Андрій Байцар: мода

Показ дописів із міткою мода. Показати всі дописи

четвер, 23 липня 2026 р.

Ретро мода: галичанки у купальниках з 20-х та 30-х років

Коли на літніх Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі з'явилося змагання з жіночого плавання, почали входити в моду перші купальні костюми. Містянки демонстрували свої пляжні костюми на відомих львівських водоймах, галицьких курортах (Трускавець і т. д.) та карпатських пляжах. Найпопулярнішим «галицьким морем» був розкішний річковий пляж у Заліщиках на Дністрі, а також відпочинкові зони на Пруті, Черемоші і т п. Пляжі облаштовували всі курортні карпатські містечка, навіть ті, де не було затоплених шахт або великих річок: Гребенів недалеко від Славського та Косів, Делятин і Микуличин, Яремче та Ямна і т д.

На початку XX ст. жіночий купальник мав вигляд блузи, до якої пришиті довгі панталони. Поверх цього часто вдягали коротку спідничку. Звісно, про відкриті руки й декольте не йшлося.

Однак, після Першої світової війни мода почала стрімко змінюватися, вона стала демократичнішою. І ці зміни були продиктовані тим новим становищем, яке зайняла жінка у суспільстві. Минули ті часи, коли середньостатистична жінка не заробляла на хліб насущний і могла більше часу приділити своїм нарядам. У міжвоєнний період навіть при чоловікові, який працює, жінці теж треба було ходити на роботу, щоб покращити матеріальне становище сім'ї. І, як наслідок, мода спростилася.

Жінкам дозволили демонструвати на пляжі відкриті руки й показувати ноги на 15 см вище коліна. Пляжем навіть ходили перевіряльники, і за допомогою сантиметрової стрічки міряли купальники. Порушницям виписували штраф і виганяли з пляжу.

На зміну важкій вовні прийшов еластичний трикотаж, який щільно облягав фігуру, швидше сох і не тягнув жінку на дно під час плавання. Завдяки відкриттю місцевих трикотажних фабрик, львів'янки мали доступ до якісного фабричного одягу.

У 1930-х роках купальники галицьких панянок кардинально відрізнялися від закритих радянських моделей і відповідали тогочасній європейській моді, оскільки Галичина до 1939 року перебувала у складі Польщі. Пляжна мода Львова того періоду була сміливою, елегантною та європеїзованою У 1930-х роках купальники в СРСР були у вигляді комбінезонів, схожих на піжаму, що повністю закривали тулуб. Новинкою 1930-х років стала плісирована спідничка, яка надягалася поверх купальника і при купелі знімалася.

Популярність здобули облягаючі суцільні купальники, що нагадували сучасні закриті моделі, але з характерними шортиками. Також з'явилися перші роздільні варіанти — вони складалися з високих шортів або спідниці, які повністю закривали пупок, та бюстгальтера на широких бретелях.

Справжню модну революцію здійснив французький модельєр Жак Гейм. 1932 року він представив перший роздільний купальник, який складався з високих шортів і топа-бюстгальтера. Щоправда, багато дівчат соромилися демонструвати талію. Але невдовзі мода на засмагу зробила роздільний купальник трендом.

Як відпочивали на воді в Галичині. Один з найпопулярніших пляжів розташовувався на місці занедбаної озокеритної шахти в урочищі Помірки на південному сході курортного Трускавця. До центру можна було дійти пішки за півгодини, але про місто тут, серед хвойного лісу, швидко забували. Вода в озерці на місці шахти була солоною, як у морі. Площу басейну штучно збільшили на початку 1930-х років – аж до 10 тис. кв. м. По ньому каталися на човнах і каяках. Пісок і гальку для пляжу в Помірках привезли з балтійського міста Гдиня. У взутті на пляж не пускали. Щоосені озеро і його береги очищали. Влітку вода прогрівалася до 22-27 градусів Цельсія. На пляжі проводили уроки екзотичних танців і фіззарядки (Як відпочивали на воді в Західній Україні майже 90 років тому (ФОТО) 2017 р.).

Заліщики – супермодний курорт міжвоєнного часу. Сьогодні в цьому тернопільському райцентрі майже нічого не нагадує про часи, коли вздовж Дністра росли акуратно підстрижені клени, стояли пальми в діжках, а між доглянутими доріжками на лежаках насолоджувалися теплом курортники. Береги Дністра в Заліщиках в спекотні дні і сьогодні заповнені охочими відпочити. Але від колишнього благоустрою не залишилося і сліду (Як відпочивали на воді в Західній Україні майже 90 років тому (ФОТО) 2017 р.).

1930-і рр. Заліщики

1930-ті роки. Відпочивальники на річці Прут, Яремче, Гуцульщина.

1930-ті роки. Відпочивальники в Трускавці.

Трускавець, 1930-ті рр.

1920-ті - 1930-і рр. Делятин

1920-ті - 1930-і рр. Заліщики

1930-і рр. Заліщики

Фото з рекламного проспекту про Заліщики 1920–1930-х років

Заліщики на Тернопільщині. 1920-ті - 1930-ті рр.

Заліщики на Тернопільщині. 1930-ті рр.

неділя, 24 травня 2026 р.

Мода Львова і Винник у фоторафіях в 1920-их - 1930-их роках

Зібрано понад 200 давніх світлин!!!

Вже на початку ХХ століття дами відмовилися від кринолінів та тісних корсетів. Відійшли в минуле широкі й довгі важкі сукні з рюшами на підкладці, які, проте, пані вміли так граціозно підтримувати, йдучи вулицею. Дамські сукеночки ставали то коротшими, то знову довшали.

В першому десятиріччі 20-го століття в модних столицях світу, зокрема в Парижі, активно розвивався напрямок дизайнерських суконь, які мали так званий s-подібний силует – тонка талія, декольте та пишна спідниця створювали тогочасний модний образ. Однак ці модні віяння до України дійшли дещо пізніше, тож у нас можна побачити фото красунь у таких сукнях і в 1920-х, і в 1930-х роках.

Після Першої світової війни мода почала стрімко змінюватися. І ці зміни були продиктовані тим новим становищем, яке зайняла жінка у суспільстві. Минули ті часи, коли середньостатистична жінка не заробляла на хліб насущний і могла більше часу приділити своїм нарядам. У міжвоєнний період навіть при чоловікові, який працює, жінці теж треба було ходити на роботу, щоб покращити матеріальне становище сім'ї. І, як наслідок, мода спростилася.

Водночас, війна запам’яталася і численним дефіцитом всього, починаючи від побутових знарядь і закінчуючи тканинами. В ті часи популярність почали набирати шовкові речі для жінок – спідниці, сукні, шапочки, рукавиці і навіть білизна. Вся справа була в тому, що військові парашути виготовляли з шовку, і чоловіки, повертаючись з війни додому, квапливо підбирали дорогоцінну тканину, яка валялася просто неба, а жінки вже вдома шили собі та цілій сім’ї одяг з шовку.

Попри непрості політичні обставини 1920–30-их років, життя у Львові вирувало. У 1920-х - 1930-х роках звичні прогулянки городян центральною частиною міста особливо у вихідні дні швидше нагадували покази мод. Як видно на старих світлинах, популярними тоді були капелюшки незвичних форм, строгі фасони костюмів не лише для чоловіків, а й жінок, а також хутро.

У міжвоєнний період (1920–1930-ті роки) Львів був великим європейським культурним центром, де міська мода розвивалася синхронно з Парижем, Віднем та Варшавою, але мала свій неповторний локальний галицький колорит. Це була епоха відмови від жорстких корсетів, стрімкої емансипації жінок та зародження перших професійних українських модних інституцій.

Поетапно у жіночому гардеробі почали з’являтися штани та костюми, зручні довгі спідниці, як у акторки Ірен Фенвік, жакети та легкі блузи. В 1926 році Коко Шанель створила вже легендарне маленьке чорне плаття – тоді ж чорний колір перестав асоціюватися з трауром. В моду увійшли лаконічні силуети та монохромні кольори.

Зникли величезні пишно прикрашені капелюхи, які кріпилися довжелезними - аж на півметра — шпильками. Мода металася між спортивним, романтичним та народним стилями і прямувала в бік спрощення крою та зменшення кількості оздоблень.

У Львові функціонували цехи та фабрики з пошиття одягу і взуття. Львів’янки мали все для того, щоби йти в крок із модою, що вони вправо робили, а часто й задавали тон європейкам. Як писала «Нова Хата» на початку 1930-х років, тоді, щоби стильно виглядати, варто лишень було мати смак, добру волю та терпеливість.

У 1920–30-х роках Львів був одним із центрів європейської моди, де головні убори були обов’язковим елементом як чоловічого, так і жіночого гардероба.

Федора (Fedora). Універсальний фетровий капелюх із поздовжнім замином, який носили представники середнього класу та інтелігенція. Федора (англ. fedora), іноді борсалі́но (італ. borsalino) — тип фетрового капелюха з широкими крисами й заломом на наголовку. Зазвичай розширюється донизу й має дві ум'ятини по боках. Наголовок може мати округлу, краплеподібну або діамантоподібну форму, поздовжній і центральний заломи, розташування бічних ум'ятин може бути різним. Після того як британський принц Едуард став носити Федору у 1924 році, вона прийшла і до чоловічого гардероба.

Львівську панянку неможливо було уявити на вулицях міста (наприклад, на Академічній чи Валах) без головного убору.

Капелюшок «клош» (cloche). Нагадував дзвіночок, щільно прилягав до голови й закривав вуха. Став символом міжвоєнної епохи. Капелюшки прикрашали стрічками, шпильками, квітами, а взимку носили шапки з дорогого бобрового хутра чи каракулю. Образ доповнювали шовкові візерункові хустки (які в'язали як жабо), довгі рукавички, сумочки та намисто.

Порядна львів’янка обов’язково повинна була мати гарну спідню білизну. Модними вважалися комбінації білого чи кольорового батисту (тонка лляна або бавовняна тканина) із коронковими вставками, а також поєднання батисту й мережива. Львівські модниці крокували за європейськими тенденціями в білизні, як і в усьому одязі загалом.

У ті часи мешканки Львова часто брали приклад з європейок. Наприклад, популярними були короткі стрижки, хоч і галичани, особливо старші, не надто позитивно їх сприймали. Особливо модним вважалося вкладання волосся плоскими і гладко вичесаними хвильками. Зачіски та завивки робили у закладі Теодора Кутковського на вулиці Бляхарській, 11.

У 1920-х та 1930-х роках в суспільстві почали активно пропагувати використання в одязі народних мотивів. Наприклад, у жіночому часописі “Нова Хата” подавали зразки в’язаного одягу та предметів інтер’єру за ескізами сестер О. і О. Кульчицьких, знаних майстринь своєї справи.

Стежачи за новинками європейської моди, ніколи в Галичині не забували про українські традиції в одязі. Блузки та сукенки традиційно прикрашалися народними вишивками. Велику популярність мав конкурс на найкращий фасон одягу в народному стилі, який проводився жіночим журналом «Нова хата». Переможців визначити було неможливо - стільки чудових моделей одягу отримала редакція!

Український вишитий одяг носили не тільки в нашому краї - його визнав світ. У Німеччині українські вишиті блузи та плаття були дуже модними і називалися «ukrainischer Bauernstickerei», а в Парижі вони фігурували під назвою «broderie Point Russe». Такі вироби були настільки популярними, що навіть за високою ціною швидко розкуповувалися.

1920-і роки.

Після жахів Першої світової війни світові був потрібен ковток свіжого повітря. І він увірвався вихором джазу, блиску паєток та звуком клаксонів новеньких авто. Це була епоха змін: жінки отримали виборче право, почали працювати й жити на повну. Мода стала маніфестом цієї свободи. Геть задушливі корсети! Жінки вкоротили спідниці до небаченої раніше довжини (ледве нижче коліна!) і почали палити цигарки в довгих мундштуках. Силует став прямим, андрогінним, талія опустилася на стегна, а ідеалом краси стала дівчина-підліток, або «флеппер» — смілива, незалежна і трохи легковажна.

Витримуючи великий спротив, у 1920-х роках увійшла в моду дамська коротка стрижка. Мода на коротке волосся прийшла в Галичину з європейських країн, де її ввели феміністки, або, по-галицькому, «емансипанки». Ось такий саркастичний «Лист з Відня» читаємо в журналі «Нова хата» за липень 1925 року: «На Відень впала епідемія обтинання волосся. Світять голими шийками (як курочки голошийки!) всі дівчата в небезпечному віці, всі панни в критичному віці...». А невдовзі короткі зачіски стали настільки популярними, що уже галицькі перукарі (фрезієри) не знали, як зробити модерну зачіску з довгого волосся!

Ключові елементи: сукні прямого крою з заниженою талією, щедро розшиті бісером, бахромою та пір’ям, які ефектно рухалися в танці; капелюшки-клош, що щільно облягали голову; довгі нитки перлів; туфлі з ремінцем Mary Jane.

Для літнього вбрання 1920-х років стала характерною прямолінійність крою. Тому все більшого значення набули самі матерії, їх кольори та візерунки. Особливо популярними були тонкі й прозорі тканини - мусліни та гази. Сукенки стали коротшими. В моду ввійшов довгий «грецький» рукав. А ось декольте остаточно вийшло з моди, поступившись місцем маленьким світлим (особливо білим) комірцям.

1930-і роки.

Велика депресія та передчуття нової війни приглушили шалені веселощі 20-х. Мода стала більш витонченою, зрілою та довгою.

На початку 30-х років мода зазнала кардинальних змін - сукні стали набагато довшими, крій ускладнився, знову ввійшли в моду хвости, волани, пелерини. Змінилася довжина рукавів - вони ставали чимраз коротшими і доповнювалися довгими рукавичками.

На зміну прямому силуету прийшов крій по косій, винайдений модельєркою Мадлен Віонне. Ця техніка дозволяла тканині м’яко струмувати, підкреслюючи кожен вигин фігури. Це була епоха розкоші на екрані, де Марлен Дітріх та Грета Гарбо сяяли в атласних сукнях, створюючи для звичайних людей ілюзію кращого життя.

Основним дамським одягом міжсезоння були костюми, пошиті з вовни, твіду, джерсі. Довжина спідничок сягала 10-15 см нижче колін або й до середини литки. Жакет шився напівдовгим або й зовсім довгим, щоб повністю закривав спідничку. Комір оздоблювався хутром чи оксамитом. У 1930-х роках була винайдена елегантна деталь костюма - манжети на рукавах жакета оздоблювалися хутром аж до ліктя.

До костюмів пасували найрізноманітніші блузи: чи з мереживом, чи у спортивному стилі.

Втратив своє значення комплект в одязі: стало допустимим поєднувати між собою окремо пошиті плаття, плащі та костюми, проте вони повинні були гармоніювати між собою або бути контрастними.

Все більшої популярності почали набувати шалі, які подекуди заміняли плащі й пелеринки. Їх розмір, форма, матерія, пошиття, оздоблення були найрізноманітнішими: гаптовані, з довгими - аж до півметра - френзелями, оздоблені пацьорками, з намальованими вручну квітами, з золотистою облямівкою.

1930-ті роки у Львові запам’яталися популярним товаром – шовковими панчохами. Панчохи стали темнішого кольору, а тілесний колір добирали тільки до вечірніх суконь.

Мода на цей елемент гардеробу прийшла з Європи – панянки, які часом подорожували з батьками чи родичами, були захоплені вишуканими панчохами. Нерідко молодих дівчат відправляли на навчання у Відень, Прагу та Париж, а вже звідти юні панянки привозили нові вбрання. Це були і шовкові блузи, і модні жакети з твіду. Водночас таке сліпе копіювання західної моди часто виглядало недоречно.

Зимові плащі прикрашали хутром. А оскільки натуральні хутра і в ті часи були дорогими, то брали їх штучні замінники. З'явилася модна новинка - знімні комірці з хутра, які можна було використовувати до різного вбрання.

Все більшою ставала відмінність між візитовими та вечірніми нарядами. Візитова сукня - скромна, розширена донизу, з довгими рукавами та малим комірцем. Зате вечірні сукні шили з дорогої матерії, найчастіше - з шовкового оксамиту чи мережива. Рукави були або довгі, або обходилося зовсім без них, але в такому разі обов'язковими були довгі рукавички з мережива чи навіть тонкої шкіри. На талії плаття стягувалося паском, а донизу поділ розширювався за рахунок воланів чи складок. Довжина вечірньої сукні сягала кісточок. Виріз декольте прикривався тюлем або шифоном тілесного кольору. Часто виріз при шиї був більше широким, ніж глибоким.

Фасони бальних суконь добирали особливо ретельно і шили у найкращих кравчинь, адже у репортажах про вечірки газетярі традиційно описували найкращі наряди пань.

Капелюшок був неодмінним елементом дамського вбрання. На щодень до міста, на закупи, на роботу одягали велюровий капелюшок з невеличкими полями у спортивному стилі. Але фасон такого капелюшка ні в якому разі не повинен був нагадувати чоловічий.

А ввечері до кав'ярні або на гостину модна пані вбирала оксамитовий капелюшок, прикрашений модною шпилькою.

Правила правильного добору одягу знаходимо в «Новій хаті» за лютий 1929 року:

не можна одягати вечірню сукню до 19 години вечора;

не одягати ввечері костюм, в якому ходимо вдень;

не одягати золоті та дорогі прикраси вдень;

не одягати спортивні черевички ввечері;

у містах жінки не ходять на вулиці без капелюха, проте в театрі ніколи не можна сидіти в капелюшку;

найгірше враження справляє неоднаково одягнена пара, наприклад, вона - надто елегантна, а він - занедбаний, або навпаки;

перед приходом на гостину варто спитати у господарів, у якому одязі прийти.

Найтяжче для пань, напевно, було дотримуватися останнього правила, інакше би не склався такий жарт:

Друже, зроби мені таку приємність і подбай, щоби твоя жінка не вдягнулася в нову сукню, як прийде до нас на чай. Не хотів би я, щоб це бачила моя жінка.

Дуже мені прикро, але саме для того вибираємось завтра до вас.

Проте в Галичині знаходилися й такі емансиповані пані, які призивали боротися з модою. Дивно читати допис Марійки Браїленко у «Новій хаті» за жовтень 1930 року: «Нам треба застановитися над тим, як відвернути очі нашого жіноцтва від сучасної моди! Інтелігентні жінки повинні зрозуміти, що всякі креп-жоржети та інші дорогі матеріали - це примана для слабодухів і є оруддям чужого нам фабриканта для одержання найбільшого зиску. Найкраще було би почати з кружків, яких метою була би боротьба з модою».

Заради справедливості слід відзначити, що войовнича пані так і не знайшла прихильників серед галичанок.

Не менш важливою частиною гардеробу з розвитком авіасполучення став спортивний одяг. Цікавим елементом лещатарного (лижного) костюму часто ставали різнобарвні теплі шкарпетки з гуцульськими елементами вишивки, які носили зимою.

Використано матеріали:

*Галицька мода: як одягалися, які робили зачіски пані й панянки в Станіславі сто років тому. 2011.

*Не вишиванкою єдиною: як одягалися львівські панночки в XX столітті 2022.

*Секрети краси львівських панянок 20–30-х років ХХ століття. 2023.

1920-і роки. Вулиця Академічна

1920-і роки.

1925 р. Учениці школи

1925 р.

1927 р. Вул. Академічна

1927 р. ІІ Дім Техніків на вул.Чистій (тепер Бой Желенського). Ця елегантна пані й пристойні пани є викладачами львівської політехніки (ФБ, Гриць Совків)

1929 р. Стрийський парк.

1929 р.

1930-і роки. Панянки на прогулянці теренами нин. Стрийського парку.

1930-і роки (сьогодні вулиця Дорошенка)

1930-і роки.

1930-і роки. Вул. Академічна

1930-і роки.

1930-і рр.

1930-і рр.. Пл. Мар'яцька (пл. А. Міцкевича)

1930-і рр. Початок вул. Янівської (сучасна вул. Шевченка). Біля костелу Святої Анни.

1930 р.

1931 р.

1931 р. Площа Мар'яцька (Міцкевича)

1932-1933 роки

1933 р. Львів.

Липень 1936 року

1937 р.

Львів напередодні Другої світової війни, пл. Мар'яцька (сучасна пл. Міцкевича). Одяг носили європейський, одягались ошатно. Фотограф фотографував всіх хто проходив біля готелю "Жорж", бажаючи могли потім купити ці фото. А негативи лишались

Березень 1939 року