Українські етнічні землі в "Етнографічному атласі ..." Родеріха Еркерта. 1863 р.

Відомий військовий картограф Родеріх Федорович Еркерт (1821-1900), прусський підданий на російській службі й типовий для тієї епохи ерудит в етнографії, лінгвістики, статистики та інших суміжних дисциплін, видав у 1863 р. дві версії етнографічного атласу: французькою мовою (Atlas Ethnographique des provinces habitées en totalité ou en partie par des Polonais [Карты] / par R. d'Erkert. ― St. Petersbourg, 1863) і російською (Этнографический атлас западнорусских губерний и соседних областей [Карты] / составлен Р. Ф. Эркертом. — Санкт-Петербург, 1863),  у французькому заголовку – «губернії, населені повністю або частково поляками».  Атлас складено за офіційним даними Міністерства внутрішніх справ за 1858  рік. Р. Еркерт у своєму атласі навів чисельний і національний склад населення Російської імперії, Австрії та Пруссії на 1858 рік. На базі Атласу була видана праця  Р. Ф. Еркерта «Погляд на історію і етнографію західних губерній Росії» (Взгляд на историю и этнографию западных губерний России, 1864) яка є  частково примітна. Автор дотримувався сумнівної точки зору на співвідношення етнічної й конфесійної приналежності населення західних губерній Росії. Р. Еркерт вважав, що все слов'янське католицьке населення там було за національністю поляками. Він, щоправда, припускав, що його твердження застосовне більшою мірою до Правобережної України, аніж до Білорусії, де етнічна самосвідомість білорусів та українців була виявлена слабкіше. Все ж таки твердження Р. Еркета були помилковими, оскільки на території Росії мова, зрештою, виявилася набагато більш точною і чіткішою етнічною ознакою для виділення українців, ніж конфесійна приналежність.

Українці на карті позначені як малороси. Територія теперішньої Білорусі - центр та південь колишньої Гродненської губернії, південь колишньої Мінської губернії заселені українцями, а також – схід Люблінської губернії (тепер Польща).

На погляди Р. Еркета сильний вплив мала стаття М. Лебьодкіна «Про племінний склад народонаселення Західного краю Російської імперії» (1861 р.). Тут на підставі церковнопарафіяльних списків, складених місцевим духовенством з ініціативи П. І. Кеппена в 1857–1858 рр., зроблено спробу визначити національний склад жителів так званого Західного краю (Вітебської, Могилевської, Мінської, Віленської, Ковенської, Гродненської, Київської, Волинської та Подільської губерній). Автор наводить погубернські і поповітові цифри етнічного складу населення. Однак, незважаючи на всю цінність зазначеної роботи, не можна не визнати, що М.Лебьодкін виявився не в змозі критично осмислити й узагальнити відомості церковної статистики. У парафіяльних списках священиків у графі про національність нерідко вказувалися найменування давно зниклих племен: бужани, поляни, ятвяги, кривичі, чорноруси, волиняни, тиверці, навіть уличі і хорвати! Автор лише акуратно підсумував і систематизував результати церковного обчислення 1857–1858 рр., не зробивши жодного критичного аналізу, і зберіг назви всіх перерахованих племен. Такий аналіз не був здійснений і набагато пізніше [Галушко К. Г. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання. 2013].  

Родеріх  Еркерт  (Родеріх фон Еркерт; нім. Roderich von Erckert;  15 грудня  1821, Хелмно,— 12 грудня 1900, Берлін) –  німецький етнограф, картограф, офіцер на російській службі, дійсний член Російського географічного товариства. Автор нарисів з  історії  та етнографії західних губерній Росії та Кавказу, упорядник етнографічних карт, учасник складання монументальної праці "Етнографічний опис народів Росії", що  вийшла в 1862 році під редакцією Густав-Теодора Паулі.  

Джерела

1. Галушко К. Г. Україна на карті Європи: Україна та українці у картографії від Античності до ХХ століття: науково-популярне видання / К. Галушко – К., 2013. – 143 с.   

2. Эркерт Р.Ф. Взгляд на историю и этнографию западных губерний России. – СПб., 1864.