середа, 21 серпня 2019 р.

Історія в світлинах багатолітнього пароха м. Винники (Львівщина) отця ГРИГОРІЯ ГІРНЯКА

Гірняк Григорій  (3 березня 1865 р., с. Мелна, Бібрецький повіт — 1945 р. літо, м. Винники) — видатний представник галицького духівництва, довголітній парох у Винниках (1889 —1945 рр.), заступник Винниківського декана (1906—1921 рр.), декан Винниківський (1921—1935 рр.), член Архиєпархіального церковного суду, парох-консультант Митрополичого Ординаріату, член управи священицького вдово-сиротинського фонду, почесний радник Митрополичої Консисторії (з 1912 р.), почесний крилошанин  Митрополичої  Капітули (з 1931 р.). У громадському житті  — член Громадської ради Винник та Повітової ради, один із засновників та активних діячів винниківської читальні товариства «Просвіта».
Помічником (сотрудником) о. Г. Гірняка  був (1935 р. — 1940 р.) катехит о. Василь Богонюк.
Народився Григорій в селянській родині. Батько — Лев Гірняк, мати Пелагія (з Горинів). Молодий хлопчина виявився надзвичайно талановитим, батьки віддали його до гімназії в Бережанах, яку він закінчив в липні 1885 р. з відзнакою. Закінчивши гімназію, молодий Григорій вирішив присвятити життя Богові. Цього ж року (1885) він потрапив у духовну семінарію «Барбареум» у Відні, куди церковна влада посилала найталановитіших студентів. Тут він був членом студентського товариства «Січ». Після закінчення університету (20 липня 1889 р.) з  найвищими оцінками, одружився з Ольгою Колянківською. Батько Ольги — статський совітник Івн Іванович Колянковський (1901 р. працював професором гімназії в м. Орел (Росія). Померла 13 квітня 1929 р. (прожила 59 р.). Похована у Винниках (газета «Діло» №84 від 16.04.1929).
15 грудня 1889 р. прийняв висвяту в священики з рук митрополита Сильвестра Сембратовича у соборі св. Юра. Відразу після висвяти, 2 січня 1890 р., о. Григорій Гірняк отримав призначення на посаду приватного сотрудника у Винники. Отець С. Хомінський в цей час вже був сильно хворий. Після смерті о. С.  Хомінського (помер 17 січня 1890 р.) 31 січня 1890 р. о. Г. Гірняк став завідувачем цієї парафії, а з 27 січня 1894 р. – парохом і залишався ним аж до смерті. Винники були першим і останнім  місцем його душпастирської праці, яка тривала 56 років.

Крім настоятельства, о. Гірняк займав ще й інші церковні посади.
1914 р. був іменований шкільним комісаром на Львівський повіт. І в громадському житті брав о. Г. Гірняк активну участь. Він підтримував очолюваних Юліаном Романчуком народовців у їхній боротьбі за рівноправність українців з поляками, за відповідне українське представництво в Галицькому сеймі і Віденському парламенті, а опісля за реформу виборів до цих установ. Григорій Гірняк разом з Костем Левицьким був організатором і керівником політичного  товариства   «Селянська рада» (поч. 1890-их – поч. 1900-их рр.), яка об’єднала хліборобів Львівського повіту. Це неабияк допомагало українським кандидатам у парламентських і сеймових виборах.

Отець Г. Гірняк подбав про заснування у Винниках «Просвіти». 14 січня 1896 р. відбулися установчі збори товариства «Просвіта». Першим її головою стає отець Григорій Гірняк (до 1907 р.).

Г. Гірняк організував гуртки «Сільський Господар» і «Сокіл», кооператив «Товариство господарсько-кредитове» (28. 11. 1909 р.), а також «Горожанський клуб» (діяв під час українсько-польської війни).
Отець Григорій Гірняк старався протистояти процесові полонізації і шукав різні способи, щоб завадити перетягуванню українців на латинський обряд. Він був переконаний, що всю солідарну працю священика та батьків найперше слід інвестувати в дітей. І тому постійно провадив у школі науку катехизму. Окрім цього радив батькам віддавати дітей на навчання до гімназій, духовних семінарій, університетів, щоб ті згодом могли зайняти відповідні становища в суспільстві. Отець Григорій Гірняк мав беззаперечний авторитет і українці Винник прислухались до його слів.

Помічниками у своїй праці о. Г. Гірняк мав двох інтелігентів – нотаріуса Володимира Левицького і суддю Антіна Рака. У Львові так і говорилось, що Винники – це «Левицький, Рак і піп Гірняк». Головним чином завдяки їхній праці, українське населення Винник стало свідомою і добре організованою національною спільнотою, а Винниківський судовий повіт став найсвідомішим і найкраще організованим у Львівському повіті.

Саме о. Г. Гірняк запровадив традицію використання української вишивки в церкві Воскресіння Господнього. У його листі до головного Виділу «Просвіти» читаємо: «... я власне тепер веду борбу з фабрикою і поляками о рускі свята. Кожда справа з релігійного церковного життя, котру поляки з якої небудь причини потрафляють некорисно, або сьмішно представити, причиняється до ослаблення нашого обряду, а тим самим і народности (деякі сполячені Русини (а тих у мене не бракує) тільки чекають на яку нагоду, щоби свій перехід на обряд латинський перед сьвітом оправдати). Се у мене дуже важлива справа. ... поляки попре усіх інших штуках передовсім і головно косцьолами і косцюлками наш нарід нищать і на тим поли чекає нас найбільша, але і найтрудніша борба».

Цікаві спогади, опубліковані у збірнику Михайла Влоха, про отця Г. Гірняка залишив Володимир Левицький («Від національного відродження до визвольної боротьби»): «Перелом у тих відносинах настає з початком 1892 року, коли як сотрудник старенькому парохові св. п. Хомінському присилано молодого, незвичайно енергійного й освіченого о. Григорія Гірняка, абсольвента віденської теології. Він — свідомий українень і то революційного напрямку — зачинає з місця «революцію» передусім на церковному полі. Проповіді виголошує тільки україською мовою, спроваджує на власний кошт велику кількість українських молитовників (тоді були тільки такі видавництва чеського жида Штайбернера!) і починає впливати в першу чергу на дітей і молодь, бо старші не вміли й читати по-українському. А велику поміч дістає о. Гірняк в особі щойно перенесеного з Тернополя до Львова на становище вчителя при школі вправ учительської семінарії у Львові уродженця Винник Григорія Врецьони. Він — брат місцевого дяка, — часто заїжджаючи до Винник і бачачи невідрадні умови нашого життя і змагання о. Гірняка, помагає йому влаштувати доповіді, курси для неграмотних, і нарешті за 10 місяців після приходу до Винник о. Гірняка старанням їх обох закладено читальню «Просвіти».

Про отця Г. Гірняка згадує у своїх споминах (листопад 1993 р.) виходець з Винник отець-канцлер Кияк Роман-Андрій: «Великий знавець обрядів, дуже величаво він відправляв, знаючи деталі наших церковних церемоній. Чудово співав, а ще краще проповідував».

Завдяки зусиллям та старанням отця Григорія у Винниках відбулися важливі події національно-культурного життя, відгомін яких поширився далеко за межі Галичини:
*1903 р. — розмальовано церкву Воскресіння Господнього і встановлено різьблений і позолочений чотириярусний іконостас рядової побудови (роботи Юліяна Макаревича, Модеста Сосенка та Антіна Манастирського);
*3 грудня 1911 р. — посвячення меморіальної дошки М. Шашкевичу в церкві Воскресіння Господнього (це третя меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу в Україні та у світі);
*1913 р.(вересень) — запрацювали у школі українські паралельні класи;
*28 вересня 1913 р. — встановлення і освячення першого на Україні та у світі скульптурного пам'ятника  Т. Г. Шевченкові (архітектор Олександр Лушпинський, скульптор Андрій Яворський);
*24 квітня 1921 р. — великий стрілецький похорон, тіла січових стрільців перевезено на місцевий цвинтар і поховано у стрілецькій могилі;
*5 червня 1922 р. — встановлення і освячення першого на Україні пам’ятника воїнам УГА (архітектори — Левко Лепкий та Павло Ковжун; скульптор — винниківчанин Василь Сидурко);
*29 березня 1925 р. —  відкриття відновленого пам'ятника Т. Шевченку;
*1925 р. — зведена мурована стінна дзвіниця у церкві Воскресіння Господнього;
*1 жовтня 1927 р. — дитячий садок товариства «Українська захоронка»;
*1938 р. (весна) — до 950-ліття Хрещення Русі-України встановлено та освячено Хрест місійний у церкві Воскресіння перед Пасхою (на урочистостях був Митрополит Андрей Шептицький та єпископ-помічник Митрополита Іван Бучко, це була остання візитація Митрополита  до Винник).

У 1919 р. польська влада арештувала о. Григорія та позбавила можливості вільного виїзду за межі парафії.
З кінця 1920-их рр. отець Григорій Гірняк мав доброго помічника о. Йосифа Осташевського (1890–1948 рр.), який з 1927 р. був парохом с. Підберізці. 1931 р. о. Йосифа назначено заступником  отця-декана Гірняка, а вже у 1935 р.  він приймає відповідальність за Винницький деканат й сповняє цей обов’язок з усією ревністю серця до кінця своїх днів.
З 1931 р. о. Григорій Гірняк був членом консисторії.
1931 р. — крилошанство о. Григорія Гірняка.

Помер  отець Григорій Гірняк 1945 р. Похований у капличці спільно з о.Стефаном Хомінським та його родиною на старому Винниківському цвинтарі. 25 та 26 квітня 2015 р. у Винниках відбулися урочистості, присвячені 150-ти літньому ювілею від дня народження о. Григорія Гірняка.
У сім’ї о. Гірняка було п’ятеро дітей — двоє синів і три доньки. Вони отримали добру освіту і всі стали українськими патріотами. Хлопці одружилися. Дочка Оксана вийшла заміж за директора Теодора Мартинця, а дочка Тетяна — за інженера Володимира Богачевського. Їхня людська доля – це доля українських емігрантів у Канаді та США. Наймолодша дочка  Ірина Гірняк залишилася з батьком-вдівцем у Винниках. Вона працювала вчителем молодших класів і опікувалася ним до самої смерті. Ірині так і не пощастило вийти заміж і мати свою сім’ю. Вона померла в 1980 р. і похована на старому винниківському цвинтарі поряд із капличкою, де спочиває о. Григорій Гірняк.

На честь о. Гірняка Григорія названа одна з вулиць Винник
 
ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники : Друксервіс, 2016. — 312 с.

Байцар Андрій. Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.


Винники. Світлина 1925-1930 рр. Отець Григорій Гірняк  (з сімейного архіву Ігора Матиса)
1931 р. Винники. Свято Крилошанства о. Григорія Гірняка (з сімейного архіву Остапа Булича)

Хмільно. Світлина 1937 р. Григорій Гірняк та о. Петро Штурмай з дружиною. Світлина з сімейного архіву Ігора Матиса
Великдень у Винниках. 9 квітня 1939 р. Світлина з сімейного архіву Любомири Хомяк
1939 р. Перше Причастя. Отець Григорій Гірняк та о. Василь Богонюк (з архіву Оксани Бойко)  
Отець Григорій Гірняк з дітьми
Отець Григорій Гірняк
Прижеттєвий портрет отеця Григорія Гірняка



Немає коментарів:

Дописати коментар