Проспект Леніна (зараз — проспект Свободи), 11. За радянських часів на першому поверсі працювало популярне кафе «Львів'янка». Після останньої реконструкції будівлі у 1990—1992 років вона стала частиною готельно-ресторанного комплексу «Ґранд-готель».
«ВЕСЕЛКА».
«Лувр», «Рітц», «Веселка», «Фестивальний» – назви які «носила» будівля на теперішній вул. Січових Стрільців, 12. Зараз у її приміщенні львів’яни та гості міста харчуються фастфудом під назвою «Пузата хата».
1962 р. - 1970-і рр. - молодіжне кафе «ВЕСЕЛКА» на вул. 17 Вересня. Кафе було цікаве, а взагалі перетворилось на забігайлівку де збиралась сумнівна публіка. Студенти називали його "дурдом веселка". З 1980 р. по 2005 р. - ресторан «ФЕСТИВАЛЬНИЙ».
Будинок, що знаходиться на вул. Січових Стрільців під номером 12, був збудований у 1912-1913 рр. за проєктом польського архітектора Романа Фелінського. Виконаний у стилі модерн з поєднанням ліпнини та різноманітних маскаронів (гіпсові зображення облич та масок) будинок ще більше вражав своєю красою. Від самого початку свого існування у лівому крилі (з боку вул. Костюшка) кам’яниці розміщувалися фешенебельні заклади, здебільшого ресторани, назви яких мінялися декілька раз. Перше відкриття ресторації з гучною назвою «Ренесанс» отримало успіх у населення, яке часто проводило вечір у стінах цього закладу. Але власники незабаром змінили назву на «Лувр», а потім на «Рітц», проте це ніяк не вплинуло на потік все нових і нових відвідувачів.
З приходом радянської влади ресторан закрили, а на його місці відкрили дієтичну їдальню № 9.
Вже у 1962 р. заклад перейменували на привабливішу назву: «Веселка». Нарешті відвідувачів знову побільшало, особливо часто за столиками можна було побачити студентів Львівського університету.
ДЖЕРЕЛО:
Фастфуд чи історична пам’ятка архітектури: що обрав Львів? Твоє місто. 2015 р.
«ЧЕРВОНА ШАПОЧКА».
Сучасну адресу пр. Свободи 6/8 займає восьмиповерховий будинок. З лютого 1965 р. і до початку 1990-х років тут містилося кафе “Червона Шапочка”, яке потім було перейменовано на “Біля фонтану”. Сьогодні у цьому будинку працює ресторан японської кухні “Острів суші”.
До поч. 1960-х років тут було два чотириповерхові будинки, зведені у ХІХ ст., в стилі австрійського так званого чиншового історизму, які ще можемо бачити на старих поштівках Львова.
Оскільки сучасний проспект Свободи був основним місцем проведення радянських парадів, під час яких використовували важку військову техніку, старі австрійські будинки не витримали й почали руйнуватися. До речі, після цього під час військових парадів на 9 травня та 7 листопада танки тодішнім проспектом Леніна почали перевозити на платформах.
Щоб не сталося трагедії будинки довелося повністю розібрати та побудувати на їхньому місці, за проєктом архітектора Ярослава Назаркевича, у 1964 році восьмиповерховий будинок в стилі радянського конструктивізму. Цікаво, що через браму будинку можна було перейти на вул. Театральну.
Тут продавали смачне морозиво, де кульки морозива були різноколірні. Перед фонтаном колись була зупинка тролейбусів. 27 листопада 1952 року відбулося відкриття першої тролейбусної лінії довжиною 7,3 км. На вулиці міста виїхав перший тролейбус, який курсував за маршрутом № 1 "Залізничний вокзал — площа Міцкевича". Ціни на квитки залежали від відстані і становили від 20 до 50 копійок.
За спогадами письменника Романа Онишкевича (2018 р.): «Перша локація – це локація, так би мовити, мого дитинства. Називалася вона «Червона Шапочка». Вона знаходилася у тому будинку, де нинішній ресторан «Сало». То був такий собі «совєтский общепіт» з довгим залом зі «столовкою», а з боку розташвувався бар, де мужики могли собі випити якусь «соточку». Але чого він такий мені дорогий? Бо коли я був маленьким і ми з бабцею йшли гуляти у центр, то мусили туди зайти і з’їсти якусь котлетку з капусточкою. Не те щоб голодні були чи в дома не було що їсти. То була така традиція – святе зайти у «Червону Шапочку». Там ще були желейки, вершки. Це було дуже класно. А мої старші товариші вже ходили туди сто грамів випити. Це був досить культурний заклад у центрі міста. «Червону Шапочку» нині дуже багато хто згадує».
Джерела:
* Львів, якого уже немає, або де була “Червона шапочка”. ФОТОГРАФІЇ СТАРОГО ЛЬВОВА. 2016.
*Львів, якого більше немає: історії від Романа Онишкевича. 2018.
1977 р.
«ПІНГВІН»
У центрі Львова, на проспекті Леніна (Свободи), 43 у 1960 р. Було відкрито кафе «Пінгвін» – один із давніх львівських закладів, який, кажуть, майже не змінився з часів відкриття. Це радянське кафе – останній із могікан. Тоді люди ласували морозивом, як правило, на вулиці, не в кафе. А у «Пінгвін» вже можна було зайти, посидіти. Морозиво тут подавали в спеціальному посуді. Були соки, води, алкогольних напоїв узагалі не було, з’явилися пізніше. Це дитинство, ностальгія.
Тут досі продають морозиво з фруктовим сиропом і шоколадною посипкою, роблять молочний коктейль (його збивають спеціальним міксером у високих металевих стаканах) який «іще з тих часів». Є також цукерки, соки, канапки. А ще тут продають пиво, горілку, коньяк, лікери на розлив.
«СНІЖИНКА».
У партері будинку № 9 на проспекті Леніна (зараз — проспект Свободи) у 1950—1980-х роках містилося кафе-морозиво «Сніжинка», від 1990-х років — «Корона». «Сніжинка» — легендарне львівське кафе-морозиво (кав'ярня) яке славилося своїм морозивом де завжди було людно. Це було популярне місце відпочинку, хоча менш відоме, ніж «Снігурочка» на проспекті Шевченка.
«МОРОЗИВО НА ЖОВТНЕВІЙ».
1970-і - 1990-і рр. Морозиво було унікальне – м’яке морозиво. Його витискали з апарата, а не набирали спеціальною ложкою.
«СНІГУРОНЬКА».
У 1960-х - 1980-х роках кафе «Снігуронька» (часто згадується як «Снігурочка») було популярним дитячим закладом у самому центрі Львова. Кафе розташовувалося на проспекті Шевченка (колишня вул. Академічна). Це був класичний «морозиво-бар», куди львів'яни приходили цілими родинами. Найпопулярнішим десертом було морозиво, яке подавали у металевих креманках-«лодочках». Порції були великі, що не могло відвідувачів не тішити. Було дві великі кульки – одну поливали варенням, а іншу – шоколадом. Там морозиво було дорожче, а заклад вважався найкрутішим.
Окрім морозива (з шоколадною посипкою, варенням чи горіхами), тут подавали молочні коктейлі, збиті вершки та кондитерські вироби.
«ПИРІЖКОВА на СЛОВАЦЬКОГО».
Пиріжковій на Словацького відкрилася лише на кілька років після “Пінгвіна”. Вона стала популярною завдяки своєму розміщенню. Це вулиця Словацького 2/4, поруч Університет, кілька інститутів, парк Івана Франка, Географічний факультет ЛНУ, туристичні локації та на той час багато майстерень, ательє, з яких могли приходити працівники. Та насамперед щодня ходили сюди студенти. А на вихідних батьки, що гуляли з дітьми. Ще однією причиною популярності були ціни та великий вибір. Тут були не лише повсюдні булки з маком та повидлом, але й булочка з корицею, сливою, вишнями, м’ясні слойки, рис і горох і багато інших. До булочок зазвичай брали какао або чай.
1980-і рр. "Гаряче молоко". Топове місце на перехресті проспекту Леніна з вулицею Коперника.
*FB Музей історії фотографії у Львові
*FB Львів стародавній - фото, відео та історії
*FB Ретро-Львів
*FB Slawik Nelski
* Фотографії старого Львова
Немає коментарів:
Дописати коментар