пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

З історії Східних католицьких церков невізантійського обряду

«Вселенська Церква є Церквою Церков, до якої входять різні християнські богословські традиції. Поряд із традиційним західним богослов'ям (яке часто визначають як католицьке богослов'я), Східні Католицькі Церкви дедалі краще усвідомлюють, що їхню ідентичність визначає не тільки канонічна та обрядова окремішність, але теж і власна богословська та духовна спадщина».

Верховний архиєпископ УГКЦ Святослав Шевчук
Із 22 католицьких церков східного обряду 14 дотримуються візантійського, 8 — інших східних літургійних обрядів.
Основні принципи та норми, які стосуються Східних католицьких церков зазначені у таких соборових документах, як «Світло народів» (Lumen Gentium), «Відновлення єдності» (Unitatis Redintegratio), і перш за все у декреті «Про Східні Церкви» (Orientalium Ecclesiarum).


Церкви
Східні католицькі церкви різних обрядів подано в алфавітному порядку (вказано: статус, обряд, країни їх поширення, час заснування, кількість віруючих).
Вірменська Католицька Церква: патріархат; вірменський; Ліван, Сирія, Туреччина, Грузія (Самцхе-Джавахеті); 1630 р.; 539 806 осіб.
Ефіопська Католицька Церква: архиєпархія; ефіопський; Ефіопія, Еритрея; 1622 р.; 208 093 особи. Коптська Католицька Церква: патріархат; коптський; Єгипет; 1741 р.; 163 849 осіб. Із 164 тисяч коптів-католиків лише близько 10 000 проживають за межами Єгипту.
Маронітська Католицька Церква: патріархат; маронітський; Ліван, Сирія, Кіпр; V ст.: 3 090 509 осіб. Найбільша Східна Католицька Церква на Близькому Сході.
Сирійська Католицька Церква: патріархат; західно-сирійський; Ірак, Сирія, Ліван; 1677 р.; 161 780 осіб.
Сиро-Малабарська Католицька Церква: верховне архиєпископство; східно-сирійський; Індія, ОАЕ, США; 1498 р.; 3 947 396 осіб. Вона – друга у світі найбільша Церква східного обряду в повному спілкуванні з Римом (після Української Греко-Католицької Церкви).
Сиро-Маланкарська Католицька Церква: верховне архиєпископство; західно-сирійський; Індія, США; 1498 р.; 413 513 осіб.
Халдейська Католицька Церква: патріархат; східно-сирійський;; Ірак; 1553 р.; 452 488 осіб.
Обряди
Вірменський обряд розвинувся в давнину у Вірменії після прийняття країною християнства. У своїх основних рисах обряд склався протягом IV і V ст. Первісною основою обряду були сирійські та грецькі традиції, однак вірменське богослужіння швидко набуло свою специфіку, чому сприяв перехід на національну мову, яка в V ст. отримала свою писемність, а також певний ізоляціонізм Вірменської церкви в перші століття свого існування. Церква має свій календар, святкування Різдва Христового і Хрещення в один день (свято Богоявлення 6 січня), Євхаристія на пісному хлібі та нерозбавленому водою вині. Вживання ікон у вірменських храмах обмежене.
Ефіопський обряд походить з Александрії. Він виник у процесі узгодження александрійської й антіохійської літургій, зазнавши згодом візантійського впливу.
Коптський обряд зародився в стародавній Александрійської церкві, що була в перші століття християнства переважно грецька за етнічним складом. Потім обряд поширився серед корінних мешканців Єгипту - коптів, в їх середовищі він зберігся до наших днів.
Західно-сирійський обряд (антіохійський обряд) - літургійна практика, прийнята в деяких Давньосхідних церквах. Зародився у рамках Антіохійської православної церкви, практикується також у Сирійській православній церкві, Сирійській католицькій церкві, Сиро-Маланкарській. У Сиро-Маланкарській католицькій церкві. Божественна літургія відбувається на великому квасному хлібі овальної форми. Літургія - на західному діалекті сирійської мови (який має власний специфічний алфавіт).
Східно-сирійський обряд - богослужбовий обряд, що зберігся в долхалкідонській Ассірійській церкві Сходу і в деяких відокремлених від неї Східних католицьких церквах (Халдейській, Сиро-Малабарській). Відрізняється численними особливостями в літургії, структурі таїнств, церковному календарі. У східно-сирійському обряді зберігся календар, в якому рік складається з 364 днів, тобто 52 повних тижнів. Для компенсації розбіжності з сонячним календарем раз на сім років до року додається додатковий тиждень. Завдяки тому, що в літургійному році містяться тільки повні тижні, більшість свят прив'язані до конкретного дня тижня. Зокрема, свята на честь найбільш шанованих святих припадають на п'ятницю.
Маронітський обряд - один зі східних літургійних обрядів, що використовується в богослужінні Маронітської католицької церкви. Разом з західно-сирійським обрядом належить до західно-сирійської групи антіохійської літургійної традиції Маронітський обряд входить до стародавньої богослужбової практики Антіохійської та Едесської церков. Історичний мова богослужіння - сирійська. У даний час використовуються дві літургійні мови - арабська і сирійська. У період свого становлення заззнав сильного впливу єрусалимського богослужіння, а також східно-сирійського обряду. З 1215 р. для євхаристії використовується прісний хліб. З XVI ст. в маронітський обряд проникли деякі латинські риси. На даний час проводиться поступова реформа богослужіння, спрямована на очищення літургійного обряду від зайвих латинських запозичень.

четвер, 29 грудня 2016 р.

Українські етнічні землі на карті «Європа. Карта народів і мов» (1885-1890 рр.)



У Четвертому  виданні (1885-1890 рр.) «Енциклопедичного словника Мейера» (Joseph Meyer), Лейпциг (Leipzig), поміщена мапа «Європа. Карта народів і мов» («Europa. Volker- und Sprachenkart»). Автор Ріхард  Андре. Масштаб 1:25 000 000. Українці Австро-Угорщини позначені як Рутени (Ruthenen), українці Росії - Малоруси (Klein-Russen) - світло-зеленим кольором. 



Перше видання "Енциклопедії Мейера" почало виходити в жовтні 1839 р. Протягом 12 років вийшло 46 томів, до 1855 р. було випущено 6 додаткових томів. Всі 52 томи були перевидані у 1858-1859 роках. Протягом 1857-1860 рр. був випущений енциклопедичний словник, що, правда, вже лише 15 томів; саме це видання вважається першим «офіційним» виданням "Енциклопедії Мейера". Друге видання було випущено в 1861-1867 рр. Третє видавалося  в Лейпцигу, — в 1874-1878 роках. Обидва ці видання, як і раніше включали по 15 томів. Четверте видання, випущене у 1885-1890 роках, включало 16 томів, у 1891-1892 роках було випущено два додаткові томи. П'яте видання (1893-1897) включало 17 томів, шосте (1902-1908) — 20. Сьоме видання, випущене в 1924-1930 роках   — лише 12 томів. Восьме видання, що випускалися в період правління нацистів у Німеччині, залишилося незавершеним (видавалося в 1936-1942 роках, були випущені томи з першого по дев'ятий і дванадцятий із дванадцяти запланованих). В період існування двох німецьких держав дев'яте видання енциклопедії було випущено у ФРН в 1971-1979 роках. Воно налічувало 25 томів. У НДР були випущені два видання: у восьми томах у 1961-1964 роках та у вісімнадцяти томах у 1971-1978 роках. Обидва вони були написані у відповідності з марксистською ідеологією. 

Українські етнічні землі на карті "Експансія слов'янського населення в Туреччині та на суміжних територіях" Августа Петерманна (1869 р.)


1869 р. виходить друком карта "Експансія слов'янського населення в Туреччині та на суміжних територіях" ("Die Ausdehnung der Slaven in der Türkei und den angrenzenden Gebieten") німецького географа та картографа Августа Петерманна (1822-1878). Масштаб мапи 1:3 700 000. Українці, що проживають в межах Австро-Угорської імперії позначені як Рутени (Ruthenen), а українці Російської імперії  - Руси (Russen). В межах української етнічної території, що її охоплює карта, автор виділяє наступні історико-географічні області: Київ, Україна (UKRAINE), Полтава, Поділля, Галичина, Бессарабія та Херсон. На карті виразно показано орографічні та гідрологічні обєкти, державні та деякі адміністративні кордони, населені пункти і т. д.

Українські етнічні землі на "Етнографічній карті Російської імперії" А. Петерманна (1877 р.).




"Етнографічна карта Російської імперії" (Ethnographische Karte des Russischen Reiches, nebst Andeutung der hauptsächlichen Völkergrenzen in den Nachbargebieten : hauptsächlich nach Rittich und Venjukoff / von A. Petermann). Масштаб мапи 1:20 000 000, формат - 33 x 42 cм. Видавництво C.Hellfahrth in Gotha. У легенді карти серед слов'ян автор виділяє: русів (Russen), поляків та болгар. На відміну від "Атласу народонаселення Західно-Руського краю за віросповіданнями" О. Ріттіха (1862, 1864 рр.) де виділені території переважного розміщення малоросів (українців), великоросів і білорусів, на даній карті всі вони об’єднані під спільною назвою Russen.


 Август Генріх Петерманн (нім. August Heinrich Petermann; 18 квітня 1822 р., Бляйхероде, — 25 вересня 1878 року, Гота)
— німецький картограф і географ, учень Генріха  Берґгауса. 1839 р. вступив до його художньої школи  в Потсдамі, щоб вивчитися на картографа. В 1845 р. він переїхав в Единбург, а в 1847 р. влаштувався в Лондоні. У 1854 р. переїхав у Готу, де через рік заснував спеціалізований журнал з географії "Petermanns Geographische Mitteilungen". А. Петерман брав участь у складанні великої кількості  важливих атласів і карт.


ЧОРНОГОРА. Старі довоєнні світлини (Фотоальбом)

Гора Шпиці
Обсерваторія на горі Піп Іван 1939 рік

1938-39 рр. Гутин Томнатик:
На Маришевській
Головний Чорногірський хребет
Біля Ворохти
Могила невідомих солдатів з часів Першої світової війни
Гора Шпиці

Гора Шпиці


Туристичний притулок під Попом Іваном
Туристичний притулок під Попом Іваном
Туристичний притулок під Попом Іваном
Довоєнна Ворохта
1938-39 рр. Бребенескул з Шпиць
1938-39 рр. Ребра з Шпиць
1938-39 рр. Туркул, Говерла
1938-39 рр. Брецкулський котел (льодовиковий кар)


1938-39 рр. Гомул з Маришеської
1938-39 рр. Вечір на Пожижевській
1938-39 рр. Піп Іван ще без обсерваторії
Ворохта. Світлина з допису Robert Erik
Ворохта. Світлина з допису Robert Erik
Ворохта. Світлина з допису Robert Erik
УПА в Чорногорі
УПА в Чорногорі


Вид на Чорногорі (Мюллер)

Водоспад на Пруті
Обсерваторія Білий Слон


Обсерваторія на Попі Івані після відкриття в 1938 році. Вигляд з заходу, з тодішньої чехословацької (нині закарпатської) сторони Чорногірського хребта.
Притулок AZS на горі Піп-Іван

Туристи біля Говерли

(Ігор Меліка)
Вид на Чорногору (Ігор Меліка)
(Ігор Меліка)
Чорногірський хребет без будинку обсерваторії
(Ігор Меліка)
(Ігор Меліка)
Василь Палійчук із села Бабин на будівництві обсерваторії (Ігор Меліка)

Астрономо-метеорологічна обсерваторія на горі Піп Іван Чорногірський
Ротонда з телескопом. Фото 1938-40 рр.

Руїни будинку астрономічної обсерваторії (післявоєнні роки)
(Ігор Меліка)
Обсерваторія на горі Піп Іван 1939 рік

29 липня 1938 року – день офіційного відкриття обсерваторії (Ігор Меліка)
Туристичний притулок на 50 місць в районі гори Піп Іван збудований в 1934 році біля витоків потоку Погорілець, на висоті понад 1700 м (Ігор Меліка)

Jaroszynski J. - Pop Iwan

Гора Маришевська (1939 р.)
Гора Маришевська (1939 р.)

  Дорога  на Дземброню.


     Вид з  Бистреця  на  Чорногору.


На Чорногорі
На Яблуницькому перевалі..
ДЖЕРЕЛА


*Відновлення покинутої обсерваторії на вершині Карпат триває. ФОТО 


*В мережі опублікували унікальні фото туристичних притулків довоєнних Карпат, які не збереглися (ФОТО)


*“ГУЦУЛЬСЬКА ПІРАМІДА” НА ГОРІ ПІП ІВАН


*ДЗЕМБРОНЯ і БИСТРЕЦЬ


*Зупинений час: Гуцулія на світлинах http://gk-press.if.ua/x7509/


*Коли говорять фото: про військові дії часів Першої світової війни у зимових Карпатах розповідають унікальні світлини (фото)


*Піп Іван без обсерваторії: в мережі опублікували унікальні світлини Чорногори 1938-1939 років


*Піп-Іван Чорногірський (2 028 м), Чорногора


*Ретро фото українських Карпат  http://www.pidrukzak.com/?p=1457


*Старі фото Карпат http://io.ua/25286383


*«СТЕЖКАМИ ГЕРОЇВ 14»  http://www.steger.com.ua/2008/05/14.html

*Туристичний притулок під Попом Іваном (Schronisko AZS ) http://ua-carpathians.livejournal.com/15637.html

*Чорногора

*Як залізниця перетворила Ворохту на «перлину курортів»