понеділок, 9 грудня 2019 р.

Винники. 1976 р. Садочок тютюнової фабрики. Новий рік.

1939 р. відкрито дитячий садок (пізніше – дитячий садок 76 «Дзвіночок») на території тютюнової фабрики (завідувачі: Поліна Арискіна, Олександра Скиба (працювала з 1947 р.), Курчак О. П., Зеновія Кітура). Спершу цей садочок знаходився у приміщенні, де пізніше довгий час була фабрична їдальня. Але дітей було багато і довелося збудувати нове приміщення. Так протягом 19591960 рр. було побудовано приміщення дитячого садка на 100 місць. У квітні 1960 р. винниківська дітвора святкувала новосілля.
Перші працівники: вчителі музики О. І. Парахоняк (працювала з 1940 р.) та 3. Е. Кітура; вихователі С. С. Назаревич та М. Г. Пивовар; няні О. Д. Іващишин, К. А. Мандзюк, К. Г. Баран, А. О. Будзан, нічна няня О. Г. Садова (працювала з 1946 р.); кухарі А. Г. Шаїв та П. В. Мельник.


неділя, 8 грудня 2019 р.

Видатні винниківчани. Микола Федюк - український маляр-реаліст, живописець, графік і педагог


Федюк Микола Іванович (26 лютого 1885 р., с. Голубці (тепер –  Бродівський район) — 17 травня 1962 р., м. Винники) — маляр-реаліст, живописець, графік і педагог. Початкову освіту отримав спочатку в Бродівській (1896—1903 рр.), пізніше у Львівській (1903—1907 рр.) гімназіях. Протягом року (1907—1908 рр.) відвідував правничий факультет Львівського університету.
Обставини знайомства Андрея Шептицького та Миколи Федюка нам невідомі, але саме завдяки меценатству Митрополита майбутній художник мав можливість розпочати навчання у Краківській академії мистецтв.
1910–1916 рр. — навчання у Краківській, згодом у Мюнхенській академіях мистецтв. Автор мальовничих портретів, пейзажів: «Кипариси» (1910 р.), «Каплиця у Львові» (1910 р.), «Автопортрет» (1915 р.) та ін. Всі ці твори збереглися у фондах Національного музею ім. А. Шептицького. Автор статей на мистецькі теми. Загалом же у фондах Національного музею у Львові є півсотні малярських робіт Миколи Федюка, датованих 1910–1950-ми рр. Микола Федюк зарекомендував  себе не тільки як маляр і графік, а й тонкий мистецький критик і прекрасний педагог. Деякий час проживав у м. Броди, працював там (1923—1927 рр.) професором Державної гімназії ім. Юзефа Коженьовського.
З 1934 р. проживав у  Винниках по вул. Нова, 7 (зараз вул. М. Федюка). Після Другої світової війни (1947–1950 рр.) – викладач, а потім завідувач кафедри графіки в Інституті декоративного мистецтва у Львові. Перша персональна виставка Миколи Федюка у Львівському музеї українського мистецтва відбулася 1975 р. до 90-річчя від дня народження митця (на жаль, посмертно). 1969 р. пожежа у винниківському будинку спричинила до загибелі усього Федюкового художнього доробку, що зберігався на горищі. Майстер із повним правом посів визначне місце в історії українського мистецтва ХХ ст.
Помер і похований у Винниках.
ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
1950 р. Винники. Світлина з сімейного архіву Уляни Шлапак. Крайній зліва  Микола Федюк, посередині родина  Дзюбик, крайня справа дружина Миколи Федюка
Могила на Винниківському цвинтарі

субота, 7 грудня 2019 р.

"Миколай Чудотворець" 1108-1113 р. Михайлівський Золотоверхий собор, м. Київ

Оригінальний храм був споруджений у 11081113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору. Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. На початку XX століття храм — семикупольний. В 30-х роках XX століття був зруйнований, та відтворений в 1997-1998 роках.

"Миколай Чудотворець" 1108-1113 р. Михайлівський Золотоверхий собор, м. Київ. Після знищення собору вивезений в Третяковську галерею, Росія.

"Святий Миколай Чудотворець". 1642 р. Софійський Собор, Київ.

Іконографія
Святий Миколай Чудотворець вважається одним із найшанованіших святих, тому і образів його збереглось чи не найбільше у всіх періодах розвитку українського іконопису. Його ікони майже завжди присутні в іконостасі – на північній частині намісного ряду. У 15 ст. його зображення зустрічались ще й у Молільному ряді. Намісні ікони Миколая 15-16 ст. найчастіше ростові із житійними сценами. Сам він зображається сивим із округлою бородою та коротким волоссям (у 18-20 ст. зустрічаються ікони із довгим волоссям). В лівій руці тримає Євангеліє, а правою – благословляє. Одягнений у єпископські шати – фелон і омофор. Найчастіше його фелон покритий хрестами (привілей архієпископів). Такий фелон називається поліставріоном. Слід зазначити, що завжди зображався сучасний художнику костюм архієпископа із характерними йому деталями. Починаючи із 17 ст і особливо 2 18 фелон покритий пишними квітами. Іноді на його голові бачимо митру а в руці – скіпетр (найчастіше у 18 -19 ст).
Часто біля голови Миколая бачимо мініатюрні фігури Христа з Євангелієм і Богородиці з омофором. Житійні ікони святого Миколая, як то порятунок моряків, перенесення мощей і т.д. також зустрічаються як осібні ікони.
Михайло Скоп


Українські землі в складі Великого Князівства Литовського. Карти









Винники. 4 січня 1998 р. Освячення храму Івана Хрестителя

4 січня 1998 р. Освячення храму. Владика Юліан Ґбур закладає у чотири кути престолу символи євангелістів та заливає їх розтопленим воском