Андрій Байцар: Зима у 1950-х роках. Львів. Фотоальбом

понеділок, 9 лютого 2026 р.

Зима у 1950-х роках. Львів. Фотоальбом

Поміщено 27 давніх світлин!

Львівщина. У 1950-х рр. львів'яни запамʼятали декілька суворих зим – 1949/50, 1952/53, 1953/54, 1955, 1956. Сніжними були зими 1953/1954, 1957, 1958 рр..

Зими на Львівщині в 1950-их роках були сніжними, морозними та тривалими, суттєво холоднішими за сучасні.

Зими 1950-х часто характеризувалися температурою значно нижче -20° С, холодні періоди були регулярними.

У січні 1950 року спостерігалися значні перепади: від плюсової температури (+ 3,5 ° С) на початку січня до суворих морозів (-33,7° С).

Абсолютний мінімум температури повітря зафіксований у січні: між 8-ою, а 9-ою годиною ранку 12 січня 1950 року термометр показував -33,7° С. 10 лютого 1956 року було зафіксовано -29,5° С. Цікаво, що найхолодніші дні у січні в ті часи часто припадали на середину місяця (Йордан).

Характерними були глибокі снігові замети, замерзання глибоких водойм та тривалий сніговий покрив. З 1957 року, на Львівщині були такі періоди, коли сніг лежав з жовтня по квітень.

Особливо лютою була зима 1953/54 рр. Температури в окремі періоди сягали критичних позначок, що робить цю зиму однією з найсуворіших у XX столітті поруч із 1929 та 1942 роками.

У 1953-1954 рр. на великій території від Атлантики до Уралу з листопада по квітень лютувала холоднеча, замерзла північна частина Чорного і вся акваторія Азовського морів. Замерзли канали Венеції та Данська протока.

Середньосезонна температура у Львові становила - -8,1° C. Мінімальна температура у Львові в січні й лютому — -23,6° C (5 січня) та -24,9° C. Морози супроводжувалися сильними хуртовинами. Замети висотою в кілька метрів повністю блокували транспортне сполучення. Подекуди люди були змушені викопувати тунелі, щоб вийти зі своїх домівок.

Ця зима стала яскравим прикладом того, як природа може випробовувати на міцність інфраструктуру та згуртованість суспільства.

Анна Ілечко. Яким був зимовий Львів у минулому столітті: добірка світлин. 7 січня 2026 р.:

«Від 1950 р. в центрі міста, там, де з 1898 р. височів на постаменті кінний пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському роботи львівського скульптора Тадеуша Баронча, почали ставити міську ялинку. Незадовго до того пам'ятник демонтували та передали польській владі.

Місце, яке звільнилося в центрі великої круглої клумби, упродовж довгих років використовували для головної міської ялинки. Ялину прикрашали іграшками, навколо неї на круглому подіумі розставлялися фігури казкових героїв-звіряток, виготовлені з пап'є-маше.

Центральною та найбільшою фігурою завжди була фігура Діда Мороза з повним мішком подарунків для дітей. Ялинку електрифікували, до фігури Діда Мороза не припинялася черга охочих сфотографуватися на пам'ять.

На проспекті Свободи, де зараз є пам'ятник Шевченку, після війни протягом двадцяти п'яти років встановлювали велику ялинку, під якою артисти у костюмах Діда Мороза й Снігуроньки виступали перед дітьми, а на весь час зимових шкільних канікул встановлювали велику ляльку Діда Мороза, біля якої не бракувало охочих зробити світлину. Від 1970-х років, коли під ялинкою почали збиратися колядники, ідеологи її почали демонтувати перед Різдвом, а потім ялинку з центра перенесли в сквер перед Парком культури при вул. Дзержинського (тепер Вітовського), де поруч було КДБ».