УКРАЇНСЬКІ ІКОНИ СВЯТОГО МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ

Київська чудотворна ікона св. Миколая Мокрого. XI ст.

Київська ікона святого Миколи (Мокрого) — найдавніша відома чудотворна ікона святого Миколая, перша чудотворна ікона Русі, найшанованіша святиня Софії Київської.

  

Відомо, що на іконі святитель був зображений у фелоні зеленого кольору із золотими тонкими кантами. Дошка ікони мала досить великі розміри - 110,06 см на 84,46 см.

Київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і першою чудотворною іконою на Русі-Україні.

Перше наукове дослідження ікони здійснив перед реставрацією у 1882 р. Адріян Прахов.  Мистецтвознавець датував її X століттям і вважав візантійською за походженням. У 20-х роках 20 століття ікону ще раз відреставрували фахівці Всеукраїнського музейного містечка. 
         З цього приводу М. Макаренко писав: "...в дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий мистецький твір, найвидатніший із зразків т. зв. станкового малярства, який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і художнім своїм виконанням. Належить вона не пізніше як XIV століттю, а можливо і ранішій добі"[2].
Восени 1943 р., до відходу німецьких окупантів з Києва, ікону було вивезено до Варшави єпископом Переяславським, майбутнім Патріархом УАПЦ Мстиславом (Скрипником). Там він передав її архиєпископові Палладію (Відибіді-Руденку), який переправив святиню до Америки. Вона перебувала спершу в його помешканні, потім у Торонто, нарешті в Бруклині, де її бачив улітку 2000 р.Сергій Білокінь (дослідник ікони). Автентичність ікони, яка перебуває у Троїцькому соборі Брукліна (Нью-Йорк), сумнівна.

Цікаво, що в Софійському соборі на хорах поруч з іконостасом, де містилась ікона Миколи Мокрого, в минулому столітті було змальоване саме чудо врятування немовляти [2].

Св. Микола.
Фреска Софійського собору в Києві. XI ст. Центральний неф. 

Святий Миколай Чудотворець, с. Радруж. Фонди Львівського національного музею ім. А. Шептицького. Це – найдавніша ікона з кінця XIV століття, де святий зображений до пояса, що, як виявилося, свого часу було рідкістю

  



Св. Миколай з житієм, др. пол. ХV ст., Горлиця. Фонди Львівського національного музею ім. А. Шептицького. 

Св. Миколай з житієм, кін. ХV — поч. ХVІ ст., Ванівці, Лемківщина. Фонди Львівського національного музею ім. А. Шептицького. 

Святий Миколай Чудотворець, кін. 15 ст.

Рівне. 1540-1560 рр.

133,5 x 97,3 x 2,5 cм, дерево, темпера.

Святий Миколай Чудотворець, кін. 15 - поч. 16 ст., Велика Сушиця

1550-1580 рр.137,3 x 104,8 x 2,8 cм, дерево, темпера.

Святий Миколай Чудотворець, поч. 16ст.

Святий Миколай Чудотворець, Йов Кондзелевич, іконостас Скиту Манявського, 1698-1705 рр.

Батуринська ікона

(стиль українське бароко)

Чудотворна ікона св. Миколая Мироликійського є однією з найстаріших ікон Крехівської василіанської обителі. Про її походження немає якихось достовірних даних. Лише відомо, що ймовірно перші послідовники Йоіла могли принести її з Білої Русі. Одначе відомий василіанський дослідник о. Михайло Ваврик твердить, що образ св. Миколая Мироликійського Чудотворця походить ще з часів самого засновника монастиря о. Йоіла, а це перша половина XVII ст.

Тривалий час, після закриття монастиря у 1946 р., чудотворну ікону св. Миколая Мирликійського переховував монах василіанин Антоній Масюк. У 1954 р., коли виникла небезпека знищення ікони, через загрозу його арешту він передав її на збереження о. Іванові Могиляку до церкви Успіння Пресвятої Богородиці, де вона знаходилася до 1990 р. 29 грудня 1990 р. чудотворний образ св. Миколая урочисто було перенесено зі Львова до Крехівської василіанської обителі.

Ікона 17-го століття перенесення мощей святителя Миколая Мирлікійського (Історичний музей в Санок, Польща).

Ікона "Святий Миколай". Кінець XVІІ ст. Дерево, левкас, темпера, гравіювання, золочення. Походить з церкви Різдва Пресвятої Богородиці с.Чорніїв Турійського району. Експонується у Музеї волинської ікони.

Святий Миколай Чудотворець, поч. 18 ст.

Тернопільщина (кінець ХVIII ст.).Тернопільський  художній музей.

 

Ікона "Святитель Миколай". Кін. 17 - поч. 18 ст. Дерево, левкас. Церква  Архангела Михаїла, Музей національної архітектури й побуту в Пирогово

 

Храмова ікона "Святитель Миколай". Кін. 16 ст. Дерево, левкас. Церква Миколи "Набережного", Київ. Церква - пам'ятка української архітектури доби бароко, збудована у 1772-1775 рр. за проектом архітектора І.Г.Григоровича-Барського.

Святий Микола, Волинська обл., ХVII ст

Св. Миколай Чудотворець. ХVІІІ.  Фонди Сумського художнього музею ім. Н.Онацького

 

 

 

 

 Св. Миколай Чудотворець. 1851 Сіверщина. Фонди Сумського художнього музею ім. Н.Онацького

 

 

Св. Миколай Чудотворець. 2 пол. ХІХ ст. Фонди Сумського художнього музею ім. Н.Онацького

 

Св. Миколай Чудотворець відворотний. 1 пол. ХІХ ст. с. Вєтка Білорусь. Фонди Сумського художнього музею ім. Н.Онацького

 

 

Св. Миколай Чудотворець з житієм. 1пол. ХІХ ст. Фонди Сумського художнього музею ім. Н.Онацького

 

Св. Миколай Чудотворець з житієм. 1пол. ХІХ ст. Фонди Сумського художнього музею ім. Н.Онацького

 

Епістилій Богородиця Сніжна, Розп'яття, святий Миколай, Георгій Змієборець, 19 ст. 

Св.Миколай. Центральна Україна, ХІХ ст.

 





 "Св.Микола". Ікона на склі.Друга половина XIX ст. , Прикарпаття (?)

Святий Миколай Чудотворець, 1 пол. 19 ст., Чернігівщина

Святий Миколай Чудотворець, 2 пол. 19 ст.

Св. Миколай. с. Товстий Ліс, Чорнобильський р-н. прибл. 2-га половина ХІХ ст.

Святий Миколай Чудотворець, кін 19 ст., Гуцульщина

  

Ікона Святого Миколая ХІХ ст.
 Національний музей українського народного декоративного мистецтва

 


Ікона св. Миколая Чудотворця. Низкиницька обитель. Україна.Свято - Успенський Низкиницький монастир 

Ікона святителя Чудотворця Николая "Мокрого" з Свято-Макаріївськоі церкви роботи худ. І. Іжакевича, 1947 р. 

Святий Миколай Чудотворець, Михайло Скоп, 2014

Святий Миколай (дсп,темпара), іконописець Оля Городиська.

Використані джерела та література:

1. Бурковська Любов. Ікона св. Миколи середини ХVІІІ ст. з волинських земель //Історія музейництва, пам’яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині. – С.251 -255. http://eprints.oa.edu.ua/2880/1/Lubov%20Burkovska.pdf
2.  Верещагіна Н. Найдавніша чудотворна київська ікона. – Родовід, 1995 р., № 12, с. 80 – 85.
3. Гелитович Марія. Святий Миколай з житієм. – Львів: Свічадо, 2008. – 152 с.
4. Ікона Миколи Мокрого // Вікіпедія: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B8_%D0%9C%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%BE
5. Національний музей у Львові. 100 років: Альбом. / Упорядники: М.Гелитович, Х.Маковецька, керівник проекту І.Кожан. – К.: Родовід, 2005. – 312с.

      6. Поліщук Ніна. Святий Миколай: традиції української іконографії. http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/58536/)

Андрій Байцар