1908–1919 рр. — період праці Степана
Рудницького на посаді приват-доцента на філософському
факультеті Львівського університету. Вчений викладає загальну географію
українською мовою, активно розробляє основи географії України. Найголовнішою подією в житті вченого і в українській географії цього
періоду стало написання і публікація двотомної праці «Коротка географія
України» (1910 і 1914 pp.).
 |
| Степан Рудницький |
У
передмові до «Короткої географії України» С. Рудницький писав: «Ми українці, земля, де
живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською,
чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але
ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями. Та не тільки
народ лучить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх
оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед
інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що б могли
зрівнятись з українською такою географічною особливістю». З виходом у світ двох
книг «Короткої географії України» (перший том мав назву «Фізична
географія», другий — «Антропогеографія») було покладено початок географічному
українознавству і зокрема науковій антропогеографії України, спочатку у її
етнічних межах, згодом — у державних.
Задум написання географії
України у С. Рудницького виник за декілька років до її видання, щоб заповнити
прогалину, яка виникла в українознавстві. Ініціатором написання і видання такої
праці був його вчитель, порадник і друг М. Грушевський. Саме за його порадою С. Рудницький розпочинає
астрономічні, геологічні та географічні студії. В цій сфері першою великою
працею стала монографія
«Про плями сонячні»,
яка лягла в основу габілітації на доктора географії (1901 p.). Професором
географії у Львівському університеті був видатний польський фізико-географ і
геоботанік А. Реман. 1901 р. С.Рудницький стає дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка
і співредактором «Збірника природописно-математично-лікарської секції НТШ».
 |
| Михайло Грушевський |
У 1905 р. С. Рудницький у
листі до Виділу НТШ повідомляє про те, що задумав через кілька років приступити
до написання географії України-Руси і вже збирає до неї матеріали [1]. Це мав
бути науковий курс географії України, написаний у легкому стилі та доступній формі.
С. Рудницький за 4 роки зібрав багатий
матеріал з даної те матики, опрацював і запропонував його Виділові НТШ, проте
безрезультатно. Тоді М. Грушевський порадив написати популярну географію
України для видавництва "Лан" у Києві.
С. Рудницький повідомляє
у листі до М. Грушевського від 28 жовтня 1909 р. про те, що склав детальний
план книжки – популярної географії України-Руси. Автор зазначає: "Має се
бути популярно науковий підручник, писаний, можливо, легким стильом без штучних
наукових висловів" [1].
1910 р. (восени) з'явилася
друком лише перша частина книги – "Коротка
географія України. Фізична географія". За словами автора, "… текст
вийшов страшно пошматований похибками і пропустами і виконанє карти віддано
нефаховим рукам. Друга частина рукописи затратилась…" [3].
Антропогеографічна частина рукопису так і не віднайшлася. Після дворічного очікування С. Рудницький переписав її вдруге, видавши накладом Українського педагогічного товариства у Львові (1914 р.). Адже саме через принципово важливе значення розділу антропогеографії автор і погодився на написання
такої книги [1].
 |
| Володимир Ґеринович |
До книжки С. Рудницький
планував включити ілюстрації та карти. На окремих сторінках мали розміщуватись
10 великих ілюстрацій. Це були б характерні ландшафти з різних частин України: з Чорногори, з Полісся, подільських ярів,
Кримської Рив'єри, західного Кавказу тощо. Додатково – ще 100 малих ілюстрацій на півсторінки. Карт мало бути шість: "… одна повинна бути велика – розміру 1:3 700 000 ( ≈55×20 см) або бодай 1:5 000 000 ( ≈40×20 см). На ній були б за значені: терен, ріки,
дороги, місцевости, загальні границі Української території і теперішні політичні границі. Крім того, потрібних буде 5
карт в розмірі 1:10 000 000 (20×10 см): 1) гипсометрична; 2) геольогічна; 3)
кліматична; 4) ростинно-географічна; 5)
етнографічна. Всі згадані карти мусіли бути
уміщені на осібних картонах при кінци книжки"[1, 4].
С. Рудницький планував особисто нарисувати
лише карти в тексті, а більші карти (їх 6)
віддати у роботу фаховому закордонному картографові. Проте у першій і
другій частинах "Короткої географії України…" (1910, 1914 рр.) С. Рудницького зазначених у листі до М. Грушевського
шести карт не було поміщено. Вони з'явилися у праці "Ukraina. Land und Volk" (Відень, 1916), щоправда,
етнографічна карта відображала не лише територію
українських земель, а всю Східну Європу.
Єдиною картою-додатком "Короткої географії України" була
"Географічна карта земель, де живуть
Українці" (М 1:5 000 000) Володимира
Ґериновича, поміщена у першій частині книги (1910 р.) [2, 4].
Джерела
1. Листування Степана Рудницького [Текст] / Упо рядк.,
вст. стаття, прим. П. Штойка. – Л.: НТШ, 2006. – 435 с. – (Українознавча
бібліотека НТШ. Чис. 19).
2.Рудницький С.
Коротка географія України. Ч. 1. Фізична географія [Текст]. – К.: Лан, 1910. –
154 с. + к.
3. Рудницький С. Коротка географія України. Ч. 2.
Антропогеографія України [Текст]. – Л., 1914. – 224 с.
4.Цюцюра Л. Ю. Оглядова карта українських земель Степана
Рудницького: особливості розроблення та видання (1914-1921 рр.) / Л. Ю. Цюцюра
// Вісник геодезії та картографії. - 2010. - № 5. - С. 42-47. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vgtk_2010_5_10
Немає коментарів:
Дописати коментар