понеділок, 24 квітня 2017 р.

Українські землі на картах Клавдія Птолемея




Уперше «Географія» К. Птолемея (87–150 рр.) без карт з’явилася друком 1475 р. у Віченці. Друге видання з 26-а античними картами вийшло у світ 1477 р. у Болоньї. В цьому виданні, на Десятій карті Європейської Сарматії, вперше були зображені українські землі. Масштаб мапи приблизно 1:5 700 000. Карта підготовлена способом мідериту з  доопрацюваннями Ніколауса Германуса (Donnus Nicolaus Germanus; 1420-1490). Тираж 500 примірників.
Ніколаус Германус (німецький картограф, який працював у Флоренції, ілюстратор і, можливо, друкар) у 1466 р. виконав креслення, в трапецієподібній проекції, карти Клавдія Птолемея, користуючись латинським перекладом його «Географії». Він запропонував нові правила позначення гір, річок, озер та кордонів. Ще однією особливістю його роботи було те, що числові значення широти і довготи він підписував не на паралелях і меридіанах, а в проміжках між ними. Міста позначалися золотистими кружками, а ті міста, для яких були астрономічні координати, оточувалися чорними крапками. Ця версія, від якої збереглося кілька рукописних копій, послужила основою для карт у виданні атласу в Болоньї у 1477 р. 1667 р. Н. Германус ще раз переробив зміст «Географії». Він заново виготовив карту світу в новій проекції, додавши Скандинавію та інші країни Півночі; так само як і на оригінальній карті Клавуса, Гренландія розташована на захід від Скандинавії. Крім того, Н. Германус додав три нові карти — Скандинавії і Півночі, Іспанії та Італії. В 1468 р. він виготовив свій третій варіант «Географії», «пересунувши» на цей раз Гренландію на північ від Скандинавії, а Ісландію на північ до тієї ж широти, приблизно так, як вважав за потрібне Філластр. До атласу додалися ще дві карти — Галія і Палестина. З карт цієї версії «Географії» (третього варіанту Н. Германуса) друкувалися карти ульмських видань 1482 і 1486 рр. Його вплив можна помітити в багатьох надрукованих пізніше картах і атласах, таких, як римське видання Птолемея 1507 р. та ін.
Довгий час знаменитий трактат Клавдія Птолемея «Географія» вважався втраченим. У XIII ст. птолемеївську «Географію» виявив візантійський чернець Максим Плануд; карти, які ілюстрували текст географічного опису світу, були відсутні і не знайдені досі. Після падіння Константинополя в 1453 р., коли турки захопили місто, греки вивезли трактат і він з часом опинився в бібліотеці Ватикану. Не маючи під рукою загублених географічних карт Клавдія Птолемея, Ніколя Германус відтворив карти Птолемея на кресленні, використовуючи латинське написання зображених географічних об'єктів.
В українській науковій літературі побутувала помилкова думка, що першою надрукованою картою на територію України була Восьма  карта Європи (Європейської Сарматії) в ульмському виданні 1482 р., яке здійснив Лінгартом Голлє. Це було п’яте видання «Географії» і яке вперше видано поза межами Італії – в Ульмі. Видання крім тексту містило 32 дереворитні карти, які відредагував Ніколя Германус. Карта Європейської Сарматії входила до всіх 57-ми видань цієї “Географії” аж до 1730 р. включно.
Знаменитими римськими перевиданнями атласу мап Клавдія Птолемея 1507 та 1508 років, було видано 33 карти, які вперше репрезентували обриси берегів Нового Світу, – поруч у цьому виданні була представлена вся територія сучасної України: Європейська Сарматія та Херсонес Таврійський; нанесені міста Ольвія, Феодосія, Патікапей, інші географічні реалії причорноморських теренів. Саме на цих мапах було зазначено Птолемеїв вимір положення гирла Дніпра у 57 градусів 30 мінут (довготи) – 48 градусів 30 мінут (широти) (Античная география. Составитель проф. М. С. Боднарский. Москва, 1953).
Португальський монах Бернард Сильван (Bernardus Sylvanus), що жив у Венеції на початку XVI ст., 1511 р. видав там «Географію» К. Птолемея з 28-ма дереворитними картами, у тому числі карту світу у формі серця. Усі 27 античних карт Б.Сильван осучаснив і актуалізував їх картографічний зміст, додавши сучасні назви. Особливістю цього видання є те, що вперше карти були віддруковані у дві фарби (чорна, червона), до того ж двосторонньо. Чорним підписано назви міс­цевостей, лісів і гір, червоним - морів, племен і країн. Видавець та гравер карт – Якобо Пент з Лєуки (Jacobus Pentius de Leucho). Мова мап латинська.
Українські землі показано на Восьмій карті Європи (OCTAVA • EVROPAE • TABVLA) та частково на Четвертій та Дев’ятій картах Європи. Написи на карті: Європейська Сарматія (Sarmatia Evropae), Азійська Сарматія (Sarmatiae Asiaticae Pars), Таврика Херсонсь­ка (Tavrica Chersonesus) та ін. Густа мережа населених пунктів позначена на території Кримсько­го півострова, між Дністром (Tyras f.), Дніпром (Boryfthenes f.) та Азов­ським морем (Palvs Maeotis), серед них: Ordesus, Olbia, Firum, Amadocba. Amagarium. На території Таврії підписано назву племені тавроскіфів (Tavroscytae), вище Карпат (Carpates mons) – карпів (Carpiani) і т. д.
Карта Птолемея — карта світу і 26 більш докладних карт земної поверхні, що додавалися до трактату «Керівництво з географії» давньогрецького вченого Клавдія Птолемея. Трактат було написано близько 150 р. н. е. На картах перелічено близько 8000 міст і місцевостей із зазначенням їх географічних координат. Оригінали карт втрачено, проте сам трактат було виявлено на межі XIII і XIV ст. До епохи Великих географічних відкриттів Птолемей служив для європейців основним джерелом географічних відомостей. На основі його описів картографам епохи Відродження вдалося реконструювати і втрачену карту світу. Карта Птолемея складається зі зведеної карти всього відомого на той час світу і 26 більш докладних карт: 10 регіональних карт Європи, 4 карти Африки, 12 карт Азії.
За «Географією» Птолемея, Сарматією називали Україну, Білорусь, Польщу, Литву, Татарію; поділяли на Європейську та Азійську (кор­дон — р. Дон). Термін «Сарматія» завжди був географічно розпливчастим, але надзвичайно стійким. 
Опис Сарматії подано в третій книзі «Географії» Клавдія Птолемея. Нею він окреслював терени сучасної Східної Європи, які поділяв на дві частини — Європейську і Азійську Сарматії. Згідно з Птолемеєм Європейська Сарматія (Octava Europe tabula continet Sarmatiam) обмежувалася на півночі Венедською протокою Сарматського океану (Балтійським морем) й частиною невідомої землі. На заході кордон Сарматії пролягав по річці Вістулі (Вісла), частині Германії, що лежала між її витоками, й Сарматським горам (Карпатам. Південну межу складали південь Сарматських гір, Дакія, гирло Борисфену (Дніпра) й берегова лінія Понту (Чорного моря) до річки Керкініт в Криму. Східний кордон Сарматії пролягав від річки Керкініт, через озеро Віка, берегову лінію Меотійського озера (Азовського моря) до річки Танаїс (Дон), а далі — по меридіану, що починається від гирла Танаїсу й закінчується у невідомій північній землі. 
Список основних друкованих видань праці Клавдія Птолемея XV — XVI ст.:
Віченца  1475 р. — Перше друковане видання (без карт)
Болонья: 1477 р. — Перше видання з картами
Рим: 1478,  1490, 1507, 1508
Венеція: 1482, 1511, 1540, 1548, 1558, 1561, 1562, 1564, 1588, 1599
Ульм: 1482, 1486
Флоренція: 1482
Краків 1512, 1519;
Страсбург: 1513, 1520, 1522, 1525;
Нюрнберг: 1514;
Відень: 1518; 
Базель: 1533, 1540, 1541, 1542, 1545, 1552
Інгольштадт: 1533
Париж: 1546
Ліон: 1535, 1541, 1546.

                               Н. Германус. Клавдій Птолемей. 1467 р.


                                 Клавдій Птолемей. Восьма карта Европи. 1477 р.

                                                           1478 р. Видання: Рим
   Клавдій Птолемей. Восьма карта Европи (Octava Europe tabula continet Sarmatiam) . 1482 р.


Карта, виконана за «Космографією» Птолемея, гравером Йоханом Шнітцером  (Johane Schnitzer) з Армсхайма   (Ulm: Leinhart Holle, 1482)
1490 р. Видання: Рим
Клавдій Птолемей. Восьма карта Европи. Страсбург 1513 р.
Клавдій Птолемей. Герард Меркатор. Восьма карта Европи. Кельн 1584 р.

Немає коментарів:

Дописати коментар