неділя, 4 грудня 2016 р.

Степан Рудницький — автор першого підручника з фізичної географії України



1908–1919  рр. — період праці Степана Рудницького на посаді приват-доцента на  філософському факультеті Львівського університету. Вчений викладає загальну географію українською мовою, активно розробляє основи географії України. Найголовнішою подією в житті вченого і в українській географії цього періоду стало написання і публікація двотомної праці «Коротка географія України» (1910 і 1914 pp.).
Степан Рудницький
 
      У передмові до «Короткої географії України» С. Рудницький писав: «Ми українці, земля, де живемо, зветься Україна, чи вона під Російською державою, чи під Австрійською, чи під Угорщиною. Бо хоч і ділять її кордони, хоч розірвана вона на шматки, але ж один народ, що її заселяє, з одною мовою, вдачею та звичаями. Та не тільки народ лучить українську територію в одну цілісність. Україна також з нинішніх оглядів мусить бути вважана за виразно зазначену одноцільну територію серед інших територій Європи. Навіть серед незалежних держав мало таких, що б могли зрівнятись з українською такою географічною особливістю». З виходом у світ двох книг «Короткої географії України» (перший том мав назву «Фізична географія», другий — «Антропогеографія») було покладено початок географічному українознавству і зокрема науковій антропогеографії України, спочатку у її етнічних межах, згодом — у державних.
Задум написання географії України у С. Рудницького виник за декілька років до її видання, щоб заповнити прогалину, яка виникла в українознавстві. Ініціатором написання і видання такої праці був його вчитель, порадник і друг М. Грушевський. Саме за його порадою С. Рудницький розпочинає астрономічні, геологічні та географічні студії. В цій сфері першою великою працею стала монографія «Про плями сонячні», яка лягла в основу габілітації на доктора географії (1901 p.). Вчителем з географії у Львівському університеті був видатний польський фізико-географ і геоботанік А. Реман. 1901 р. С.Рудницький стає дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка і співредактором «Збірника природописно-математично-лікарської секції НТШ».
Михайло Грушевський

У 1905 р. С. Рудницький у листі до Виділу НТШ повідомляє про те, що задумав через кілька років приступити до написання географії України-Руси і вже збирає до неї матеріали [1]. Це мав бути науковий курс географії України, написаний у легкому стилі та доступній формі. С. Рудницький  за 4 роки зібрав багатий матеріал з даної те матики, опрацював і запропонував його Виділові НТШ, проте безрезультатно. Тоді М. Грушевський порадив написати популярну географію України для видавництва "Лан" у Києві.

С. Рудницький повідомляє у листі до М. Грушевського від 28 жовтня 1909 р. про те, що склав детальний план книжки – популярної географії України-Руси. Автор зазначає: "Має се бути популярно науковий підручник, писаний, можливо, легким стильом без штучних наукових висловів" [1].

1910 р. (восени) з'явилася друком лише перша частина книги – "Коротка географія України. Фізична географія". За словами автора, "… текст вийшов страшно пошматований похибками і пропустами і виконанє карти віддано нефаховим рукам. Друга частина рукописи затратилась…" [3]. Антропогеографічна частина рукопису так і не віднайшлася. Після дворічного очікування С. Рудницький переписав її вдруге, видавши накладом Українського педагогічного товариства у Львові (1914 р.). Адже саме через принципово важливе значення розділу антропогеографії автор і погодився на написання такої книги [1].
Володимир  Ґеринович

До книжки С. Рудницький планував включити ілюстрації та карти. На окремих сторінках мали розміщуватись 10 великих ілюстрацій. Це були б характерні ландшафти з різних частин України: з Чорногори, з Полісся, подільських ярів, Кримської Рив'єри, західного Кавказу тощо. Додатково – ще 100 малих ілюстрацій на півсторінки. Карт мало бути шість: "… одна повинна бути велика – розміру 1:3 700 000 ( 55×20 см) або бодай 1:5 000 000 ( 40×20 см). На ній були б за значені: терен, ріки, дороги, місцевости, загальні границі Української території і теперішні політичні границі. Крім того, потрібних буде 5 карт в розмірі 1:10 000 000 (20×10 см): 1) гипсометрична; 2) геольогічна; 3) кліматична; 4) ростинно-географічна; 5) етнографічна. Всі згадані карти мусіли бути уміщені на осібних картонах при кінци книжки"[1, 4].

 С. Рудницький планував особисто нарисувати лише карти в тексті, а більші карти (їх 6) віддати у роботу фаховому закордонному картографові. Проте у першій і другій частинах "Короткої географії України…" (1910, 1914 рр.) С. Рудницького зазначених у листі до М. Грушевського шести карт не було поміщено. Вони з'явилися у праці "Ukraina. Land und Volk" (Відень, 1916), щоправда, етнографічна карта відображала не лише територію українських земель, а всю Східну Європу. Єдиною картою-додатком "Короткої географії України" була "Географічна карта земель, де живуть Українці" (М 1:5 000 000) Володимира Ґериновича, поміщена у першій частині книги (1910 р.) [2, 4].

Джерела

1. Листування Степана Рудницького [Текст] / Упо рядк., вст. стаття, прим. П. Штойка. – Л.: НТШ, 2006. – 435 с. – (Українознавча бібліотека НТШ. Чис. 19).

2.Рудницький  С. Коротка географія України. Ч. 1. Фізична географія [Текст]. – К.: Лан, 1910. – 154 с. + к.

3. Рудницький С. Коротка географія України. Ч. 2. Антропогеографія України [Текст]. – Л., 1914. – 224 с.

4.Цюцюра Л. Ю. Оглядова карта українських земель Степана Рудницького: особливості розроблення та видання (1914-1921 рр.) / Л. Ю. Цюцюра // Вісник геодезії та картографії. - 2010. - № 5. - С. 42-47. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vgtk_2010_5_10

Андрій Байцар

Немає коментарів:

Дописати коментар