пʼятниця, 19 січня 2018 р.

Клімат м. Винники (Львівщина) та довкільної території



Клімат Винниківщини — помірно континентальний, з м'якою зимою і теплим літом. Він формується під впливом багатьох факторів, головними з яких є сонячна радіація, атмосферна циркуляція, що зумовлює перерозподіл  тепла та вологи, та характер місцевості (висота, експозиція схилів, ґрунтово-рослинний покрив).
Специфіку клімату визначають кількість тепла, яка одержується від Сонця, кількість тепла чи холоду які приносяться з повітряними масами, кількість опадів, випаровування, вітри, хмарність.

Кількість тепла.
Кількість тепла, що приходить від Сонця, залежить від кута падіння сонячних променів на землю та від тривалості сонячного сяяння, що обмежується тривалістю дня, хмарністю, крутизною схилів та їх орієнтацією відносно Сонця. Географічна широта Винниківщини забезпечує можливість падіння сонячних променів на горизонтальну поверхню, в середньому, під кутом 41, що можна спостерігати в обідню пору під час весняного та осіннього рівнодення. Максимальний кут падіння сонячних променів досягається в час літнього сонцестояння (62°), а мінімальний — в час зимового сонцестояння (17°).
Сонячне проміння надходить на Землю у двох формах: у вигляді прямої та розсіяної радіації. Разом вони утворюють сумарну радіацію. Географічна широта (49°49’), на якій розташовані Винники, одержує до 163,3 ккал/см² сумарної радіації за рік. Проте справжні величини сумарної радіації на території Винник значно менші і за рік становлять 92,4 ккал/см².
Дійсна сумарна радіація становить лише 60% від можливої. Така різниця між можливою і дійсною сумарною радіацією зумовлена значною хмарністю над територією Винниківщини протягом року.
Радіаційний баланс на теренах Винниківщини в цілому за рік додатний і становить понад 40 ккал/см². Тільки чотири місяці (листопад, грудень, січень і лютий) мають від'ємні значення радіаційного балансу.
Тривалість денної частини доби також залежить від географічної широти місця, бо визначається інтервалом часу між сходом і заходом сонця. У Винниках та околицях цей час найдовшим є в липні й становить 16 год. 20 хв, а найкоротший у грудні – 8 год. 10 хв.
Орієнтація (експозиція) схилів та їх крутизна мають свій додатковий вплив на тривалість та інтенсивність прогріву поверхні землі й приземного шару повітря. На Давидівському кряжі схили південної експозиції крутизною 15-20° одержують тепла стільки ж, скільки і горизонтальна поверхня в українському степу, а схили такої ж крутизни, але орієнтовані на північ можна прирівняти за кількістю сонячного тепла до горизонтальної поверхні на широті Санкт-Петербурга.
Повітряні маси.
Повітряні маси, що надходять на територію Винниківщини мають різне походження: морське (північне, західне, південно-західне) та континентальне (східне та південно-східне). Основними центрами атмосфери, що впливають на рух повітряних мас є: Азорський та Сибірський максимуми та Ісландський мінімум. Активність центрів збільшується в зимовий період.
На погоду Винниківщини впливає надходження помірних, арктичних і тропічних повітряних мас, які надходять з Атлантики, Азії і Арктики. Панівними є помірні повітряні маси (влітку — дощі, а восени й взимку — похмура погода з туманами, відлигами, снігом). Континентальні повітряні маси надходять з Азії (влітку — суха погода, спека і взимку —морозна погода). Тропічні повітряні маси формуються над Середземним морем (морські) та Азією (континентальні). Морські тропічні повітряні маси обумовлюють теплу дощову погоду влітку та потепління взимку. Арктичні повітряні маси холодні, з низькими температурами. Морське арктичне повітря надходить через Норвезьке та частину, що не замерзає Баренцового моря. З ним пов'язані нестійка дощова погода влітку і морозна, малохмарна погода взимку. Континентальне арктичне повітря надходить через Карське море та частину, що замерзає Баренцового моря і викликає різке похолодання і малохмарну погоду (влітку), зниження температури і зменшення кількості опадів у зимовий період.
З атмосферною циркуляцією тісно пов'язаний вітровий режим.
На даній території панують вітри західних румбів: у зимовий період — західні та південно-західні, влітку — західні та північно-західні. У Винниках та околицях найчастіше повторюються слабкі та помірні вітри, швидкість яких становить 0—5 м/сек (70—90% за рік). Вітер зі швидкістю 0—1 м/с найчастіше повторюється влітку, зі швидкістю 2—3 м/с однаково протягом року, а зі швидкістю 4—5 м/с — взимку. У холодну пору бувають вітри зі швидкістю 6—10 м/с. Швидкості більші, ніж 10 м/с, спостерігаються рідко.
Завдяки руху повітряних потоків, відбувається розподіл у просторі і часі хмарності, температури повітря, опадів і вологості.
Хмарність. Винниківщина належить до областей зі значною хмарністю протягом усього року. При цьому слід пам'ятати, що хмарність в межах Винник та околиць нерівномірна і за сезонами, і територіально. Тривалість захмареного неба може досягати до 80% днів у грудні. Ймовірність ясного і малохмарного неба найвищі у серпні та вересні. У Винниках налічується лише 50 ясних днів протягом року і майже 150 похмурих, коли небо повністю вкрите хмарами; решта 160 днів року відзначається перемінною хмарністю.
Температурний режим. Середньомісячна температура повітря −4,6°C у січні і +17,3°C у червні. Середньорічна температура повітря +7,9°C. Абсолютний максимум температури повітря — +37,0°C зафіксований у серпні 1921 р. (Львів), абсолютний мінімум — −33,6°C 10 лютого 1929 р. (Львів). Загалом, за останні 100 років температура повітря у Винниках має тенденцію до підвищення. Так, протягом цього періоду середньорічна температура підвищилася більш ніж на 1°C.
У грудні 2015 р. спостерігалася аномально тепла погода, яка була схожа на початок весни. 27 грудня температура повітря — +11°C. Додатна температура протрималася майже місяць (до 29 грудня).
Режим зволоження. У середньому за рік випадає 740 мм атмосферних опадів: найменше — в січні, найбільше — в липні. За рік на території Винниківщини близько 174 дні з опадами. Такі суми опадів обумовлені, очевидно, великою лісистістю та заболоченістю території, у порівнянні з навколишніми височинами. Найменша кількість опадів припадає на січень-лютий (29 мм за місяць), а найбільша – на червень-липень і становить 93 мм за місяць. Кількість опадів за літній період перевищує їх кількість за зимовий період у 2,5 р.
Середньорічні суми опадів характеризуються значною мінливістю в окремі роки  – від 640 мм (2003 р.) до 930–956 мм (2008, 2010 рр.). Також протягом останнього десятиліття спостерігаються значні відмінності і в середніх сумах опадів за окремі місяці, наприклад, середньомісячна сума опадів у лютому варіюється від 20 мм (2008 р.) до 83 мм (2004 р.), в липні від 26 мм (2003 р.) до 168–170 мм (2006, 2004 рр.). 1893 р. випало 1 422 мм за рік, з них тільки у липні — 301 мм. 1904 р. випало 369 мм. Були роки, коли місячна сума опадів становить 1— 5 мм – це березень 1901 р.
Влітку в околицях Винник бувають часті зливи, особливо рясні дощі, інтенсивність яких дорівнює 0,1–0,3 мм/хв. Це відбувається тоді, коли хмари надходять зі сходу. Їм на перешкоді стають Чортова скеля, г. Жупан та г. Лисівка, таким чином хмари діляться на дві гілки: одна гілка іде на захід північною стороною оминає Чортові скелі, а друга – південною обходить г. Лисівку. Перед підвищенням Давидівського пасма вони ніби роблять «зупинку», саме тут випадають зливові дощі.
У зимовий період на Винниківщині утворюється більш-менш стійкий сніговий покрив, який добре оберігає ґрунт від переохолодження і відіграє важливу роль у режимі зволоження. 2015 р. перший сніг випав 12 жовтня, а у 2016 р. 12 листопада. Максимум снігу випадає в січні на початку лютого (його висота 10—15 см, в лісі 20—25 см).
Сніг випадає до кінця березня, або першої половини квітня. Стійкий сніговий покрив дуже рідко встановлюється відразу. Таких виключень небагато. Як приклад – зима 1995—1996 рр. (коли сніг випав 4 листопада 1995 р. і протримався аж до кінця березня 1996 р.). Звичайно йому передує утворення декількох тимчасових покривів. Внаслідок зростання температури, зникає сніг також поступово.
Пори року.
Для всіх пір року характерні різкі перепади атмосферного тиску, температур і вологості повітря.
Зими — м'які, морози нижче −20°C спостерігаються вкрай рідко. Стійкий сніговий покрив встановлюється не кожної зими. Переважає похмура погода із західними та південно-західними вітрами, які супроводжуються частим вторгненням вологого і теплого морського повітря з боку Атлантики і викликають відлиги. Відлиги бувають інколи настільки тривалими, що сніговий покрив повністю сходить і поверхня ґрунту відтає. Найчастіше відлиги спостерігаються у грудні.
Весна прохолодна та дощова, заморозки можливі до початку травня. Початок вегетаційного періоду навесні зумовлюється підніманням середньодобової температури повітря вище 5°С. У квітні і особливо в травні починає інтенсивно підвищуватись температура повітря, ґрунт добре нагрівається, і рослини починають вегетувати. Навесні збільшується кількість опадів.
Літо помірно тепле. Звичайні літні полуденні температури в межах +20°C +25°C, спека вище +30°C спостерігається рідко. Влітку частими є грозові зливи і різкі перепади температур при проходженні атмосферних фронтів. При цьому майже щороку спостерігаються ураганні вітри, які призводять до повалення дерев, обриву ліній електропередач, невеликих руйнувань.
Осінь помірно тепла і суха. На початку осені стоїть тепла, ясна і суха погода, що пов'язується з поширенням теплого повітря з південних широт внаслідок частого повторення південних і південно-східних вітрів. Перші приморозки зявляються в середині жовтня, ймовірність їх становить 70-80%. Випадає сніг, як правило, нестійкий, а також сніг з дощем.
Агрокліматичні умови.
Положення території в поєднанні з лісистістю та заболоченістю впливає на агрокліматичні умови. Тривалість безморозного періоду 180 днів. Тут раніше починаються осінні (в другій половині жовтня) та пізніше закінчуються весняні (на початку травня) приморозки (приморозки — короткочасні зниження температури ґрунту і приземного шару повітря до 0°C й нижче вночі при позитивній температурі вдень; причина — вторгнення холодних повітряних мас та охолодження поверхні землі вночі). Найнебезпечніші весняні приморозки, від яких зазнають шкоди сади під час цвітіння, а також численні сільськогосподарські культури. Тому необхідно дуже уважно вибирати поля під ярі культури.
Необхідно також враховувати суми активних температур, які становлять 2 450 2 500°С, вони більші, ніж на сусідніх територіях. Вегетаційний період триває 233 дні, а період активної вегетації — 160 днів. Середня кількість опадів, що випадає впродовж вегетаційного періоду, за останні 15 р. збільшилась з 518 мм до 570 мм.
Середня дата весняного переходу через +5ºС спостерігається з 26 березня, а осіннього переходу  через +5ºС  з 14 листопада.
Стихійні метеорологічні явища.
Ураганний вітер в червні 2006 р. Сильний буревій пройшов над Винниками 23 червня 2008 р. Стихія розгулялася внаслідок проходження холодного фронту з північного заходу з температурою повітря 18—20°С і зіткненням його з теплим атмосферним фронтом, який знаходився над Львівщиною, з температурою повітря понад 30°С, у час з 14.00 до 16.00 год. Ураганний вітер до 34 м/с, який супроводжувався сильними зливами, завдав шкоди господарству м. Винники та навколишнім селам.
Сильні морози в кінці січня – першій половині лютого 2012 р. У березні 2013 р.   снігопади, що були пов’язані з проходженням циклону.
У мікрокліматі окремих частин Винник є як відмінності, так і багато спільного, а саме: м’якість, що виявляється у невеликих різницях температур літа і зими, та висока зволоженість, про яку свідчать річні суми опадів.  Показники теплового балансу свідчать про те, що в межах Винниківщини формується помірно-вологий клімат. Кількість опадів перевищує величину випаровування.
М’який клімат, горбиста заліснена місцевість надають неповторного ландшафтного колориту Винникам та околицям, що свого часу дало привід назвати цю місцевість «Малою Швейцарією».



четвер, 18 січня 2018 р.

Пам'яті українського патріота Тараса Кияка





Сьогодні, 18 січня 2018 р., у лікарні у Києві після важкої тривалої хвороби помер Тарас Кияк – уродженець м. Винники, Почесний громадянин міста Винники, відомий український вчений, громадський та політичний діяч.

Кияк Тарас Романович — український вчений-мовознавець, Почесний громадянин Винник, громадський та політичний діяч, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії та практики перекладу з німецької мови Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка, почесний доктор Інституту придунайських країн та Центральної Європи у Відні, народний депутат ВР другого скликання, координатор групи «Конституційний центр», голова міжпарламентської групи «Україна-Німеччина» Верховної Ради України (19951998 рр.), один із засновників науково-дослідного Центру буковинознавства, голова Чернівецької обласної організації товариства «Просвіта» (19901995 рр.), голова Українського термінологічного товариства (від 2002 р.), один із членів-засновників Демократичної партії України (19902003 рр.), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня. Народився 23 березня 1944 р. у Винниках.
Автор статті 10 (про мову) Конституції України. Автор понад 260 наукових робіт.
У Винниках прожив лише 4 перші місяці життя. Далі разом з сім’єю змушений був доволі часто змінювати місце проживання. Це тому, що сім’я була зв’язана з Українським Рухом Опору.
Закінчив факультет романо-германської філології Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (1965 р.) за фахом «Німецька мова та література». 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Количественные оценки мотивированности терминологических единиц». 1989 р. відбувся захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. Тема дисертаційного дослідження: «Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики)».

ГЕОЛОГО-ТЕКТОНІЧНА БУДОВА ВИННИКІВЩИНИ




Територіально Винниківщина розміщена на межі Грядового Побужжя та Давидівського пасма. Історичним центром Винниківщини є місто Винники.
Винниківщина у тектонічному відношенні розташована у межах  південно-західної частини Східноєвропейської платформи. Цю частину платформи також називають Подільською плитою. Осадовий чохол платформи представлений тут палеозойськими відкладами (кембрій-нижній силур, верхній силур, девон, нижній і середній карбон), які дуже полого занурюються на південний захід під Карпатську складчасто-покривну споруду. Через це трансгресивні верхньокрейдові утворення залягають на різних стратиграфічних горизонтах.
В околицях Винник відслонюються тільки відклади маастрихтського віку. Потужність цих відкладів тут невідома, оскільки свердловина, пробурена 1894 р. в Стрийському парку у Львові до глибини 501 м, не вийшла з верхньокрейдових мергелів. За порівнянням з глибокими свердловинами сусідніх районів можна припустити, що в околицях Винник породи, які підстелюють крейду, залягають на глибині 800—900 м.На маастріхтських мергелях залягають верхньоміоценові відклади
Орографічна схема околиць Львова (за даними Петра Цися)
баденського ярусу, які дуже широко розповсюджені не тільки в околицях Винник, але і по всій Східноєвропейській платформі. Їх стратиграфічна кореляція дуже складна і до сьогодні остаточно не встановлена. В умовах мілководного басейну накопичувались різні породи, які часто заміщують одні одних по латералі — піски, глини, вапняки і гіпси. Характер фауністичних рештків в різних місцях також змінюється, навіть в однакових за літологічним складом породах. Річкова долина Маруньки виповнена алювіальними утвореннями — пісками і галечниками, причому перші часто флювіогляціального генезису. На плескатих водороздільних ділянках і плато розвинутий достатньо потужний четвертинний покрив, через що корінні крейдові та верхньоміоценові породи відслонюються, за декількома винятками, виключно на схилах річкових долин і у глибоких ярах. На підвищених ділянках Грядового Побужжя залягають нерівномірно шаруваті сірі (іноді до жовтих) піскуваті глини й супіски. Складені вони переважно тонкою псаміто-пелітовою фракцією з домішкою лусочок слюди. Вверх за розрізом сірі піскуваті глини поступово переходять у жовтуваті, а у покрівельній частині вони втрачають шаруватість і набувають обрисів типового лесу.
Схематична геологічна карта околиць Львова (Вялов О. С., Горецкий В. А., Кудрин Л. Н. и др. Краткий геологический путеводитель по Львову. - Львов: изд-во Львовского ун-та, 1954.- 46 с.).