неділя, 11 грудня 2016 р.

Українські етнічні землі на карті Яна Чапловича «Етнографічна карта Королівства Угорщини разом з Хорватією, Славонією, угорським військовим кордоном і Примор'ям» (1829 p.)



Мапа «Ethnographische Karte des Konigreichs Ungern sammt Croatien, Slavonien, der ungrischen Militargrenze und der Seekuste / Nach Lipszky» («Етнографічна карта Королівства Угорщини разом з Хорватією, Славонією, угорським військовим кордоном і Примор'ям». 


Етнографічне картографування України започатковане  словацьким етнографом та письменником Яном  Чапловичем (1780-1847). Першою етнічною картою, на якій подано географічну характеристику частини населення України в Закарпатті, була «Ethnographische Karte des Konigreichs Ungern sammt Croatien, Slavonien, der ungrischen Militargrenze und der Seekuste / Nach Lipszky» ("Етнографічна карта Королівства Угор­щини разом з Хорватією, Славонією, угорським військовим кордо­ном і Примор'ям") Яна  Чапловича. Карта довший час залишались основою знань про розселення слов’янських народів, зокрема і українців.
 Карта видана 1829 р. у м.  ЛейпцигКарта без масштабу. Назва мапи подана німецькою мовою. Українці, що проживають в межах Угорського королівства позначені як Рутени (Ruthenen) - світло-зеленим кольором. Крім українців, на Закарпатті, способом ареалів та якісного фону (лініями та кольором) виділено райони проживання угорців та німців.

Починаючи з етнографічної карти Яна  Чапловича назву Рутени (нім. Ruthenen, фр. Ruthènes й англ. Ruthenians) почали вживали у своїх картографічних працях працях й інші вчені. Адже термін Рутени вживається вже в хроніках 11—12 ст. («Rex Ruthenorum в Annales Augustani», 1089; «Mare Rutenum» у Гельмольда з Босау; «Ruteni» у Саксона Граматика та ін.). З 1596 р. назва Рутени була прийнята в документах римських Пап і Римської Курії для унійних українців і білорусів. Наприкінці 18 — на початку 20 ст. термін Рутени використовувався в Габсбурзькій монархії  як етнонім українців.
Межа між українцями та угорцями (на південному заході) пролягає лінією на південь від Ужгорода (між Мукачевим та с. Добронь), через села Існієте (тепер с. Жнетне) та с. Берег, далі на південний схід. На південному сході від Мукачевого вирізнено ареал, де проживають німці, - Унтер-Шенбор (тепер Нове Село). На карті зображено тодішній адміністративний поділ на Ужанську, Березьку, Угочанську та Мармарошську жупи (всього 17, 9 тис. км кв.). Тут більшість становила українці [1]. 

Ян Чаплович (словац. Ján Čaplowič; угор. Csaplovics János; нім. Johann von Csaplovics) (22. вересня 1780 р., Словаччина  – 29 травня 1847 р., Відень)
- словацький етнограф, правник, публіцист. З грудня 1799 р. розпочав свою юридичну кар'єру як чиновник Канцелярії. Подорожував по слов'янських землях. У його працях є матеріали з української етнографії. 1804 р. став віце-нотаріусом. В 1805 р. отримав  диплом адвоката. Влітку 1808 р. переїхав у Відень. З вересня 1809 р.  по травень 1812 р. проживав і працював у Хорватії. Я. Чаплович від 1813 р. був юридичним дорадником графа Шенборна у Відні, згодом управителем його маєтків на Закарпатті. Цікавився українською етнографією. У 1825 р. видав  монографію "Etnographia Ruthenorum" ("Етнографія русинів") на 250 стор. з детальним описом  побуту, страв, одягу, сільського господарства, промислів, ремесел, торгівлі, моралі, календарних та сімейно-побутових обрядів. Праця Я. Чапловича написана на основі монографії закарпатоукраїнського філолога та етнографа Івана Фогорашія-Федоровича (1786—1834 рр.) "Историко-топографическое карпато- или угро-росиян описание"(доля рукопису досі невідома).
Вибрані праці:

  • Nucleus plani tabularis sive synopticus decisionum curialium extractus. Pressburg, 1811. (Neue Auflage ebenda 1817).
  • Problemata juridical. Pressburg, 1814.
  • Guter Rath an Alle, die von rheumatischen Leiden befreit zu werden wünschen. Wien, 1815.
  • Das Bartfelder Bad. Wien, 1817.
  • Slavonien und zum Theil Croatien. Ein Beitrag zur Völker- und Länderkunde. Theils aus eigener Ansicht und Erfahrung (1809-1812), theils auch aus späteren zuverlässigen Mittheilungen der Insassen. Zwei Bände, Hartleben’s Verlag, Pesth, 1819.
  • Schematismus ecclesiarum et scholarum Evangelicarum Aug. Conf. in Regno Hungariae. Pro anno 1820. Wien, 1820.
  • Topographisch-statistisches Archiv des Königreichs Ungarn, (Herausgeber und Redakteur), Zwei Bände, Anton Doll Verlag, Wien, 1821.
  • Schematismus ecclesiarum et scholarum Evangelicarum Aug. Conf. in Districtu Cis-Danubiano. Adjectis ethno- et topograficis notitiis. Pro anno 1822. Pesth, 1822.
  • Csaplovics J. Gemälde von Ungarn. Erster Theil. Mit einer ethnographischen Karte. — Pest: Verlag v. C. A. Hartleben, 1829 — 345 S. 
    * Croaten und Wenden in Ungarn. Ethnographisch geschildert, Ludwig Weber, Pressburg 1829.

Джерела

1.       Ровенчак І., Симутіна А. Перші етнічні карти українських земель. – ПУ, 1992 р., № 1, с. 22 – 26.

2.       Csaplovics J. Ethnographische Karte des Konigreichs Ungern sammt Croatien, Slavonien, der ungrischen Militargrenze und der Seekuste / Nach Lipszky.— Без м-бу.— [Leipzig], 1829.

Немає коментарів:

Дописати коментар