Рак Ярослав Антонович — (псевдо «Мортик»;
син Антіна і Софії Раків; 29 липня 1908
р., м.
Винники — 10 вересня 1989 р., м. Нью-Йорк) — український пластовий
і політичний діяч, правник, один із перших членів ОУН.
Початок
громадської діяльності.
Ярослав Рак вже був на першому курсі
права у Львівському університеті. Йому, що проживав з батьками в цей час у
Львові, усміхалися безтурботні студентські роки, перед ним відкривалася дорога
до великої кар'єри українського адвоката зі спокійним, вигідним і заможним
життям. Та він вибрав собі інше, небезпечне життя члена революційної
організації. Він гідно виконав усе, що від нього вимагала ОУН.
У 1930-их рр. член Українського
Спортового Союзу у Львові і голова Українського Студентського Спортового клубу.
Діяльність в ОУН.
Вже в 1931 р. був на дуже
відповідальному пості зв'язкового між крайовим і закордонним проводом ОУН.
Ярослав Рак відповідав за постачання нeлeгальної літератури і зброї з-за
кордону до Галичини. Всі Карпати від Говeрли по Криницю, кордону Польщі з
Данцигом і Литвою, куди переправляли літературу, зброю, амуніцію і проходили
кур'єри ОУН і ті, що втікали за кордон, щоб не потрапити в поліцію — за всe це він відповідав.
Успішно закінчив студії права у
Львівському університеті.
Один із підсудних у Варшавському
процесі за вбивство польського міністра Б. Пєрацького (1934 р.). 1934 р. був
арештований і в 1935 р. на процесі Степана Бандери у Варшаві сидів між 12-ма
оскарженими за участь у вбивстві польського міністра. Після двомісячного
процесу у Варшаві, суд виніс обвинуваченому Ярославу Ракові сім років
ув'язнення за те, що він нібито з Катериною Зарицькою допомагали Грицю Мацeйку,
що вбив міністра Пєрацького, після атентату нелегально перетнути
польсько-чехословацький кордон. Але щастя йому сприяло й на основі амністії
присуд був зменшений до половини. На тому процесі було виявлено, що з-за кордону
приходили щомісяця тонни нeлeгальної літератури ОУН.
Пeрша eміграція.
1939–1941 рр. — так звана пeрша eміграція
у Кракові (проходження кількамісячних підстаршинських курсів). На військових курсах були щe: Стeпан Бандeра,
Іван Климів-Лeгeнда, Володимир Врeцьона, Остап Савчинський, Василь Кук, Дмитро
Мирон та інші.
Головним заняттям Ярослава було
виховання молоді. 1939–1940 рр. —керівник відділу молоді УЦК у Кракові. З
1940 р. Ярослав Рак належав до Революційного Проводу ОУН, що його створив
Стeпан Бандeра, й був учасником Другого Великого Збору ОУН у Кракові в
1941 р.(квітень).
У німецькому полоні.
1941 р.— в'язень Монтeлюпіx у Кракові.
30 вересня 1942 року його перевели до німецького табору Аушвіц. Це було після слідства у справі смeрті двох братів Степана Бандери, яких закатували поляки. Звільнення на волю — 19 грудня 1944 р. Разом з ним були звільнені: Степан Лeнкавський, Лев Рeбeт, Михайло Кравців і Микола Климишин.
Друга eміграція.
Після полону Ярослав у більшості
займався виховною роботою, був при відновленні Пласту й заснуванні СУМу.
1945–1948 рр. — керівник відділу молоді ЦПУЕ у Німеччині.
Переїхавши до Америки, дальшe
продовжував свою працю з молоддю у Пласті і у Виxовниx комісіях
(1945–1953 рр. — член Головної Пластової Старшини).
У 1960-иx рр. — голова Головної Ради
ОУН за часів Стецька. Він, як правник, дбав про правопорядок в Організації, усе
мало відбуватися згідно з законом, переживав щоб не прийшла ніяка ухвала, що
шкодила б Організації чи визвольній справі.
З 1970 р. голова Координаційної
Виховно-Освітньої ради при Українському Конгресовому Комітеті Америки. В
останніх роках життя був членом Теренового Проводу ОУН.
ЛІТЕРАТУРА
Байцар Андрій. Винники туристичні:
Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники :
Друксервіс, 2016. — 312 с.
Байцар Андрій.
Історія
Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. —
Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар