вівторок, 20 грудня 2016 р.

Українські етнічні землі на "Етнографічному атласі ..." Р. Еркерта (1863 р.)


Відомий військовий картограф Родеріх Федорович Еркерт, прусський підданий на російській службі і типовий для тієї епохи знавець етнографії, лінгвістики, статистики та інших суміжних дисциплін, видав у 1863 р. дві версії етнографічного атласу: на французькій мові (Atlas Ethnographique des provinces habitées en totalité ou en partie par des Polonais [Карты] / par R. d'Erkert. ― St. Petersbourg, 1863) і на російській мові (Этнографический атлас западнорусских губерний и соседних областей [Карты] / составлен Р. Ф. Эркертом. — Санкт-Петербург, 1863),  у французькому заголовку – «губернії, населені повністю або частково поляками».  
Карта з французького видання
Атлас складено за офіційним даними Міністерства внутрішніх справ за 1858  рік. Р. Еркерт в своєму атласі навів чисельний і національний склад населення Російської імперії, Австрії та Пруссії на 1858 рік. На базі Атласу була видана праця  Р. Ф. Еркерта "Погляд на історію і етнографію західних губерній Росії" ("Взгляд на историю и этнографию западных губерний России", 1864 р.) яка є  частково примітна. Автор дотримувався сумнівної точки зору на співвідношення етнічної і конфесійної приналежності населення західних губерній Росії. Р. Еркерт вважав, що все слов'янське католицьке населення там було польським за національністю. Він, щоправда, припускав, що його твердження застосовне в більшій мірі до Правобережної України, аніж до Білорусії, де етнічна самосвідомість білорусів і українців була виявлена слабкіше.
Все ж таки твердження Р. Еркета були помилковими, оскільки на території Росії мова, в кінцевому рахунку, виявилася набагато більш точною і чіткішою етнічною ознакою для виділення українців, ніж конфесійна приналежність.

Фрагмент легенди з російського видання
На погляди Р. Еркета сильний вплив мала стаття М. Лебьодкіна «Про племінний склад народонаселення Західного краю Російської імперії» (1861 р.). Тут на підставі церковно-парафіяльних списків, складених місцевим духовенством з ініціативи П.І.Кеппена в 1857–1858 рр., зроблено спробу визначити національний склад жителів так званого Західного краю (Вітебської, Могилевської, Мінської, Віленської, Ковенської, Гродненської, Київської, Волинської та Подільської губерній). Автор наводить погубернські і поповітові цифри етнічного складу населення. Однак, незважаючи на всю цінність зазначеної роботи, не можна не визнати, що М.Лебьодкін виявився не в змозі критично осмислити й узагальнити відомості церковної статистики. У парафіяльних списках священиків у графі про національність нерідко вказувалися найменування давно зниклих племен: бужани, поляни, ятвяги, кривичі, чорноруси, волиняни, тиверці, навіть уличі і хорвати! Автор лише акуратно підсумував і систематизував результати церковного обчислення 1857–1858 рр., не зробивши жодного критичного аналізу, і зберіг назви всіх перерахованих племен. Такий аналіз не був здійснений і набагато пізніше [1].
Родеріх  Еркерт  (Родеріх фон Еркерт; нім. Roderich von Erckert;  15 грудня  1821, Хелмно,— 12 грудня 1900, Берлін) –  німецький етнограф, картограф, офіцер на російській службі, дійсний член Російського географічного товариства. Автор нарисів з  історії  та етнографії західних губерній Росії та Кавказу, упорядник етнографічних карт, учасник складання монументальної праці "Етнографічний опис народів Росії", що  вийшла в 1862 році під редакцією Густав-Теодора Паулі.                                           
Джерела
1. Галушко К. Г. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання / К. Галушко – К., 2013. – 143 с.   
2. Эркерт Р.Ф. Взгляд на историю и этнографию западных губерний России. – СПб., 1864. 
 

Немає коментарів:

Дописати коментар