Як вдягалися ВИННИКІВЧАНИ у 1950-х роках?

 

У 50-х роках XX століття одяг винниківчан характеризувався поєднанням повоєнного дефіциту, доношуванням довоєнного галицького стилю та повільним проникненням радянської моди. Через гостру нестачу одягу речі часто перешивали зі старих запасів, доношували одяг 20-30-х років. Місцева інтелігенція намагалася зберігати європейський стиль, тоді як стиль приїжджих радянських службовців суттєво відрізнявся. У передмістях та селах Львівщини все ще широко використовувалися фуфайки (куфайки), які носили і чоловіки, і жінки.

У першій половині 50-х все ще відчувався вплив повоєнного часу — у вжитку був перешитий трофейний одяг або речі, куплені на барахолках.

Цей період ознаменувалися особливою модою: відкриті плечі або високі рукави на ватних підплечниках, тонкі талії, спідниці до середини гомілки і мрія кожної дівчини — лякерки. А у хлопців вважали шиком зав’язувати яскраві строкаті краватки, щоб ті сягали нижче ременя, і мати штанини завширшки 20 см із відпрасованою «стрілкою». Тоді ж і дівчата почали вдягати штани, боязко, лише у своїй компанії. Появу молодої жінки в штанах в інституті чи на роботі вважали справжнім викликом.

Спідньої жіночої білизни в сучасному розумінні тоді не було. Жінки носили трико, чоловіки — кальсони. Труси шили сатинові, чорні або темно-сині типу «піонер», які нарекли «сімейними». Школярки і студентки під тиском суворих мам вдягали байкові, з начосом панталони й ходили рівненько, щоб, не дай Боже, не визирнули рожеві або жовті краї. Проблемою були і бюстгальтери — незграбні вироби радянської промисловости фактурою та кольорами радше нагадували шмати для військової техніки. Коли наприкінці 1950-х у крамницях виставили східнонімецькі мережані шовкові трусики та ліфчики — це було диво! Однак для більшости радянських жінок така розкіш була недоступною.

На початку 1950-х років у Львові з’явились стиляги. Стиляги — молодіжна субкультура в СРСР, що набула поширення в великих радянських містах з кінця 1940-х до початку 1960-х років, що мала як еталон переважно американський спосіб життя. Її представники виділялися яскравим одягом, захопленням західною музикою (джазом, рок-н-ролом) та специфічним сленгом.

Чоловіки: вузькі штани-«дудочки», широкі і довгі піджаки з наплічниками, яскраві краватки («оселедці»), взуття на грубій підошві («платформа» ще не казали), зачіски з високим начосом (кок) та цигарка в зубах.

Жінки: сукні силуету «new look» (вузька талія та пишна спідниця), яскраві аксесуари та макіяж із акцентом на стрілки та губи.

Цей стиль вважали ідеологічно шкідливим, тому дружинники безжалісно виганяли стиляг із танців, ресторанів, кінотеатрів. Це здебільшого була молодь зі сходу України чи з Росії, бо корінні львів’яни переважно дотримувалися консервативних батьківських традицій.

Вихідці із сіл ще носили народний одяг, але радянські ідеологи вже працювали над цими «пережитками минулого і темноти», а головно — націоналізму. Натомість всіляко пропагували винаходи радянської промисловости, такі як чуні — грубе ґумове взуття. Жінки носили їх навіть взимку, взувають на туфлі. 

Використано матеріалами: Ілько Лемко «Фіри із трофейними німецькими кіньми, 400-тисячний житель і перші «сталінки». Побутові хроніки Львова: 1950. 2023 р.»

1950-і роки. З архіву Лесі Пархети