Андрій Байцар: Відомі базари Старого Львова. Краківський та Сольський базари. Фотоальбом

Поміщено 7 давніх світлин!

Доволі давнім можна вважати Краківський ринок, що існував колись при площі Краківський, що тепер зветься площею Ярослава Осмомисла. Хоча площа адміністративно була оформлена лиш в першій половині XIX ст., ринок на ній з’явився набагато раніше. Цьому сприяло розташування цієї території на перетині двох основних магістральних вулиць – Городоцької і Жовківської (Б.Хмельницького). Зовсім нового вигляду ринок на цій площі отримує в 1876 році. Тоді, віденською фірмою «Енд та Горн» було збудовано великий павільйон із заліза та цегли на мурованому фундаменті, покритий хвилястим оцинкованим залізом.

Базар був обладнаний асфальтовими хідниками, вентиляцією, мав 76 крамниць (оренда яких розігрувалася жеребкуванням) для різників, круп’ярів, пекарів, для продажу молочних виробів та овочів. Будова цього взірцевого ринку разом з відновленням після пожежі 1894 р. коштувала 63544 зл. В ході Другої світової війни Кракідале, як в народі називали ринок, припинив своє існування, а після війни остаточно був закритий радянською владою. Хоча недавно в цьому місці був ринок «Добробут», однак історичного зв’язку з давнім Краківським ринком він жодного не має. Оскільки був відкритий аж наприкінці 1990-х років.

1941-1944 рр. Через постійний дефіцит більшість мешканців змушені були купувати продукти на базарах, де ціни стрімко зростали.

Німецькі розпорядження за 1942 р. дозволяли проводити щотижневі базари у дев’ятьох місцях міста. Влада визначала дні і час торгів, а також перелік продуктів, якими дозволялося торгувати. Євреї могли купувати продукти лише на замарстинівському ринку. Найбільший у місті базар діяв на Краківській площі (нині – Ярослава Осмомисла; по вуличному називався – «Кракідали»), де продавали продукти, цигарки, алкоголь, ліки, кухонне начиння, меблі, взуття, одяг, книги, коштовності та багато іншого. В ті часи у Львові можна було купити все, починаючи від арійських документів і закінчуючи військовою уніформою та автоматичною зброєю, яку можна було тут же й протестувати у найближчому підвалі.

Офіційна ціна хліба була низькою, але на ринку за 1 кг просили від 15 до 40 злотих (залежно від сорту та дефіциту).Кілограм яловичини або свинини на ринку коштував близько 45–57 злотих. На ринках Львова ціна на яйці становила приблизно 25–30 злотих за десяток. Молоко було одним із найдефіцитніших товарів, його вартість на чорному ринку могла сягати 10–15 злотих за літр. Ціни на жири були надзвичайно високими, часто перевищуючи 100 злотих за кілограм у періоди гострого браку.

1944-1947 рр. “В умовах дії карткової системи і відповідно обмеженого продуктового забезпечення перших повоєнних років, львівські базари стали альтернативним до державного сектора, джерелом постачання їжі. Базарів чи ринків, як їх називали у Міській Раді у Львові було шість, всі вони діяли, ще до приходу радянської влади.

Довший час базари працювали під старими назвами, хоча формально були перейменовані ще в кінці 1947 р. Основний і водночас найбільший львівський базар носив назву “Краківський” чи як ще його називали – “Теодора” і розміщувався на однойменній площі св. Теодора, що за Оперним театром. Більшовики у 1947 р. перейменували його у ринок “Центральний”, а з 1950 р на Центральну змінила свою назву і пл. Теодора.

Фактично одним цілим із ринком “Теодора” був його торговий сусід базар – “Сольський”, який розміщувався на площі Сольських (тепер пл. Зернова), поруч з ринком “Теодора”. Нові мешканці Львова, не знайомі з тонкощами місцевої топоніміки, часто путали назви і адреси базарів, тому в тому ж таки 1947 р. назву “Сольський” було замінено на “Новий” і перенесено на вул. Шлейхера-Клепарівська (тепер вул. Базарна-Клепарівська). Прискорило перенесення ринку і затвердження нового Генерального плану Львова 1946 р., який передбачав створення на місці базару загальноміської центральної площі для проведення державних заходів.

Нові назви у 1947 р. отримали і решту базарів: “Унії Берестейської” (тепер пл. Липнева) став “Привокзальним”; “Антонія” на вул. Личаківській (колишня вул. Леніна) тепер називали “Винниківським”; базар “Софія”, що на пл. І. Франка, став “Стрийським”; “Гасевський” на пл. Марченка, (тепер вул. Тершаковців), зробили “Зеленим”; “Знесення” вул. Механічна (тепер вул. Ратича О.) назвали “Підзамче”.

Реорганізація базарів продовжилась у лютому 1948 р., згідно якої на “Новий ринок” окрім“Сольського”, переносилась і торгівля з ринку “Центрального” (колишнього “Теодора”). Ще один – “Тваринницький ринок”, було створено у липні 1949 р. на вул. Новознесенській 4–6 (тепер вул. Л. Ребета), в районі Підзамча на площі 2 га.

Водночас, хотілося б зазначити, що зліквідовані ринки ще довший час діяли на старих місцях, зокрема, у довіднику за 1955 р. подані адреси діючих як “Центрального” і “Нового” ринків”.

Цінова політика львівських базарів, за окремими винятками, визначалася ринком і змінювалась відповідно до ринкової кон’юнктури.

Протягом 1944-1945 рр. (до грошової реформи і відміни карткової системи 1947 р.) ціни на львівських базарах були такими: цукор – 150–300 руб кг, хліб – 50–100 руб., масло вершкове – 150–350 руб. кг, гов’ядина – 65 руб. кг, свинина – 120 руб. кг, ковбаса середня – 240 руб. кг, олія – 200 руб. л, цибуля – 20 руб. Кг, борошно – 50 руб. кг, 1 л пива – 32 руб., папіроси з махорки – 2 руб.; овочі: морква – 5 руб. кг, картопля – 10 руб. кг.

Приблизно такі ж ціни на базарі зафіксував у жовтні 1944 р. і уповноважений держплану СРСР у Львівській області за кг: борошно житнє – 40 руб., пшеничне – 45 руб., пшоно – 40 руб., рис – 220 руб., картопля – 7 руб., капуста свіжа – 10 руб., квашена – 12 руб., цибуля – 20 руб., буряк – 7 руб., гов’ядина – 65 руб., свинина – 160 руб., сало свиняче – 300 руб., баранини не було, молоко – 15 руб. за літр, вершкове масло – 300 руб., масло топлене – 400 руб., кілограм житнього хліба – 20 руб., солі – 25 руб., цукру – 200–290 руб., 50 г чаю – 35 руб., півлітра горілки – 200 руб., сірники – 15 руб. коробка.

Важливим продуктом, який завжди мав попит на базарі були яйця. Продавали їх десятками чи копами і коштували вони по-різному. На базарі в жовтні 1944 р. – 60 руб. за десяток. Після відміни карткової системи та грошової реформи у січні 1947 р. державна ціна десятка яєць коливалась від 10 до 14 руб, але вже влітку 1947 р. їхня ціна на ринку сягнула 25–28 руб. за десято” (Роман Генега. МІЖ КАПІТАЛІЗМОМ ТА СОЦІАЛІЗМОМ: ЛЬВІВСЬКІ ПРОДУКТОВІ БАЗАРИ В ЧАСИ ПІЗНЬОГО СТАЛІНІЗМУ. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2019. Спецвипуск. С. 410–419).

Наприкінці 1950-х років з однієї з найдавніших дільниць, площі Святого Теодора, забрали барахолку та перенесли на стадіон "Торпедо" на Золотій. А продовольчий базар — на місце сучасного Краківського ринку. Львів’яни довго звикали, бо вважали, що він далеко від центру, тож у перші роки ринок фактично животів. Колишній худобо-сінний ринок Підзамче у 1950-х залишався єдиним у Львові, де продавали живу худобу.