середа, 4 лютого 2026 р.

Зима 1920-х - 1930-х рр. Львів та Львівщина. Фотоальбом

Подано 28 давніх світлин!

Львівщина. У 1920-х - 1930-х рр. львів'яни запамʼятали багато суворих зим – 1921/22, 1924, 1927/28, 1928/29, 1935, 1937, 1939/40.

Сніжними у 1920-х - 1930-х рр. були зими 1929, 1932, 1935, 1939 років.

«Зима століття» 1929 р.

Львівщина. Зими 1920-1930-х років були доволі сніжними. За спогадами очевидців, в ті зими на деяких вулицях снігові замети сягали дахів високих машин.

«Зимою століття» вважалася зима на рубежі 1928 та 1929 років. Холодна хвиля прийшла з Арктики та Сибіру, охопивши простір від Скандинавії до Середземномор’я. Тоді рекордно низькі температури показували термометри по всій Європі, не оминула ця зима й Львівщину.

Пeршi снiгoпaди трaпилися вжe в пeршiй пoлoвинi жовтня 1928 р. Морози теж почалися ще в жовтні 1928 р. і тривали до квітня 1929 р. Пoстiйний снiгoвий пoкрив тривaв бeзпeрeрвнo з пoчaткy грyдня дo сeрeдини квiтня, a йoгo тoвщинa в пeрioд з сiчня пo бeрeзeнь стaнoвилa вiд 20-60 см в низинi дo 100 см i бiльшe в пeрeдгiрських рaйoнaх.

Львівська «Gazeta Lwowska» у № 3 від 12 лютого 1929 року писала, що місто буквально «тонуло у снігу», а сполучення з околицями було повністю перервано. Через багатометрові снігові замети на залізничних напрямках Львів –Тернопіль та Тернопіль – Ланівці рух потягів був паралізований. Міська влада вживала надзвичайних заходів для розчищення вулиць, залучаючи техніку та людські ресурси, оскільки транспортна мережа перебувала у стані колапсу.

Через постійні снігові замети у Львівській дирекції залізниць дорожній рух майже на всіх місцевих залізницях довелося припинити на якийсь час, а коли відновили, то потяги до Львова все рівно запізнювались: швидкий поїзд із Варшави – 15 хвилин, із Кракова – 45 хвилин, пасажирський із Бродів – 120 хвилин, з Варшави – 140 хвилин, із Самбора – 35 хвилин, з Тернополя – 14 хвилин.

Львівська газета «Діло» Ч. 36 від 15 лютого 1929 року наголошувала на соціальному вимірі катастрофи, звертаючи увагу на взаємодопомогу між мешканцями міста й сіл, які «в умовах лютого морозу змушені гуртуватися, аби спільними зусиллями пережити нестачу палива та харчів».

Львiвськi вyлицi взимкy 1929 рoкy рoзчищaв вiд снiгy гyсeничний тaнк. Гaзeти пoвiдoмляли тaкe: «Вжe кiлькa днiв прaцює y Львoвi – гyсeничний тaнк, oблaднaний мoтoрoм пoтyжнiстю 1000 кiнських сил, який викoристoвyється для видaлeння бiльших шaрiв снiгy. Koли тaнк їхaв пo вyлицях, тo викликaв нeaбиякe зaхoплeння тa вeликий iнтeрeс y пeрeхoжих».

У ту зиму у Львові доклали великих зусиль для підтримання основних вулиць та трамвайних рейок у такому стані, який би дозволяв б підтримувати комунікацію. У січні 1929 р. сміття зі Львова вивозили на конях, а всі вантажівки використовували для перевезення снігу з міста.

Після Першої світової війни, у 1920-их роках, на Дорозі Кисельки (тепер вул. Опришківська) за ініціативи видатного польського спортсмена та активного діяча Спортивного клубу «Погонь» Вацлава Кухара було споруджено 900 м траси для того, аби нею користувались спортсмени санної секції клубу. Траса Львівського спортивного клубу «Погонь» починалася на Високому замку та спускалася Дорогою Кисельки до вул. Жовківської (тепер вул. Б. Хмельницького).

1926 р. на схилах Кайзервальда у Львові старанням віце-голови Карпатського Нартярського Товариства капітана Романа Лотечко збудували нартярський трамплін. Висота дерев'яної риштовки складала 8 м, розбіг до стрибка — 76 м, нахил розбігу 30,5°; стрибок — 60 м, на трампліні можна було виконувати стрибки довжиною до 50 м.

У 1930-х роках розповсюдженим явищем стало фотографування клієнтів на вулицях міста, в русі. Місця, де було дозволено фотографувати, також були призначала міська влада. Що два тижні на кожному з означених місць працював інший фотомайстер, або працівник-помічник фотографа. Так починав професійну кар'єру не один львівський фотограф.