неділя, 25 грудня 2016 р.

Українські етнічні землі в "Атласі народонаселення Західно-Руського краю за віросповіданнями" Олександра Ріттіха (1864 р.)


Для українознавства має значення "Атлас народонаселення Західно-Руського краю за віросповіданнями" («Атлас народонаселения Западно-Русского края по исповеданиям») військового та етнографа Олександра Ріттіха, який був  опублікований  1864 р. Українські землі разом з білоруськими включили до складу так званого "Западно-Русского края". До цього ж утворення відносили і північно-східні польські землі. Атлас   був підготовлений Олександром Ріттіхом  в 1862-1864 роках. 

Перше видання "Атласу народонаселення Західно-Руського краю за віросповіданнями" - 1862 р. Але даний атлас не був доступний широкій аудиторії й в основному використовувався офіцерами і чиновника. Однак, коли дозвіл на публікацію було отримано, атлас був перевиданий у 1864 р. другим, доповненим, виданням.
Масштаб: 15, 20, 40 верст в англійському дюймі. В атласі подана одна загальна «Карта народонаселення Західно-руського краю за віросповіданням» (виконана двома мовами - російською та французькою)

і 9 карт народонаселення окремих губерній за віросповіданням (Могилівська, Вітебська, Мінська, Віленська, Гродненська, Ковенська, Київська, Подільська та Волинська губернії). На кожній з 9 губернських карт способом якісного фону показану релігійну приналежність населення (православні, католики, лютерани і т. д.).

На картах  містяться таблиці конфесійного та національного складу населення.  Як видно з карт, більшість населення західних околиць імперії були православними. Це переважно білоруси та українці. Православні переважають в Гродненській, Київській, Мінській, Могилівській, Подільській та Вітебській губерніях. У Віленській та Ковенській губерніях більшість населення були католиками.
Тут вперше на етнографічній карті російського виробництва виділені території переважного розміщення малоросів (українців), великоросів  і білорусів.


При складанні атласу автор залучив різноманітні джерела. Зокрема були використовував матеріали церковного обрахунку, адміністративно-поліцейських обчислень, праці та неопубліковані матеріали Петра Кеппена, а також так звані "огляди" (складені офіцерами Російського Генерального штабу).







Хоча О.Ф.Ріттіх неодноразово посилається на матеріали П. І. Кеппена, але явну перевагу все ж віддає даним Генерального штабу і М.Лебьодкіна. Дані М.Лебьодкіна А.Ф.Ріттіх застосував в обробленому вигляді. У нього вже не згадуються поляни, древляни, волиняни і т. п. Проте надмірно довірливе ставлення до такого етнічного маркера, як віросповідання жителів, і недооцінка тих даних П.І.Кеппена, що ґрунтуються на ознаці «народної мови», привели його до неправильних висновків[1].
Цей атлас витримав кілька видань, він і сьогодні не втратив свого значення і представляє великий інтерес.
                                                                Джерела

1. Галушко К. Г. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання / К. Галушко – К., 2013. – 143 с. 

Немає коментарів:

Дописати коментар