середа, 7 серпня 2019 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КРИМ. Свято-Георгіївський монастир


Свято-Георгіївський монастир - розташований у південно- західній частині Кримського півострова на мисі Фіолент. Один із найдавніших храмів у Криму. В дохристиянський період на цьому місці було капище, де відбувалися людські жертвоприношення на честь діви-богині Діани (Артеміди). З поширенням у Криму християнства в І ст. н. е. та приїздом на Фіолент (тоді мис називали Парфенон) Андрія Первозванного тут влаштували печерну церкву. У цій церкві 310 р. деякий час служив один із перших проповідників вчення Христа — єпископ Василь. Священнослужитель прибув у язичницький Херсонес, однак його вигнали з міста. Він оселився на Фіоленті. Легенда розповідає про чудесне воскресіння херсонеського юнака знатного роду молитвами єпископа Василя. Після цього чуда багато херсонесців- язичників прийняли хрещення, а священнослужитель оселився в Херсонесі. Проте не тільки в античні часи, але й у середньовічну епоху стояли церкви на мисі Фіолент. Християни також захоплювалися надзвичайною красою та аурою цього місця, заснувавши тут Свято-Георгіївський монастир.

За переказами, Георгіївський монастир заснований 891 р. грецькими моряками. Під час шторму на морі моряки, передчуваючи свою неминучу загибель, почали закликати на допомогу святого великомученика Георгія. Георгій, послухавши їхнє милостиве прохання, з’явився на великій скелі поблизу берега і миттєво втихомирив бурю. Коли врятовані моряки піднялися на скелю, то на її вершині знайшли ікону святого великомученика Георгія, винесли її на берег і в скельному обриві влаштували печерну церкву. Перші документальні свідчення про Георгіївський монастир на мисі Фіолент залишив 1578 р. Мартін Вроневський. А 1771 р. прибув на Кримську кафедру митрополит Ігнатій, свою першу службу він відслужив у Георгіївському монастирі. Георгіївський монастир був підпорядкований херсонеським єпископам, з 1304 р. - готським. З 1475 р. і аж до 1794 р. обитель перебувала у віданні Константинопольського патріарха. Потім Георгіївський монастир перейшов у відання Святійшого Синоду Російської православної церкви, а 23 березня 1806 р. затвердили його штат. Георгіївському монастирю доручили важливу місію - готувати капеланів (військових священиків) для створюваного Чорноморського флоту. У монастирі 1814 р. побудували церкву Св. Георгія замість знесеного старовинного храму (архітектор І. Дамошніков). З часом поблизу входу до церкви з’явилися мармурові і мідні меморіальні дошки з переліком царських осіб, що відвідали монастир. Георгіївський монастир відвідували практично всі російські царі. А 1820 р. тут побував О. С. Пушкін. Ще одну церкву 1850 р. побудували в ім’я Воздвижения Чесного Хреста Господнього за проектом архітектора В. А. Рульова. Будівля збереглася. На кошти купця з Карасубазара І. Гущина 1846 р. облаштували монастирське джерело Святого Георгія, що збереглося в тому вигляді донині.

За настоятеля ігумена Никандра 1891 р. монастир без особливої пишноти відзначив свій тисячолітній ювілей. Готуючись до приїзду гостей, до моря провели нову дорогу і сходи, що стали визначною пам’яткою монастиря: найдовші у Криму — понад 800 сходинок. Вважають, що їх було 891. Романтичні сходинки збереглися до наших днів, щоправда, після своєрідної реконструкції кількість сходинок зменшилася. Георгіївський монастир ліквідувала радянська влада і 29 листопада 1929 р. передала його курортному тресту. Ще в травні закрили всі церкви. Печерну віддали музейному об’єднанню, решту - санаторію. Унікальна церква Св. Георгія новій владі, мабуть, дуже заважала, і її просто знесли, а заодно - і надгробні пам’ятники монастирського некрополя. У 90-ті роки XX ст. почалося відродження Георгіївського монастиря на Фіоленті. Досі йому повернули не всю його територію - тільки ту, що спускається урвищами до моря. Тут є давня та овіяна легендами печерна церква Св. Георгія. Нині відновлюють келії і служби Георгіївського монастиря, ведуть підготовку до великого будівництва. У п’ятницю, суботу та неділю відкривають доступ мирян у монастир, і всі бажаючі можуть бути присутніми на богослужінні.

ЛІТЕРАТУРА
                 Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
                 Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - 358 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар