Коли у рідних Винниках у п'ятницю чи в суботу подивився вже фільм у кінотеатрі «Карпати», то в неділю разом з колєгами був «похід» на фільм до Львова, переважно у кінотеатр ім. Я. Галана на вул. Леніна (тепер вул. Личаківська). 10-15 хвилин їзди «сорокшостим» і ти вже у Львові в кінотеатрі.
Він був збудований у 1954 р. Саме тоді минало 5 років від смерті у Львові комуністичного письменника Ярослава Галана. У 1990-х рр. кінотеатр перейменували на честь Івана Миколайчука. А з 2011 року тут розташоване книгосховище Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, яке у 2020 р. стало самостійним структурним підрозділом-фондоутримувачем бібліотеки, а саме – Відділом європейської книги ХІХ - ХХ ст.
У винниківських «Карпатах» репертуар фільмів змінювався три рази на тиждень (понеділок, вівторок – один фільм; середа, четвер – другий; п’ятниця, субота, неділя – третій). Вартість квитків: для дітей – 10 коп., для дорослих – 30, 40, 50 коп. Такі ціни були й у Львові.
Коли прогулювали уроки, і щоб ніхто тебе не «засік» - мандрували до Львова «на кіно», хоча засікти могли й в автобусі (і таке не раз траплялося; тоді у Винниках майже всі зналися).
В ті часи у Львові було дуже багато кінотеатрів: «Мир», «Львів», «Октябрь», «Україна», «Кінотеатр ім. Щорса», «Київ», «Лесі Українки», «Дніпро», «Спартак», «Кінотеатр ім. Коперника», «Кінотеатр ім. І. Франка», «Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської», «Короленка», «Чкалова», «Супутник», «Зірка», «Парк», «Піонер», «Орлятко», «Літак», «Богдана Хмельницького», «Маяк», «Галана», «Шевченка», «Вокзал», «Дружба» і в 1988 році на Сихові відкрили кінотеатр «Довженка».
В кінотеатрах «Мир» та «Львів» показували широкоформатні фільми. Тоді було таких лише два кінотеатри на весь Львів.
«Мир», «Україна» (пр. Шевченка, 1), «Кінотеатр ім. М. Щорса» (пр. Шевченка, 28), «Київ» (пр. Шевченка, 8), «Кінотеатр ім. Лесі Українки»(пл. Міцкевича 6/7), «Дніпро», «Спартак», «Кінотеатр ім. Коперника» (вул. Коперника, 9), «Кінотеатр ім. І. Франка» (пл. Міцкевича, 10; 1998 р. будинок демонтували; у 2005 р. на його місці збудували «монстр»), «Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської», знаходилися в центрі. Так що вони теж були «нашими».
Одним з улюблених був «Кінотеатр ім. Лесі Українки». У 1908 році на площі Міцкевича у внутрішньому дворі будинку 6/7 створили кінотеатр. Його перша назва була «Авеню». Потім зі зміною власників, змінювалися і найменування. З 1946 по 2000-і рр. кінотеатр був названий на честь Лесі Українки. Певний час на фасаді будинку навіть була розташована назва «Новости дня». В кінотеатрі не бракувало глядачів, тут демонструвалися і повнометражні документальні фільми.
Навчаючись у 9-10 класах, раз на тиждень, у профцентрі ми часто «поглиблювали» свої знання з автослюсарської чи токарної справи у «центральних» кінотеатрах.
Навчаючись у 1983-1988 роках в університеті, «рідним» для мене став кінотеатр «Парк», біля університету. Будинок кінотеатру «Парк» на 684 глядацьких місць був споруджений у 1941-1944 рр. у південно-східній частині парку ім. І. Франка, поблизу вулиць Матейка та Крушельницької. Наприкінці 1980-х років, коли проводилася реконструкція парку, будівлю розібрали через аварійний стан. Територія парку була відокремлена від вулиці кованою металевою огорожею.
Там часто транслювали французькі фільми. І ми група «французів» (а на потоці нас було лише 5 і одна «іспанка») разом з викладачкою Марією Дмитрівною (дуже класна людина була) ходили на ці фільми, під час пар з французької. Марія Дмитрівна переживала, що часто під час занять відвідуємо кінотеатр, але я завжди її переконував, що французькі фільми поглиблюють наші знання про Францію.
Правда, на парах, ми ці фільми обговорювали, бажано було французькою мовою, але мені переважно виходило — українською (бракувало запасу слів з французької).
В 1970-х рр. батьки мене інколи возили кінотеатр «Літак» на мультики, а не далеко на вул. Артема проживав вуйко Микола, і після перегляду ми йшли до нього в гості.
У 1970-х рр. дитячий кінотеатр «Літак» був розташований у колишньому парку ім. 50-річчя Жовтня (тепер – Парк «Боднарівка») у фюзеляжі списаного пасажирського літака АН-10. Працював до 1988 року, поки не сталася пожежа. «Літак» вирішили не відновлювати. Частково метал розікрали, а потім влада вирішила просто його демонтувати.
А в таких кінотеатрах як «Вокзал», «Кінотеатр ім. В. Чкалова», «Супутник», «Октябрь» та «Кінотеатр ім. Шевченка» на теперішній вул. Замарстинівська, 130, на жаль, так і не побував.
Кінотеатр «Вокзал» працював на другому поверсі вокзалу «Львів-Пасажирський 2» з 1951 по 1989 рік. Всього у залізничному кінотеатрі могло вміститися 144 глядачі, вдень тут показували не більше п’яти стрічок.
У будинку на вул. Городоцькій, 285, у приміщенні Народного дому, із 1946 року діяв кінотеатр зі зміною назв і власників: «Метал» (1946–1949), «Кінотеатр ім. В. Чкалова» і «Арлекіно» (1949–1990).
На сучасній вулиці Повітряній, 20 знаходився кінотеатр, який діяв під різними назвами – «Супутник».
Кінотеатр «Октябрь» збудували у 1980 р. на вул. Любінській, 93. Наприкінці 1980-х років його перейменували на «Жовтень», а згодом на «Галичину».
Ось так і жили!!!
Зруйнований бомбардуванням базар Грьодлів і кінотеатр "Гражина".
Художник О. Курилас.
Кінотеатр був у Львові на місці де тепер пам'ятник С.Бандері. В 1941 році зруйнований при бомбардуванні міста.
Немає коментарів:
Дописати коментар