Budziak) та Перекопська Тартарія (Precopense ov Petite Tartane).

1667 р. П’єр Дюваль. Нікола Сансон. Карта «LES ROYAVMES DV NORT OU SONT PRINCIPALEMENT LES ESTATS DE LA COURONNE DE POLOGNE. A MONSEIGNEUR MONSEIGNEUR MESSIRE IEAN-IACQVES DE MESMES, COMTE D’AUAUX, ETC. PARSON TRES HUMBLE ET TRES-OBEISSANT SERUITEUR P. DV VAL GEOGRAPHE DU ROY» (Північні королівства або зображення земель Польської Корони. Його величності панові Жан-Жаку де Месму, графу д’Аво від його слухняного і покірного слуги, королівського географа П. Дюваля). Видавець – П’єр Дюваль, масштаб бл. 1:3 700 000, мова – французька та латинська. Карта створена на основі карти Г. Боплана «Regni Poloniae» 1652 р. Землі в межиріччі Південного Бугу (Bog R.) і Дніпра (Nieper R.) позначені як Україна (Ukraine); північніше напису Україна – напис Cofaques (Козаки).

Українські історико-географічні землі (у складі Польського королівства) представлені Поліссям (Polesie), Волинню (Volhinie), Покуттям (Pekutie), Поділлям (Podolie), Чорною Руссю (Russie Noire). Теперішня Росія позначена як Московія. (Moscovié).

1676 р. Карта «Petite Tartarie dite autrement Crimée et Precopense» (Мала Тартарія, інакше відома як Крим і Прекоп). Правобережжя позначене як Україна (Ukraine) та Козаки (Cofaques).

1677 р. Атлас «Diverses cartes et tables, pour la géographie ancienne, pour la chronologie ...» (170 стор.). У хронологічній таблиці поміщено текст – «Юрій Хмельницький - принц України…».

Юрій Хмельницький – молодший син видатного українського гетьмана Богдана Хмельницького. Здобув блискучу домашню освіту та навчався в Києво-Могилянській колегії. Після смерті свого батька був проголошений гетьманом України в 1657 році. Юрій уклав 27 жовтня 1660 року з Річчю Посполитою так званий Слободищенський трактат, який розривав союз з Москвою, скасовував Переяславські статті, відновлював союз з Річчю Посполитою й гарантував автономію України, яка зобов'язувалася воювати спільно з військом Речі Посполитої проти Московського царства. Доктор історичних наук Тарас Чухліб вважає, що єрусалимський і константинопольський патріархи висвятили Ю. Хмельницького на князя Сарматського. Тим паче, що усі свої універсали до українського населення він підписував титулом, який розпочинав з означення «Милостю Божою», що прямо свідчило про легітимацію його світської влади тогочасними церковними ієрархами. Князь України-Русі під протекторатом Османської імперії (1677—1681). 1677 року був звільнений султаном з в'язниці та прибув в Україну весною 1677 року разом з османською армією під командуванням Ібрагіма-Шайтана для агітації серед козаків, людності. Його універсали не виконувались, османський напад на Чигирин був невдалим. Лише у 1678 році турецько-козацьким військам під командуванням великого візира вдалось взяти місто, після чого вони зруйнували його. Відходячи, візир наказав «пацифікувати» Україну; Юрій Хмельницький вирушив вздовж Дніпра на північ, зруйнував Канів, Черкаси, Корсунь, Стеблів та інші міста.

1677 р. Карта «Moscovie dite autrement Grande et Blanche Russie» (Московія або Велика й Біла Руссія). Це перша карта, на якій окрім вже звичних позначень для Московщини: Московія і Біла Русь, стоїть синонім «Велика Руссія». Українські історико-географічні землі представленні Волинню та Поліссям.

1679 р. П. Дюваль видав карту “POLONIÆ Regnum”. На мапі напис «UKRAINE» (охоплює Лівобережжя та Правобережжя).